вівторок, 25 серпня 2020 р.

Микола Жулинський – видатний український державник!

 У відділі краєзнавчої роботи функціонує виставка, присвячена відомому українському державнику Миколі Григоровичу Жулинському!


Довідково:🕂

25 серпня

80  років від дня народження М. Г. Жулинського (1940) –

українського літературознавця і громадсько-політичного діяча

 

Жулинський Микола Григорович – відомий український учений-літературознавець, літературний критик, громадсько-політичний та культурний діяч, доктор філологічних наук з 1982 р., професор з 1990 р., академік НАН України з 1992 р., директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ з 1991 р., член Національної спілки письменників України з 1975 р. народився в селянській родині с. Новосілки на Волині (нині с. Набережне Демидівського району Рівненської області). Середню освіту здобув у Боремельській загальноосвітній школі. По закінченні Дубнівського педагогічного училища в 1960 р., працював учителем восьмирічної школи с. Озерськ Дубровицького району, з часом - робітником на різних заводах в Україні та Росії, зокрема в 1962–1965 рр. – робітником промкомбінату Волинського облжитлопостачторгу та Луцького електроапаратного заводу.

У 1968 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а в 1971 р. – аспірантуру Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР, де пройшов усі етапи становлення і росту – від молодшого наукового співробітника до вченого секретаря. З 1978 р. був заступником директора з наукової роботи, а з 1991 р. – директором Інституту. В 1972 р. захистив кандидатську, а в 1981 р. – докторську дисертації. З 1988 р. – заступник академіка-секретаря, а з 2009 р. – академік-секретар відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України. Член-кореспондент НАН України з 1990 р. 15 жовтня 2009 р. удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка».

        Із 1977 р. є членом Національної спілки письменників України, членом президії ради, з 1998 р. – секретарем Спілки. Заступник голови правління Товариства дружби з українцями за кордоном «Україна», член Української всесвітньої координаційної ради. В 1989 р. виступив одним із організаторів Міжнародної асоціації україністів, в 1999 - 2002 рр. її президентом. Член редколегій журналів «Київ», «Київська старовина», «Слово і час», газети «Літературна Україна» та ін. У його творчому доробку – книги з історії та теорії української літератури: «Пафос життєствердження» (1974), «Людина як міра часу» (1979), «Человек в литературе» (1983), «Наближення» (1986), «Із забуття – в безсмертя» (1991), «Вірю в силу духа: Іван Франко, Леся Українка і Михайло Грушевський за піднесення політичної і національної свідомості української людності» (1999), «То твій, сину, батько! Українська душа – на Голгофі ХХ століття» (2003), «Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Українсько-польський конфлікт на Волині 1943–1944 рр.» (2003), «Відстані» (2006), «Слово і доля» (2006), «Він знав, як много важить слово…» (2008), «Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури» (2010), «Українська література: творці і твори: учням, студентам» ( 2011) та інші. Автор понад 600 наукових статей, оглядів, рецензій.

       Зі здобуттям Україною незалежності включився в активне громадське та політичне життя. У лютому-листопаді 1992 р. був державним радником України з питань гуманітарної політики, головою колегії Державної думи України, з жовтня 1992 по серпень 1994 рр. та з грудня 1999 по травень 2001 рр. обіймав посаду віце-прем’єрміністра України, представляв громаду м. Луцька як народний депутат у Верховній Раді України 2-го (12.05.1994–12.05.1998, член депутатської групи «Конституційний центр») та 4-го скликань (14.05.2002–25.05.2006, член виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна»), очолював ряд підкомітетів Комітету з питань культури й духовності Верховної Ради України, зокрема, з питань творчої діяльності, мовної та культурно-просвітницької політики, з питань охорони історико-культурної спадщини. В 2006 р. призначений радником Президента України (до 2008 р.) та головою Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України. М. Жулинський є президентом Міжнародного фонду Марії Приймаченко, головою Українсько-Польського Форуму, почесним головою Конвенту Європейського колегіуму польських і українських університетів, президентом громадської організації «Фонд Михайла і Ярослава Стельмахів» та інш.

