Анастасія Філатенко – літописець культури Волині

11 травня у Волинській ДОНБ імені Олени Пчілки відбулася презентація книги спогадів «Анастія Філатенко – літописець культури Волині: визначні постаті Волині». Автором, організатором та ініціатором виходу видання став Антон Петрович Антонюк – людина, яка добрих пів віку трудиться на культурній ниві, багатолітній заступник директора з виховної роботи Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського, лауреат обласної мистецької премії ім. М. О. Царенка.

Книга містить зібрані спогади друзів, колег, працівників культури, мистецтва і освіти, з якими вела її доля, та окремі статті про роботу закладів культури і мистецтв, про діяльність творчих і аматорських колективів Волині.

Анастасія Володимирівна Філатенко – заслужений журналіст України, яка майже пів сотні літ віддала газеті «Волинь».

Анастасія Володимирівна була літописцем цілої епохи, під час якої мав місце розквіт культури і мистецтва, характерний для 60–80-х і початку 90-х років минулого століття, коли будувалися театри, кінотеатри, відкривалися бібліотеки, музеї, дитячі музичні школи, парки тощо.

Не було села на Волині, де б не була Анастасія Володимирівна – на відкритті клубу, святі першого дзвоника чи відкритті табірної зміни, на фестивалях і конкурсах, ставила своє слово на захист покривджених (якщо йшлося про розгляд скарги). Публікації  Анастасії Філатенко цитували на педрадах, похвалу сприймали як нагороду.

Серед публікацій журналістки – статті про таких відомих митців, як Дмитро Гнатюк, Євгенія Мірошниченко. Вона записувала репортажі з концертів Василя Зінкевича, тріо Мареничів і Ніни Матвієнко; писала рецензії на театральні вистави за участю Ади Роговцевої та Богдана Ступки; брала інтерв’ю у всесвітньовідомого піаніста Святослава Ріхтера, який дав лише один концерт у Луцьку.

У залі зібралися друзі, колеги, люди які знали та шанували Анастасію Володимирівну Філатенко: Валерій Юхимович Дмитрук – заступник директора Департаменту – начальник управління культури Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації; Юрій Войнаровський – заслужений діяч мистецтв України; Валентин Люпа – член Національної спілки журналістів України, краєзнавець, член редакційної групи видання; Галина Кухарська та Людмила Стасюк – багатолітні очільниці Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, які активно сприяли появі книги; Лариса Павленко – філологиня, професорка ВНУ імені Лесі Українки; Микола Якименко – власний кореспондент газети Верховної Ради «Голос України»; Олеся Ковальчук – заслужена вчителька України; Андрій Бондарчук – народний депутат Верховної Ради І скликання, журналіст, письменник; Наталія Граніч – очільниця Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

Приємним музичним дарунком для присутніх став виступ Товія Рівця – художнього керівник Академічного камерного оркестру "Кантабіле" та Олександра П’ятачука – артиста оркестру Волинського академічного хору.

У залі також були присутні студенти Факультету філології та журналістики ВНУ імені Лесі Українки. Майбутні журналісти не лише уважно слухали спогади про Анастасію Філатенко, а й робили записи, які безперечно стануть їм в нагоді.

Анастасія Філатенко – стала символом порядності, чесності, справедливості. Не було інтернету, проте Анастасія Філатенко знала, що робиться в кожній школі, бібліотеці, будинку культури. Не випадково цю журналістку називали народним міністром освіти і культури Волині. Її високохудожнє слово, щире серце забезпечили повагу читачів і колег.

Слово осяяне любов'ю

Слово про письменника

Василь Слапчук: «Поет співає про життєдайне і смертоносне почуття – велике кохання, більше від чоловіка, більше від жінки, таке велике, що чоловік і жінка губляться в ньому… Поет виписує літери віршів, наче розстібає золоті гаплички на одязі коханої. У поета трішки тремтять пальці, а у читача завмирає серце»

Андрій Андрійович Криштальський народився 8 травня 1969 р. у м. Горохові на Волині.

