Уродженець села Баківці на Волині – чемпіон світу!

 7 лютого    

55 років від дня народження Петера Бондри (1968) – 

хокеїста, чемпіона світу, 

гравця національної збірної Словаччини хокею

    Народився Петер Бондра 7 лютого 1968 року у с. Баківці Луцького району Волинської області. Його батько Іван Бондра, за визнанням самого Петера, був чехом (хоча інші дані свідчать про українське коріння), проживав у Чехословаччині, а після закінчення Другої світової війни переїхав на Волинь. Він повірив у ідеали соціалізму і хотів займатися фермерством, але це було не можливо, тому влаштувався водієм вантажівки у колгосп. Там познайомився з майбутньою дружиною Надією, яка працювала фельдшером у місцевій амбулаторії. У громаді сім’я жила дружно, мали чимало приятелів, одна з них – Раїса Андріївна Мозолюк – стала хрещеною матір’ю славетного тепер хокеїста.

    Петер був третьою дитиною у сім’ї, його часто залишали зі старшими братами Володимиром і Юрієм. Хлопці допомагали у господарстві – пасли худобу, гусей. Як свідчать наявні матеріали, у ранньому дитинстві майбутній спортсмен був малим на зріст, але дуже рухливим і непосидючим. Влітку брався ганяти м’яча, а взимку разом з братами виходив на зледенілу баковецьку річку грати в шайбу. На початку 1970-х років, коли Петерові було три роки, сім’я переїхала у містечко Попрад, розташоване біля підніжжя гір Татр (на півночі Словаччини).

    Професійну спортивну кар’єру П. Бондра розпочав 1985 році у хокейному клубі міста Попрада, де провів сезон 1985–1986 років. Три наступні роки він грав у чехословацькій лізі за клуб «Кошице», з яким став чемпіоном Чехословаччини у сезоні 1987–1988 років.

    У кінці 1980-х років Петер одружився, і в 1990 році разом з дружиною Любою та синами Девідом та Ніколасом переїхав до США. За океаном молода сім’я почала нове життя у містечку Ріва штату Меріленд. Варто зазначити, що переїзд пов’язаний з цікавим випадком, який вплинув на кар’єрний ріст спортсмена. Одного разу представник «Вашингтон Кепіталз» Жак Баттон приїхав у словацьке місто Вітковіце, щоб подивитися на гру місцевих хокеїстів. Він був настільки вражений грою П. Бондри, що відразу після матчу виявив бажання познайомитися з ним. Ж. Баттону дуже імпонувала його вибухова стартова швидкість, яка дозволяла залишати захисників суперника за спиною, а також різкий удар.

    У 1990 році хокеїст підписав контракт з клубом «Вашингтон Кепіталз», з чого почалася кар’єра Петера в НХЛ. 5 жовтня того ж року він вийшов на першу гру у престижній лізі, а через 12 днів – закинув першу шайбу. У сезоні 1990–1991 років став найліпшим серед новачків у команді «Кепіталз», і відразу ж керівництвом НХЛ був визнаний кращим новачком ліги.

    Кольори «Вашингтон Кепіталз» П. Бондра представляв до 2004 року, тобто з невеликими перервами протягом 14 років (у сезонах 1994–1995 та 1995–1996 років він зіграв кілька матчів за «Кошице» та «Детройт Вайперс»). У 2004 році увійшов у тридцятку видатних гравців в історії «Кепіталз». Його ім’я віднесене до списку найкращих бомбардирів в історії столичного клубу за такими показниками: загальна кількість закинутих шайб – 472, набрані очки – 825, закинуті шайби в більшості – 137, у меншості – 32, переможні шайби – 73, кількість хет-триків – 19. Єдине, що не вдалося досягнути спортсмену – виграти Кубок Стенлі, але саме завдяки йому 1998 році команда вийшла у фінал цього престижного хокейного турніру.

