«Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік»

 Дорогі краяни!

Сьогодні відбулася презентація краєзнавчого бібліографічного посібника  «Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік».

«Календар знаменних і пам’ятних дат…» – це одне з найпоширеніших видань на сьогодні. Цей покажчик сприяє популяризації документів з актуальних питань життя Волині, економічного стану області, освіти, літератури, культури, а також допомагатиме в виховній діяльності і буде корисним громадським організаціям. Поєднання в одному виданні фактографічної і бібліографічної інформації, різноманітність змісту, цікавість і пізнавальність роблять «Календар» цінним краєзнавчим джерелом. Він подає відомості про діяння минулих поколінь, популяризує нові імена славетних земляків, висвітлює їх внесок у скарбницю світової науки, культури, що є основою для формування історичної пам’яті і любові до рідного краю.

Завдяки розумінню з боку керівництва управління культури, з питань релігій та національностей Волинської облдержадміністрації, яке з року в рік здійснює фінансування даного важливого видання – побачило світ.

    На заході прозвучав виступ начальника управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації Валерія Дмитрука!

 Відповідальні за випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік» – Оксана Важатко, директорка Волинського краєзнавчого музею та Наталія Граніч, директорка Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

 «Календар знаменних і пам’ятних дат…» за роки свого видання став справжньою візитівкою нашого краю, який презентує Волинь за її межами. Бути представленим у календарі насьогодні є престижно. Без цього видання важко уявити сучасного волинського краєзнавця. Видання користується великою популярністю, його навіть колекціонують.

Про роботу над «Календарем…» фахівців Волинського краєзнавчого музею розповіла його вчений секретар, доцент кафедри документознавства і музейної справи Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидатка історичних наук Євгенія Ковальчук!

Хотілось би відмітити і важливість довідок про художників нашого краю, над якими працюють співробітники Художнього музею, відділу Волинського краєзнавчого музею,  про що розповіла  Зоя Навроцька, завідувачка Художнього музею, відділу Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України.

Варто відзначити, про поширення та роль краєзнавчої освіти у волинській області, зокрема серед вчителів. Вони продовжують свою працю на ниві дослідження і вивчення рідного краю та поширюють знання серед молодого покоління. До слова долучилася Галина Романчук, Почесний краєзнавець України!

Отож, шановні краяни, йдемо до нових досягнень і нових зустрічей!

• Щиро вдячні за співпрацю Олександру Дем'янюку, заступнику директора з науково-педагогічної діяльності ВІППО, доктору історичних наук, професору. 

 

Найкраща лілея з родинного саду Косачів

ІЗИДОРА КОСАЧ-БОРИСОВА (1888–1980) – наймолодша Лесина сестра й остання дитина Ольги і Петра Косачів народилася в Колодяжному 21 березня 1888 року.

Їй судилося прожити довгий вік – 92 роки. Мала феноменальну пам’ять. На прохання літературознавців писали мемуари, подавала надзвичайно цінну інформацію про Колодяжне, косачівську садибу, оформлення кімнат будинків, особливо Лесиного “білого” домика, накреслила цікаві характеристики своєї матері і Лесі Українки.

Початкову освіту дівчинка здобула дома під наглядом старших братів і сестер, зокрема Леся навчала її французької мови та гри на фортепіано. Потому закінчила гімназії у Києві, Жіночі сільськогосподарські курси у Петербурзі, і зрештою – Київський політехнічниц інститут (була однією з шістнадцяти перших дівчат-студенток сільськогосподарського факультету), здобувши фах агронома.

Вийшовши заміж за агронома Юрія Борисова, вона починає свою професійну кар'єру на дослідній станції виноградарства і виноробства у Кишиневі, згодом працює у Кам'янці-Подільському, де викладала хімію в гімназії та агротехнікумі. У 1914 р. вона народила доньку Ольгу, та родинну ідилію ледь не перекреслила Перша світова війна - чоловік Ізидори потрапив в австрійський полон. На щастя, повернувся у 1918р.

З 1925 р. мешкала в Києві, працювала агрономом на Київщині, викладала в Агроінженерному інституті (Біла Церква), у Сільськогосподарському інституті (Київ), а також перекладала з французької для державного видавництва України.

Наприкінці 1920-х років, коли починається наступ на українську інтелігенцію, її, її сестру Ольгою та матір (всі жили разом у Києві) починають переслідувати. Чоловіка Ізидори Юрія в 1930 р. було вислано до Вологодської області за сфабрикованою справою (десь в таборах він і загинув). А в 1937 р. прийшли й за Ізидорою через донос її студента.