Закінчив Луцьке державне музичне училище та Волинський державний університет ім. Лесі Українки.

Працював учителем музики, а згодом - журналістом у ре­дакціях газет «Народна трибуна», «Луцький замок», ре­дактором тижневика «Луцьк молодий», кореспондентом української редакції радіо «Свобода».

Побачили світ такі книги письменника: «Полум'я перегорі­лих зір» (Луцьк, «Надстир'я», 1993), «Національно-визволь­ний рух опору на Горохівщині» (Луцьк, «Надстир'я», 1994), «Срібні вежі світанку» (Київ, «Смолоскип», 1996), «Пісня пісень. Переспів Андрія Криштальського» (Київ, «Наша віра», 2000), «Чорний сторож» (Луцьк, «Волинська обласна друкарня», 2001), «Золотий томос» (Луцьк, «Волинська об­ласна друкарня», 2001), «Чорноморець, матінко» (Луцьк, ВМА «Терен», 2004), «Народження світла» (Луцьк, ВМА «Терен», 2006), «Десятина» (Луцьк, ВМА «Терен», 2010), «ОУН і УПА на Горохівщині» (Луцьк, ВМА «Терен», 2014). «Чорноморець, матінко. Заступниця» (Харків, «Книжко­вий клуб сімейного дозвілля», 2016), «Десять гріхів» (Хар­ків, «Книжковий клуб сімейного дозвілля», 2017), «Неси­тий» (Луцьк, ВМА «Терен», 2019). Літературно-критичні та публіцистичні статті, поетичні твори друкувалися у часописах «Терен», «Дзвін», «Березіль», «Київ», антологіях та колективних збірниках.

З 1999 по 2003 рр. самотужки видавав літературно-мис­тецький журнал «Терен», який став помітним явищем се­ред видань для шанувальників мистецтва в Україні. У 2003 році заснував приватне видавництво «Волинська мистець­ка агенція «Терен», яке зараз і очолює.

Лауреат літературних премій ім. Василя Стуса та Агатангела Кримського.

Андрій Андрійович Криштальський // Антологія літератури письменників Волині: під Лесиним небом / упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк, 2019. – С. 318–319.

Окремо видані твори Андрія Криштальського

Криштальський А. Десятина : роман, оповідання / А. Криштальський. – Луцьк : Терен, 2010. – 272 с.

Криштальський А. Десять гріхів : роман / А. Криштальський. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. - 270 с.

Криштальський А. Золотий томос : вірші з різних записників / А. А. Криштальський. – Луцьк : Волин. друкарня, 2001. – 32 с.

Криштальський А. Кривда за кривду. Польсько-німецький терор 1943–1944 років на Горохівщині / А. А. Криштальський. – Луцьк : Терен, 2013. – 40 с.

Криштальський А. Народження світла : лірика / А. Криштальський. – Луцьк : Терен, 2006. – 88 с.

Криштальський А. Національно-визвольний рух опору на Горохівщині / А. Криштальський. – Луцьк : Надстир’я, 1994. – 72 с.

Криштальський А. Неситий : роман / А. Криштальський. – Луцьк : Терен, 2019. – 382 с.

Криштальський А. ОУН і УПА на Горохівщині : іст.-краєзн. дослід. / А. Криштальський. – Луцьк : Терен, 2014. – 348 с.

Криштальський А. Пісня пісень : переспів / А. Криштальський. – Київ : Наша віра, 2000. – 32 с.

Криштальський А. Полум’я перегорілих зір : вірші / А. Криштальський. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 108 с.

Криштальський А. Срібні вежі світанку : лірика / А. Криштальський. – Київ : Смолоскип, 1996. – 93 с.

Криштальський А. Чорний сторож : повість, оповідання / А. Криштальський. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 148 с.

Криштальський А. Чорноморець, матінко : роман / А. Криштальський. – Луцьк : Терен, 2004. – 226 с.

