четвер, 14 січня 2021 р.

Василь Гей: "Доля прихилила до мене слово"

 

Василь Гей – відомий волинський поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, краєзнавець.  Його талант, примножений на сумлінну щоденну працю зі словом,  увінчав вагомі творчі здобутки та визнання. Цьогоріч 14 січня йому виповнилося б 79 років. 

          Народився 14 січня 1942 року в селі Заболоття Любомльського району на Волині в селянській родині. Дитинство і юність припали на важкі часи повоєння. Закінчив семирічку в рідному селі та середню школу в селищі Головно. В дитинстві мріяв стати інженером. Трудовий шлях розпочав завідувачем бібліотеки. Пізніше працював учителем у своєму селі, потім служив у війську. Деякий час навчався в політехнічному інституті. Працював журналістом у Любомльській районній та обласній молодіжних газетах.

          У 1974 році закінчив з відзнакою Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Здобув фах літературного редактора. 16 липня 1968 року в газеті «Літературна Україна» була надрукована добірка віршів з передмовою Дмитра Білоуса «Поезії Василя Гея», яка стала справжньою заявкою на літературне ім`я. 1973-го вийшла у світ перша збірка поезій  В. С. Гея «Закон вірності», після якої автора було прийнято до Спілки письменників України.

          Дев`ятнадцять років він був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб». У 1989 по 2006 рр. очолював Волинську організацію Спілки письменників України. Письменницька організація та її керівник доклали багато зусиль до спорудження в м. Луцьку пам`ятника Тарасу Шевченкові (1995). Літератори Волині публікували статті, проводили заходи зі збору коштів на пам`ятник. Василь Гей – ініціатор та впорядник видання літературного альманаху «Світязь». Завдяки його громадській активності було проведено поетичне свято «Лісова пісня» в урочищі Нечимному. Видав кілька книг, присвячених 125-річчю і 130-річчю від дня народження Лесі Українки, зокрема, «Джерела безсмертного слова» (1996). Упродовж 2010–2015 років письменник провів у навчальних закладах Волині, бібліотеках понад 250 мовних уроків і тематичних зустрічей.

          Працював позаштатним лектором Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. Як керівник літстудії Луцької гімназії №18 (1990-і роки) та Волинського держуніверситету (1991–2001 рр.) упорядкував 2 номери гімназійного альманаху «Яровиця» та збірника студентських творів «Пора натхнення». Шістнадцять років Василь Гей був головою журі обласного етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

          Був ініціатором створеної ради з питань видавничої справи (нині експертна рада) при облдержадміністрації. Досвідчений автор і редактор надавав допомогу в підготовці до друку збірок молодих авторів.

          Щедрим є доробок письменника й на пісенній ниві. Чимало пісень, які виконують професійні самодіяльні колективи України, поет створив у співпраці з відомими композиторами Анатолієм Пашкевичем, Олександром Синютіним, Миколою Збарацьким. Плідним був творчий дует поета В. Гея і композитора, народного артиста України О. Огородніка, який керує заслуженим народним ансамблем пісні і танцю «Колос».

          Творчість письменника пронизана любов`ю до рідного краю, вірою в мудрість народу. В. Гей був патріотом української мови. Багато творів присвятив рідному слову. Він одним із перших в українській літературі звернувся до художнього втілення теми боротьби Української повстанської армії. У своїх творах письменник вдало поєднував архівні документи з роздумами про вічні проблеми добра і зла.

          Василь Степанович Гей – автор понад 30 видань для дітей і дорослих, багатьох статей у всеукраїнській та обласній пресі. Окремими виданнями вийшли його книги «Закон вірності» (1973), «Крила Світязя» (1978), «Витоки» (1979), «Вічно пам`ятати» (1983), «Кольори вересня» (1985), «Краплі на листі» (1987), «Лесин кадуб» (1991), «Під сузір`ям калини» (1993), «Підрубане дерево роду» (1996), «Яворник» (1997), «Де маминим голосом тиша мовчить…» (2001), «Зоря з криничної води» (2002), «Кривавник рідного слова» (2004), «Вихор у стиглому житті» (2004) та ін. Упродовж 2011–2013 років вийшли вибрані твори у трьох томах (поезії, повісті, оповідання, етюди, публіцистика).

          У 2015 році у видавництві «Надстир`я» накладом 1000 примірників побачив світ збірник пісень на слова Василя Гея «Коли вертаюся додому…». Це гармонійне поєднання слова і музики, це – голос рідного краю. Пісні створено у співдружності поета з композиторами Волині й України – Анатолієм Пашкевичем, Олександром Огородніком, Мирославом Стефанишиним, Анатолієм Вольським, Олексієм Онишком, Віктором Герасимчуком, Володимиром Штихалюком, Олександром Синютіним, Галиною Васіною, Олександром Некрасовим.