        У 1978 р. став лауреатом Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики імені О. Білецького, в 1990 р. – Рівненської обласної премії ім. Валер’яна Поліщука. За книгу «Із забуття – в безсмертя» йому присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка за 1991 рік. Він є лауреатом премій Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994) та НАН України імені І. Франка (2004). Нагороджений орденами «За заслуги» 3-го (1997) і І-го (2000) ступенів, князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009). У 1993 р. Світовий конгрес вільних українців відзначив М. Жулинського найвищою нагородою закордонних українців – медаллю Святого Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність. Серед відзнак М. Жулинського - медаль князя Костянтина Острозького (найвища золота відзнака Національного університету  «Острозька академія»), орден Австрійської республіки, орден Павла Скоропадського, державний орден Італійської республіки «Зірка італійської солідарності» з присвоєнням почесного звання «Кавалер з правом користуватися регаліями Ордена» та інш.

М. Г. Жулинський – багатогранна особистість. Головні наукові інтереси – принципи й особливості втілення концепції людини в художніх образах і характерах, соціально-етичні та морально-філософські аспекти гуманістичної проблематики в літературі,  особистість в українській поезії та прозі, проблеми реалізму, модернізму і постмодернізму, єдність традицій і модерності в українській літературі. Однак серед його наукових студій особливий пріоритет належить Лесі Українці. За участю М. Г. Жулинського розпочався новий етап вивчення творчості письменниці на Волині, зокрема, в Луцькому педінституті імені Лесі Українки, а згодом у Волинському, тепер  Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. 1989 р. під егідою Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН України тут було створено науково-дослідну лабораторію вивчення творчості письменниці. За сприяння М. Жулинського в жовтні 1989 р. у виставковій залі музею Лесі Українки була презентована унікальна виставка фотооригіналів родинного архіву Косачів, переданого племінницею Лесі Українки Ольгою Сергіїв. Він входив до складу організаційного комітету Міжнародного симпозіуму «Леся Українка і світова культура», який відбувся в Луцьку 3–8 вересня 1991 р. на базі Луцького педінституту. М. Жулинський сприяє і бере найдіяльнішу участь у проведенні на Волині наукових конференцій, сесій, семінарів, присвячених вивченню творчості письменниці, в тому числі міжнародних: «Леся Українка і сучасність» (2001), «Леся Українка і європейська культура» (2006), «Леся Українка: естетика, поетика, текстологія» (2008) та інш.

У лютому 2004 р. завдяки М Жулинському у Волинському національному університеті імені Лесі Українки було відкрито Волинський науково-дослідний центр вивчення творчості письменниці, а у вересні 2006 р. – Науково-дослідний інститут. У 2008 р. очолив Науково-дослідний інститут Лесі Українки ВНУ ім. Лесі Українки, чим відкрив нові перспективи дослідження творчості відомої українки. Спільно з Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України триває робота по підготовці персональної енциклопедії «Леся Українка», повного академічного зібрання творів письменниці та укладання Словника мови творів Лесі Українки.

Анатолій Силюк

 Література:

Жулинський М. Відстані / М. Жулинський. – Київ : Таля, 2006. – 160 с.

Жулинський М. Він знав, «як много важить слово…» / М. Жулинський. – Київ : Просвіта, 2008. – 136 с.

Жулинський М. Вірю в силу духа. – Луцьк : Медіа, 1999. – 104 с.

Жулинський М. Г. Заявити про себе культурою: тези трибунні, поза трибунні, а також роздуми й сповіді за парадною завісою / М. Г. Жулинський. – Київ : Генеза, 2001. – 645 с.

Жулинський М. Духовна спрага по втраченій Батьківщині. – 2-ге вид. – К.иїв : КМ Академія, 2002. – 67 с.