Покарання вона відбувала в Архангельській області, де валила ліс.

До Києва цілком виснажена жінка повернулася в 1940 р. завдяки зусиллям української інтелігенції та через наближення урочистостей до 70-річчя від дня народження її видатної сестри Лесі Українки. Її та сестру Ольгу залучили до підготовки...

Під час німецької окупації Ізидора, хоча і не належала до українських національних партій, була обрана до складу заснованої Олегом Ольжичем та іншими націоналістами Української національної ради (котра мала стати ядром майбутньої самостійної України). Через це потрапила до гестапівської в'язниці разом з іншими оунівцями. Невдовзі їй пощастило звільнитися з ув'язнення.

Восени 1943 року разом із донькою Ольгою та онуками Михайлом та Ольгою, Ізидора їде з України "...хочеться лише, щоб всі близькі, дорогі люде вижили, щоб жити разом і щоб ніхто не займав", - писала вона про те рішення. Окремо з України вибиралася і її старша сестра Ольга. Після перебування в таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі в Німеччині родина у грудні 1949 року нарешті прибула до США, оселилася у містечку Нью-Маркет (штат Нью-Джерсі). Ізидора, як і більшість повоєнних емігрантів, працювала мийницею посуду, вишивала для крамнички Союзу Українок Америки у Філадельфії.

Згодом Ізидора Косач співпрацювала з жіночими громадськими організаціями, була обрана почесною головою Комітету при УВАН у США для видання праці її сестри Ольги Косач «Леся Українка. Хронологія життя і творчости». Вона й сама написала спогади про Олену Пчілку, Лесю Українку, М. Лисенка, рідне Колодяжне та Зелений Гай. Опублікувала в журналі «Наше життя», що був органом СУА, спогади про своє перебування на каторзі.

Сповнений труднощів та національної гідності, щирої любові і болю життєвий шлях Ізидори Косач обірвався 12 квітня 1980 року у містечку Піскатавей, штат Нью-Джерсі.

Похована на українському цвинтарі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруці.

Література:

Даниленко В. М. Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції / В.М. Даниленко. – Київ : Смолоскип, 2011. – 251 с. : фото.

Диба А. Найкраща лілея з родинного саду Косачів / А. Диба, О. Шалагінова. – Київ : Саміт-Книга, 2020. – 256 с. : фот.

Скрипка Т. Волинські образки: ковельська еліта другої половини XIX століття / Т. Скрипка. – Луцьк ; Нью-Йорк : Захарчук В. М., 2012. – 152 с.

Скрипка  Т. Ізидора Косач-Борисова (1888–1980) /  Т. Скрипка // Леся Українка: доля, культура, епоха : зб. ст. і мат. – Луцьк, 2012. – Вип. 2. – С. 194–201.

Якименко М. Ще куштуватимемо Косачівські груші / М. Якименко // Голос України. – 2020. – 18 листоп. – С. 11.

 

 

 

«Календар знаменних і пам’ятних дат Волині – важливе джерело волинезнавства»

 

Презентація

  «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік»

 Місце проведення: Волинська державна обласна універсальна бібліотека імені Олени Пчілки, відділ краєзнавчої роботи

 Час проведення: 22 березня 2023 року, о 13. 45 год.

         Презентація, присвячена 32-річчю з часу видання першого покажчика «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині». Це одне із найпоширеніших видань серед краєзнавчих бібліографічних посібників.  Краєзнавство стало невід‘ємною складовою діяльності Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки та Волинського краєзнавчого музею.

Щороку, починаючи з 1991 року спільно з Волинським краєзнавчим музеєм, бібліотека видає цей бібліографічний посібник. Нині маємо ще одну важливу подію, це – поява «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік». Ця подія – не лише привід для урочистостей, скільки час для ґрунтовного аналізу та підведення підсумків багаторічної діяльності фахівців Волинського краєзнавчого музею та Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.  

У презентації візьмуть участь і виступлять:

Валерій Дмитрук – виконувач обов’язків начальника управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА, Наталія Граніч – очільниця Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, Оксана Важатко – директор Волинського краєзнавчого музею, Андрій Криштальський – директор видавництва «Терен», Євгенія Ковальчук – кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства і музейної справи, кандидат історичних наук, Галина Романчук – Почесний краєзнавець України, член Волинського обласного товариства краєзнавців,  Зоя Навроцька, завідувачка Художнього музею, відділу Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України.