          Того ж 2015 року В. Гей видав вірші для дітей молодшого та середнього шкільного віку «Я живу на Волині». Автор книжки відкрив для читачів багато нового, цікавого в пізнанні рідного краю, його рослинного світу, історії.

          В. Гей – лауреат всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка (1997 р., за повість «Яворник»), обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2002 р., за книги «Де маминим голосом тиша мовчить…», «При світлі сивої роси», «Зоря з криничної води»), міжнародної премії Дмитра Нитченка (2004 р., за пропаганду українського друкованого слова). У 2005 році Василю Гею вручено медаль «Незалежність України», яка встановлена Міжнародним академічним рейтингом популярності «Золота фортуна». Отримуючи медаль у Національній Спілці письменників України від її голови В. Яворівського та голови Генеральної дирекції рейтингу Д. Акімова, письменник сказав, що сприймає її і як відзнаку Волинській організації НСПУ, якій виповнилося тоді чверть століття. У 2006 році В. Гею присвоєне звання заслуженого діяча мистецтв України.

          Серце Василя зупинилося 12 березня 2016 року на 75 році життя. Вічний спочинок знайшов на кладовищі у селі Гаразджа Луцького району.

           Понад усе любив Україну. У людях цінував професіоналізм і не терпів лукавства. Волинянам Василь Степанович Гей відомий ще й як високий моральний авторитет, людина, яка впродовж свого життя жодного разу не допустила приниження інших. Таким його пам`ятатимуть усі, хто знав.

          У колекції Волинського краєзнавчого музею (ВКМ) зберігається персональний фонд Василя Степановича Гея, переданий ним ще за життя.

 

Людмила Кревська

Кревська Л. 14 січня 75 років від дня народження В. С. Гея (1942 – 2016) – українського письменника, заслуженого діяча мистецтв України / Л. Кревська // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2017 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2016. – С. 39–45.

Книги Василя Гея:

Гей В. Батько Рік і дванадцять місяців : вірш-казка / В. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 2007. – 16 с.

Гей В. Великоднє світання : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 152 с.

Гей В. Вибрані твори : у 3 т. Т. 1 : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2011. – 640 с.

Гей В. Вибрані твори : у 3 т. Т. 2 : повісті, оповідання, етюди / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2011. – 464 с.

Гей В. С. Вибрані твори : в 3 т. Т. 3 : публіцистика / В. С. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2013. – 448 с.

Гей В. Визволяймося від лукавого : ст., рец., нотатки / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 156 с.

Гей В. Витоки : поезії / В. Гей. – Київ : Молодь, 1979. – 72 с.

Гей В. Вихор у стиглому житі : повісті, оповід., етюди / В. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 296 с.

Гей В. С. Вірші моєї юності / В. С. Гей. – Луцьк : Надстир'я, 2013. – 60 с.

Гей В. Вічно пам’ятати : поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 118 с.

Гей В. Де маминим голосом тиша мовчить… : восьмивірші з рідного села / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 201. – 124 с.

Гей В. Закон вірності : поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1973. – 60 с.

Гей В. Зоря криничної води : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 232 с.

Гей В. І піснею хата багата : твори для нар. хору та вокал. ансамблів / В. Гей, О. Огородник. – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 160 с.

Гей В. Кольори вересня : поезії / В. Гей. – Львів : Каменяр, 1985. – 54 с.

Гей В. Кому важка наука рідномовності? / В. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 2008. – 80 с.

Гей В. Краплі на листі : поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1987. – 98 с.

Гей В. Кривавник рідного слова : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 40 с.

Гей В. Крила Світязя : поезії / В. Гей. – Київ : Рад. письменник, 1978. – 88 с.

Гей В. Лесин кадуб : поезії / В. Гей. – Львів : Каменяр, 1991. – 111 с.

Гей В. Під сузір’ям калини / В. Гей. – Луцьк : Гранослов, 1993. – 64 с.

Гей В. Під сузір’ям калини : народозн. календар / В. Гей. – Вид. 2-ге, доповн. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 115 с.

Гей В. Підрубане дерево роду : поема / В. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 32 с.

Гей В. Погашений світильник : короткі оповід., поезії в прозі / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 100 с.

Гей В. Посвяти. Повітання. Побажання : поезії / В. Гей. – Луцьк : Волин. кн., 2007. – 148 с.

Гей В. При світлі сивої роси : з літ. щоденника : ст., виступи, рядки з рец., принагідні записи / В. Гей. – Луцьк : Вежа, 2001. – 272 с.

Гей В. С. Я живу на Волині : вірші для дітей молод. та серед. шк. віку / В. С. Гей. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 64 с.

Гей В. Чого кигичуть «книги»? : поліс. етюди / В. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 2006. – 88 с.