Криштальський А. Чорноморець, матінко : роман / А. Криштальський. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 320 с.

 

 

 

Життя, зіткане з пісні

 

1 травня народився легендарний співак, народний артист України Василь Зінкевич. 

«Ми є сила, хоча б тому, що маємо таку пісню, де три хвилини не просто забави, а нашої суті. Українська пісня справді обіймає своїми крилами світ. Доводилось бувати в багатьох країнах. І без перекладу, не розуміючи ані слова, публіка встає. Я кажу: ви ж не розумієте, про що я співав. А вони відповідають: в українських піснях є щось таке, що лікує. Ми не можемо без пісні, вона душа наша. Взагалі треба частіше заглядати в дзеркало своєї душі, щоб впізнавати себе. Непростий тепер час, але ми ніколи не втратимо своєї неповторності. Бо ми – українці… Направду, народе мій, ти не просто великий, ти океан безмежний. І я щасливий, що з твого колоска рожденний», – це слова Василя Зінкевича.

Василь Зінкевич – ціла епоха в історії української пісні. Це – людина, яка прославила ім’я України далеко за її межами завдяки незламній любові до рідної землі та мелодійній пісні, яка народжується в самому серці. Багато творів у його виконанні  увійшло до золотого фонду української естради.

Народився Василь Іванович Зінкевич 1 травня 1945 року в мальовничому селі Васьківці Ізяславського району Хмельницької області. Він згадував: «Я щасливий, що народився в українському селі, ніколи не забуду тієї стежини, що пробігала поміж житами, а над нею – високі безмежні небеса; що українське село – це своєрідна академія високої моралі. Тут бережуть рідне слово, тут бережуть рідну пісню. …завжди з гордістю кажу, що я народився в селі, навчався в сільській консерваторії, де моїм високим професором був мій український народ…».

Творчий шлях Василя Івановича цікавий та нелегкий. Після закінчення школи юнак вступив до училища декоративно-прикладного мистецтва у Вижниці, яке закінчив у 1968 році. Вищу освіту здобув у Рівненському інституті культури.

З 1968 по 1973 роки В. Зінкевич очолював ансамбль танцю «Смеречина». Знаменита авторська хореографічна композиція «Буковинська мозаїка» разом з декількома іншими танцювальними постановками ввійшли до золотого фонду українського хореографічного мистецтва.

Навіть, перебуваючи на строковій службі в армії, у 1966–1968 роках, Василь Зінкевич не залишав творчість – керував полковим танцювальним ансамблем. Після демобілізації, в кінці 1968 року, він стає солістом вокально-інструментального ансамблю «Смерічка».

У цей же час Василь Іванович знайомиться з Володимиром Івасюком, а вже під час зйомок фільму «Білий птах з чорною ознакою» у селі Розтоках, що на Буковині вони разом, у народних строях, беруть участь у танцювальних сценах.

У 1971 році в карпатському містечку Яремче за участю Василя Зінкевича був відзнятий перший український музичний телефільм «Червона рута» (сценарист Мирослав Скочеляс, режисер Роман Олексів, оператор Аркадій Дербінян), на який вже через місяць після виходу на екран чекав неймовірний успіх. Василь Зінкевич у цьому фільмі виконує твори Володимира Івасюка: «На швидких поїздах», «Водограй» (у дуеті з Софією Ротару), а також пісню, яка згодом здобула всесоюзну славу і стала улюбленою серед мільйонів людей, – «Червона рута». Пісня «Сизокрилий птах», яка звучить у виконанні Софії Ротару, стає хітом у її репертуарі.

У 1972 році на Всесоюзному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» ВІА «Смерічка» був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР і отримав звання народного, а Василь Зінкевич разом з іншими виконавцями стали лауреатами цього конкурсу.

