четвер, 22 жовтня 2020 р.

Письменник високого творчого лету#читаємо, любимо, шануємо!

 Наш знаний і талановитий волинянин, відомий український письменник та журналіст ВОЛОДИМИР ЛИС святкує 70-річчя з дня народження!

У відділі краєзнавчої роботи функціонує виставка  –

"НАДІЯ ГУМЕНЮК І ВОЛОДИМИР ЛИС: СПІЛЬНА ТВОРЧА ДОЛЯ ПІД ЗНАКОМ ТАЛАНТУ".


26 ЖОВТНЯ

70 років від дня народження В. С. Лиса (1950) –

українського письменника і журналіста

 


Володимир Лис з’явився на світ Божий на мальовничому поліському хуторі поблизу села Згорани Любомльського району 26 жовтня 1950 року. Наступного року разом з батьками з волі влади опинився у придніпровських степах, де й зробив свої перші кроки українською землею. Після повернення на Волинь набув чисто згоранської прописки – батьки незабаром переселилися в село, де й отримав атестат про середню освіту. Служив в армії. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1977). Журналістську стезю ще до армійської служби розпочинав у редакції Любомльської районки. Потім була робота в кількох інших районних газетах – на Хмельниччині, Херсонщині, Рівненщині, завідував літературною частиною Рівненського обласного музично-драматичного театру, працював у багатотиражці, в обласній волинській молодіжці. Найбільше років – понад три десятиліття журналістської праці – віддав обласній газеті «Волинь».

Наприкінці 1980-х років одним з перших на Волині почав висвітлювати боротьбу прогресивної громадськості за демократичні перетворення і здобуття незалежності України, історію національно-визвольного руху в краї. Був членом обласної комісії з надання статусу ветеранів ОУН-УПА, заступником голови громадської ради Луцька. Переможець багатьох журналістських конкурсів, в тому числі – «Любіть Україну», «Професіонал». За перемогу у Міжнародному конкурсі матеріалів на політичні і військові теми був нагороджений поїздкою у штаб-квартиру НАТО. Визнавався «Людиною року Волинського краю» у номінації «Професіонал року» (2004), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), нагороджений Грамотою Верховної Ради України

Прозаїк, драматург, публіцист. Член Національної спілки письменників України з 2004 року та Асоціації українських письменників з 2002 року. У 1970–1980-і роки дебютував як драматург, освоював секрети драматургії і театрального мистецтва в лабораторіях молодого драматурга і молодого театрального критика при Спілці письменників України і Українському театральному товаристві. П’єси ставилися на сценах театрів України, на Українському радіо, а п’єси для дітей «Квітка з чарівної рукавички» і «Господар нашого двору» – у Луцьку, (перша у Волинському облмуздрамтеатрі імені Тараса Шевченка, а друга у Волинському обласному театрі ляльок). Комедію «Одруження Козюлькіна» поставив театр-студія Волинського Національного університету імені Лесі Українки «Синій птах». Шлях до прози розпочався з перемоги в республіканському конкурсі на кращий твір про молодь за повість «Там, за порогом» (1985). Видав понад два десятки книг, у тому числі – вісімнадцять романів.

Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2007), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (2011), літературно-мистецької премії імені Олеся Гончара (2015). Тричі ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», 2008 року отримав Гран-прі цього ж конкурсу за роман «Острів Сильвестра», а 2010 – премію «Гранд-Коронація» за роман «Століття Якова». За «Століттям Якова» телестудія «1+1» зняла чотирисерійний телефільм (2015), а Волинський обласний музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка поставив спектакль «Століття Якова. Перше кохання» (2015). Переможець Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс (2007, І премія за п’єсу «Полювання на брата»). Як зазначив лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Михайло Слабошпицький, «Романи і повісті Володимира Лиса – безпрецедентне і глибоке явище в українській літературі, він один з майстрів психологічного роману».

Яна Лис


Література:

Лис В. С. Айстри на зрубі : роман / В. С. Лис. – Київ : Рад. письменник, 1991. – 239 с.

Лис В. Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте / В. Лис. – Київ : Грані-Т, 2008. – 136 с.

Лис В. С. В'язні зеленої дачі : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2019. – 272 с. 

Лис В. Господар нашого двору :  п’єса / В. Лис. – Київ : Вид-во М-ва культури України, 1992. – 32 с.

Лис В. С. Графиня : роман / В. С. Володимир. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 188 с.

Лис В. С. Діва Млинища : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2016. – 368 с.