Жулинський М. Г. Нація, культура, література: нац.-культ. міфи та ідейно-естет. пошуки укр. літ. / М. Г. Жулинський. – Київ : Наук. думка, 2010. – 560 с.

Жулинський М. Подих третього тисячоліття / М. Жулинський. – Луцьк : Твердиня, 2000. – 47 с.

Жулинський М. Поминаймо в скорботі, але не в гніві: українсько-польський конфлікт на Волині 1943–1944 рр. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 36 с.

Жулинський Г. «То твій, сину, батько»: українська душа – на Голгофі ХХ ст. / Г. Жулинський, М. Жулинський. – 2-ге вид., доп. – Київ : Ярославів Вал, 2005. – 190 с.

Жулинський Г.  «То твій, сину, батько»: українська душа на Голгофі ХХ ст. / Г. Жулинський, М. Жулинський. – Київ : Генеза, 2003. – 110 с.

Жулинський М. Г. Українська література: творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / М. Г. Жулинський. – Київ : Либідь, 2011. – 1152 с.

Жулинський М. Відповідальність перед людьми і Богом / М. Жулинський // Шаров І. Ф. 100 особистостей України. 1991–2011 / І. Ф. Шаров. – Київ : Арт Економі, 2011. – С. 146–153.

Жулинський М. «Виконати свій обов’язок перед собою і нацією» : Улас Самчук із вершини століть / М. Жулинський // Жулинський М. Г. Нація, культура, література: нац.-культ. міфи та ідейно-естет. пошуки укр. літ. / М. Г. Жулинський. – Київ, 2010. – С. 398–415.

Жулинський М. Волинський «блюститель благочестя» : Луцький замок став останнім пристановищем Данила Братковського. Його ж портрет поки що не знайдено… / М. Жулинський // Волинь моя : журн. Міжнар. громад. об-ня «Волинське братство». – Київ, 2003. – Вип. 3. – С. 146–157.

Жулинський М. Йде велика війна з природою України / М. Жулинський // Екстракт 150. У 2-х ч. / ред. Л. Івшина. – Київ, 2009. – Ч. 2. – С. 489–516.

Жулинський М. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. / М. Жулинський // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка : пр. філолог. секції. – Львів, 1992. – С. 140–153.

Жулинський М. Українська національна ідея в ідеологічній системі державотворення / М. Жулинський // Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє : матеріали доп. міжнар. наук. конф. – Україна – Одеса, 1995. – С. 230–240.

Жулинський М. Час примирення і взаємного прощення / М. Жулинський // Волинь моя : журн. Міжнар. громад. об-ня «Волинське братство». – Київ, 2005. – Вип. 5. – С. 83–97.

Жулинський М. Шевченко і сучасна духовна ситуація / М. Жулинський // Світи Тараса Шевченка : зб. ст. до 175-річчя з дня народж. поета. – Нью Йорк, 1991. – С. 301–308.

Жулинський М. Василь Стус: нове народження в онові духу / М. Жулинський // Літ. Україна. – 2014. – № 1–2. – С. 4–5.

Жулинський М. Велич національного обов’язку / М. Жулинський // Літ. Україна. – 2011. – 1 верес. – С. 6–7.

Жулинський М. Велич трудів і днів майстра / М. Жулинський // Слово і час. – 2011. – №12. – С. 11–16.

Жулинський М. Духовний проповідник України, або Чим трепетав дух Олеся Гончара? / М. Жулинський // Слово і час. – 2008. – № 5. – С. 78–80.

Жулинський М. Ігор Палиця своїми справами уже довів, що рідне місто йому дороге / М. Жулинський // Волинь-нова. – 2012. – 25 жовт. – С. 5.

Жулинський М. Із одкровень «Пегасівців» / М. Жулинський // Літ. Україна. – 2010. – 12 серп. – С. 8.