У 1975 році Василь Зінкевич переїздить на Волинь, до Луцька, і стає солістом ансамблю «Світязь», а з 1980 року – його художнім керівником. Із приходом Василя Івановича ВІА «Світязь стає ще більш популярним. У складі ансамблю були такі обдаровані музиканти, як Станіслав Чуєнко, Іван Благун, Михайло Мусієнко, Олександр Сєров, Олег Дерев’янко, Ігор Перчук, а також Дмитро Гершензон, завдяки аранжуванню якого пісні Василя Зінкевича здобувають міжнародне визнання,

Василь Зінкевич, переїхавши до Луцька, не припиняв дружнього та творчого спілкування з Володимиром Івасюком, яке було для співака надзвичайно важливим. Він згадував: «…своїми сьогоднішніми успіхами я завдячую Володимиру Івасюку, бо він чесно вірив у мене, у мої можливості. І вже з висоти свого власного досвіду можу впевнено сказати, що так, Володя мав рацію, коли говорив, що співати пісню – замало співати ноти. Пісню треба співати серцем, розумом і, безперечно, своєю позицією  - у житті, творчості. Ми з його піснями – молоді».

Як дзвін прозвучала у виконанні Василя Зінкевича пісня Володимира Івасюка, життя якого було як спалах яскравої зірки, «Літо пізніх жоржин», коли композитора не стало у 1979 році.

20 жовтня 1978 року Василю Зінкевичу було присвоєно звання заслуженого артиста Української РСР, а 3 січня 1986 року – народного артиста Української РСР. У 1994 році митця удостоєно Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. У 1997 році В. Зінкевича нагороджено орденом «Миколи Чудотворця» за вагомий внесок у «примноження добра на Землі» та присвоєно звання «Людина року» у номінації «Митець року». У 1999 році Василь Зінкевич був нагороджений орденами «За заслуги» I та II ступенів.

За результатами конкурсу, проведеного газетою «Голос України» у 2001 році серед читачів, Василь Зінкевич отримав почесне звання: «золотий голос України» і був нагороджений дипломом та особливою відзнакою «золоте перо». Цього ж року Василю Івановичу було вручено свідоцтво Почесного громадянина Луцька.

24 травня 2002 року, коли у Києві відкрилась «Алея зірок» перед Міжнародним центром культури та мистецтв, «Зірка» Василя Зінкевича стала першою на цій алеї.

Альбоми пісень у виконанні Василя Зінкевича,: «Скрипка грає», «Крик птиці», «Тече вода» (із серії «Золоті пісні Украіни 80-х»), у 2003 році увійшли до збірки авторських творів Юрія Рибчинського. В альбом «Пісні про кохання» (серія «Золота колекція») увійшли такі  пісні, як «Червона рута» В. Івасюка, «Залишені квіти» на музику В. Громцева.

У травні 2005 року з нагоди 60-річчя Василя Івановича на екрани вийшов музичний фільм, присвячений його творчому шляху, наполегливій та відданій праці на теренах вітчизняної естради. У 2005 році митця нагороджено орденом «За заслуги» I ступеня. А у серпні 2009 року присвоєно звання Героя України з врученням ордену Держави. 

Серед пісень у виконанні Василя Зінкевича, які стали улюбленими серед мільйонів людей – «Мамина світлиця» (І. Білозір, Б. Стельмах), «Скрипка грає» (І. Поклад, Ю. Рибчинський), «Ясени» (О. Білаш, М. Ткач), «Два кольори» (О. Білаш, Д. Павличко), «Новий день над Україною» ( Б. Кучер, С. Галябарда), «Забудь печаль» (Л. Затуловський, Т. Севернюк), «Музика весни» (П. Дворський, Н. Бакай) та багато інших чудових творів.

Василь Зінкевич, крім захоплення музикою, яка стала його покликанням, художник та автор костюмів для Софії Ротару, ВІА «Смерічка» та «Світязь», хореограф, дослідник, цікавиться народним фольклором та етнографією.