    Петер Бондра постійно заявляв про себе як один з найкращих нападників. Яскравими були сезони 1994–1995 роках (у 47 іграх закинув 34 шайби), 1995–1996 роках (у 67 іграх – 52 шайби) та 1997-1998 рр. (у 76 іграх – 52 шайби). 5 лютого 1994 року у поєдинку проти команди «Тампа Бей» він встановив два рекорди: рекорд ліги – найшвидший покер (п’ять голів закинув за 4 хвилини і 12 секунд), та клубний – найбільша кількість закинутих шайб за одну гру. Він є десятим в історії НХЛ, хто забив за один період чотири голи.

       У 2004–2007 рр. Петер Бондра грав за «Оттава Сенаторс», «Атланта Трешерс» і «Чикаго Блекгокс».

    Протягом усієї кар’єри амплуа П. Бондри – правий крайній нападник. Характерний стиль його гри – відмінне відчуття ситуації, висока швидкість, впевненість на ковзанах і точний кидок. Саме тому у 1990-х роках п’ять разів він ставав учасником матчів усіх зірок НХЛ (1993, 1996–1999 рр.), а 1997 і 1999 році був визнаний найшвидшим гравцем цих показових дуелей.

Успішними були виступи П. Бондри за національну збірну Словаччини, до якої увійшов відразу після утворення останньої 1994 році. У складі збірної хокеїст провів 47 матчів, під час яких відзначився 35 голами. Він був учасником зимових Олімпійських ігор 1994 року в м. Ліллехаммері (Норвегія), 1998 році у м. Нагано (Японія) і 2006 році у м. Турині (Італія). У 1995 році своєю грою допоміг збірній перемогти на Олімпійському відбірковому турнірі, що проходив у Шеффілді (Англія). Вдалими видалися виступи на Чемпіонатах світу 2002 і 2003 років, на Кубку світу 1996 року. На Чемпіонаті світу у Швеції 2002 року під час фінального поєдинку Петер закинув вирішальну переможну шайбу у ворота команди Росії (4:3), і збірна Словаччини здобула золоту медаль. Після цього ім’я спортсмена було на вустах у багатьох, а він сам вважає цей «золотий гол» вершиною своєї хокейної кар’єри.

    Серед важливих досягнень П. Бондри – входження до списку гравців, які забили за кар’єру 500 голів, що для хокеїстів вважається чудовим показником. З 1957 року його досягнули 45 гравців, а П. Бондра завершив кар’єру з результатом 503 шайби за 1081 матч. У 1995, 1998 роках він отримував Трофей Моріса Рішара – приз, який вручається за найбільшу кількість шайб у регулярній частині НХЛ. Спортсмен має державні нагороди: Хрест Президента Республіки Словаччина (2002 р.) та Медаль Президента Республіки Словаччина (2003 р.). У 1998, 2002, 2003 роках визнавався найкращим хокеїстом Словаччини, у 2002 році найкращим спортсменом країни, і того ж року – найкращим бомбардиром Чемпіонату світу.

    У жовтні 2007 року Петер завершив ігрову кар’єру. Після цього продовжив працювати у національній збірній генеральним менеджером. Разом з командою робив акцент на залучення до збірної, поряд із досвідченими, молодих спортсменів, щоб підготувати гідний резерв.

    У публічних виступах, інтерв’ю, коли лунають питання про дитинство, Петер Бондра часто згадує малу батьківщину – Волинський край, підкреслюючи, що саме тут лежать витоки його неймовірної спортивної кар’єри.

Олександр Мельник

Література:

Лагановський Л. Хокейна зірка народилась у Баківцях / Л. Лагановський // Волинь моя : журн. Міжнар. громад. об-ня «Волинське братство». – Київ, 2002. – Вип. 2. – С. 325–327.

Данилюк В. Наша людина в НХЛ / В. Данилюк // Україна. – 2007. – № 8. – С. 49.

Кицун В. Лучанин грає в НХЛ / В. Кицун // Віче. – 1998. – 18 черв.

