Алла Опейда: життя у пісні

Алла Олександрівна Опейда – співачка, заслужена артистка України, культурно-громадська діячка, лауреатка низки всеукраїнських та міжнародних пісенних фестивалів і конкурсів. Солістка-вокалістка дуету «Душа Волині», художній керівник Луцького районного будинку культури, керівник зразкової вокальної студії «Зернятко». З травня 2019 року – директорка культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне» м. Луцька.

Народилася Алла Опейда 24 квітня 1966 року в Луцьку. Мати – Ірина Афіногенівна, батько – Олександр Антонович, військовий, родом із Холмщини. Змалку Алла проявляла інтерес до музики й сцени. Вперше вона виступила перед публікою у п’ять років – і з того моменту сцена стала її справжнім покликанням. Алла Опейда закінчила Луцьку загальноосвітню школу № 2, Луцьку музичну школу № 1 (клас фортепіано). З 1981 по 1985 рік навчалася в Луцькому державному музичному училищі (відділ хорового диригування). Викладачками вокалу у неї були Людмила Керніцман, Таїсія Паснасюк та Галина Стопа. У 1985 році Алла Опейда розпочала свою професійну кар’єру. Вона працювала завідувачкою клубу в селі Великий Омеляник, керівницею хору в будинку культури села Забороль, а також методисткою Луцького районного будинку культури. З 1987 по 1992 рік Алла Опейда навчалася в Рівненському державному інституті культури на факультеті хорового диригування (викладачка – Марія Афонченко). Після завершення навчання продовжувала працювати у Луцькому районному будинку культури.

У 1985 році в Луцькому районному будинку культури (нині культурно-мистецький центр «Красне» КЗ «Палац культури міста Луцька») Алла Опейда зустрілася з В’ячеславом Судимою, з яким створили дует «Душа Волині». Упродовж 37 років дует плекав і популяризував українську пісню. У репертуарі було багато творів українських поетів та композиторів, але найбільша кількість пісень на вірші волинських поетів – Й. Струцюка, П. Маха, В. Гея, І. Корсака, Т. Музичука. Пісні створювали у співпраці з волинськими композиторами – А. Пашкевичем, М. Стефанишиним, В. Герасимчуком, О. Синютиним та багатьма іншими.

У репертуарі дуету налічується понад 300 пісень різної тематики, від колискової, стрілецької, повстанської, народної, героїко-патріотичної пісні до пісень про найрідніших, найдорожчих людей – маму, тата, родину, Батьківщину, ліричні та пісні на всі випадки життя. «Окрім дуетних творів, у кожного з нас був і є свій сольний репертуар. Наша творчість в жодному разі не була пов’язана з шоу-бізнесом. Мистецтво і шоу – це дві протилежності для нас. Ми були багаті своїми піснями, даруючи своє мистецтво, прокладали шлях до людських сердець», – згадувала Алла Опейда в одному з інтерв’ю.

Особливе місце в творчості дуету свого часу посіла пісня «Нас весна не там зустріла», яка з роками набула широкої популярності. Це – пісня про закоханих у життя та одне в одного юнака Степана і дівчину Надійку – молодих повстанців УПА, які боронили від ворогів рідну Україну. Слова написав відомий волинський письменник Йосип Струцюк у 1985 році, а музику –  колишній лідер гурту «Світязь» Олександр Гаркавий. Саме Алла Опейда та В’ячеслав Судима були серед найвідоміших виконавців цього твору, зберігаючи його дух і передаючи його слухачам із особливим душевним трепетом. Пісня «Нас весна не там зустріла» отримала два дипломи Міжнародної премії авторської пісні імені Василя Симоненка.

За роки творчості дует «Душа Волині» став лауреатом численних всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів і фестивалів. Алла Опейда та В’ячеслав Судима пройшли великий творчий шлях, виступаючи з українською піснею в Польщі, Литві, Словаччині, Німеччині, Вірменії, Азербайджані, Єгипті, Франції, Норвегії та багатьох інших країнах.

У музичній творчості Алли Опейди важливе місце посідає співпраця з провідними мистецькими колективами Волині – зокрема, з оркестром народних інструментів, ансамблем бандуристів Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, а також з ансамблем народної музики «Терлич». Як солістка співачка працювала в концертній бригаді Волинської обласної філармонії та в естрадно-симфонічному оркестрі Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

Одним з напрямків діяльності Алли Опейди стала дитяча вокальна студія «Зернятко», створена нею у 2004 році. У 2009 році студії було присвоєно звання «зразкова». Вихованці «Зернятка» неодноразово ставали лауреатами районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів. Дитячу творчість презентували у дисках «Співають діти Луцького району», «Веселковий дивосвіт», «Щастя жити у рідному краї», «На крилах мрій». На базі студії «Зернятко» був створений дитячий фольклорний колектив «Вервечка», творчим керівником якого тривалий час була Алла Опейда.

З травня 2019 року Алла Опейда працює директоркою культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне» комунального закладу «Палац культури міста Луцька».