Жулинський М. Лицар українського співу / М. Жулинський // Літ. Україна. – 2012. – 8 листоп. – С. 12.

Жулинський М. Моя друга світова… / М. Жулинський // Слово Просвіти. – 2010. – 20–26 трав. ; 27 трав.–2 черв. ; 10–16 черв.,  17–23 черв. ; 1–7 лип., 22–28 лип. ; 12–18 серп. ; 26 серп.–1 верес., 2–8 верес.

Жулинський М. «Не хочу більше обіймати посади голови Шевченківського комітету…» / М. Жулинський // Високий замок. – 2010. – 25 лют. – С. 7.

Жулинський М. Нескорений Поет просвітив світанок правди / М. Жулинський // Уряд. кур’єр. – 2014. – 7 берез. – С. 7.

Жулинський М. «О коротенька, наче смерть, дорого…» : Євген Плужник – «убієнний син» народу суворої долі / М. Жулинський // Літ. Україна. – 2012. – 22 листоп. – С. 1, 4, 5.

Жулинський М. Самотність у славі / М. Жулинський // Літ. Україна. – 2012. – 2 серп. – С. 1, 6–7.

Жулинський М. «Свою Україну любіть, любіть її…» / М. Жулинський // Слово і час. – 2014. – № 3. – С. 3–11.

Жулинський М. «У моєму серці – Бог і Україна»: сумуючи за Іриною Левчанівською / М. Жулинський // Віче. – 2011. – 8–14 верес. – С. 10.

Жулинський М. «… Час поламався на твоєму березі»: сумуючи за Юрком Покальчуком / М. Жулинський // Слово і час. – 2008. – № 12. – С. 96–100.

Жулинський М. Чи відкрите ще вікно порозуміння? / М. Жулинський // День. – 2014. – 29 січ. – С. 9.

 

                                                     ***

Вербич В. Микола Жулинський: місія подвижника / В. Вербич // Літ. Україна. – 2010. – 30 верес. – С. 5.

За лаштунками «Книжки року» // Україна молода. – 2013. – 9 січ. – С. 13.

Капсамун І. Микола Жулинський: не такої України ми чекали через 20 років / І. Капсамун // День. – 2011. – 23 серп. – С. 2.

Лубчак В. Микола Жулинський: «Бронебійна публіцистика» «протверезить» наше суспільство / В. Лубчак // День. – 2012. – 14–15 груд. – С. 14.

Лупейко В. Правофланговий української культури / В. Лупейко // Народ. армія. – 2010. – 15 верес. – С. 7.

Микола Григорович Жулинський // Слово і час. – 2010. – № 8. – С. 3–39 ; № 12. – С. 117.

Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2010 рік // Літ. Україна. – 2010. – 16 верес. – С. 2.

Особистості: «Слово і доля Миколи Жулинського» // Волинь-нова. – 2010. – 18 верес. – С. 2.

Поліщук Т. Неювілейне / Т. Поліщук // День. – 2010. – 26 серп. – С. 2.

Сліпушко О. Український вибір на межі століть / О. Сліпушко // Слово Просвіти. – 2011. – 21–27 лип. – С. 1–3.

Ткачук М. Микола Жулинський: «Нова редакція мовного закону рятує ситуацію» / М. Ткачук // Україна молода. – 2012. – 14–15 верес. – С. 5.

Яручик В. «Поет українського літературознавства» Микола Жулинський / В. Яручик // Волин. монітор. – 2010. – 23 верес. – С. 5.

 

***

 Жулинський Микола Григорович // Енциклопедія історії України. – Київ, 2005. – Т. 3. – С. 174.

Жулинський Микола Григорович // Мистецтво України : біогр. довід. – Київ, 1997. – С. 244.

Жулинський Микола Григорович // Хто є хто в Україні. – Київ, 2001. – С. 146–147.

