Художники Волині: Дмитро Латишев – графіка, рисунок, живопис

Дорогі краяни! Сьогодні подорожуємо з Вами у світ мистецтва!🎈

Одним із митців, котрі працювали в царині розбудови образотворчого мистецтва Волині й Луцька другої половини ХХ століття, є  Дмитро Михайлович Латишев (1920–1991). Він  любив Волинь, яка стала йому рідною і дорогою. Мистецький доробок Дмитра Латишева складають твори станкового олійного малярства та авторська графіка. Провідними жанрами його творчості були пейзаж, портрет, натюрморт. 

Із роботами художника можна ознайомитись тут⏬https://www.volart.com.ua/art/latyshev/

Пропонуємо Вам, шановні користувачі, підбірку літератури про Дмитра Латишева, яку підготували працівники відділу краєзнавчої роботи.

⏬Виставка творів художників міста Луцька. Травень 1972. – Луцьк, 1972. – 6 с.

Про Д. М. Латишева  – с. 3.

Каталог виставки «Пам’ятники архітектури в творах волинських художників». – Луцьк, 1969. – 7 с.

Про Д. М. Латишева – с. 6.

Каталог другої особистої художньої виставки Д. М. Латишева. – Луцьк, 1969. – 15 с.

Каталог художніх виставок 1976–1978 рр. – Луцьк, 1978. – 39 с.

Про Д. М. Латишева – с. 5, 9, 14, 19, 22, 28, 31, 36. 

5 особистих художніх виставок Д. Латишева, О. Байдукова, П. Сензюка, М. Колмака, А. Ніколаєнка : каталог. – Луцьк, 1961. – 40 с.

Про Д. М. Латишева  – с. 5–7. 

Областная художественная выставка «На почетной страже» : живопись, графика, скульптура, плакат : каталог. – Луцк, 1980. – 57 с.

Про Д. М. Латишева  – с. 32–33.

Творческая группа художников Волыни : каталог. – Луцк, 1978. – 30 с.

Про Д. М. Латишева  – с. 28. 

***

Мистецвознавство України : зб. наук. пр. : спецвипуск / редкол.: А. Бокотей та ін. – Львів : Афіша, 2011. –  424 с.

Про Д. М. Латишева – с. 198–199.

***

Навроцька З. Латишев Дмитро Михайлович / З. Навроцька // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2016. – Т. 16 : Куз-Лев. – С. 580.

Слота О. 22 лютого 85 років від дня народження Д. М. Латишева (1920–1991) – волинського художника / О. Слота // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2005 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред. Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2004. – С. 38–40.

***

Навроцька З. М. Латишев Дмитро Михайлович / З. М. Навроцька [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : сайт. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=53410. – Назва з екрану.

ДОВІДКОВО⏬

Народився Дмитро Михайлович Латишев 22 лютого 1920 року в селі Семенівка Мелітопольського району. Брав участь у подіях другої світової війни, опісля закінчення яких демобілізованим солдатом-фронтовиком приїхав на Волинь. Впродовж 1945–1948 років працював художником-оформлювачем при гарнізонному Будинку офіцерів с. Затурці.  Згодом переїхав до Луцька (1948). Працював у Студії образотворчого мистецтва до 1949 року. Розпочав виставкову діяльність. У 1950-му Дмитро Латишев став студентом заочного відділення рисунку та живопису в Університеті самодіяльного мистецтва імені Н. Крупської у Москві, підсиливши власні досягнення на ниві самоосвіти порадами і вказівками фахівців. Навчаючись там, продовжував свою працю у Луцьку. У 1950–1951 роках був вчителем малювання у художній студії ім.. Сидора Ковпака. У 1951–1956 роках – голова художньої ради Волинського обласного кооперативного товариства художників. У 1961 році у Луцьку зорганізував свою  першу персональну виставку творів. Від 1965-го до 1991-го року Дмитро Латишев  працював у Волинських Художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР.  

Перші кроки в опануванні прийомів реалістичного мистецтва Дмитро Латишев робив самотужки. Однак, значну роль у його становленні як художника відіграв приїзд до Луцька. Тут  він познайомився із творчими людьми зі світу мистецтва – випускниками різних навчальних закладів. З багатьма із них  він тісно спілкувався й тривалий період працював у художньо-виробничих майстернях (М. Дімун, Б. Карабулін, П. Сензюк, П. Собко та ін.). Як і багато його колег по цеху, прагнучи  творчої реалізації, Дмитро Латишев самовіддано вчився у класиків: виконував копії, стилізував виконавчі манери, вперто опановував закони побудови перспективи, секрети композиції та колориту. Така наполеглива праця дала позитивні результати:  вже на перших художніх виставках у Луцьку його твори були демонстрацією справжніх взірців професійності.

Однак творчий шлях митця був нелегким та тернистим. На перешкоді кар’єрного зросту щоразу ставала відсутність документу про вищу спеціальну освіту. Тільки у 1991 році  Дмитра Латишева було прийнято до Спілки художників УРСР. Проте, незважаючи на перепони, що стояли на шляху визнання та слави, для митця було надважливим займатись улюбленою справою – мистецтвом – і жити повноцінним творчим життям. Маленький етюдник супроводжував художника на всіх його дорогах. У 1960-х роках у пошуках заробітку, в товаристві із Петром Собком він здійснив  поїздку на Камчатку. Цю вимушену подорож до далекого краю на півночі, як справжній митець  він перетворив на своєрідні творчі мандри, створивши там об’ємний пласт  блискучих етюдів із зображенням цієї екзотичної місцевості та його мешканців.

Мистецький доробок Дмитра Латишева складають твори станкового олійного малярства та авторська графіка. Провідними жанрами його творчості були пейзаж, портрет, натюрморт. На формування його творчої методи великий вплив мала виражальна мова передвижництва, а згодом, що властиво для його часу, прийоми соцреалізму. Твори художника зберігаються у приватних зібраннях. Низка робіт (пейзажі, портрети) – у колекції  Волинського краєзнавчого музею. Серед них – полотно «Озеро Нечимне», написане у 1970 році. Мотив, який красномовно оспівала Леся Українка та отримав утілення у творах багатьох волинських художників, зокрема Олександра Байдукова, Михайла Савицького, поданий на полотні Дмитра Латишева без містичного потрактування. Перед глядачем постає достоту живописна місцина із осіннім лісом, рівним плесом води і групою людей на задньому плані. Однак у цьому невибагливому й простому по композиції сюжеті – не лише демонстрація фахових знань в царині кольору, композиції,  а надто – прагнення показати гармонійну красу природи, надати зображуваному мотиву ліричного звучання, зосереджуючи увагу глядача на емоційному контексті.  У творах портретного жанру митець умів передати індивідуальні риси обличчя,  настрій і характер людини. Це по-справжньому серйозні роботи із доволі віртуозною виконавчою методою. 

У 1990 році у виставковій залі Волинської обласної організації Спілки художників УРСР відбулась остання персональна виставка художника. Через рік (22 липня 1991 р.) Дмитро Латишев назавжди пішов у засвіти, залишивши про себе світлі спогади у родині, серед друзів та знайомих. Був похований на цвинтарі с. Гаразджа.

Ім’я Дмитра Латишева вписане в історію  розвитку образотворчого мистецтва волинського краю другої половини ХХ століття. Його творче завзяття, адекватність самооцінки, принциповість і послідовність мистецьких пошуків у великій мірі стали взірцевими для художників молодшого покоління його часу, визначивши на багато років поспіль їхнє усвідомлення власного призначення, шанобливе ставлення до малярства й художнього ремесла. 

Олена Старикова