У своїй сценічній творчості співачка майстерно поєднує автентичний фольклор із сучасною українською піснею. Її біографія сповнена яскравих досягнень – перемоги у всеукраїнських та міжнародних пісенних фестивалях і конкурсах, а також радіоконкурсах. Серед них: «Нові імена», «Золоті ключі», «Надія», «Доля», «Золоті трембіти», «Пісенний вернісаж», «Ой, роде наш красний» та багато інших.

Результатами багаторічної праці стали аудіо-альбоми, зокрема: сольні Алли Опейди: «Терпке пісенне диво» (2004 р.), «Вишиванка» (2008 р.), «Ой, давно-давно…» (Волинські народні пісні) (2020 р.); вокального дуету «Душа Волині» (Алла Опейда та В’ячеслав Судима): «Гей, та на півночі Волині» (2002 р.), «В нашому саду» (2005 р.), «З родинного джерела» (2006 р.), «Лети, наша пісне» (2010 р.). У 2014 році до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка вийшов ще один аудіо альбом з записом пісень на вірші Великого Кобзаря «З Кобзарем у серці».

У творчому доробку Алли Опейди низка відеокліпів, які популяризують українську пісню та культурну спадщину: «Мій край», «Волинсько-Галицьке князівство», «Посли України», «Рідне місто», «Яблука осені», «Моя найрідніша», «Волинь – пісня моя» (Волинський вальс), «Єднаймося».

З участю співачки створені музичні фільми: «Музика трьох сердець», «Земля наша Холмська», «Волинь – край поліський».

Алла Опейда – активна дослідниця та збирачка української, зокрема волинської народної пісні. Нею записано й відтворено багато маловідомих і призабутих пісень, що побутували на теренах Волині. Її талант і творчість – у збереженні й популяризації української пісні, у вмінні торкнутися серця кожного слухача.

За вагомий внесок у пропагування народного мистецтва, високу виконавську майстерність і професіоналізм, а також значні досягнення в розвитку культури і мистецтв, Алла Олександрівна Опейда нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України; Почесною грамотою Міністерства сім’ї, молоді та спорту; Почесною грамотою Кабінету Міністрів України; Подякою Президента України; Подякою Верховної Ради України;  численними відзнаками: подяками та грамотами Волинської обласної ради та адміністрації, Луцької районної ради та адміністрації, Луцької міської ради. У 2005 році Аллі Опейді присвоєно почесне звання «Заслужений артист України», нагороджено Орденом Святої великомучениці Варвари. У 2015 році вона стала лауреатом обласної премії імені Степана Кривенького.

Своєю творчістю та щоденною працею Алла Олександрівна Опейда сприяє збереженню культурної спадщини Волині та розвитку української культури. Її творчий шлях – приклад щирого служіння мистецтву, рідному краю та українській пісні.

Самоліч І. 24 квітня 60 років від дня народження А. О. Опейди (1966) – заслуженої артистки України / І. Самоліч // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА Волин. обл. рада, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2025. – С. 45–51.

 

Література:                                        

Опейда А. Житиме серед нас / А. Опейда // Живий Іван Корсак. Спогади про письменника : зб. ст. – Київ, 2018. – С. 221–223.

Опейда А. Репрезентація творчості волинської поетеси Євгенії Назарук у сучасному літературно-мистецькому житті / А. Опейда // Волинь і волиняни в історії та культурі України : зб. тез наук. дослідж. слухачів наук. т-ва. Волин. обл. МАН. – Луцк, 2018. – С. 49–52.

***

Про присвоєння А. О. Опейді звання «Заслужений артист України» : Указ Президента України від 6 трав. 2005 р. № 752 / 2005 // Уряд. кур’єр. – 2005. – 18 трав. – С. 6.

Корсак І. Ф. Талант найвищої проби: блискучий бенефіс Алли Опейди / І. Ф. Корсак // Корсак І. Ф. На вістрі часу і подій: журналістський доробок Івана Корсака / І. Ф. Корсак. – Дрогобич, 2024. – С. 571–574.

Онуфрійчук М. А. Опейда Алла Олександрівна / М. А. Онуфрійчук, Н. М. Журавльова // Онуфрійчук М. А. Нас поріднили Холмщина й Волинь : розповіді про депортованих українців з Холмщини, Підляшшя, Надсяння та їх нащадків / М. А. Онуфрійчук, Н. М. Журавльова. – Луцьк, 2010. – С. 199–200.

Опейда Алла Олександрівна: заслужена артистка України // Слава і гордість культури України. Випускники Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського 1952–1997 рр. / авт. проекту, збирач матеріалів А. П. Антонюк. – Луцьк, 2017. – С. 102–106.

Занюк Л. Заслужена артистка України Алла Опейда: «Несу магічний лікувальний код народу» / Л. Занюк // Яровиця. – 2016. – № 1/2. – С. 162–164.

Занюк Л. Як можна наступати на горло такій пісні!? / Л. Занюк // Волинь. – 2019. – 24 січ. – С. 1, 18.