Лис В. С. Жінка для стіни : роман / В. С. Лис. – Тернопіль : Богдан, 2012. – 184 с. – (Український детектив).

Лис В. С. І прибуде суддя : роман / В. С. Лис. – Київ : Факт, 2004. – 288 с.

Лис В. С. І прибуде суддя : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2018. – 240 с.

Лис В. С. Іван і Чорна Пантера : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2012. – 320 с.

Лис В. С. Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2014. – 240 с.

Лис В. С. Камінь посеред саду : роман / В. С. Лис. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 224 с.

Лис В. С. Країна гіркої ніжності : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2015. – 368 с.

Лис В. С. Маска : роман / В. С. Лис. – Львів : Кальварія, 2002. – 320 с. – (Коронація слова).

Лис В. С.  Маска : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2012. – 317 с.

Лис В. С. Місяць, обмитий дощем : кн. малої прози / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2017. – 352 с.

Лис В. С. Місяць, обмитий дощем : кн. малої прози / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2018. – 352 с.

Лис В. Обітниця : роман / В. Лис. –  Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 352 с.

Лис В. С. Острів Сильвестра : роман / В. С. Лис. – Харків : Фоліо, 2009. – 220 с.

Лис В. С. Острів Сильвестра : роман / В. С. Лис. – Харків : Фоліо, 2012. – 217 с.

Лис В. Про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте. – Київ : Грані-Т, 2008. – 136 с.

Лис В С. Продавець долі : роман / В. С. Лис. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2002. – 304 с.

Лис В. Романа / В. Лис ; Стяжкіна О. Купуйте бублики / О. Стяжкіна. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2001. – 224 с.

Лис В. С. Соло для Соломії : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2013. – 368 с.

Лис В. С. Соло для Соломії : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2014. – 368 с.

Лис В. С. Стара холера : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2018. – 272 с.

Лис В. С. Століття Якова : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2010. – 236 с.

Лис В. С. Століття Якова : роман / В. С. Лис ; авт. передм. О. Забужко. – 4-е вид., стер. – Харків : Клуб сім. дозвілля, 2016. – 240 с. : іл.

Лис В. С. Таємна кухня погоди : кн. нар. синоптика / В. С. Лис. – Луцьк : Твердиня, 2008. – 80 с.

Лис В. Там, за порогом : повість / В. Лис ; Хотимчук Є. Батькова хата : оповідання / Є. Хотимчук. – Київ : Молодь, 1989. – 286 с.

Лис В. С. Щоденники Ієрихар. Ваза : роман, повість / В. С. Лис. – Тернопіль : Богдан, 2012. – 160 с. – (Горизонти фантастики).

Гуменюк Н. П. Охоронець для янгола : радіоп'єса / Н. П. Гуменюк ; Лис В. С.  Полювання на брата : радіоп'єса / В. С. Лис. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 108 с.

 ***

Лис В. Випробування і вершини Анатолія Дімарова / В. Лис // Наш Дімаров. Статті. Інтерв’ю. Спогади. Листи. Присвяти / упоряд. Є. Н. Дімарова. – Київ, 2016. – С. 123–126.

Лис В.  Долі, біль і мужність. Пером і словом Петра Боярчука : передмова / В. Лис // Боярчук П. О. Душа болить і... воскресає: творчий спадок Петра Боярчука / П. О. Боярчук ; упоряд. Г. Ступак. – Житомир, 2017. – С. 4–6.

Лис В. С. Дорога 1429–2014 / В. Лис // Ода до радості : зб. оповідань. – Харків, 2014. – С. 197–267.

Лис В.  Слово на згадку : передмова / В. Лис // Махонюк А. П. Зірка пливе до світанку : поезії / А. П. Махонюк. – Луцьк, 2017. – С. 5–8.

Лис В.  Тарас Шевченко та образотворче мистецтво : оренбурзький період / В. Лис // Укр. мова та літ. – 2015. – № 5. – С. 33–39.

Лис В. Український поет у ролі монаха в Нью-Йоркському барі / В. Лис // Павлюк І. З. Інтимне дихання епохи : ст., рец., інтерв'ю (1994–2010) / І. З. Павлюк. – Тернопіль, 2016. – Т. 1. – С. 402–405.

Лис В. Як Литва може посприяти нам у євроінтеграції? / В. Лис // Борис Клімчук: Я – син волинської землі. – Луцьк, 2015. – С. 303–305.