Олексійович В. Чемпіон світу мріє про Баківці / В. Олексійович // Віче. – 2003. – 22 трав.

«Сенатор» із луцьким корінням // Київ. відомості. – 2004. – № 9. – С. 5.

Уліцький В. Перші шайби чемпіон світу Петер Бондра закидав на Волині / В. Уліцький, О. Згоранець // Волинь. – 2002. – 23 берез.

    Авторство: Brooke Novak. https://www.flickr.com/photos/brookenovak/67380724/, CC BY-SA 2.5, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=1137393

    Мельник О. 7 лютого 50 років від дня народження Петера Бондри (1968) – хокеїста, чемпіона світу, гравця національної збірної Словаччини хокею // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2018 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Запоріжжя, 2017. – С. 48–51.

Знаменні і пам’ятні дати Волині на 2023 рік

 ЛЮТИЙ

2 лютого 90 років від дня народження М. Г. Тлумака (1933) – викладача по класу скрипки Ковельської школи мистецтв, заслуженого працівника культури України 

5 лютого 95 років від дня народження П. З. Ярощука (1928–2005) – українського художника

5 лютого 60 років від дня народження П. О. Архипчука (1963–2017) – українського художника, реставратора

5 лютого 85 років від дня народження А. М. Ситника (1938–2010) – заслуженого вчителя Української РСР

5 лютого 75 років від часу створення георозвідувального тресту «Волиньвуглерозвідка» (1948)

11 лютого 85 років від дня народження А. М. Пашкевича (1938–2005) – українського хорового диригента, композитора, народного артиста України, фундатора Волинського державного академічного українського народного хору

11 лютого 80 років від дня народження Є. Й. Ромащук (1943) – майстрині плетіння з природних матеріалів, членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України

12 лютого 65 років від дня народження В. Б. Хом’яка (1958–2014) – Героя України, Героя Небесної сотні

13 лютого 130 років від дня народження П. К. Волинського (1893–1982) – українського літературознавця, педагога, вченого-україніста, доктора філологічних наук, професора

15 лютого 75 років від дня народження Р. М. П’ятачука (1948–2019) –заслуженого артиста України

15 лютого 60 років від дня народження В. П. Конської (1963) – української художниці, викладача Луцької дитячої художньої школи

23 лютого 70 років від дня народження В. С. Штинько (1953) – української письменниці, заслуженої журналістки України

26 лютого 65 років від дня народження С. А. Беня (1958) – українського співака

"Я не знаю перехожих які йдуть на зелене світло... Та я бажаю їм щастя"

Дорогі краяни! 
Сьогодні відбулася різдвяна зустріч шанувальників із талановитою письменницею, журналісткою, головою обласної організації Національної спілки письменників України Ольгою Ляснюк.

Спілкувалися у формі діалогу-зустрічі. Святкове дійство відбулося в актовій залі Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.
Наша землячка, уродженка міста Нововолинська – переможниця багатьох літературних конкурсів обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Друкувалася у літературних збірниках і є лауреаткою «Гранослова», лауреат видавництва «Смолоскип», літературного конкурсу «Просто так». У 2019 році Ольга отримала у Влодаві нагроду ІІІ Міжнародного Троєстику Літературного.
Під час зустрічі пані Ольга читала свою поезію та відповідала на запитання шанувальників. Поетеса розповіла, що вважає літературну творчість справою свого життя.

Ольга Ляснюк наголошує, що цінує в людях щирість і вміння прощати. Характеризує себе як вразливу оптимістку. Найбільше творів письменниці – про любов. Саме це почуття авторка вважає найголовнішим у житті кожного.

На зустріч завітали і волинські письменники. Колеги по творчому цеху високо оцінили життєдайні твори Ольги Ляснюк. Вони зазначили, що поетеса вміє дивувати й захоплювати і поезією, і прозою. У її творах часто озвучено те, що ховається у підсвідомості.

Модератор заходу – директорка нашої книгозбірні, членкиня Національної спілки письменників України – Наталія Граніч.