Коваленко О. Чому заслужена артистка України Алла Опейда прилюдно вклонилася своїй мам / О. Коваленко // Волинь. – 2021. – 29 квіт. – С. 1, 20.

Коваленко О. «Я це напророчила у 1986 році, коли почали з В'ячеславом Судимою співати стрілецькі й повстанські пісні і нас питали – чи не страшно?» / О. Коваленко // Волинь. – 2023. – 3 трав. – С. 1, 12.

Лавреати іменних премій // Волин. газета. – 2021. – 21 жовт. – С. 7.

Якименко М. Волинь вшановує творчу інтелігенцію / М. Якименко // Голос України. – 2021. – 7 жовт. – С. 17.

Якименко М. Рояль з ХІХ століття / М. Якименко // Голос України. – 2020. – 30 груд. – С. 13.

***

Войнаровський Ю. В. Опейда Алла Олександрівна / Ю. В. Войнаровський // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2022. – Т. 24 : О. – С. 556.

Дубень О. 24 квітня 50 років від дня народження А. О. Опейди (1966) – художнього керівника Луцького районного будинку культури, заслуженої артистки України / О. Дубень // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 109–111.

 

Операція «Північ» (1951) – депортація до Сибіру вірян – Свідків Єгови, заможних селян, членів армії Андерса та їх родин

У квітні 2026 року минає 75 років від часу проведення радянської операції «Північ» (в радянських і російських джерелах «Север») – масової депортації мирного населення за релігійною ознакою. Ця каральна акція стала однією з найбільших у післявоєнній історії СРСР. Вона охопила території України, Молдови, Білорусі та країн Балтії. В Україні операцію назвали «Тройка» — за трьома основними групами, яких піддали виселенню: Свідки Єгови, так звані «куркулі» та «андерсівці» (родини вояків Армії Андерса).

Релігійна спільнота Свідків Єгови виникла наприкінці XIX століття у США під назвою «Дослідники Біблії». У 1931 році вона отримала сучасну назву. На українських землях перші прихильники цього вчення з’явилися на початку ХХ століття, а після Першої світової війни їхня кількість зросла завдяки поверненню емігрантів. Свідки Єгови відмовлялися від служби в армії, не вступали до комуністичної партії та не підтримували радянську ідеологію. Через це радянська влада вважала їх «ворожим елементом». З 1939 року громада діяла підпільно, а богослужіння трактувалися як антирадянська діяльність.

1 квітня 1951 року розпочалася операція «Північ» у Молдавії, Білорусі та країнах Балтії. 8 квітня до неї приєдналася Українська РСР. За «успішне» проведення депортації відповідали перші секретарі ЦК КП(б) Молдавії Леонід Брежнєв і ЦК КП(б)У Леонід Мельников. Постановою Ради Міністрів СРСР дозволялося брати з собою до 1,5 тонни речей на родину, однак через брак транспорту більшість змушена була обмежитися найнеобхіднішим – одягом, посудом, інструментами та запасом їжі. Решту майна конфісковували на користь держави і передавали місцевим колгоспам.

В Україні депортації зазнали мешканці всіх західних областей – Волинської, Дрогобицької, Закарпатської, Львівської, Рівненської, Станіславської (нині Івано-Франківської), Тернопільської та Чернівецької.

Процес виселення відбувався надзвичайно швидко та принизливо, як і сама підстава депортації. Людей заганяли до товарних вагонів. Дорога до Сибіру тривала два-три тижні. На нових місцях, у Томській та Іркутській областях, переселенців селили у бараках. Уже наступного дня їх відправляли на важкі роботи. Втеча зі спецпоселень каралася двадцятьма роками каторжних робіт.

За даними дослідника Костянтина Бережка, із шести радянських республік було депортовано щонайменше 9793 особи, з них 6308 – з України. В Україні до проведення операції залучили близько 20 тисяч військових і понад 2600 одиниць техніки.

Лише у 1965 році Указом Виконавчого комітету СРСР Свідкам Єгови дозволили залишити місця спецпоселення. Проте багатьом із них не було куди повертатися.

Щороку 1 та 8 квітня в Україні та інших країнах пострадянського простору вшановують пам’ять депортованих Свідків Єгови.

Людмила Пінчук

Література:

Гапонюк Л. А. Євангельський рух на Волині: в документах і долях людей / Л. А. Гапонюк, М. О. Пирожко, В. Г. Чайка. – Луцьк : Укр. місія благовістя, 2009. – 446 с.

Про операцію «Північ» – с. 331–336.

Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА Волин. обл. рада, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк : Терен, 2025. – 192 с.

 

Петро Коробчук – сучасний український письменник, перекладач, літературний критик

Петро Йосипович Коробчук, український поет, перекладач, літературний критик, народився 14 лютого 1956 року на Волині в селі Покашів Ківерцівського району (нині Луцького району).

Петро Йосипович навчався в місцевій восьмирічній школі в с. Покашів та Дернівській середній школі.

У 1973–1976 роках Петро Коробчук навчався на народному відділі Луцького державного культосвітнього училища та закінчив клас баяна.