Пісні у виконанні Василя Зінкевича не можуть лишити нікого байдужим. Це справжнє мистецтво, покликання якого залишити слід у душах людей, напоїти їх чистою, життєдайною енергією, заставити замислитись. Лише людина, яка по-справжньому віддана рідній землі, любить її народ, працю, здатна творити неймовірно потужні речі, які назавжди залишаться у скарбниці пам’яті цього народу і яку будуть шанувати й інші народи. Оживляючи пісні українських композиторів з потужною українською енергетикою, силою звучання свого мелодійного голосу та незрадливій життєвій позиції, Василь Зінкевич посідає почесне місце в історії та у виконанні української пісні, уособлює найкраще, що є в українській естраді.

Біля десяти років Василь Зінкевич працював над новою концертною програмою «Україна єднає світ», яка незабаром стане справжнім святом української пісні, здатної єднати людей різних національностей. Це потужне мистецьке дійство, заглиблене в традиції та культуру українського народу, адже за словами митця, «якщо зникне високе українське мистецтво, наш народ осліпне духовно серед білого дня».

Гаврилюк О. 1 травня 75 років від дня народження В. І. Зінкевича (1945) – Героя України, народного артиста України / О. Гаврилюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2020 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. –Тернопіль, 2019. – С. 119–124.

Література:

Зінкевич В. І. Я родом з пісенного краю / В. І. Зінкевич // Шаров І. 100 сучасників : роздуми про Україну / І. Шаров. – Київ, 2002. – 518 с.

 

***

Не вмирає душа наша. – Київ : Україна, 2002. – 172 с.

Про В. І. Зінкевича – с. 167.

Василь Іванович Зінкевич // Волинська обласна філармонія / керівник, авт. проекту: С. І. Єфіменко, В. В. Москалюк. – Луцьк, 2015. – С. 100–101.

А Василь Зінкевич – повний кавалер // Віче. – 2005. – 1 верес. – С. 3.

Брязгунова В. Троянд без колючок не існує / В. Брязгунова // Вісті ЦССТУ. – 1995. – № 13. – 23 берез.

Вербич В. Івасюк : життя – як пісня / В. Вербич // Сім’я і дім. Нар. трибуна. – 2003. – 18 груд. – С. 9.

Вікно рубрики : у кожного свій Зінкевич // Волинь-нова. – 2015. – 30 квіт. – С. 2.

Власюк В. Василь Зінкевич : «Лучеськ для мене – це берег творчого натхнення» / В. Власюк // Сім’я і дім. – 2015. – 14 трав. – С. 4.

Гайовий В. Життя, зіткане з пісні / В. Гайовий // Яровиця. – 2015. – № 1/2. –  С. 143–144.

Зі святом 8-го березня // Жінка. – 2014. – № 3. – С. 5.

Маслій М. Яким був Володимир Івасюк – 4 березня народився композитор світового рівня – про маестро згадують друзі та колеги : [спогади В. І. Зінкевича] / М. Маслій // День. – 2017. – 3–4 берез. – С. 22.

Мацерук В. Сукні для Ротару. Костюми для Зінкевича / В. Мацерук // Робітн. газ. – 2002. – 24 груд. – С. 4.

Мельник Р. Василю Зінкевичу – 70! / Р. Мельник // Слово Волині. – 2015. – 30 квіт. – С. 1, 3.

Позняк-Хоменко Н. Золота зірка Василя Зінкевича : легенда української пісні скромно і без пафосу відсвяткував своє 70-річчя / Н. Позняк-Хоменко // Україна молода. – 2015. – 6 трав. – С. 12.

Свереда Т. Василь Зінкевич : «Волинь – це моя батьківщина» / Т. Свереда // Луцьк. замок. – 2015. – 30 квіт. – С. 6.

Сигалов А. Катерина Яремчук: Для мене він – живий / А. Сигалов // Україна молода. – 2021. – 12 листоп. – С. 14–15.

 

***

Завада Л. 1 травня 70 років від дня народження В. І. Зінкевича (1945) – народного артиста України / Л. Завада // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2014. – С. 66–72.