Працівники відділу краєзнавчої роботи підготували книжкову виставку творчого доробку письменниці.

З найкращими побажаннями…і до нових зустрічей)))

"Ягідні" зустрічі у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки

 

Ой весело нам, весело

Що ми ягодки несемо.

А ще буде веселій,

Як поставим на столі.

Народна культура живе доти, доки живуть її носії і дослідники, які працюють для того, щоб зберегти народу і передати її нащадкам. Саме цій меті присвятила своє життя відома українська дослідниця Алла Адамівна Дмитрено.

17 січня у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася презентація книги відомої науковиці, етнологині, кандидатки історичних наук, доцентки кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності ВНУ імені Лесі Українки Алли Адамівни Дмитренко «Збирання лісових ягід в етнокультурній спадщині Правобережного Полісся України».

У праці на широкій джерельній базі досліджено етнокультурні особливості збирання ягід на Правобережному Поліссі України. З’ясовано місце збирання ягід у структурі господарської діяльності мешканців Полісся в історичному розвитку. Висвітлено звичаї та обряди, пов’язані зі збиранням ягід: початком ягідного сезону та його календарною регламентацією, купальські й петровські ягоди, ритуальні дії на початку і по завершенні ягідного сезону, апотропеї індивідуального захисту жінок-ягідниць. Проаналізовано пристосування та ємності для збирання ягід. Простежено місце ягід у щоденному й обрядовому харчуванні і народній медицині. Показано формування ягідного туризму як інноваційного виду туристичної діяльності.

Науковий доробок Алли Дмитренко складає понад 350 наукових праць. Вона є учасником Міжнародних конференцій у Білорусі та Литві, членом Національної спілка краєзнавців України та Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

Коло наукових інтересів Алли Адамівни охоплює проблеми української етнології, етнографічного музейництва. Вона неодноразово була учасницею комплексної історико-етнографічної експедиції Центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Алла Дмитренко створила Кабінет етнографії Волині та Полісся у структурі Музею археології. У 2008 р. він виокремився як Музей етнографії Волині та Полісся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Також за її допомогою була створена експозиція Музею бджільництва у с. Баїв Луцького району.

Алла Адамівна належить до тих провідних етнографів України, які з почуттям великої відповідальності перед народом вивчають українську народну культуру. Повна відданість українській ідеї, плідна наукова праця, глибокі фахові публікації є вагомим внеском в українську народознавчу науку.

З відгуками про книгу та привітаннями виступили:

Оксана Георгіївна Важатко – директорка Волинського краєзнавчого музею;

Юрій Васильович Громик – проректор з навчальної роботи та рекрутації, кандидат філологічних наук, професор та наукові працівники Волинського;

Марія Лукашевич – працівниця Волинського обласного центру національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства.

Геннадій Васильович Бондаренко — український історик, краєзнавець, кандидат історичних наук, голова Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України;

Людмила Мірошниченко-Гусак – кандидатка історичних наук, завідувачка науково-експозиційного відділу етнографії та народних промислів Волинського краєзнавчого музею;

Галина Олександрівна Маленчук – заступниця декана з навчально-методичної робот факультету історії, політології та національної безпеки, кандидатка історичних наук;

Анатолій Михайлович Силюк – заслужений працівник культури України, методист Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти;

Ніна Петрівна Горик – волинська письменниця, Заслужена вчителька України.

Наталія Василівна Граніч – т.в.о. директора Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, членкиня Національної спілки письменників України.

Під час презентації також було переглянуто відеофільм «Ягідні пісні», який у 2010 році зняла Волинська обласна творча дитяча студія «Боривітер» (режисура М. Лукашевич). У фільмі показані реальні події: збирання чорниць у лісі біля села Пнівне.

Висловлюємо щиру вдячність Аллі Адамівні та усім присутнім за надзвичайно теплу, щиру, незабутню та змістовну зустріч!