Презентацію веде завідувачка відділу краєзнавчої роботи – Алла Понагайба.

Буде представлена книжкова виставка «Календар знаменних і пам’ятних дат Волині – важливе джерело волинезнавства».

 Контактний телефон – 72-48-46 (Граніч Наталія Василівна)

 

Микола Мартинюк: "А слово було, як перше... А слово було, як Бог"

 

14 березня народився відомий український письменник, літературний критик, перекладач, журналіст, науковець, педагог, видавець Микола Іванович Мартинюк.

Щиро вітаємо іменинника та бажаємо міцного здоров’я, успіхів, незгасної  енергії  та реалізації життєвих планів і сподівань. Нехай кожен день буде сповнений гарним настроєм, душевними зустрічами і плідною працею. 

Довідково:

Мартинюк Микола Іванович (Віктор Березнюк, М. Іванович, Марко Комар, Нік Мак-Тернюк, Микола Сало (Свіжина), Микола Верес) – український письменник, літературний критик, перекладач, журналіст, науковець, педагог, видавець.

Народився 14 березня 1971 року в с. Залібівка Здолбунівського району Рівненської області.

Закінчив Маломощаницьку восьмирічну школу (1986), шкільний відділ Луцького педагогічного училища ім. Я. Галана (1990), факультет україністики Волинського державного університету ім. Лесі Українки (1995) та аспірантуру при ВДУ ім. Лесі Українки (1998). Один рік (1998–1999) завідував музеєм Лесі Українки, викладав історію української літератури й історію української літературної критики на факультеті україністики ВДУ. З жовтня 1999 року працював викладачем кафедри української та зарубіжної філології, а з 2000 р. – доцентом, завідувачем кафедри журналістики Вищої школи «Луцький гуманітарний університет». З листопада 2008 до серпня 2011 року працював на посаді доцента кафедри української літератури Волинського національного університету ім. Лесі Українки. З вересня 2011 включно до червня 2013 року – доцент кафедри журналістики ПВНЗ «Луцький гуманітарний університет». З вересня 2013 року – завідувач кафедри словесних дисциплін Луцького педагогічного коледжу. 2014 року викладав редакторську майстерність, керував науковими роботами і виробничою практикою в Інституті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

17 квітня 2000 року в Інституті літератури НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему «Своєрідність художнього втілення національної ідеї у творчості Володимира Самійленка» за спеціальністю 10.01.01 – українська література. Вчене звання доцента кафедри української літератури М. І. Мартинюку присвоєно в січні 2011 року.

Дописувати до газет розпочав ще навчаючись в Луцькому педагогічному училищі. Перша публікація датована 16 квітня 1988 року. Відтак у підсумку за цей рік став одноосібним переможцем обласного поетичного конкурсу «Перші акорди». Вихованець літературної студії «Лесин кадуб» (1988–1994 рр.). Навчання у вузі й аспірантурі поєднував із журналістською практикою.

У 1991–1993 роках працював у редакції газети «Педагог» Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки, 1993–1996 роках – на посадах редактора та співредактора (разом з М. Лапківим) часопису «Альма-матер» ВДУ ім. Лесі Українки, а також – диктором Луцької міськрайонної редакції радіомовлення (1995–1996).

Із січня 1991 до червня 1993 року – автор і ведучий літературної сторінки «Лесина вітальня» в газеті «Педагог» ЛДПІ ім. Лесі Українки. З дня створення в березні 1991 року – член студентської літературної студії «Співаниця». 1992 року удвох із дружиною Ларисою на правах позаштатного тандему авторів вели інтелектуально-розважальну рубрику у волинській обласній газеті для дітей і батьків «Добрий день». У різні роки співпрацював з періодичними виданнями – «Молодий ленінець», «Молода Волинь», «Віче», «Волинський вісник», «Радянська Волинь», «Волинь», «Нате», «Народна трибуна», «Луцький замок» (Луцьк), «Шлях Ілліча» (Здолбунів), «Зоря комунізму», «Нова доба» (Маневичі) та ін. 1992 року у статусі позаштатного літературного редактора працював у першому приватному луцькому видавництві «Родовід» (директор – С. В. Лець). У середині 1990-х років належав до неформальної творчої спілки «ЦВІрКуН» («Цивільна ватага іронічно-культурного нахилу»).