Лис В.  Дитина війни : новела / В. Лис // Березіль. – 2015. – № 1/2. – С. 3–12.

Лис В. Діва Млинища : розділи з роману / В. Лис // Дзвін. – 2016. – № 7. – С. 62–109.

Лис В. Заручник Максим Рильський : мартиролог шістдесятих / В. Лис // Київ. – 2017. – № 9/10. – С. 159–166.

Лис В. Нові пісні старих птахів : укр. радіоп’єса : можливості відродженого жанру / В. Лис // Дніпро. – 2011. – № 1. – С. 96–97.

Лис В.  Троє видатних і загадкових / В. Лис // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2013. – № 4/19. – С. 148–161.

 

***

Думи і песні Валыні : творы  паэтау і прозаїкау на беларускую мову. – Луцьк : Терен, 2012. – 232 с.

Твори Володимира Лиса в перекладах на білоруську мову – с. 186–192.

 ***

Бородіца С. Рецепція прози Володимира Лиса в сучасному українському літературознавстві / С. Бородіца // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2016. – № 1 (326) : Філологічні науки. Літературознавство. – С. 80–85.

Боярчук П. Урожай в саду життя письменника Володимира Лиса / П. Боярчук // Світязь : альм. Волин. орг. Спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – Вип. 1/16. – С. 212–215.

Володимир Лис // Волинь літературна : наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 170–185.

Корнелюк Д. Лис Володимир Савович / Д. Корнелюк // Вогонь дерзання : іст.-релігієзн. нариси / Д. П. Корнелюк. – Ковель, 2018. – С. 216–217.

Манзак І. Транспозиція самостійних частиномовних класів у сферу іменника : на матеріалі творів Володимира Лиса / І. Манзак // Scripta manent : молод. наук. вісник. ін-ту філолог. та журналіст. : зб. наук. пр. / уклад. Л. Б. Лавринович. – Луцьк, 2017. – Вип. 4. – С. 23–25.

Мохнюк І. Історична та художня правда в романі «Століття Якова» Володимира Лиса / І. Мохнюк // Волинь і волиняни в історії та культурі України : зб. тез наук. дослідж. слухачів наук. тов. Волин. обл. МАН. – Луцьк, 2018. – 240 с.

Мохнюк І. В. Трансформація життєвої правди в художню : до історії реалізації задуму роману «Століття Якова» Володимира Лиса / І. В. Мохнюк // Сучасна наука та освіта Волині : зб. матеріалів наук.-прак. конф. 22 листоп. 2018 р. / упоряд., ред. Б. Є. Жулковський. – Луцьк ; Володимир-Волинський, 2018. – С. 68–71.

Пазюк М.  Парцельовані конструкції простого речення в романі В. Лиса «Соло для Соломії» / М. Пазюк // Scripta manent : молод. наук. вісник. ін-ту філолог. та журналіст. : зб. наук. пр. / уклад. Л. Б. Лавринович. – Луцьк, 2017. – Вип. 4. – С. 29–30.

Поліщук Я. Пан і бранець часу : про «Століття Якова» Володимира Лиса) / Я.  Поліщук // Ревізії пам'яті : літ. критика / Я. О. Поліщук. – Луцьк, 2011. – С. 87–98.

Скорина Л. Навіщо Володимирові Лису лаври фантаста? / Скорина Л. // Позапростір : зб. наук.-фант. текстів / ред-упоряд. П. Коробчук. – Луцьк, 2013. – Вип. 4. – С. 101–106.

Брюховецька Л. Волинське Полісся дочекалося... / Л.  Брюховецька // Кіно-Театр. – 2017. – № 1. – С. 10–11.

Вербич В.  Надія Гуменюк і Володимир Лис: спільна творча доля під знаком таланту / В. Вербич // Укр. літ. газ. – 2018. – 26 січ. – С. 8–9.

Михайло Сидоржевський: «Якщо ми будемо консолідами, діятимемо в інтересах спілки і Господь буде з нами – здолаємо труднощі» : текст виступу голови Нац. спілки письменників України М. Сидоржевського перед делегатами Х з'їзду письменників України // Літ. Україна. – 2018. – 29 листоп. – С. 1, 4–5, 6–7.

Ольшевський І. Віртуоз короткої прози / І. Ольшевський // Літ. Україна. – 2018. – 13 верес. – С. 14.

Сорока П. З далин і знов довкруж / П. Сорока // Дзвін . – 2018. – № 4. – С. 13–70.

