вівторок, 23 серпня 2022 р.

«Олександр Юрченко – волинянин, покликаний духом свободи» (до Дня прийняття Акту проголошення незалежності України)

 

Минає 31-а річниця Незалежності України, шлях до якої був довгим і тернистим.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України  урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою.

Не стояла осторонь  на шляху до незалежності України і наша славна Волинь.

Учасниками всіх цих подій були активісти Руху, які вели за собою людей. Справжніми героями того часу стали Олександр Гудима, Геннадій Кожевніков, Михайло Тиский, Євген Шимонович, Ростислав Кушнірук із хором «Посвіт», Катерина Шаварова, Клава Корецька, Іван Корсак і молодий патріот України Олександр Юрченко. Вони за покликом серця виходили на майдани і вулиці міст. То була робота не з примусу, не за гроші. Ці люди не знали відпочинку, у них не було вихідних. Завдяки їхній наполегливій праці Україна стала незалежною державою.

На усіх мітингах, які відбувалися у Луцьку на початку 90-тих звучав голос Олександра Юрченка. Він був активним та освіченим політичним діячем всеукраїнського масштабу.


Олександр  закінчив вище військово-політичне училище, він міг при бажанні зробити блискучу військову кар’єру. А вибрав інший шлях. У вісімдесяті, часи горбачовської перебудови, Олександр Юрченко став одним з небагатьох волинян, котрі в рядах Української Гельсінської спілки боролися за справжні права людини.

На першій, установчій конференції лише створюваної тоді обласної організації Народного Руху України у серпні 1989 року виступив з доповіддю про ставлення Руху до армії, де викрив мілітаристський характер Радянського Союзу, вперше публічно вимовив слова, що тоді були великою крамолою – Україна повинна мати власну армію. Потім він став одним з лідерів обласного Руху, виступав на численних мітингах і акціях. Таким, з мікрофоном-мегафоном в руках Олександр зображений і на пам’ятнику на могилі посеред кладовища в Гаразджі.





Він був молодим і завзятим, полум’яним і розважливим, непоступливим у відстоюванні своїх політичних поглядів і ніжним у ставленні до друзів. Олександр пішов з життя лише тридцятилітнім саме в червні 1995-го, напередодні навчання в Академії, яка готує управлінські кадри,  загинув на зльоті.

На заході була присутня мама Олександра, Енна Юрченко. Енна Григорівна розповіла про дитячі, шкільні роки та громадську діяльність Олександра Юрченка.


Щемливими спогадами про брата поділився Віктор Федорович Юрченко.

Також до розмови долучилися: завідувачка художнього музею міста Луцька, заслужений працівник культури України, мистецтвознавець – Зоя Михайлівна Навроцька; Банада Володимир В’ячеславович – багатолітній очільник Волинської крайової організації НРУ; Галина Павлівна Степанюк, наша колега, чий життєвий шлях відбувся на перетині шляхів чоловіка Федора Степанюка і Олександра Юрченка; Віталій Мельник – луцький художник, секретар першої координаційної ради Народного Руху.






Олександр Юрченко був справжнім політиком  – мудрим і послідовним. Він був справжнім журналістом – чесним і безстрашним. Він був справжнім сином і братом – лагідним і дбайливим. Він був справжнім.

Багато років  Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Ще декілька років назад ми з вами не знали дуже багато  слів пов’язаних з війною, тепер майже кожну родину опалило полум’я військових подій, але ми вистоїмо, ми сильні. Тому, що ми – українці. Хай береже всіх нас Бог! Хай береже нашу рідну неньку Україну! Слава Україні! Героям слава!

Всім дякую , хто прийшов вшанувати Олександра Юрченка. Він, як ніхто, вартий найтепліших слів і до нових зустрічей  у мирний час!



Захід підготувала і провела працівниця відділу краєзнавчої роботи Лариса Сеник, слайдопоказ підготувала Наталія Хомяк.



 


вівторок, 16 серпня 2022 р.

Дарунки від читачів

Отримувати подарунки завжди приємно. Приємною несподіванкою став подарунок від молодої дослідниці, користувачки нашої бібліотеки Руслани Філюк – історико-краєзнавче дослідження «Мозаїка минулого складається з маленьких сюжетів. Історія сіл Горохівської ОТГ: Вільхівки, Софіївки (Вільгельмівки), Ярівки», з автографом авторки.

Видання є науково-популярним нарисом з історії населених пунктів, які тривалий час не мали своєї писаної ґрунтовної історії. Авторка показує історію їх виникнення і становлення, подає відомості з історії релігійних громад та культурно-мистецького життя краю.

Книга стане справжнім скарбом для своїх читачів – істориків, краєзнавців і усіх хто цікавиться історією рідного краю.

Щиро дякуємо Руслані Василівні. Така увага до бібліотеки приносить радість, надихає і читачів, і працівників бібліотеки. Адже нові книги це завжди свято для широкого читацького загалу.

Інформація про автора:  Руслана Філюк народилася 30 жовтня 1987 року в селі Вільхівка на Горохівщині. У студентські роки розпочала займатися збиранням інформації та дослідженням історії рідного села та місцевої церкви. Після закінчення Волинського національного університету імені Лесі Українки, здобувши спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльніть", своє краєзнавче захопленні не полишила. Нині Руслана Філюк працює у ВНУ імені Лесі Українки, має у своєму доробку наукові статті професійної та краєзнавчої спрямованості, друкується у періодичних та інтернет-виданнях.

понеділок, 15 серпня 2022 р.

Запрошуємо до зустрічі із краєзнавчою книгою!


Шановні користувачі!

Ми раді повідомити вам хорошу новину. У цей важкий і болючий час ми знову повертаємося до роботи після вимушеної перерви.

У нашому краї не ведуться бойові дії. Це все завдяки мужнім чоловікам і жінкам, які боронять наш мирний сон. Ми серцем і душею з ними, пам’ятаємо тих, хто зараз віддає своє життя задля нашого щасливого майбутнього. Слава Героям України!

Книга – це зброя! Зброя, яка змінює держави, людей, навколишній світ. Зброя, яка дозволяє виборювати правду на культурно-інформаційному фронті. Зброя, яка захистить нашу реальність від насадження міфів та формування псевдо історії.

Запрошуємо до зустрічі із книгою!