1995–1998 роках – автор пізнавально-інформаційної передачі «Книгозбірня» на радіостанції «Луцьк» та Волинському радіо (96 радіовипусків), з 2003 до 2005 року – пізнавально-літературної програми «Фоліант» (34 вип.), з 2004 до 2005 року – літературно-мистецької програми-сатиліта «Книгозбірня «Фоліанта» (19 вип.), 2006 року – тематичної радіопрограми «Літературна студія «Досвітні огні» (3 вип.), 2007 року – «З книжкової скрині видавництва «Твердині» (експеримент. вип.) на Волинському радіо.

25 жовтня 2004 року М. І. Мартинюк заснував приватне підприємство «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня», яке стало одним з лідерів на ринку видавничо-поліграфічних послуг. Позаштатний літературний редактор видавництва «Клуб сімейного дозвілля» (2016–2019).

Член Національної спілки журналістів України із січня 2000 року (належить до первинного осередку газети «Вісник + К») і Волинського Академічного дому Академії наук вищої освіти України з часу його заснування (березень 1995 року). Учений секретар Волинського академічного дому. Секретар редакційної колегії фахових наукових часописів «Філологічні студії», «Проблеми славістики».

З квітня 2011 року – член Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство».

Член НСПУ з 15 жовтня 2014 року. Заступник голови обласної організації НСПУ з 23 лютого 2018 року.

Член журі Волинського обласного літературно-мистецького конкурсу «Неповторність» (2004–2019), почесний член журі Всеукраїнського конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у номінації «Романи» (2011–2019).

Учасник у складі Волинської делегації VII (2014) та VIIІ (2017) та Х (2018) чергових і позачергових з'їздів письменників України.

Лауреат Міжнародної літературної премії імені М. В. Гоголя («Тріумф») 2007 року, Міжнародної літературної премії імені Г. С. Сковороди «Сад божественних пісень» 2016 року; дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу сучасної малої прози «Сила малого» (2008). Фіналіст Міжнародного конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова–2012» у номінації «Прозові твори для дітей».

2011 року нагороджений Почесним знаком НСЖУ, 2016 року найвищою нагородою – почесним знаком НСЖУ «Золота медаль української журналістики».

2014 року нагороджений ювілейною медаллю Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря» – до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

2016 року удостоєний грамоти і нагрудного знака «Золотий Пегас» Союзу Болгарських Письменників, диплома (друга премія) Міжнародного конкурсу поезії «Лирични гласове» (Софія, Болгарія), Міжнародної почесної нагороди – Медаль Івана Мазепи, медалі «За відродження України».

2017 року відзначений Премією імені Якова Гальчевського у номінації «за видавничу діяльність».

2020 року став лауреатом Премії імені Галшки Гулевичівни «за видання українською мовою серії книг зарубіжних авторів».

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць, у т. ч. – однієї монографії (2 видання), однієї хрестоматії, ряду статей у фахових виданнях. Викладацький і науково-практичний досвід М. І. Мартинюка узагальнено в доброму десяткові навчально-методичних праць.