Після служби в армії працював на різних роботах: вантажником, шліфувальником, теслярем-бетонярем, різноробочим монтажником.

З 1997 року Петро Йосипович член Асоціації українських письменників. З 2000 по 2004 роки Петро Коробчук працював літературним редактором всеукраїнського ілюстрованого тижневика «Політика і культура» та одночасно завідував відділом поезії літературного часопису «Молода Україна», був позаштатним літературним оглядачем газети «Вечірній Київ».

З кінця 2004 року живе в Луцьку, працює літературним редактором у поліграфічно-видавничому домі «Твердиня» – українському книжковому видавництві приватної форми власності, заснованому в 2004 році в м. Луцьк.

З 2005 року Петро Коробчук є членом Національної спілки письменників України. У 2013 році за поетичну збірку «Боса флейта» письменника номінували на здобуття Національної премії України імені Т. Г. Шевченка та обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського.

З 23 квітня 2015 року до червня 2016 року Петро Коробчук – голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України.

У творчому надбанні письменника збірки поезій, переклади, переспіви. У 2001 році вийшла збірка поезій «Загальний вагон», у 2003 – «Рецидив», 2004 – «Гіллясте лице», 2011 – «Боса флейта», 2012 – «Архівотека, або Книжечка для себе. Вибране з невиданого», 2013 – «Парковий період», 2016 – «Адажіо Альбіноні або сім білих сонетів для Ніки», 2023 – «Заячий холодок».

Петро Йосипович Коробчук – автор перекладів та переспівів, зокрема: «Сова на книжковій шафі» (2006), літературної критики «Авалон та інші території: рецензії, статті» (2007), «Ломикамінь: антологія українського верлібру» (2018). Переклади Петра Коробчука друкувались в антології кримсько-татарської поезії «Окрушина сонця» (2003) та двотомній антології кримськотатарської прози «Молитва ластівок:» (2006–2007); у збірках-білінгах кримсько-татарських поетів – Сейрана Сулемана «У твоїх очах я зорі бачу» (2004), Шеряна Алі «Між двох світів іду» (2005).

Петро Коробчук як літературний критик друкувався у багатьох періодичних виданнях («День», «Березіль», «Київ», «Дзеркало тижня», «Кіно-Театр», «Сова», «Терен», «Літературний Чернігів», «Молода Україна», «Політика і культура» тощо). Поетичні добірки автора були опубліковані в альманахах, літературних журналах та збірниках «Авжеж», «Вітрила», «Дзвін», «Література+», «Березіль», «Світязь», «Сучасність», «Терен» тощо.

Петро Йосипович Коробчук відзначений нагородами. Він лауреат ряду літературних премій, а саме: за найкращу публікацію на сторінках збірника текстів «Терен» (1998, 1999); Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (за книги поезій «Гіллясте лице» і «Загальний вагон», 2005); Літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (за вагомий внесок в українську літературу, активну громадську позицію, збірки поезій «Боса флейта» (2011), «Архівотека» (2012), 2013); Літературно-мистецької премії імені Івана Франка в Одесі в номінації «Поезія» (за збірку «Заячий холодок», 2023).

Гаврилюк О. 14 лютого 70 років від дня народження П. Й. Коробчука (1956) – українського письменника / О. Гаврилюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА Волин. обл. рада, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2025. – С. 25–29.

Література:

Коробчук П. Й. Авалон та інші території : рец., ст. ( 2000–2006) / П. Й. Коробчук. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 232 с.

Коробчук П. Й. Архівотека, або Книжечка для себе : вибране з невдалого  / П. Й. Коробчук. – Луцьк : Твердиня, 2012. – 292 с.

Коробчук П. Й. Боса флейта : вибрані (+нові) поезії + вибрані переклади / переспіви / П. Й. Коробчук. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 376 с.

Коробчук П. Й. Гіллясте лице : поезії / П. Й. Коробчук. – Київ : Факт, 2004. – 32 с.

Коробчук П. Й. Загальний вагон : вибране / П. Й. Коробчук. – Одеса : Астропринт, 2001. – 144 с.

Коробчук П. Заячий холодок : вірші / П. Й. Коробчук. – Луцьк : Твердиня, 2023. – 208 с.

Коробчук П. Й. Рецидив : поезії / П. Й. Коробчук – Львів : Кальварія, 2003. – 32 с.

Коробчук П. Й. Сова на книжковій шафі : переспіви та переклади / П. Й. Коробчук. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 92 с.

Коробчук П. Й. Парковий період : поезії / П. Й. Коробчук. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 180 с.

***

Коробчук П. «Вже замерзають кола на воді…» ; «Потяговий дим» / П. Коробчук // Кіт Матіфас та інші : тем. антол. віршів ХІХ–ХХІ ст. / упоряд. М. Хмелюк. – Луцьк, 2008. – С. 68–69.

Коробчук П. Гоголь, Шевченко, Пушкін та ін. очима Кралюка : щось на кшалт рец. / П. Коробчук // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – Вип. 1/16. – С. 294–297.