Гей В. Що крає у краї туман? : повість із життя, творчої і нетворчої діяльності неформального, непартійного мистецького товариства «Багаття» / В. Гей. – Луцьк : Волин. обл. друк, 2009. – 76 с.

Гей В. Яворник : повість, оповід. / В. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 172 с.

Коли вертаюся додому… : пісні на слова Василя Гея. – Луцьк : Надстир’я, 2015. – 116 с.

Запрошуємо у відділ краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки для ознайомлення із матеріалами про життєвий та творчий шлях Василя Гея.

 

вівторок, 5 січня 2021 р.

«Агатангел Кримський: видатний вчений, народжений на Волині»

 

У 2021 році виповнюється 150 років від дня народження Агатангелв Кримського – одного із найвизначніших українських учених ХХ-го століття і світових дослідників сходу, людини-енциклопедії, людини-легенди з вражаючою біографією, унікальною пам’яттю і феноменальною працездатністю.

У Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки з нагоди 150-річчя від дня народження Агатангела Юхимовича Кримського – українського сходознавця, історика, фольклориста, літературознавця, письменника, перекладача відбувся вечір історичного портрету «Агатангел Кримський: видатний вчений, народжений  на Волині».

Агатенгел Юхимович Кримський народився 3 (15) січня 1871 року в місті Володимирі-Волинському. Змалку у нього проявився талант до мов. У три з половиною роки він умів  читати, у п'ять –  пішов до училища в Звенигородці, куди переїхала сім'я. Далі було навчання в Острозькій та Київській гімназіях і вступ до Колегії Ґалаґана. В Острозькій прогімназії вивчив польську, французьку, англійську та німецьку мови, в колегії Ґалаґана опанував грецьку, італійську, турецьку. У 18 років Кримський досконало знав 8 мов, а до кінця життя – понад шістдесят (різні дослідники називають цифри від 56 до ста, звертаючи увагу, що він вивчав не лише мови, але і різні говірки, діалекти). Сам учений жартував, що легше знайти мову, яку він не знає, ніж порахувати, скільки знає.

Походив Агатангел Кримський з міжетнічної родини: батько його був татарином, а мати шляхтичкою з Білорусії. Незважаючи на те, що Агатангел не мав і краплини української крові, відомий поліглот і сходознавець усе ж почувався українцем. Любов до української мови йому прищепили Павло Житецький та Михайло Драгоманов ще у колегії Павла Ґалаґана, де Кримський навчався підлітком.

У 1889–1892 роках навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві, 

Закінчивши інститут, отримує дворічну стипендію для поїздки до Лівану й Сирії. Там Кримський отримав грунтовний вишкіл орієнталіста, основними дисциплінами для нього стали арабська філологія, іслам та арабська література. Крім того він досконало вивчив перську мову і літературу, а також турецьку мову та літературу. Повернувшись до Москви, викладає в рідному інституті (з 25 років), стає професором східної літератури (у 30 років), пише серію підручників, перекладає російською Коран.

 З 1918 року Агатангел Кримський постійно проживав у Києві, де працював секретарем Української Академії наук, заснованої гетьманом Павлом Скоропадським.

1921 року він стає директором Інституту української наукової мови. На той момент він уже майже втратив зір через читання, тож його секретарем і постійним помічником стає Микола Левченко, якого він пізніше усиновив. У 1929 році Левченка заарештовують у справі СВУ. Після чого, протягом п’яти років – заслання, а після повернення – самогубство. Ці події стали для Кримського страшним ударом. У 1941 році арештовують і самого Кримського як «ідеолога українського буржуазного націоналізму, який роками очолював націоналістичне підпілля». Його разом з представниками української інтелігенції відправляють до Казахстану.

Подальша доля Агатангела Кримського невідома. За офіційною версією 25 січня 1942 року він помер в кустанайській тюремній лікарні. Однак місце поховання видатного вченого досі не знайдене. 1957 року Агатангела Кримського було реабілітовано.

Неймовірно вражає діапазон його наукових інтересів і сфера досліджень. Агатангел Кримський – один із найвизначніших світових мовознавців і дослідників історії та культури Сходу, визнаний авторитет і експерт в галузі санскриту, семітології, східних і західних мов. Лише сходознавча творча спадщина Кримського складає 26 томів. Він – автор першої в світі історії арабської літератури в 5 томах, 4-томної «Історії Туреччини та її письменства», «Історії мусульманства», «Історії арабів і арабської літератури», автор сходознавчих праць з арабістики, тюркології, іраністики, візантійської культури, оглядів сирійської й абіссинської літератур, робіт з історії хозарів, Криму та ін. Він переклав на українську мову літературні твори таких велетнів Сходу як Омар Хайям, Фірдоусі та інші, а також твори письменників західноєвропейських літератур. А. Кримський – автор перекладів творів Тараса Шевченка на турецьку мову.