 

Надія Гуменюк і Володимир Лис – творча діада за покликом серця»

 

Сьогодні у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася творча зустріч із відомими українськими письменниками Надією Павлівною Гуменюк та Володимиром Савовичем Лисом.

Надія Павлівна Гуменюк – поетеса, прозаїкиня, публіцистка, членкиня Національної спілки письменників України, заслужена журналістка України. Надія Павлівна авторка понад чотирьох десятків книжок: поезії, прози, творів для дітей. Тричі лауреат і володарка Гран-Прі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (за роман «Вересові меди»). Лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за твори для дітей, літературних премій «Благовіст», імені Олександра Олеся, «Звук павутинки» (імені Віктора Близнеця), імені родини Косачів, літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Переможець Всеукраїнських літературних конкурсів «Золотий лелека» (2008 рік, І премія за повість «Таємниця Княжої гори»), «Ярославів Вал» (2009, ІІ премія за роман для підлітків «Білий вовк на Чорному шляху»), «Книжкова толока» ( 2014, за книжку для дітей «Чупакабра і чотири мушкетери»), «Відродимо забутий жанр» ( 2010 – ІІІ премія за радіоп’єси  «Тополинка» і «Самотня жінка бажає познайомитися, або Ігри для  риб», 2011 – ІІ премія за радіоп’єсу «Охоронець для Янгола»), Національного конкурсу «Краща книга року» (2011 – за книжку для дітей «У Янгола під крилом»).

Володимир Лис – відомий український прозаїк, драматург, публіцист, член Національної спілки письменників України. Володимир Савович лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Тричі ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», отримав першу премію цього конкурсу за роман «Острів Сильвестра» та «Гранд-коронацію» за роман «Століття Якова». Переможець республіканського конкурсу творів про молодь (за повість «Там, за порогом») і Першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс (за п’єсу «Полювання на брата»), Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня та інших літературних премій та відзнак.

Творчій діаді відомих письменників властиві громадянське звучання, філософське осмислення світу, щирість. Вся творчість пронизана ліричним струменем, що балансує на межі жорстокої дійсності і пошуку ідеалу, земного і небесного, скороминущого і вічного.

З поважною любов’ю відоме подружжя письменників прийшли привітати студенти ІІІ курсу  видовищно-театралізованих заходів Волинського фахового коледжу культури і мистецтв  імені Ігоря Стравінського Волинської обласної ради. Керівник – український режисер, сценарист, кінематографіст, педагог, член Національної спілки кінематографістів України Герасимлюк Віталій Сергійович.

Дякуємо авторам та усім присутнім за спілкування, за змогу поринути у прекрасний світ літератури.

Модератор заходу – т.в.о. директора Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, членкиня Національної спілки письменників України Наталія Василівна Граніч.

9 СІЧНЯ 80 років від дня народження М. М. Голованя (1943–2022) – українського скульптора, Почесного громадянина Луцька

 

9 січня виповнилося б 80 років Миколі Микитовичу Голованю – відомому українському скульптору, Почесному громадянину Луцька.

За своє життя Микола Микитович створив скульптури на пішохідній вулиці міста Лесі Українки, в Центральному парку та в інших куточках обласного центру. Також побудував на березі річки Стир цікаву архітектурну пам’ятку – Будинок скульптора. Ця споруда прикрашена більш ніж п’ятьмастами скульптурами різних стилів. Вона постійно приваблює туристів з усього світу.

Довідка:

Микола Микитович Головань – відомий волинський митець. Народився 9 січня 1943 року на Одещині, звідки родом був і його батько, український столяр Микита Леонтійович. Мама, кравчиня за фахом Юзефа Вільгельмівна, була полькою родом з Новограда-Волинського. Після завершення Другої світової війни Микита і Юзефа переїхала у 1946 році до Волинської області, записавши сина у документах, як уродженця села Теремно. До школи маленький Микола пішов у цьому ж селі, яке від 1959 року стало частиною Луцька.