Жулинський Микола Григорович // Шевченківські лауреати 1962–2001 : енцикл. довід. – Київ, 2001. – С. 165–167.

Сташенко Н. 25 серпня 70 років від дня народження М. Г. Жулинського (1940) – українського літературознавця і громадсько-політичного діяча / Н. Сташенко, А. Силюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2010 рік / упр. культури і туризму  Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2009. – С. 85–90.

Пащук І. Жулинський Микола Григорович / І. Пащук // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / І. Пащук. – Рівне, 2005. – С. 66.

 

 

четвер, 20 серпня 2020 р.

Зустріч-спогад «Народна трибуна» – провісник національно-демократичного відродження на Волині

 30 серпня  – 30 років з дня виходу першого номера газети "Народна трибуна"! 

Роки виходу газети – це роки боротьби за нашу державність і становлення її, роки, сповнені труднощів, болю, проблем, і, водночас роки, яким не дано увійти в забуття. У 1990 р. Іван Феодосійович Корсак став редактором газети Луцької міської ради «Народна трибуна» (1990–1995). Тираж  газети досягнув 20000 примірників у 1990 р. Заступниками редактора були Віктор Вербич, Надія Гуменюк, пізніше – із 1995 року – редактором став Олег Потурай. А вже 27 грудня 1996 р. вийшов перший номер правонаступниці «Народної трибуни» – газети «Сім’я і дім», шеф редактором якої до 2014 р. теж був Іван Корсак. 

Газета «Народна трибуна» – була володарем дум волинян. ЇЇ читали, передавали з рук в руки. Завдяки сузір’ю журналістських імен, якій вдалося зібрати в єдиний колектив, часопис здобув авторитет у відкритті «білих плям» історії України. Їх слова, як вогню, боялися компартійні чини, адже газета не оминала гострих тем привілеїв чиновників, сміливо викривала вади суспільства, що відходило в минуле. На заході виступила Марія Іванівна Корсак, дружина відомого українського письменника, яка була поряд із чоловіком у часи становлення «Народної трибуни». Долучилися до спогадів також поетеса, член національної спілки письменників України Клава Корецька та український письменник, журналіст, громадський діяч, видавець Андрій Криштальський, українська письменниця Надія Гумеюк!

Добрим другом нашої книгозбірні, благодійником з янгольськими крильми був Іван Корсак. Іван Феодосійович тісно співпрацював із директоркою нашої бібліотеки, заслуженим працівником культури України, лауреаткою премії імені Галшки Гулевичівни Людмилою Стасюк. 





вівторок, 11 серпня 2020 р.

«Народна трибуна» – провісник національно-демократичного відродження на Волині

             30 серпня 1990 року в Луцьку побачив світ перший номер міської газети «Народна трибуна». На посаду редактора був запрошений із Каменя-Каширського досвідчений журналіст, потужна творча особистість Іван Феодосійович Корсак – патріот, національно-свідома людина, яка стала на шлях протистояння з райкомом, обкомом Компартії України.

Іван Феодосійович виявився талановитим організатором журналістської справи. За короткий час його дітище – газета стала важливим чинником консолідації демократичних сил Волині, осередком спротиву компартійному режимові. Завдяки сузір’ю журналістських імен, якій вдалося зібрати в єдиний колектив, часопис здобув авторитет у відкритті «білих плям» історії України. Віктор Вербич, Надія Гуменюк, Клава Корецька, Іван Корсак, Андрій Криштальський. Їх слова, як вогню, боялися компартійні чини, адже газета не оминала гострих тем привілеїв чиновників, сміливо викривала вади суспільства, що відходило в минуле.

Тираж газети, яка проіснувала до 1996 року, в кращі часи складав 20000 примірників. П’ятеро авторів газети поповнили лави Національної спілки письменників України, що засвідчило потужний творчий потенціал газети, яка стала непересічним явищем суспільного життя України.