Коробчук П. З книжками пов’язаний усе життя : письменник про себе / П. Коробчук // Волинь літературна: наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010.  – С. 108–109.

Коробчук П. Замість передмови ; Із циклу «Українські ненародні пісні» ; Диптих Вокзальний та ін. / П. Коробчук // Квінтет : альм. Групи 56 / ред., вступ. слово П. Коробчук. – Луцьк, 2022. – С. 138–177.

Коробчук П. Затишність ; Що золото цілого світу... / П. Коробчук // Гравітація взаємності : антол. сучас. укр. поезії / пер. на пол., упоряд. О. В. Криштальська ; ред., післямов. З. В. Фрончека. – Луцьк, 2013. – С. 378–381.

Коробчук П. Лежанська Людмила Ярославівна / П. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2016. – Т. 17 : Лег–Лощ. – С. 24.

Коробчук П. Лис Володимир Савович / П. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2016. –Т. 17 : Лег–Лощ. – С. 199.

Коробчук П. Люблю її ; Одіссей ; Два вірші для Василя Старуна та ін. / П. Коробчук // Антологія літератури письменників Волині: під Лесиним небом  / упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк, 2019. – С. 60–72.

Коробчук П. Мартинюк Микола Іванович / П. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2018. – Т. 19 : Малиш–Медицина. – С. 299–300.

Коробчук П. Махонюк Анатолій Петрович / П. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2018. – Т. 19 : Малиш–Медицина.  – С. 557.

Коробчук П. Місюра Володимир В'ячеславович / П. Коробчук, // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2019. – Т. 21 : Мікро–Моя. – С. 170.

Коробчук П. Назарук Євгенія Іванівна / П. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2020. – Т. 22 : Мр–На. – С. 376.

Коробчук П. Орфей у пеклі, або Asparagus officinalis / П. Коробчук // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2020. – Ч. 25. – С. 25–33.

Коробчук П. Крізь неустояний мул / П. Коробчук // Волин. газета.  – 2024. – 3 січ. – С. 12.

Коробчук П. Синонімолеки ; Трохи про літературу... ; Вірш без назви № 11 та ін. / П. Коробчук // Волин. газета. – 2022. – 12 трав. – С. 10.

Коробчук П. «Тріумфальна арка» : з рукопису нової книжки / П. Коробчук // Укр. літ. газета. – 2023. – серп. – С. 22.

 

***

Кодак М. Концепт Коробчука – луцько-київський / М. Кодак // Кодак М. Вибране / М. Кодак. – Луцьк, 2015. – Т. 2 : Статті, рецензії, питання/проблеми теоретичні. – С. 325–336.

Ольшевський І. Диптих про Петра Коробчука / І. Ольшевський // Ольшевський І. Із калейдоскопа десятиліть. Рефлексії запізнілого вісімдесятника / І. Ольшевський ; авт. передм. А. Криштальський. – Луцьк, 2022. – Т. 1. – С. 230–234.

Сільчук Ю. Орфей сміється... або Моє бачення «Пекла» Петра Коробчука / Ю. Сільчук // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2021. – Ч. 26. – С. 136–142.

Клімчук В. П. «Адажіо...» не святого Петра : неоковирні міркування з приводу свіжої книжки Петра Коробчука «Адажіо Альбіноні, або Сім білих сонетів для Ніки» / В. П. Клімчук // Яровиця. – 2016. – № 3/4. – С. 225–226.

Фарина І. Чекає поета нова дорога / І. Фарина // Укра. літ. газета. – 2024. – трав. – С. 35.

Цюриць С. Поет Зорі і Роси: Петрові Коробчуку – 60! / С. Цюриць // Яровиця. – 2016. – № 1/2. – С. 133–137.

***

Машлай В. 14 лютого 60 років від дня народження П. Й. Коробчука (1956) – українського письменника, голови Волинської обласної організації Національної спілки письменників України / В. Машлай // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 64–67.

 

Валерій Степанович Мельник – заслужений журналіст України, письменник, громадський діяч

 

Валерій Степанович Мельник народився 10 лютого 1956 року в місті Луцьку. Успішно закінчив луцьку середню школу №9. Із 1973 по 1990 роки, із перервою на строкову військову службу, працював у Волинській обласній молодіжній газеті. Паралельно у Львівському державному університеті імені Івана Франка здобував фах журналіста.

Його професійне становлення відбувалося в перехідну для країни епоху, що безпосередньо відбилося на його світогляді та виборі життєвого шляху. Варто відзначити, що його діяльність у радянській молодіжній газеті та активна участь у природоохоронному русі, яка розпочалася в той же період, були тісно пов'язані. Валерій Мельник став першим в області журналістом, який налагодив контакти із радянськими «зеленими». І, використовуючи газетні шпальти, організував низку підтриманих сотнями і тисячами волинян масових природоохоронних акцій. Серед них знакові – «Посади свій ліс!», «Озерні суботи», «Я допоміг зоопарку!», «Екологія і здоров’я», «День екології Луцька» тощо. Окрім природоохоронних акцій, він ініціював новаторські методи екологічної освіти. Однією з таких ініціатив стала освітня гра «Лото «Природа», яку він запропонував своїм читачам, яка набула надзвичайної популярності у 1980-х роках.