Автор поетичних книжок – «Одинадцята заповідь» (1997), «Грибний дощ» (2004), «На святого Миколая» (2006), «Світ за Брайлем» (2012), «Сага за свещи» (2017, в перекл. болгарською Димитра Христова), прозової – «Під мурами твердині» (2012), книг перекладів – «Анжела Димчева. Игли в съня/Голки уві сні» (2017, у співавт. з В. Мельником), «Бойка Драгомірецька. Читання піску» (2017, у співавт. з В. Мельником), «Христо Черняев. Єдина любов» (2017), «Божена Боба-Диґа «завтра сьогодні вчора» (2017, у співавт.), «Аксана Спринчан «Кава з украінскім мёдам/Кава з українським медом» (2017), «Броніслава Волкова «Vítr na kolenou/Вітер на колінах» (2019), наукової – «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–19391, 1941–1944 рр.» (2005, у співавт. з І. Павлюком), монографії – «Національна ідея в життєтворчості Володимира Самійленка» (2009); добірок в альманахах – «Струни життя» (1999), «Світязь» (2000, 2006, 2015–2020), тематичних поетичних антологіях – «Кіт Матіфас та інші» (2008), «Луцький замок у мистецькому просторі України» (2012) та «Помежи словом і століттями» (2016), «Вільний вітер/Волен вятър» (укр.-болг., 2017), «Ако търсиш любов» (болг., 2018), «Антологія сучасної української літератури: Армія. Мова. Віра» (2019), «Далягляды’19: замежная літаратура» (білорус., 2019), «Цветя от ангели» (болг., 2019), «Антологія літератури письменників Волині «Під Лесиним небом»« (2019), «20th Jubilee antology» (США, 2020), «ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ! За нашу і вашу свободу! : Антологія сучасної білоруської поезії» (2020); наукових та літературно-критичних публікацій у фахових виданнях «Слово і час», «Філологічні студії», «Проблеми славістики», «Сіверянський літопис», «Мова та історія» (переклади), «Бористен» (переклади), літературно-мистецькому журналі «Терен», часописах «Форма(р)т», «Книжник-Review», «Золота пектораль», «Яровиця», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Літаратурная Белорусь» (поезія в пер. Аксани Спринчан), «Словото днес» (Болгарія, поезія в пер. Димитра Христова), «Знаци» (Болгарія, поезія в пер. Елки Няголової), «Ciechanowskie Zeszyty Literackie» (Польща, поезія в пер. Павла Крупки), «Hybryda» (Польща, поезія в пер. Марека Вавжинського), (Польща, поезія в пер. Лілі Гелени Метрики), «3η Χιλιετία» (Греція, поезія в пер. Павла Крупки), обласній, міській і районній періодиці.

Автор поетичних та прозових перекладів з білоруської (Аксана Спринчан, Віктар Шніп, Людміла Рублєвська, Ригор Барадулін, Мікола Кандратов, Володимир Некляєв, Сяргей Амяльчук), болгарської (Пейо Яворов, Георги Атанасов, Атанас Капралов, Магдалена Абаджиева, Невена Борисова, Анжела Димчева, Бойка Драгомирецька, Тодор Іванов, Христо Черняев, Катя Кремзер, Мина Карагьозова, Любомир Левчев, Ґален Ґанев), чеської (Броніслава Волкова) та російської (Павло Кричевський, Сергій Драгомирецький) мов. Поезії М. Мартинюка перекладені білоруською (Аксана Спринчан), болгарською (Димитр Христов, Бойка Драгомірецька, Елка Няголова, Ґален Ґанев), польською (Марек Вавжинський, Павел Крупка, Аґнєшка Герман, Ліля Гелена Метрика), грецькою (Павел Крупка), англійською (Броніслава Волкова) та російською (Павло Кричевський) мовами.

Доробок представлено у всеукраїнському виданні «Сучасна література рідного краю: посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5–7 класів закладів загальної середньої освіти» (2020).

Працює над укладанням нового біобібліографічно-хрестоматійного проєкту «Літературна мапа Волині».

Ляснюк О. 14 березня 50 років від дня народження М. І. Мартинюка (1971) – українського письменника та журналіста /  О. Ляснюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2021 рік / Упр. к-ри з пит. релігій та нац., Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2020. – С. 66–75.

Література:

Мартинюк М. Або… або… : рецензії на зламі тисячоліть / М. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2014. – 100 с.

Мартинюк М. І. Грибний дощ : вірші / М. І. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня. 2004. – 24 с.

Мартинюк М. І. На святого Миколая : поезія для дошк. та молодш. шк. віку / М. І. Мартинюк ; худ. І. Романюк. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 8 с.

Мартинюк М. І. Національна ідея в життєтворчості Володимира Самійленка : монографія / М. І. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2009. – 192 с.

Мартинюк М. І. Одинадцята заповідь : поезії / М. Мартинюк. – Київ : Європа, 1997. – 92 с.

Мартинюк М. І. Під мурами твердині : іст. повість : для серед. та ст. шк. / М. І. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2012. – 128 с.

Мартинюк М. І. Сага за свещи : стихове / М. І. Мартинюк ; пер. з укр. Д. Христов. – София : Мултипринт, 2017. – 71 с.

Мартинюк М. І. Світ за Брайлем : поезії / М. І. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2012. – 128 с.

Павлюк І. З. Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр. / І. З. Павлюк, М. І. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 428 с.

Мартинюк М. Сполохи його зорі : слово про вчителя / М. Мартинюк // Волинь філологічна. – Луцьк, 2010. – Вип. 10 : Явище синтезу мистецтв в українській літературі. – С. 13–18.

Мартинюк М. «Веселковий день» / М. Мартинюк // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луць, 2019. – Ч. 24. – С. 86–97.