У вечорі-спогаді візьмуть участь: Марія Корсак, вдова Івана Корсака, однодумець і свідок подій; журналісти видання – Надія Гуменюк, Андрій Криштальський, Клава Корецька та ін.


неділя, 2 серпня 2020 р.

Щиро вітаємо нашу ювілярку!!!


2 СЕРПНЯ
70 років від дня народження В. В. Москалюк (1950) –
заслуженого працівника культури України


Валентина Василівна Москалюк – головний режисер Волинської обласної філармонії, заслужений працівник культури України. 
50 років свого життя вона присвятила праці в закладах культури 
Волинської області.
Народилася В. В. Москалюк 2 серпня 1950 року в с. Підлозці Млинівського району Рівненської області. Валентина була активною, життєрадісною дівчиною, учасницею місцевої художньої самодіяльності. Однак її найбільшим захопленням були книги. У 1967 році після закінчення Торговицької середньої школи Валентина Москалюк вступила до Луцького культосвітнього училища на спеціальність «Бібліотечна справа». У 1969 році вона успішно закінчує училище і здобуває фах бібліотекаря-бібліографа. Як молодий спеціаліст їде за направленням у Локачинський район Волинської області. Працює бібліотекаркою в Локачинській районній бібліотеці для дітей.
Бібліотечній справі Валентина Москалюк присвятила багато років свого життя. У професії бібліотекаря виявились її найкращі людські риси – розум, працьовитість, інтелігентність. У 1971 році вона переїздить до Луцька. Її запрошують на роботу у Волинську обласну дитячу бібліотеку на посаду завідувачки методичного кабінету бібліотеки. У 1973 році Валентину Василівну було переведено на посаду старшого інспектора по бібліотеках Волинського обласного управління культури. Її вчителями були знані і досвідчені працівники галузі культури – М. О. Царенко, Д. А. Поштарук, Г. П. Місан, М. С. Ярощук, В. М. Чеблін, А. П. Антонюк. Паралельно Валентина Москалюк навчається у Київському інституті культури імені О. Є. Корнійчука, де у 1975 році отримує диплом про вищу освіту.
Протягом 1985–1989 років В. В. Москалюк працює на різних посадах у закладах культури Волині. Вона була заступником директора обласного центру народної творчості, один рік – завідувачкою відділу Волинської обласної наукової медичної бібліотеки, протягом трьох років – помічником головного режисера з літературної частини Волинської обласної філармонії.
Упродовж з 1989 по 1998 ріки Валентина Василівна обіймала посаду завідувачки науково-методичного відділу Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки. Працюючи в бібліотеці, вона стала ініціатором та організатором цікавих науково-освітніх масових заходів, зокрема, циклу вечорів історичного портрета та літературно-мистецьких вечорів за участю артистів Волинської обласної філармонії під гаслом «Повернуті та незаслужено забуті імена».
У 1998–2004 роках В. Москалюк переходить на роботу до Луцького міського управління культури, де працює на посаді інспектора. Вона була автором сценаріїв і режисером-постановником багатьох масових заходів до державних і професійних свят, режисером шести міжнародних фестивалів «Поліське літо з фольклором», міських фестивалів хорових колективів, в організації яких яскраво проявилась її творча особистість. Починаючи з 2002 року, Валентина Москалюк активно співпрацює з Волинською обласною організацією Української спілки ветеранів Афганістану. Лучанам запам’яталися вечори-реквієми, тематичні концерти, присвячені річницям виведення радянських військ з Афганістану, цікаво і професійно, проведені Валентиною Москалюк.
Особливо творчими для Валентини Василівни стали роки праці у Волинській обласній державній філармонії. За її сценаріями було проведено десятки свят та концертів. Виконані в її постановці свята з нагоди ювілеїв створення філармонії у 2000, 2010, 2015 роках, дозволили зібрати та систематизувати матеріал з історії та діяльності закладу культури, що знайшло реалізацію у виданні книги «Волинська обласна філармонія», яка вийшла друком до 75-річчя філармонії в 2015 році (керівники та автори проекту видання – С. І. Єфіменко та В. В. Москалюк). Як головний режисер філармонії В. В. Москалюк здійснила постановку багатьох концертів до Міжнародного дня музики, відкриття концертних сезонів філармонії «Магія музики» (2011–2013 рр.) та «А музика звучить» (2015), літературно-мистецьких вечорів, присвячених140-річчю від дня народження Лесі Українки, 170-річчю Миколи Лисенка, 200-річчю Тараса Шевченка, 160-річчю Івана Франка, різноманітних тематичних концертів до державних та професійних свят.
За вагомий внесок у популяризацію досягнень національної культури в 1996 році В. В. Москалюк було присуджено обласну премію в галузі літератури, культури і мистецтва у номінації імені Миколи Куделі. Вона стала її першим лауреатом. Валентина Москалюк за свою подвижницьку працю в галузі культури Волині має різноманітні нагороди і відзнаки. Вона нагороджена значком «За отличную работу» Міністерства культури СРСР, медалями «За заслуги» ІІІ (2005), ІІ (2010), І (2016) ступенів Української спілки ветеранів Афганістану, медаллю «За подвижництво в культурі» Українського Фонду культури (1997), багатьма почесними грамотами і подяками Волинської обласної ради, обласної державної адміністрації, Луцької міської ради і управління культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації.
9 листопада 2016 р. Валентині Василівні Москалюк присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Євгенія Ковальчук