Журналістика для Валерія Мельника була не просто професією, а стратегічним інструментом впливу. Той, мобілізуючи тисячі людей навколо ідей захисту природи, прискорив у суспільстві певні зміни «знизу». Ця новаторська діяльність забезпечила йому не тільки досвід, але й авторитет, який став запорукою для його подальших успіхів у громадському та політичному житті.

Вагомий здобуток В. Мельника у громадській діяльності – лідерство у масовому русі проти бездумного нарощування потужностей ядерної енергетики в Україні. Ця кампанія у 1990 році набула небаченого доти масштабу: до редакції молодіжної газети надійшло понад 107 тисяч протестних підписів від волинян.

Завдяки активній громадянській позиції Валерія Мельника було обрано депутатом Волинської обласної ради першого демократичного скликання від виборчого округу №1. Його депутатська діяльність ознаменувалася ініціативою, щодо прийняття низки важливих природоохоронних рішень, зокрема, трикратного збільшення в області площі особливо цінних природних територій, запровадження економічного механізму природокористування за принципом «забруднюєш – плати!» та відновлення для збереження озерного комплексу Шацького адміністративного району. Ще однією знаковою перемогою журналіста стала його боротьба проти будівництва у Любешівському районі 150 кілометрів гребель. Організована ним кампанія громадського спротиву, підтримана Академією наук УРСР, призвела до появи альтернативної пропозиції щодо регулювання водного режиму регіону. В результаті постійна депутатська екологічна комісія, відмовилася від руйнівного задуму. Натомість, унікальні природні комплекси заплав Прип'яті та Стоходу незабаром взяли під охорону держави; на базі їх нині функціонує однойменний природний національний парк.

Валерій Мельник – автор та співавтор десятків видань, сотень, опублікованих у загальнодержавній та обласній пресі статей та художніх творів на природоохоронну та краєзнавчу тематику. Знаковими у його творчості є книги «Листи молодому мисливцю» (2001 р.), «З історії охорони природи Волині (2002 р.), «Літопис волинського лісу. 988–2004» (2004 р.), «Заповідна Волинь» (2010 р.), «Шацький національний природний парк. Історія і сучасність» (2010 р.), «Шацьке поозер’я» (2010 р.), «Люблю тебе, Волинь» (2012 р.), «Роса з мисливської стежки» (2015 р.), «Земля Чірмуса і Оха» (2016 р.), «Маневичина: маловідомі факти» (2019 р.) та інші.

Його письменницький і журналістський творчий доробок характеризується глибоким дослідженням теми, що вирізняється органічним поєднанням минулого із сьогоденням. В його книгах та текстах статей додаткову натуралістичну цінність додають світлини про природу. Валерій Мельник є одним із небагатьох українських фотографів, які на професійній основі знімають дику природу. Його світлини регулярно публікувалися у таких відомих виданнях, «Урядовий кур’єр», «День», «Волинь-нова», «Віче», «Лісовий та мисливський журнал».

Книги та фотографії Валерія Мельника – це не просто творчий доробок, а живий літопис, що поєднує в собі історію, природу та мистецтво. Показовим є факт, що видання «Заповідна Волинь», «Шацький національний природний парк. Історія і сучасність», були відправлені до Бібліотеки Конгресу Сполучених Штатів Америки на запит цієї мегаавторитетної книгозбірні.

Важливою складовою творчості цього автора є переконання, що «повноцінне патріотичне і екологічне виховання майбутніх поколінь українців неможливе без очищення історії України від нашарувань тоталітарної ідеології». Це засвідчує, зокрема, його ініціатива створення у 2008 р. Музею лісу в урочищі «Лопатень» колишнього Ківерцівського району та подальше творче оформлення цього новоствореного музею. Активна участь Валерія Мельника в реекспозиції Ківерцівського краєзнавчого музеїв (2017 р.) та Лопатинського історико-природничого комплексу (2018 р.) є яскравим прикладом того, як локальна історія і природоохоронна діяльність стають невід'ємною частиною великого процесу державотворення. Адже саме вони закладають фундамент для національного виховання, що ґрунтується на правді та повазі до минулих поколінь та їхньої спадщини.

Багатогранна діяльність Валерія Мельника відзначена численними нагородами та почесними званнями – як на регіональному, так і на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Ще у радянські часи, у 1984 році, журналіст отримав відзнаку «Відмінник охорони природи УРСР». Згодом, уже в незалежній Україні, його професіоналізм здобув найвище визнання: в рамках програми «Людина року Волинського краю – 2010» він став переможцем у номінації «Професіонал року (журналістика)»; тоді ж був визнаний переможцем конкурсу Національної спілки журналістів України «Кращий фотожурналіст».