Омельковець Р. Фітономени як засіб увиразнення текстів Володимира Лиса / Р. Омельковець // Лінгвостилістичні студії : наук. журн. / ред. С. К. Богдан. – Луцьк, 2017. – Вип. 7. – С. 112–119.

 ***

Коробчук П. Й. Лис Володимир Савович / П. Й. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2016. – Т. 17 : Лег–Лощ. – С. 199.

Лис Володимир Савович // Письменники Волині : довід. Волин. обл. орг. нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 36–37.

Лис С. 26 жовтня 60 років від дня народження  В. С. Лиса (1950) – українського письменника і журналіста / С. Лис  // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2010 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2009. – С. 109–112.

 

25 жовтня 40 років від дня створення Волинської обласної організації Національної спілки письменників України (1980)

25 жовтня Волинська обласна організація Національної спілки письменників України відзначає 40 років від часу заснування.

З нагоди 40-річчя щиро вітаємо письменників краю! Нехай кожен день дарує чудові емоції та добрі вісті, гарний настрій і неймовірне натхнення, щоб вдавалося завжди бути на вершині письменницького успіху і слави. Бажаємо здоров’я, цікавих творчих задумів, чудових рядків, незгасимого вогню таланту і щастя.

У відділі краєзнавчої роботи функціонує виставка «Слово Волині», на якій представлений творчий доробок членів Волинської обласної організації Національної спілки письменників України.



 

 

вівторок, 20 жовтня 2020 р.

Козацька слава Олександра Середюка

 Вітаємо ювіляра з Днем народження!

21 жовтня 2020 року виповнюється 70 років українському історику, публіцисту та громадському діячу – Олександру Миколайовичу Середюку.



Олександр Миколайович Середюк народився 21 жовтня 1950 року у м. Гайсин, що на Вінниччині, в робітничій сім’ї. Свою трудову діяльність розпочав у 1965 році. Після закінчення Ладижинського технікуму механізації сільського господарства працював у колгоспі на Вінниччині. У 19691971рр. служив у частинах морської авіації Балтійського та Тихоокеанського флотів. Після закінчення у 1977 році  Львівського державного університету імені Івана Франка, працював старшим науковим співробітником Волинського краєзнавчого музею.

З грудня 1978 року на запрошення дирекції Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції почав працювати над створенням нового музею у Рокинівському будинку культури. 5 лютого 1979 року було відкрито перший зал Музею історії сільського господарства Волині у селищі Рокині. О. М. Середюк є автором тематико-експозиційних планів цікавої та оригінально оформленої стаціонарної експозиції музею, розміщеної у семи залах, площею понад 500 квадратних метрів. У 1983 році Колегія Міністерства культури України присвоїла музею почесне звання – народного.

З 1989 року за власною ініціативою директор музею Олександр Середюк розпочав роботу над створенням музею-скансену. Першим етапом стало створення на території Рокинівського дендропарку експозиції просто неба – «Козацького зимівника», площею понад 15 гектарів. Олександр Миколайович відшукав, перевіз і встановив, зберігши від руйнування та зникнення, понад 10 стародавніх архітектурних споруд, зокрема вітряний млин, курну хату 1875 року, дводільну поліську хату, кузню з ковальським міхом, клуню, хлів-стодолу, льох, дровітню, збудував дерев’яну церкву. Він відтворив справжній «козацький зимівник», придбавши за власний кошт коней та іншу свійських тварин. У 2010 році відшукав унікальну хату 1804 року, що знаходилась. У с. Острів’я Шацького району та перевіз її в музей.

Олександр Миколайович започаткував вивчення й відтворення родинного суспільного життя українців, відтворення українських народних обрядів у музеї. Це захоплює відвідувачів музею, розвиває у них живе сприйняття архівного матеріалу та переносить в атмосферу попередньої епохи. Нині директор музею продовжує розширення експозиції просто неба, споруджуючи на площі 15 гектарів «Волинську Січ». 

Ще одним напрямком роботи музею стало вивчення феномену вітчизняної історії – українського козацтва. Олександр Миколайович Середюк займається вивченням і дослідженням історії козацтва. Разом зі своїми козаками-побратимами заснував Молодіжну громадську організацію «Школа козацького гарту», в якій є вчителем бойового Гопака.

Олександр Миколайович щиро відданий ідеї української державності. З 1989 року він – член Народного руху України. Вперше в Україні в 1990 році створив експозиційний зал «Історія української державності». Написав і видав брошуру «Символіку не обирають, її успадковують» .