Мартинюк М. «Книга має приваблювати потенційного покупця і читача» ; Встояти й відстояти себе / М. Мартинюк // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письм. України. – Луцьк, 2015. – Вип. 5/20. – С. 163–168 ; 173–176.

Мартинюк М. «Зачепилася вічність крильми боривітра за вежі...» ; Ода Луцьку / М. Мартинюк // Луцький замок у мистецькому просторі України : тематична антологія віршів ХІХ–ХХІ ст. / упоряд. М. М. Хмелюк, В. М. Кумановська. – Луцьк, 2012. – С.  68, 74.

Мартинюк М. Молитва до Хліба ; Із циклу «Ляльковий театр» ; Коли на світі вимер останній мамонт та ін. / М. Мартинюк // Антологія літератури письменників Волині: під Лесиним небом / упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк, 2019. – С. 103–115.

Мартинюк М. Під знаком і оберегом книги : Наті Гранич – 50 / М. Мартинюк // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України / ред.-упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк, 2017. – Ч. 22. – С. 157–160.

Мартинюк М. Полювала Киця / М. Мартинюк // Кіт Матіфас та інші : тематична антологія віршів XIX–XXI ст. / упоряд. М. М. Хмелюк. – Луцьк, 2008. – С. 83.

Мартинюк І. Симфонія Молочного Шляху / М. Мартинюк // Струни життя : поезія, проза, публіцистика. – Луцьк, 1999. – С. 73–79.

Мартинюк М. Шляхи духовного єднання письменника Володимира Самійленка з Волинню / М. Мартинюк // «Роде наш красний…» : Волинь у долях краян і людських док. – Луцьк, 1999. – Т. 3. – С. 40–81.

Мартинюк М. Сходинками на голгофу визнання і слави // Яровиця. – 2014. – № 1–2 (3–4). – С. 8–30.

Мартинюк М. Три іпостасі Художника, або Мандрівка Равлика по спіралі часу // Яровиця. – 2015. – № 3–4 (9–10). – С. 174–176.

Martyniuk M. A slowo bylo na poczatku / M. Martyniuk // Ciechanowskie Zeszyty Literackie : Bruno Dionizy hr. Kiciński – poeta, dziennikarz, wydawca. – Ciechnaów : Związek Literatów na Mazowszu, 2017. – Nr 19. – С. 170.

***

Боба-Диґа Б. Завтра сьогодні вчора : поезії / Б. Боба-Диґа ; пер. с пол. Я. Девдер ; пер. з пол.: М. Мартинюк, В. Мельник, Ю. Почиюк. – Луцьк : Твердиня, 2017. – 64 с.

Волкова Б. Вітер на колінах = Vitr na kolenou : вибрані поезії / Б. Волкова ; пер. з чес. М. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2019. – 124 с. – Текст чес,. укр.

Димчева А. Голки уві сні : ліричні фрагменти / А. Димчева ; пер. з бол.: М. Мартинюк, В. Мельник. – Луцьк : Твердиня, 2017. – 148 с.

Драгомірецька Б. Читання піску : поезії / Б. Драгомірецька ; пер. з болг. В. Мельник ; пер. М. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2017. – 64 с. – (Сучасна балканська поезія). – Текст укр., болг.

Спринчан А. Кава з українським медом : поезія = Кава з украінскім мёдам : паэзія / А. Спринчан ; пер. з білорус. М. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2017. – 212 с.

Черняев Х. Єдина любов : поезія = Единствена любов : поезия / Х. Черняев ; пер. з болг. М. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2017. – 116 с. – (Сучасна балканська поезія). – Текст болг., укр.

Мартинюк М.  Поезії : переклад з української / М. Мартинюк // Строки и смыслы : стихотвор., перевод. / П. Кричевский. – Луцк : Твердыня, 2016. – С. 104–110.

***

Баран Є. «Пілігримам завжди сниться шлях» / Є. Баран // Філологічні студії. – Луцьк, 1999. – Вип. 1. – С. 127–128.

Вербич В. «І не твори собі ілюзій»: поетичні заповіді М. Мартинюка / В. Вербич // Філологічні студії : наук. часоп. – Луцьк, 2000. – Ч. 4. – С. 118–119.

Вербич В. Микола Мартинюк: «В самісінькому серці Великої Волині» / В. Вербич // Вербич В. У погляді століть: Есеї та діалоги / В. Вербич. – Луцьк, 2011. – С. 201–210.