Вже змалечку виявився його талант до малювання, який всіляко заохочували батьки. У 1958–1959 роках вчився у художній студії при Палаці піонерів Луцька, якою тоді керував Петро Сензюк. Це стало поштовхом для вступу в 1960 році до Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша. Тут він навчався у таких відомих художників та скульпторів як Микола Скибінський, Сергій Костирко, Тарас Драган, Любомир Лесюк. Трохи пізніше, також у Дмитра Крвавича та Еммануїла Миська.

Після закінчення у 1965 році навчання, повернувся у Луцьк до батьків. Разом із батьком збудував на подвір’ї невелику майстерню. У 1967 році влаштувався скульптором до художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР. За чотири роки підготував першу персональну виставку скульптури, живопису, графіки, яка відкрилася у луцькому кінотеатрі «Промінь» (1971). У тому ж році одружився. Обоє дітей Миколи і Тетяни Голованів пішли мистецьким шляхом: Микола молодший, який, на жаль, передчасно пішов із життя, був скульптором та ковалем, донька Наталя займається керамікою і дизайном.

У 1976-му в кінотеатрі «Промінь» відкрилася й друга виставка Миколи Микитовича. У тому ж році митець почав створювати для Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки високохудожні скульптури на міфологічно-казкові теми. Пізніше, у 2005 році він зробив низку робіт для розміщеного у парку Луцького дитячого містечка «Чудо».

На зламі 1978–1979 років зазнав переслідування з боку радянського КГБ: за релігійну тематику у творчості та кілька скульптур у стилі «ню». Йому вказували на «недопустимість виховання радянської молоді на таких мистецьких прикладах». Через це певний час перебував, як митець, в опалі.

За часів незалежної України, Микола Головань виготовив пам’ятний знак на місці розстріляних у Луцьку, в роки Другої світової війни, в’язнів, а також пам’ятний хрест в Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви». Скульптури Голованя «розкидані» по різних куточках Луцька і Волині. У скверику Зоряний, на вулиці Лесі Українки, це дві скульптури античних німф, які ніби є дзеркальними відображеннями одна одної, а також ще кілька менших кам’яних творів.

Є його роботи і в музеях області, наприклад, копія знаменитого Святовида у Музей історії сільського господарства Волині – скансені, велетенські кам’яні вази у Волинському краєзнавчому музеї. За своє насичене творче життя Микола Микитович брав участь й у різних скульптурних пленерах: у рідному Луцьку в 2001 році, у далекій Франції в 2002 році. Довелося попрацювати свого часу й за кордоном, зокрема, у Вірменії. Також, саме він відновив пам’ятник Лесі Українці у Центральному парку Луцька, коли вандали у 2009 році відірвали у скульптури голову.

Але, звісно, у першу чергу ім’я митця асоціюється з «Будинком скульптора Голованя» на території Історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». У 1980 році міська влада виділила Миколі Микитовичу для спорудження будинку-майстерні невелику ділянку землі, неподалік від Лютеранської кірхи. Проект споруди розробив відомий волинський архітектор Ростислав Метельницький.

Вже багато років ця споруда є однією з окрас Луцька. «Будинок скульптора Голованя» визнаний архітектурною пам’яткою. Неодноразово його вносили й у різні списки найдивовижніших споруд України. Зокрема, за рейтингом, опублікованим на сайті відомого видання Focus.ua, «Будинок Миколи Голованя» увійшов до 7-ми незвичайних будинків України, а за опитуванням, проведеним порталом ILoveUkraine, він потрапив у ТОП-5 екстравагантних будівель України. Це чи не єдина сучасна споруда у місті, на яку приїздять подивитися туристи нарівні зі знаменитими середньовічними пам’ятками архітектури Луцька. Через величезну кількість скульптур, барельєфів, панно, з хитросплетінь яких ніби виростає із землі містичним Деревом життя будівля Миколи Голованя, скульптора іноді шанобливо називають «луцьким Ґауді».

