Сьогодні 25 лютого світова спільнота відзначає 152-у річницю від дня народження видатної української письменниці та громадської діячки ЛЕСІ УКРАЇНКИ!

Літературна спадщина поетеси, як вічне джерело, дає наснагу всім, хто хоче причаститись життєдайною енергією її творчості, яка становить великий внесок не лише в золотий фонд красного письменства, а й літературознавства. Для нас, волинян, ім’я і доля Лесі Українки стали невід’ємною частиною історії та культури краю. Сила залишеного Лесею Українкою Світла ввела Волинь до літопису світової культури.

Працівники відділу краєзнавчої роботи долучилися до літературного флешмобу – читання віршів Лесі Українки.

Вірш читає Лариса Сеник.

Вірш читає Алла Понагайба.

"Рік повномасштабної війни: вистояли – переможемо!"

Війна, що змінила кожного…

24 лютого 2022 року.

Ця дата навіки вкарбована в історію нашої країни як початок повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вона назавжди розділила життя українців на до та після.

Завтра з того часу мине вже рік. Рік, який змінив кожного і кожну, який приніс біль та втрати. Рік, який навчив нас по-особливому любити, цінувати, дбати. Не лише про себе, а й про свою Батьківщину, яку російський ворог хоче у нас відібрати. Україна однозначно вистоїть та переможе. На її захист стали мужні сини і доньки українського народу, героїзму і відважності яких дивується та захоплюється увесь світ.

Слава Україні! Слава Героям! 

До вашої уваги відеопрезентація присвячена загиблим у війні лучанам «Щоденник пам’яті, щоденник болю…»!

Вічна пам’ять Героям, які померли за Україну!

 

Над створенням відеопрезентації використали публікації газети «Луцький замок» за 2022–2023 роки.

"Два крила Валентини Штинько : журналістика і поезія"

23 лютого 2023 року виповнюється 70 років від дня народження української письменниці, заслуженої журналістки України Валентини Сергіївни Штинько.

Довідка:

Валентина Сергіївна Штинько (Хмельовська) народилася в селищі Локачі на Волині. Захоплення літературою прийшло досить рано. Свій перший вірш вона надрукувала у районній газеті «Колгоспна правда» ще шестикласницею. Мріяла про журналістику, хоча бачила себе вчителькою рідної мови й літератури. У 1970 році вступила на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Відвідувала університетську літературну студію імені В. Чумака (незабаром перейменована в студію ім. М. Рильського). Серед тогочасних літстудійців були нині відомі українські поети Наталка Білоцерківець, Віктор Баранов, Галина Паламарчук, Людмила Таран, Станіслав Чернілевський.

Після закінчення університету працювала кореспондентом локачинської районної газети, потім багатотиражної газети заводу «Львівприлад», старшим лаборантом кафедри теорії і практики радянської преси факультету журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка.

У цей період друкувалася у журналах «Радянська жінка», «Жовтень», «Дніпро». З 1982-го Валентина Штинько на понад 35 років пов’язала свою долю з обласною газетою «Волинь» (до січня 1992 р. – «Радянська Волинь»), працюючи спочатку кореспондентом, потім – редактором відділу газети.

Валентина Штинько – член трьох національних спілок – Національної Спілки письменників України, Національної Спілки журналістів України та Національної Спілки краєзнавців України.

У 1992 році у видавництві «Відродження» (м. Дрогобич) виходить її перша поетична збірка «Тінь сльози», передмову до котрої написав лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, поет із Закарпаття Петро Скунць.

Працюючи редактором відділу національного відродження, Валентина Штинько опублікувала ряд цікавих публіцистичних та краєзнавчих матеріалів не лише на сторінках газети «Волинь», а також у трьох томах збірника «Роде наш красний. Волинь у долях краян і людських документах», в альманахах обласної організації НСПУ «Світязь», журналі «Волинь», збірниках «Реабілітовані історією», «Ми – волинські журналісти» та «Волинь у нашій долі», «Волинського цвіту по всьому світу», «Ми в історії» (м. Київ) та інших. Стала ініціатором рубрики «Храми і люди», яка впродовж десяти років у співавторстві з заступницею директора Волинського краєзнавчого музею велася на сторінках «Волині». В цих публікаціях розповідалося про непросту історію найстаріших, найцікавіших храмів Волині, пам’ятки сакрального мистецтва, що в них зберігаються, долю людей, пов’язаних з історією цих храмів. У 2010 році матеріали рубрики «Храми і люди» вийшли у видавництві «Терен» окремою книгою нарисів і були відзначені, як краща книга у номінації «Історико-краєзнавча література» за підсумками другого етапу обласного конкурсу «Світ волинської книги – 2011».

Великою популярністю у читачів користувалася й авторська сторінка «Квіткова підкова», адресована тим, хто любить квіти й рідну землю.