Вагома науково-краєзнавча та просвітницька робота О. М. Середюка. Він – автор понад 50 наукових праць на історичну та краєзнавчу тематику, актуальних публіцистичних творів, 25 книг та більше сотні різноманітних статей. За останні роки вийшли друком його книги: «Скарбниця історії Волині» (1998 р.), «Експропріація» (2002 р.), «SОS» (2004 р.), «Рокині – Рукині, руки, що творять» (2009 р.), «Лицарі Сонця» (2006 р.,2008 р.), «Козак не пияк» (2010 р.), «РУХ – Рятуйте Україну, хлопці» (2011 р.), «Майдан» (2014 р.), «Україна – хроніка подій: від Майдану – до АТО» (2015 р.), «Злий геній – вождь тероризму» (2015 р., 2017 р.), «Воїн і Вчитель» (2015 р.), «Мамай – український Спаситель» (2017 р.), «Ленін – злий геній, вождь тероризму» (2017 р.), «Український рік. Історія, традиції, звичаї, сценарії проведення свят» (2018 р.).

Олександр Миколайович Середюк – відомий в Україні та на Волині громадсько-політичний діяч. Він – активний учасник Помаранчевої революції та революції Гідності, з перших днів якої був мобілізований українським козацтвом. Він неодноразово обирався депутатом Рокинівської селищної ради, а у 2006 році – депутатом Луцької районної ради.

О. Середюк має активну життєву позицію, веде здоровий спосіб життя. Він захоплюється біоінформаційними технологіями оздоровлення, туризмом, склав залік «Альпініст СРСР», брав участь у сходженні на гору Ельбрус.

О. М. Середюк став лауреатом обласної премії імені Леоніда Маслова (1999 р.) та Республіканської Премії Національної спілки краєзнавців України імені Героя України Михайла Сікорського (2016 р.). За плідну працю неодноразово нагороджувався Почесними відзнаками Волинської обласної ради та обласної державної адміністрації, грамотами Міністерства культури і туризму України. Постановою Козацької Ради України нагороджений медаллю «Козацької Слави» та срібним хрестом «Козацької Слави».

У відділі краєзнавчої роботи представлена виставка: 

«Казацька слава Олександра Середюка»



 

            Література:

Середюк О. Актуальні проблеми захисту інтелектуальної власності працівників культури, музеїв, освіти, мистецтв і науки : метод. рек. / О. Середюк, О. Максимович. – Луцьк, 2016. – 40 с.

Середюк О. Ангел України / О. Середюк. – Луцьк : [б. в.], 2007. – 71 с.

Середюк О. М. Ангел-хранитель : політ. портрет / О. М. Середюк. – Луцьк : [б. в.], 2002. – 40 с.

Середюк О. М. Експропріація : як повернути наші вклади і збільшити пенсії / О. М. Середюк. – Луцьк : [б. в.], 2002. – 76 с.

Середюк О. Козак Мамай – український Спаситель. Козаки-характерники Байда і Сірко / О. Середюк, С. В. Лис. – Київ : ФОП Стебеляк, 2017. – 80 с.

Середюк О. М. Козак – не пияк, бо справжній козак знає Бойовий Гопак: іст.-публ. нарис / О. М. Середюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 46 с.

Середюк О. М. Крила з минулого / О. М. Середюк. – Луцьк : Ред.-вид. від. Волин. обл. друк. по пресі, 1990. – 11 с.

Середюк О. Ленін. Злий геній – вождь тероризму : наук.-іст. дослід. / О. Середюк ; худож. В. Кратюк. – Київ ; Луцьк : ФОП Стебляк, 2017. – 640 с.

Середюк О. М. Лицарі Сонця : іст. нарис / О. М. Середюк. – Луцьк : Ініціал, 2006. – 432 с.

Середюк О. М. Майдан : публ. ст. / О. М. Середюк. – Луцьк : АРТстудія, 2015. – 264 с.

Середюк О. Радіація чи «радіофобія»? Журналістське розслідування Чорнобильської катастрофи 1986 рок / О. Середюк. – Нововолинськ : Оснастка, [2018]. – 39 с.

Середюк О. М. Рятуйте Україну, хлопці! : публ. ст. / О. М. Середюк. – Луцьк : Терен, 2011. – 164 с.

Середюк О. М. Скарбниця історії : інформ.-реклам. путів. по нар. музею історії сіл. госп-ва Волині. – Луцьк : [б. в.], 1990. – 38 с.