Література:
Волинська обласна філармонія / керівник, авт. проекту: С. І. Єфіменко, В. В. Москалюк. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 144 с.
Волинь бібліотечна : довідник. – Луцьк, 2003. – 48 с.
Про В. В. Москалюк – с. 42.
Волинь на зламі століть: історія краю (1989–2000 рр.). – Луцьк : Вежа, 2001. – 692 с.
Про В. В. Москалюк – с. 389
Москалюк Валентина Василівна: заслужений працівник культури України // Слава і гордість культури України. Випускники Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського 1952–1997 рр. / авт. проекту, збирач матеріалів А. П. Антонюк. – Луцьк, 2017. – С. 363–368.
Живе мелодія у слові // Волинь. – 1995. – 20 квіт. – С. 2.
Штинько В. Свято поезії / В. Штинько // Волинь. – 1995. – 22 черв. – С. 2.

***
Ксендзук Е. 2 серпня 55 років від дня народження В. В. Москалюк (1950) – першого лауреата обласної премії імені Миколи Куделі / Е. Ксендзук // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2005 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2004. – С. 88–89.

***
Москалюк Валентина Василівна [Електронний ресурс] // Волинська обласна філармонія : сайт. – Режим доступу:  https://www.volynconcert. – Назва з екрану.


Знаменні і пам'ятні дати Волині на серпень 2020 року





СЕРПЕНЬ 

2 серпня
70 років від дня народження В. В. Москалюк (1950) – заслуженого працівника культури України

2 серпня
65 років від дня народження О. Д. Козачука (1955) – заслуженого працівника культури України

5 серпня
5
5 років від дня народження О. А. Козачук (1965) – заслуженого працівника культури України

25 серпня
80 років від дня проведення першої конференції Волинської організації КПЗУ (1925)

25 серпня
80 років від дня народження М. Г. Жулинського (1940) – українського літературознавця, критика і громадсько-політичного діяча

27 серпня
65 років від дня народження І. В. Сидорука (1955) – заслуженого працівника культури України

28 серпня
90 років від дня народження М. Я. Лейкіна (1930 – 2007) – заслуженого вчителя Української РСР

Бібліотеці дарують книги

  Гарним подарунком для бібліотеки стала книга Геннадія Гулька, Геннадія Бондаренка та Олександра Дем ’ янюка «Подорож волинськими стежками ...