Подвір'я, стіни, дах будинку прикрашають кам'яні скульптури різних стилів. Над входом родинний вензель – Н.М.Г. Загалом тут понад 500 скульптур. На фронтоні будинку розміщено барельєф із зображенням усіх членів сім'ї скульптора. Вагою він – півтори тони, а виготовлений із зеленого пісковику. Є «італійський» дворик, кузня. На подвір'ї також розташовано кілька десятків великих і малих скульптур. Будинок має оригінальне оздоблення не тільки зовні, а й всередині.

29 травня 2016 року авторка даних рядків на «Музейних посиденьках» зініціювала порятунок паркових скульптур Голованя 1976–1979 років. Адже впродовж чотирьох десятиліть не менше половини з них зазнали різних пошкоджень. У результаті, при підтримці міської влади 30 скульптур з усіх куточків парку було перенесено на одну алею. Розмістили їх за проектом самого Миколи Микитовича. Він же здійснив і їх реставрацію. Напередодні 25-ої річниці Незалежності України, 23 серпня 2016 року «Алея скульптур Миколи Голованя» була відкрита. А ще за три дні до цього, під час урочистої академії з нагоди Дня міста, на Театральному майдані міський голова Микола Романюк вручив Миколі Голованю відзнаку «Почесний громадянин міста Луцька». У 2020 році вже нова міська влада ґрунтовно реставрувала Алею.

Творчість волинського митця знають далеко за межами нашого краю. Про неї написано навіть у мистецькознавчих підручниках Великобританії. У 2015 році про Голованя було знято польсько-український документальний фільм «Wyspa» («Острів», режисер – Наталія Красильникова), а в 2021-му – короткометрівку «I am Ukrainian Sculptor Mukola Golovan» («Я український скульптор Микола Головань», режисер – Юліан Улибін), яка потрапила в короткий лист Канського фестивалю короткометражних фільмів.

На жаль, 1 лютого 2022 року Микола Микитович помер. Поховали Голованя на кладовищі у селі Липини, поблизу Луцька.

Яна Лис,

старша наукова співробітниця

науково-експозиційного відділу

новітньої історії Волині

Волинського краєзнавчого музею. 

Література:

Виставка творів художників міста Луцька, травень 1972 : [каталог]. – Луцьк, 1972. – 2 с.

Каталог першої обласної виставки творів молодих художників Волині : живопис, графіка, скульптура, монументальний живопис, декоративно-прикладне мистецтво. –  Луцьк, 1973. – 6 с.

Каталог художніх виставок 1979–1982 рр. – Луцьк, 1982. – 39 с.

Про М. М. Голованя – c. 8, 15.

 

* * *

Луцьк стародавній. Пам'ятки Старого міста = The ancient Lutsr. Architectural monuments of Old city / авт.-тексту: В. Баюк, О. Бербець ; пер. на англ. І. Харчук. – Луцьк : Терези, 2015. – 128 с.

Павлік В. З вами буде говорити скульптор : біогр. нарис / В. Павлік. – Київ : Друге дихання, 2019. – 46 с.

Лис С. Міфологічно-казкові скульптури Миколи Голованя у Луцькому центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки / С. Лис // Минуле і сучасне Волині й Полісся. Етнографічне музейництво в Україні і на Волині : матеріали п’ятої Волин. наук.-етногр. конф. – Луцьк, 2017. – Вип. 61. – С. 177–183.

Зозуля С. З вами буде говорити скульптор / С. Зозуля // Волин. газ. – 2019. – 4 квіт. – С. 4.

Зубчук К. Вандали викинули роботи скульптора Голованя у Стир / К. Зубчук // Волинь. – 2021. – 25 берез. – С. 1, 8.