Середюк О. М. Скарбниця історії Волині : іст.-краєзн. нарис про нар. музей історії сіл. госп-ва Волині / О. М. Середюк. – Луцьк : Надстир’я, 1998. – 124 с. : іл.

Середюк О. М. SOS : публіцистика / О. М. Середюк. – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 296 с.

Середюк О. М. Україна. Хроніка подій: від майдану – до АТО / О. М. Середюк. – Київ : Стебеляк, 2015. – 340 с.

Середюк О. М. Український рік. Історія, традиції, звичаї і обряди : сценарії проведення свят / О. М. Середюк. – Київ, 2018. – 383 с.

Середюк  О. Юлія : політ. портрет Ю. В. Тимошенко / О. Середюк. – Луцьк : Надстир’я, 2005. – 225 с.

Рокині – Рукині (руки, що творять) : іст.-краєзн. нарис / за ред. О. Середюка. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 312 с. 

 Поліщук М. Козак і краєзнавець. Біографічна розповідь про Середюка Олександра Миколайовича з нагоди ювілею : біогр. нарис / М. Поліщук. – Рокині : б. в., 2010. – 104 с.

Рогова О. Волинський краєзнавець Олександр Миколайович Середюк / О. Рогова // Волинський музейний вісник : наук. зб. / ред. А. Силюк. – Луцьк, 2010. – Вип. 2. – С. 206 –208.

Криштапюк Л. 21 жовтня 60 років від дня народження О. М. Середюка (1950) – волинського краєзнавця, директора Музею історії сільського господарства Волині / Л Криштапюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2010 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки / ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2009. – С. 103–106.

                         


вівторок, 6 жовтня 2020 р.

Кожна подарована книга важлива для нас!


Сьогодні 6 жовтня до Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки завітав український археолог, дослідник праісторії Волині, заслужений працівник освіти України, кандидат історичних наук Григорій Васильович Охріменко з новою книгою, яку подарував для книгозбірні:


Самолюк В. Старожитності басейнів Стиру та Горині (доба бронзи) / В. Самолюк, Г. Охріменко, Г. Локайчук, У. Джаман. – Луцьк : Вежа-Друк, 2020. – 264 с.

                         

Така увага до бібліотеки радує, надихає і читачів, і працівників бібліотеки. Адже нові книги це завжди свято для широкого читацького загалу!

Щиро вдячні автору за подаровану книгу!

Година-реквієм "Будемо розмовляти по-українськи"


«Діти — се наш дорогий скарб,

се — наша надія, се — молода Україна»... 

Олена Пчілка


5 жовтня 2020 року у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбувся захід присвячений 90-й річниці з дня смерті видатної письменниці, етнографа, фольклориста, видавця, громадської діячки – Ольги Петрівни Дагоманової-Косач, широко відомої під літературним псевдонімом – Олена Пчілка.

 Громадська і політична діяльність Олени Пчілки стала міцною основою для відродження української нації. Особливу роль вона відводила молодому поколінню і тому величезне значення надавала вихованню дітей в національному дусі, «щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали вони шанувать своє рідне».

Ольга Петрівна Косач була не лише письменницею, перекладачкою, етнографом, а й редактором, видавцем і упорядником україномовного дитячого часопису «Молода Україна». Поява дитячого журналу стала своєрідним підсумком життєвих та творчих надбань самої редакторки. Виховання власних дітей, а потім і онуків, було джерелом незгасаючої енергії для письменниці. Дбаючи про їхню українську лектуру, вона поступово стверджувалася як дитяча письменниця: 1882 року видала збірник перекладів «Українським дітям», 1886 року – збірку оригінальних творів різних жанрів «Думки-мережанки», окремі твори друкувала у львівському журналі «Дзвінок». Але власний, роками вимріяний дитячий часопис «Молода Україна» вмістив чи не найбільше її творів  для юних читачів. Він став особливою сторінкою в житті Олени Пчілки, яскравим втіленням її багатогранного таланту і сходинкою для подальшої  праці на літературній ниві.

 


Письменниця власним коштом видавала цей журнал, з ним пов’язувала сподівання на краще майбутнє, тому і дала йому символічну назву. Мріяла, щоб такий журнал могли читати її діти, але через тотальні заборони українського слова змогла здійснити цей задум уже для онуків. 

Коли почалася Перша російська революція, у складі делегації українських культурних діячів Олена Пчілка їде до Петербурга з вимогою скасувати заборону друку і викладання у школах українською мовою.