Незаперечними і унікальними є заслуги А. Кримського у вивченні і розвитку української мови. Автор «Української граматики», «Нарисів з історії української мови», «Давньокиївської говірки», «Базисних правил українського правопису», упорядник першого видання «Головних правил українського правопису», він присвятив низку праць українській літературній мові, її збагаченню й унормуванню, категорично виступаючи проти «погодінської теорії» та імперської версії про «колиску трьох братніх народів». Академік Кримський вів запеклу полеміку з російськими вченими, адже вважав, що українська мова уже в XI столітті існувала «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця».

Кримський – друг і побратим Лесі Українки. Їх єднала щира дружба, що тривала довгі роки.

Познайомились вони ще зовсім юними на концерті Миколи Лисенка в Києві. Звідтоді підтримували постійні стосунки, зустрічались, обмінювались листами.

Ось прочитаймо ще раз ці рядки, адресовані Кримському.

З першого листа:

«Не здивуйте, що я, непрошена, озиваюся до Вас. Я дав-но бажала написати до Вас...»

З інших листів:

«Ваші слова на тифліському пероні я добре чула і дума­ла: "навіщо ся щира людина так мучить себе, самохіть?" Я й тепер не тямлю, що саме заважало нам тоді частіше та довше бачитися?

...Ви мусите колись приїхати до мене, власне, приїхати, а не прожогом заскочити, як то звичайне».

«...Ви знаєте, я люблю Ваші наукові твори... Я люблю їх стиль, їх тон. Куди діваються Ваші нерви, як Ви пише­те такі речі? Так наче Ви античний, врівноважений тілом і духом еллін, як пишете їх. Такий колорит, я тільки на Акрополі бачила!»

Про драматичну поему «В катакомбах»:

«І Ви трохи винні в її написанні, бо розбудили в мене думки в сьому напрямі своїм листом... Тому мені здається, що моя поема рідна Вам, і я б хотіла зв’язати якось Ваше імення з нею...»

Здаючи «В катакомбах» до друку, Леся Українка під назвою твору написала: «Посвята шановному побратимові А. Кримському».

Листи надруковані у 5 томі «Зібрання творів Лесі Українки» (1956).

Видатного вченого-сходознавця високо оцінив І. Я. Франко: „Незвичайна поява серед українців, незвична своєю енергіею, при­страсною любов’ю до України і різносторонністю знання й талан­ту, се Агатангел Кримський. Філолог з фаху, орієнталіст із замилу­вання, він виявив себе високоталановитим поетом, дуже оригіналь­ним повістярем”.

Агатангел Юхимович Кримський вважається одним із найвидатніших орієнталістів в історії світової філологічної науки, однією з найосвіченіших постатей свого часу. Все своє життя він з любов’ю будував «міст» між двома світами – українською культурою та культурою народів Сходу. Його ім’я було затверджене XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО в перелікові видатних діячів світу. Ім’я А. Кримського присвоєно Інституту сходознавства НАН України, Володимир-Волинському педагогічному коледжу, вулицям у Києві, Вінниці, Луцьку, Білій Церкві, Нововолинську, Малині, Звенигородці та в інших населених пунктах. Проводяться щорічні міжнародні наукові читання ім. А. Кримського, встановлено премію ім.  А.  Кримського НАН України, Волинську обласну літературно-мистецьку премію його імені. Першим лауреатом був 1992 року Йосип Струцюк за поетичні збірки «Глибока живиця», «Терпкі сторінки», п'єсу «Роман Мстиславич — великий князь Волинський і Галицький», поставлену на сцені Волинського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка, та за створені національно-патріотичні пісні.

Про лауреатів літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського розповіла директорка Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки,  заслужений працівник культури України Людмила Стасюк.

Про власні дослідження наукового доробку Агатангела Кримського розповів відомий волинський письменник, лауреат  Волинської обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського, перекладач Ігор Едилович Ольшевський. У доробку письменника є праця «Агатангел Кримський: поклик Сходу», яка вийшла друком у видавництві «Терен» (2012).

Цікавим та пізнавальним був виступ відомого краєзнавства заслуженого працівника культури України Анатолія Михайловича Силюка.

Вірш Агатангела Кримського читала бібліотекар науково-методичного відділу Євгенія Лисюк.

Захід провели працівники відділу краєзнавчої роботи Віта Пащук та Наталія Хомяк.

У відділі краєзнавчої роботи представлена вистака "Агатангел Кримський: "Не зраджу я тебе, Україно, твій я навіки"".

 


Бібліотеці дарують книги

  Гарним подарунком для бібліотеки стала книга Геннадія Гулька, Геннадія Бондаренка та Олександра Дем ’ янюка «Подорож волинськими стежками ...