Зубчук К. Не стало господаря «Луцького будинку з химерами» : 1 лютого відійшов у вічність скульптор, Почесний громадянин обласного центру Волині Микола Головань / К. Зубчук // Волинь. – 2022. – 2 лют. – С. 1

Зубчук К. Свій «Будинок із химерами» Микола Головань зводить уже понад 40 років / К. Зубчук // Волинь. – 2020. – 14 трав. – С. 1, 13.

Коломієць Ю. Скульптор Микола Головань приймав на Пасху гостя-силача Вірастюка / Ю. Коломієць // Волинь. – 2021. – 6 трав. – С. 8.

Кравчук  Н. «Будинок з химерами» зводив пів життя – і не закінчив : Микола Головань створив шедевр, відомий у всьому світі / Н. Кравчук // Вісник+К. – 2022. – 10 лют. – С. 9.

Провели в останню путь Миколу Голованя // Волин. газ. – 2022. – 3 лют. – С. 6.

 Сомова Є. Алея скульптур стане родзинкою Луцька / Є. Сомова // Волинь. – 2020. – 6 серп. – С. 2.

Сулік Р. Помер відомий скульптор Микола Головань / Р. Сулік // Вісник+К. – 2022. – 3 лют. – С. 3.

Творець Луцького «Будинку з химерами» // Нова доба. – 2019. – 19 верес. – С. 8.

Якименко М. Місто без Миколи Голованя осиротіло / М. Якименко // Голос України. – 2022. – 2 лют. – С. 9.

 

***

Лис С. 9 січня 75 років від дня народження М. М. Голованя (1943) – українського скульптора / С. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2018 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Запоріжжя, 2017. – С. 28–32.

 

 

ЗНАМЕННІ ТА ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВОЛИНІ НА 2023 РІК

1 січня 80 років від дня народження Б. О. Федорука (1943–2017) – українського художника-монументаліста

3 січня 95 років від дня народження В. В. Фещака (1928–1995) – заслуженого вчителя школи Української РСР

5 січня 80 років від дня народження Б. В. Гапонюка (1943–2021) – українського скульптора

8 січня 75 років від дня народження І. І. Ариванюка (1948) – українського майстра декоративного мистецтва, заслуженого майстра народної творчості Української РСР

9 січня 125 років від дня народження О. М. Цинкаловського (1898–1983) – історика, археолога, краєзнавця, дослідника Волині

9 січня 80 років від дня народження М. М. Голованя (1943–2022) – українського скульптора, Почесного громадянина Луцька

10 січня 80 років від дня народження Г. П. Тарасенка (1943–2000) – українського художника

14 січня 100 років від дня народження В. М. Кмецинського (1923–1991) – волинського краєзнавця, співзасновника та першого директора Камінь-Каширського краєзнавчого музею

16 січня 75 років від дня народження Є. М. Шимоновича (1948–2015) – одного із засновників УГС на Волині, учасника національно-визвольного руху у 1980–1990-х рр.

19 січня 75 років від дня народження І. М. Гаврилюка (1948) – українського художника і дизайнера, заслуженого працівника культури України

22–24 січня 105 років від часу проголошення Центральною Радою незалежності Української Народної Республіки (1918)

29 січня 105 років від часу бою під Крутами добровольців Армії УНР проти російської Червоної гвардії (1918)

Січень 130 років від часу виходу першої поетичної збірки Лесі Українки «На крилах пісень» (1893)

PS ^ Про назву місяця.

Січень утвердився як місяць, що започатковує новий відлік у календарній системі. Але астрономічно він все ж вважається другим місяцем зими і, отже, є чи не найхолоднішим. Не випадково, що в народі з цього приводу існує чимало прислів’їв та приказок. Одне з них стверджує: “Січень снігом січе, а мороз вогнем пече”. Воно й не дивно, адже за своїм характером це місяць дивних контрастів. Чи не тому про нього мовиться: “Сонце хоч і блищить, проте й мороз тріщить”. саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози, що стали канонізованим символом зимової холоднечі. Відтак серединний період, що ділить (січе) зиму навпіл, на думку деяких мовознавців, і дав назву місяцеві.