В листопаді 1905 року в Лубнах на Полтавщині почала виходити тижнева газета «Хлібороб» – перший на Наддніпрянщині часопис українською мовою, але вже на п’ятому номері видання було заборонено.

Майже одночасно починає виходити тижневик «Рідний край» під редакцією Миколи Дмитрієва, а з 1908 року його очолила Олена Пчілка. Редакція містилася у київській квартирі Косачів. Як додаток до «Рідного краю» того ж року був заснований перший український дитячий часопис «Молода Україна», який виходив з перервами до 1914 року.

У редакційній статті першого номера відчувається непоборна радість Олени Пчілки від усвідомлення того, що українські діти нарешті мають своє періодичне видання (тут і далі зберігаємо правопис оригіналу):

 «Будемо розмовляти, — розмовляти по украінському. Довго ми ждали сього. Всі діточки мають свою часопись: французи — французьку, німці — німецьку, отак і инші; тільки в нас не було своіх кубельців, для украінського слова. Тепер вони єсть. Просимо-ж не цуратися нас, бо не подоба цуратися свого рідного слова». 

Олена Пчілка зверталась до віками утверджених моральних цінностей і чеснот, вічної багатомірної мудрості Святого письма, важливих смислових національних ментальних кодів, світу народної мудрості. Редакторка не обходить стороною приклади з історії, що виховують у дітей почуття власної гідності, повагу до талановитого, дивовижного у світі. Зустрічаються й поради, що допоможуть у навчанні.

Майже кожен номер журналу вміщував розділ «Світознання». Це були захоплюючі змістовні розповіді про навколишній світ, до певних куточків якого тоді було дуже складно потрапити навіть дорослим! А завдяки інтенсивному розвиткові науки у другій половині ХІХ століття відкривалися такі дивовижні знання! 

1912 рік – кризовий, Олені Пчілці дуже важко видавати самій дитячий часопис. У грудневому номері редакторка вміщує «Оповістку для старших», в якій зазначає, що «Молода Україна» буде виходити наступного року в тому ж обсязі й за ту ж ціну.

1914 року, з початком Першої світової війни, журнал «Молода Україна» був закритий. В останніх номерах, які вдалося відшукати (№ 6 і 7), український текст уже надруковано російським правописом... Російська влада закрила всі українські  видання. Скінчився короткий період свободи українського слова, що тривав менше десятиліття.

Історії залишилися 64 номери, що вийшли у 1908—1912 та 1914 роках, — свідчення подвижницької праці Ольги Петрівни Косач.

Своїм враженням поділилась директорка нашої книгозбірні 

у 1996–2000 рр. Блащук Клавдія Степанівна. Саме за час її керівництва облаштовано куточок Олени Пчілки в бібліотеці, а у 1999 році 29 червня проведено першу наукову конференцію «Олена Пчілка і Волинь» спільно з Волинським краєзнавчим музеєм.





Диреторка бібліотеки, Заслужений працівник культури Стасюк Людмила Антонівна привітала Клавдію Степанівну і вручила Почесну грамоту з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!






На завершення охочі вшанували пам'ять покладанням квітів до пам'ятника  Олени Пчілки.



Захід провели Хомяк Наталія та Пащук Віта. Захід підготувала Олена Гапонюк .







 

четвер, 1 жовтня 2020 р.


 

Пам'ятаємо: незабутня Олена Пчілка!

 

4 ЖОВТНЯ 

90 років від дня смерті Олени Пчілки (1849-1930) - української письменниці, етнографа, фольклориста, редактора,  громадської діячки

Коли видавництво „Рух” у Харкові готувало до видання „Оповідання” Олени Пчілки (кінець 1920-х років), воно звернулося до письменниці з проханням написати автобіографію. Пишучи її, Олена Пчілка зазначила: „Я живу довго на світі, пережила, можна сказати, стільки періодів нашої культури, і на протязі тих пережитих часів знала так багато людей наших і чужих, що коли б я захотіла просто написати про всі взаємини свого життя, то вийшли б цілі томи”.

„…Автобіографії річ таки цікава – і тоді, як подавані твори подобаються, і навіть тоді, як вони не подобаються... Цікаво, як та людина жила – сама; цікаво, що вона думала, що вона почувала, які її були власні вчинки; цікаво взагалі пізнатися з її власним життям і заглянути в її душу, перебрати в їй усе, як у скрині, за всі часи того життя, в різну пору його”, – писала Олена Пчілка.