Денисюк В. Мартинюк Микола Іванович / В. Денисюк // Денисюк В. Журналістика Волині: факти й імена / В. Денисюк. – Луцьк, 2005. – C. 116.

Книжкова полиця // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України / ред.-упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк : Твердиня, 2017. – Ч. 22. – С. 206–212.

У творчому горінні : Мирослав Стефанишин : портрет митця у статтях, рецензіях, відгуках, інтерв'ю, спогадах, листах і фотоматеріалах. - Луцьк : Твердиня, 2010. – 244 с. : іл.

Хмелюк М. Замок Любарта у Луцьку: архітектурні емоції поетів / М. Хмелюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України: матеріали XXХV Міжнар. іст.-краєзн. наук. конф., 15–17 верес. 2010 р., м. Луцьк. – Луцьк, 2010. – Вип. 35. – С. 349–353.

Яручик В. Микола Мартинюк: «Книга має приваблювати потенційного покупця і читача»« : видавництву ПВД «Твердиня» – 10 років / В. Яручик // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письм. України / ред.-упоряд. П. Й. Коробчук. – Луцьк. – № 5/20. – С. 163–168.

«Вірю в наш колективний здоровий глузд і відповідальність»: виступ голови Національної спілки письменників України Сидоржевського на VІІІ з’їзді НСПУ // Літ. Україна. – 2017. – 13 квіт. – С. 6–7, 14.

Михайло Сидоржевський: «Якщо ми будемо консолідами, діятимемо в інтересах спілки і Господь буде з нами – здолаємо труднощі» : текст виступу голови Національної спілки письменників України М. Сидоржевського перед делегатами Х з'їзду письменників України // Літературна Україна. – 2018. – 29 листоп. – С. 1, 4–5, 6–7.

Оголошено імена письменників, нагороджених медаллю Івана Мазепи // Укр. літ. газ. – 2016. – 8 лип. – С. 2.

Павлюк О. Збірку луцького поета переклали в Болгарії / О. Павлюк // Вісник + К. – 2017. – 23 берез. – С. 20.

Слапчук В. Лауреати премії імені Григорія Сковороди / В. Слапчук // Літ. Україна. – 2016. – 25 серп. – С. 2.

Хмельовська Г. Завдяки волинянам болгари відкривають собі Україну / Г. Хмельовська // Волинь-нова. – 2017. – 25 берез. – С. 12.

***

Коробчук П. Мартинюк Микола Іванович / П. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2018. – Т. 19 : Малиш-Медицина. – С. 299–300.

Пащук І. Мартинюк Микола Іванович / І. Пащук // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / І. Пащук. – Рівне, 2005. – C. 118.

 

Олександра Кондратович: крізь терни життя

 

Жінка сильної вдачі і з добрим серцем! Жінка, яка йшла через терни життя! Олександра Павлівна Кондратович! Вона відома як, етнографиня, фольклористка, знана волинська педагогиня, дослідниця народного мистецтва, збирачка українських народних пісень. Олександра Павлівна – талановита і щира людина, в кожному із цих напрямків досягнула помітних успіхів. Праця Олександри Кондратович була неодноразово відзначена Почесними грамотами Волинської обласної ради і Волинської обласної державної адміністрації. У її творах – талант дослідника, природня спостережливість, педагогічний підхід не тільки до духовних джерел Полісся, а й історії українського народу, його звичаїв, віруваннь, прагнення.

Олександра Павлівна – донька поліського краю,  уродженка Камінь-Каширського району, усе своє життя працюючи на освітянській ниві, досліджувала і збирала фольклор Волинського Полісся.  Премію ім. Миколи Куделі присуджено Олександрі Кондратович за дослідження та популяризацію фольклору волинського Полісся і книг «Народини», «Коса ж моя шовковая», «Калиновий квіт Полісся» у 2007 році, у 2015 році їй  присуджено премію імені Василя Кмецинського за найкраще історико-краєзнавче дослідження. На урочистому пленумі Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України у 2009 році Олександрі Кондратович було присвоєно звання «Почесний краєзнавець України». У 2015 році побачило світ науково-допоміжне видання посібника «Олександра Кондратович: крізь терни життя». У ньому представлено друкований доробок Олександри Павлівни, що відображає публікації про її життя та діяльність. Покажчик вміщує 340 публікацій. У ньому відображені матеріали з 1962 року по 2015 рік. Про вагомий внесок у дослідження фольклорної та етнографічної спадщини Волині йдеться у вступній статті Алли Дмитренко «Життєвий набуток Олександри Кондратович».

Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять Олександри Кондратович, яка відійшла у засвіти. Сьогодні прийшли її друзі, колеги…і поціновувачі її таланту. МИ пам’ятаємо…ВАС, шановна Олександро Павлівно!

        До спогадів про Олександру Кондратович долучилась Людмила Андріївна Мірошниченко-Гусак, кандидат історичних наук, доцент, заступниця директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею; 

Поділилася спогадами, також Алла Адамівна Дмитренко, кандидат історичних наук, доцент кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності ВНУ ім. Лесі Українки.

Вагомо і щиро прозвучало слово Світлани Віталіївни Гаврилюк, доктора історичних наук, професора, завідувачки кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності ВНУ ім. Лесі Українки.

Почути щире слово про Олександру Кондратович завітали студенти Волинського національного університету ім. Лесі Українки та Технічного фахового коледжу Луцького національного технічного університету

Дякуюємо нашим партнерам:

· Технічному фаховому коледжу Луцького національного технічного університету, заступнику директора з навчально-виховної роботи, викладачу, доктору економічних наук, професору Тарасу Вікторовичу Божидарніку;

· Кафедрі музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності, завідувачці кафедри, доктору історичних наук, професору Гаврилюк Світлані Віталіївні, доценту, кандидату історичних наук Аллі Адамівні Дмитренко, доценту, кандидату історичних наук Валентині Василівні Петрович та кандидату історичних наук Аліні Віталіївні Карпюк;

· Волинському краєзнавчому музею, зокрема, Людмилі Андріївні Мірошниченкко-Гусак, завідувачці відділу етнографії та народних промислів.

Книги Олександри Кондратович – це дочірній дарунок нашій рідній землі, нашій молоді, яка покликана зберігати духовне добро, що передали нам наші предки.  

. З поважною любов’ю ставимося до Вас, вельмишановна Олександро Павлівно! Ми пам’ятаємо Вас, любимо і шануємо!

«На перехрестях долі»#анонс

 «На перехрестях долі»:

до вшанування пам’яті краєзнавиці, фольклористки

Олександри Кондратович

«Може, й мене беріг і надихав Господь, щоб я вірою й правдою служила Йому, Всеєдиному, та Україні, своїй родині і тій землі, що народила мене та дала сили жити й працювати, показати глибину й неповторність народних звичаїв та обрядів, велич і красу народної пісні» – Олександра Кондратович.

Шановні користувачі, дорогі краяни!

Запрошуємо, Вас, на вечір-спогад відомої волинянки, доньки поліського краю, педагога, фольклористки і етнографки, уродженки села Кримне Камінь-Каширського району Олександри Павлівни Кондратович.

Захід відбудеться 13 березня о 12 год. в актовій залі бібліотеки.

Світлий спомин про Олександру Павлівну назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і шанувальників її таланту, а творча спадщина зберігатиметься для майбутніх поколінь.

Книги Олександри Кондратович для спраглих стануть відкриттям справжнього Шляху і скарбом, якого будуть дошукуватись прийдешні покоління. В її книгах зібрано чимало традиційних знань, розкривається позитивна роль Жінки-Матері, проводиться аналіз власних вчинків, краса людських стосунків, усвідомлення вічного і скороминущого. Тут написано все з любов’ю, але без перебільшень.

До участі в заході запрошені відомі волиняни – науковці, краєзнавці, музейники: Алла Дмитренко, Марія Лукашевич, Людмила Мірошниченко-Гусак. 

Приходьте, буде цікаво!

 

Сьогодні 25 лютого світова спільнота відзначає 152-у річницю від дня народження видатної української письменниці та громадської діячки ЛЕСІ УКРАЇНКИ!

Літературна спадщина поетеси, як вічне джерело, дає наснагу всім, хто хоче причаститись життєдайною енергією її творчості, яка становить великий внесок не лише в золотий фонд красного письменства, а й літературознавства. Для нас, волинян, ім’я і доля Лесі Українки стали невід’ємною частиною історії та культури краю. Сила залишеного Лесею Українкою Світла ввела Волинь до літопису світової культури.

Працівники відділу краєзнавчої роботи долучилися до літературного флешмобу – читання віршів Лесі Українки.

Вірш читає Лариса Сеник.

Вірш читає Алла Понагайба.