Черговою вершиною творчого шляху волинянина стало присвоєння у 2013 році почесного звання «Заслужений журналіст України». У тому ж році Валерій Мельник став першим лауреатом Всеукраїнської премії Національної спілки краєзнавців України імені академіка Петра Тронька. Заслуги перед державою також були відзначені ювілейними медалями «Двадцять років Незалежності України» (2011 р.) та «Двадцять п'ять років Незалежності України» (2016 р.).

Ця хронологія праць, нагород та відзнак Валерія Мельника підтверджує, що його діяльність була не лише послідовною, але й завжди актуальною, відповідала найгострішим викликам свого часу – від екологічних проблем до питань збереження культурної та історичної спадщини.

Андрейчук Тамара «10 лютого 70 років від дня народження В. М. Мельника (1956) – заслуженого журналіста України, письменника, громадського діяча» (з «Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік»).

Література:

Мельник В. Волинський ліс: мітки на скрижалях історії / В. Мельник, С. Шеремета. – Луцьк : Євро-Сервіс, 2006. – 32 с.

Мельник В. З історії охорони природи на Волині : іст.-краєзн. нариси / В. Мельник. – Луцьк : Надстир’я, 2002. – 152 с.

Мельник В. Заповідна Волинь : наук.-попул. вид. / В. Мельник. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 84 с.

Мельник В. Земля Чірмуса і Оха. / В. Мельник, О. Бірюліна, С. Пащук. – Луцьк : Волиньполіграф, 2016. – 100 с.

Мельник В. Листи молодому мисливцю : листи, оповідання, есе, начерки  / В. Мельник. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 296 с.

Мельник В. Літопис волинського лісу / В. Мельник, Б. Колісник. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 320 с.

Мельник В. Люблю тебе, Волинь!.. / В. Мельник. – Луцьк : Волиньполіграф, 2012. – 100 с.

Мельник В. Луцький зоопарк / В. Мельник. – Луцьк : Гадяк Ж. В., 2015. – 77 с.

Мельник В. Маневиччина : маловідомі факти. Штрихи до краєзнавчого опису району / В. Мельник, П. Хомич, С. Войчик. – Луцьк : Золота стріла, 2019.  – 184 с.

Мельник В. Національний природний парк «Прип’ять-Стохід» / В. Мельник, О. Бірюліна. – Луцьк : Твердиня, 2009. – 49 с.

Мельник В. Охорона природи на Волині / В. Мельник, Р. Мігас. – Луцьк  : Твердиня, 2008. – 48 с.

Мельник В. Перлина Європи – Шацькі озера / В. Мельник, В. Найда, В. Матейчик. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 48 с.

Мельник В. Роса з мисливської стежки / В. Мельник. – Луцьк : Терен, 2016. – 99 с.

Мельник В. Шацьке поозер’я: краєзнавчі штрихи з минулого і сьогодення / В. Мельник. – Луцьк : Волиньполіграф, 2010. – 40 с.

Мельник В. Шацьке поозер’я: краєзнавчі штрихи з минулого і сьогодення / В. Мельник. – Луцьк : Волиньполіграф, 2014. – 40 с.

Мельник В. Шацький національний природний парк: історія та сьогодення / В. Мельник, О. Бірюліна. – Луцьк : Волиньполіграф, 2010. – 132 с.

Мельник В. Робимо світ добрішим! / В. Мельник // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Розвиток краєзнавства і краєзнавчої освіти : матеріали 66–67 Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 30-річчю від часу створення Волин. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України : наук. зб. – Луцьк, 2019. – Вип. 66–67. – С. 335–339.

Краєзнавча лабораторія

В умовах війни та глобалізації зростає потреба у збереженні локальної історичної пам’яті, формуванні національної ідентичності та передачі знань про малу батьківщину наступним поколінням.

Бібліотека як відкритий культурно-освітній простір є осередком краєзнавчих досліджень, діалогу поколінь і популяризації історії краю.

У 2026 році відділ краєзнавчої роботи Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки впроваджує новий проєкт "Краєзнавча лабораторія". 

Мета проєкту – створення інтерактивного простору для вивчення історії, культури та природи Волині, який сприятиме навчанню, дослідженню та діалогу громади.

Запрошуємо долучитися до проєкту "Краєзнавча лабораторія" – простору дослідження, пам'яті та живої історії нашого краю.

Героїчній пам'яті Андрія Снітка присвячуєтся

Снітко Андрій Володимирович народився 25 січня 1996 р. у с. Гораймівка Маневицького району Волинської області. В 11 років став круглим сиротою. Згодом проживав у прийомній родині в Маневичах. У 2013 р. закінчив загальноосвітню школу № 1 і вступив на перший курс Інституту фізичної культури і здоров’я Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Брав активну участь у подіях революції Гідності, у тому числі в Києві. Із початком російської агресії звертався у військовий комісаріат, мав бажання мобілізуватись до Збройних Сил України, але отримав відмову.