„У своїй довголітній праці на полі української культури виступала то яко етнограф-збирач, то яко вчений-досліджувач, то яко драматург та автор інших творів красного письменства (прозових та віршованих), то яко редакторка й видавниця українських часописів та окремих виданнів, то яко педагог, автор, може найтрудніших до написання творів – для дітей.

По своїй ідеології – перше всього українська націоналістка, гаряча патріотка свого краю, України. По літературному напрямку належу до школи народників 60-х років”, – так писала письменниця про себе.

Хто знає історію родоводу Косачів, той назве Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач (Олену Пчілку) однією з найщасливіших матерів України. У шістьох дітях вона втілила свою жагучу мрію: зростити свідомих українців.

„В дітей мені хотілося перелити свою душу й думки, із певністю можу сказати, що мені це вдалося. Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, коли б не я? Може б стали, але хутчій що ні… Власне я наважила й завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, щоб вони змалку пізнавали її якнайбільше. Життя зо мною та посеред волинського люду сприяло тому”, – писала Олена Пчілка.

Письменниця пишалася своїми дітьми, в листах до мами в Гадяч писала: „В цьому році все обов’язкові поїздки: то їздила з Лесею у Варшаву до лікарів, а тепер доведеться в кінці серпня чи на початку вересня їхати за Лесею в Одесу на Лиман.  Петро Антонович відвіз її туди на початку липня і влаштував там при наших хороших знайомих на Лимані. Леся часто пише. Лікується купанням регулярно, а що з цього вийде – побачу  як поїду за нею. Михась відмінно закінчив гімназію першим учнем і навіть з медаллю. Подав прохання про вступ до Київського університету. Коли поступить, теж не зайвим було б поїхати з ним до Києва, помогти влаштуватися. Я дуже задоволена його вдачею і всім ним.  Як за зовнішніми, та і за внутрішніми якостями – не бажаю нічого кращого.  Коли б і Микось вийшов таким! Микось такий же здоровий і філософ, як був, нині все думає, що поїде зо мною в Одесу, подивитись на „козацьке море”. Учора питав, чи заїдемо ми до бабусі? Звичайна дитяча фантазія! Де Одеса, а де Гадяч! Всі інші діти зараз здорові. Оксаночка дуже поправилась. Ліля  теж молодчина. Мала Дора настільки уже підросла, що я думаю зняти з неї портрета. Вона – втіха для всіх, особливо любить няньчитися з нею Ліля”.

Всі діти Олени Пчілки безмірно любили її і високо цінували.

„Мати – ні, це занадто складна, занадто значна її роль і місце в житті не лише всіх нас, особливо Лесі, а не в цілому українському житті і не з моєю кебетою писати про неї в цілому об’ємі її значення для української культури. Скажу лише, що розумніших за неї людей я знала мало, а, може, й зовсім не знала. Були у її вдачі прекрасні риси, але були й такі, що дуже болюче вражали близьких людей, в першу чергу її дітей. А тому і хорошими і злими рисами вона поклала великий карб на Лесі, але все ж хороші риси переважали.  У всякім разі, Леся безмірно любила її і дуже високо цінувала все своє життя аж до смерти…”, – писала про матір Ольга Косач-Кривинюк.

Ізидора Косач згадувала: „…мати була дуже розумна, горда, певна себе і певна в правоті своїх думок і переконань людина, тверда і уперта в переведенні в життя того, що уважала за потрібне”.

„Всі ми – і поети і непоети – по більшій часті буваємо не варті своїх матерів”. „За ціле життя твоє мало платити „кількома стрічками листа”, за нього мало цілого мого життя, - вір мені чи ні. Тільки я б віддала своє життя без жалю ради тебе”, – писала в листах до матері Леся Українка.

Син Михайло Косач писав у листі до матері: "Коли я став тим, чим єсть, коли в мене є що-небудь доброго, то се дякуючи тобі, мамочко!"

Олена Пчілка – приклад всім матерям, як треба виховувати своїх дітей, щоб обожнювали матір в дитинстві, а протягом свого життя любили і шанували. Вона у блокованій, бездержавній, зрусифікованій Україні  зростила свідомих українців. 

                                                                                                          Віра Комзюк

Бібліотеці дарують книги

  Гарним подарунком для бібліотеки стала книга Геннадія Гулька, Геннадія Бондаренка та Олександра Дем ’ янюка «Подорож волинськими стежками ...