 

Презентація книги Валентина Ярославовича Малиновського «Реформа децентралізації у Волинській області»

 

25 квітня у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася презентація унікальної книги Валентина Ярославовича Малиновського «Реформа децентралізації у Волинській області», яка вийшла друком у видавництві «Волинська друкарня» на початку 2022 року. У праці чи не вперше здійснено комплексний аналіз процесу децентралізації влади у Волинській області з 2014 по 2020 роки. У презентованій монографії висвітлено процес реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади у Волинській області, що охоплює період 2014-2020 років. Процес децентралізації розглядається в контексті реформування базового і субрегіонального рівнів територіального устрою України та формування об’єднаних територіальних громад.

Динамічний розвиток українського суспільства потребує особистостей, які не лише здатні адекватно сприймати реалії і продукувати адекватні відповіді суспільно-політичним викликам сьогодення, а й формувати візію подальшого суспільно-політичного розвитку. Саме такою особистістю є Малиновський Валентин Ярославович – український вчений, один з безпосередніх учасників формування нової вітчизняної науки – державного управління та реформи децентралізації, талановитий педагог, управлінець і громадсько-політичний діяч, доктор політичних наук, професор, академік Академії політико-правових наук, член Національної спілки краєзнавців України, професор кафедри соціогуманітарних технологій Луцького національного технічного університету.

Науковий доробок вченого охоплює широке дослідницьке поле, що охоплює тематику місцевого самоврядування, державного управління, територіальної організації влади, публічної служби, політології, краєзнавства, історії.

Загалом вчений є автором 260 наукових праць, зокрема одинадцяти одноосібних монографій: «Державне управління» (2000, 2003, 2009), «Державна служба: теорія і практика» (2003), «Словник термінів і понять з державного управління» (2005, 2006), «Територіальна організація влади України: концептуальні засади трансформації» (2010), «Становлення і розвиток місцевого самоврядування у Волинській області: 1990-2010 рр.» (2013), «Становлення і діяльність Народного Руху в Рожищенському районі» (2016), «Публічна служба в Україні» (2018) та співавтором 25 колективних монографій.

Серед поважних учасників заходу: Григорій Олександрович Пустовіт – перший заступник голови Волинської обласної ради; Ірина Михайлівна Вахович – ректор Луцького національного технічного університету, доктор економічних наук, професор; Сидорчук Ористлава Григорівна – депутатка Волинської обласної ради; Анатолій Пархомюк – експерт з децентралізації; Микола Леонтійович Потапчук – політик, Народний депутат України 6-го скликання; Галина Андріївна Герасимчук – декан факультету цифрових, освітніх та соціальних технологій, кандидат технічних наук, доцент; Оксана Миколаївна Жук – завідувач кафедри соціогуманітарних технологій ЛНТУ, кандидат історичних наук, доцент; Василь Володимирович Бусленко – завідувач кафедри політології та публічного управління ВНУ імені Лесі Укранки; Микола Олександрович Якименко – відомий український журналіст та краєзнавець, власний кореспондент газети Верховної Ради України «Голос України» у Волинській області; Тетяна Миколаївна Литвиненко – директор Волинського регіонального центру підвищення кваліфікації; Сабурова Ольга Миколаївна – голова Волинської обласної організації профспілки працівників державних установ.

Валентин Ярославович Малиновський справжній патріот України і багатогранна особистість. Його праці є актуальними для науки і практики державотворення. Володіючи майстерністю прогнозування, багато його наукових ідей та гіпотез випереджали час і згодом втілилися у практику державотворення. Вагомим є його внесок у цілий ряд наукових теорій, а науковий доробок слугує джерелом для подальших розвідок.

Щиро дякуємо Валентину Ярославовичу за подвижницьку працю на ниві українського державотворення, високий професіоналізм та примноження іміджу нашої рідної Волині.

Вдячні усім учасникам презентації та чекаємо на нові зустрічі!