У травні 2014 р. Андрій Снітко став добровольцем 2-ї сотні батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» із позивним «Хома». На початку липня 2014 р. у складі підрозділу прибув на посилення українських позицій у с. Сєдове Новоазовського району Донецької області, де напередодні російські диверсанти намагались знищити український прикордонний пост. Разом з іншими добровольцями батальйону «Азов» 4 серпня 2014 р. брав участь у штурмі Маріїнки. Після перебазування батальйону до Старобешевого азовці неодноразово висувались у район Многопілля. 19 серпня 2014 р. підрозділ Андрія Снітка зайшов в м. Іловайськ Донецької області.

О другій половині дня 20 серпня 2014 р. група із трьох осіб, у якій перебував «Хома», проводила зачистку одного з будинків, але потрапила в засідку в районі вул. Суворова. Противник закидав українських захисників гранатами. Одну з них Андрій Снітко закрив своїм тілом. Його побратим Олег Аксьоненко («Аксьон») отримав смертельне поранення. Третій з групи – Сергій Денисюк («Сократ») був поранений в ногу. Після гибелі побратимів азовці змушені були залишити місто. Героя поховали в смт Маневичі 24 серпня 2014 р.

Жертовність вісімнадцятирічного захисника України належним чином вшанована органами державної влади і місцевого самоврядування, громадянським суспільством. Так, 25 січня 2015 р. герою була відкрита меморіальна дошка на будівлі загальноосвітньої середньої школи № 1 смт Маневичі, де він навчався. Рішенням Маневицької районної ради від 9 жовтня 2015 р. згаданому навчальному закладу було присвоєно ім’я Андрія Снітка. Рішенням сесії Маневицької селищної ради від 18 грудня 2015 р. вул. Карла Маркса перейменована на вул. Андрія Снітка.

26 березня 2016 р. волинянин був посмертно відзначений недержавним орденом «Народний Герой України». Указом Президента України № 515/2016 від 21 листопада 2016 р., за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, учаснику АТО Андрію Снітку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

16 жовтня 2018 р. на фасаді головного корпусу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки була урочиста відкрита дошка його загиблим випускникам. Під час церемонії ректор університету Ігор Коцан промовив: «Колись про героїв Крут Пало Тичина сказав: «Понад все вони любили свій коханий край». От і троє наших хлопців любили рідну Батьківщину – Україну – понад усе й не пошкодували для неї навіть власних життів: це студент факультету економіки та управління Станіслав Потапчук і студенти факультету фізичної культури, спорту та здоров’я Артем Карабан і Герой України Андрій Снітко».

Зек Богдан. 25 СІЧНЯ 30 років від дня народження А. В. Снітка (1996–2014) – захисника України, добровольця батальйону «Азов», Героя України (посмертно) (з «Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік»).

Література:

Волинський небесний батальйон / упоряд. Н. Слюсар ; худож. ред. В. Гошко ; літ. ред. О. Волошко. – Луцьк : Вісник і К, 2019. – 384 с.

Про А. В. Снітка – с. 335.

Дем’янюк О. Волинський пантеон. Схід 2014–2017 / О. Дем’янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Вежа-Друк, 2018. – 248 с.

Про А. В. Снітка – с. 178.

Понєдєльник Л. Подвиг і героїзм сучасних захисників України / Л. Понєдєльник // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Місто Рожище в історії України і Волині : Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 700-річчю перш. писем. згадки про місто, 8–9 груд. 2022 р. : наук. зб. – Луцьк, 2022. – Вип. 72. – С. 154–157.

Якименко М. Герой України Андрій Снітко / М. Якименко // Україна у війнах XX–XXI століття: доля людей і територій : матеріали наук.-практ. конф. м. Луцьк 18 трав. 2023 р. : наук. зб. – Луцьк, 2023. – С. 121.

Андрію Снітку виповнилося б 26... // Нова доба. – 2022. – 20 січ. – С. 7.

Власюк Л. Лицар із Луцька взяв у руки автомат і кулемет / Л. Власюк // Волинь. – 2021. – 27 трав. – С. 12, 24.

Волинський С. Героїчній пам'яті Андрія Снітка присвячуєтся / С. Волинський // Нова доба. – 2020. – 20 серп. – С. 4.

Музика Ю. В чорну сторінку Іловайської трагедії вписані імена шести наших земляків / Ю. Музика // Нова доба. – 2021. – 26 серп. – С. 3.

Снітко А. Анатолій Снітко написав книгу про захисника України Андрія Снітка / А. Снітко // Волинь. – 2019. – 6 черв. – С. 13.

Фесюк О. Герої повернулися до рідної альма-матер / О. Фесюк // Волинь-нова. – 2018. – 18 жовт. – С. 6.

Якименко М. Закрив би собою світ / М. Якименко // Волин. газета. – 2023. – 30 серп. – С. 1, 2. ; 6 верес. – С. 1, 2, 3 ; 13 верес. – С. 2, 3 ; 20 верес. – С. 1, 2.

Якименко М. Якби міг, накрив би собою всю землю : 20 серпня 2014 року в Іловайську смертю героя загинув боєць батальйону спеціального призначення «Азов» Андрій Снітко / М. Якименко // Голос України. – 2023. – 3 трав. – С. 6.