У 1999 році в Луцькому видавництві «Надстир’я» видано другу поетичну збірку Валентини Штинько «Терновая хустка» у художньому оформленні Ореста Хмельовського, яка в обласному конкурсі «Краща книга року» завоювала друге місце. У 2008 році вийшли друком третя поетична збірка «Тернослов» та художньо-документальна повість «Наречена гетьманича» про волинянку родом з-під Устилуга Галю Мельник-Калужинську, яка була нареченою сина останнього гетьмана України Павла Скоропадського – Данила. 2015 року у видавництві «Терен» побачило світ друге видання цієї книги.

У 2009 році спільно з художницею Валентиною Михальською письменниця видала першу книжечку для дітей «Давай дружити», визнану кращою в обласному конкурсі «Світ волинської книги – 2010» у номінації «Література для дітей». У 2012 та 2016 роках побачили світ ще дві дитячих книжки – «Мартинове щедрування» та «Що забула борсучиха?», які також проілюструвала Валя Михальська.

Цікавиться поетеса й питаннями художнього перекладу, зокрема, з польської та білоруської мов. Польською мовою були перекладені й вірші Валентини Штинько, які увійшли до таких видань, як «Zieleni sie drzewo pokoju. Poezja europejska w intencji povszechnej zgody», що вийшла у місті Зелена Гура (Польща), «Гравітація взаємності» (Луцьк, 2013).

Валентина Штинько щедро ділиться своїм журналістським і літературним досвідом із юним поколінням. Упродовж багатьох років вона викладала «Основи журналістики», в Луцькій гімназії №14 та була керівником гімназійної літературної студії «Гнідавське гроно». 2001 року у видавництві «Волинська обласна друкарня» побачив світ літературний альманах Луцької гімназії №14 «Добридень, слово» під редакцією і з переднім словом Валентини Штинько.

Цілком умовним виглядає у письменниці й «заслужений відпочинок». Життєві обставини змусили її повернутися в рідні Локачі, де вона біля батьківської хати не лише вирощує екзотичні рослини, а й ось уже впродовж чотирьох років у місцевому Будинку дитячої та юнацької творчості веде гурток юних журналістів, керує літературною студією «Локація», займається краєзнавчою роботою, а з початком війни бере участь у волонтерських справах.

Валентина Сергіївна Штинько нагороджена обласними журналістськими преміями ім. Полікарпа Шафети у галузі публіцистики та ім. Феодосія Мандзюка за краще висвітлення краєзнавчої тематики 2018 року, грамотою Верховної Ради України, почесним знаком Національної спілки журналістів України «Журналістська гідність», Золотою медаллю української журналістики, церковним орденом Почаївської Божої Матері та іншими відзнаками.

Євгенія Ковальчук

 Ковальчук Є. 23 лютого 70 років від дня народження В. С. Штинько (1953) – української письменниці, заслуженої журналістки України / Є. Ковальчук // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2022. –276 с.

Література:

Штинько В. Волинь: храми і люди : краєзн. нарис / В. Штинько, Є. Ковальчук. – Луцьк : Терен, 2010. – 292 с.

Штинько В.  Давай дружити! / В. Штинько, В. Михальська. – Луцьк : Християн. життя, 2009. – 16 с. : іл.

Штинько В. С. Наречена Гетьманича : худ.-док. повість / В. С. Штинько. –Луцьк : Терен, 2008. – 256 с. : іл.

Штинько В. С. Наречена Гетьманича : худ.-док. повість / В. С. Штинько. – 2-е вид. – Луцьк : Терен, 2015. – 268 с.

Штинько В. Тернова хустка : поезії / В. Штинько. – Луцьк : Надстир’я, 1999. – 80 с.

Штинько В. Тернослов : вірші різних років / В. Штинько. – Луцьк : Терен, 2008. – 176 с.

Штинько В. Тінь сльози : поезії / В. Штинько. – Дрогобич : Відродження, 1992. – 125 с.

Штинько В. С. Що забула борсучиха? / В. С. Штинько ; худ. В. Михальська. – Луцьк : Християн. життя, 2014. – 20 с. : іл.

* * *

Штинько В. Вся сім’я в «банді» / В. Штинько // Розп’ятими долями болить Україна. Борцям за незалежність України, політичним в'язням Волині та їх родинам, виселеним з рідної землі в період комуністичного тоталітарного режиму присвячується. – Луцьк, 2019. – Кн. 1. – С. 175–183.

Штинько В. Миттєвості вічності / В. Штинько // Карби на серці. Ювілейний вернісаж Тетяни Галькун / авт.-упоряд. А. М. Якубюк. – Луцьк, 2021. – С. 100.

Штинько В. Село над старим трактом : триптих про Куликовичі / В. Штинько, Є. Ковальчук // Волинь моя : журн. Міжнар. громад. об-ня «Волинське братство». – Вишгород, 2013. – Вип. 8. – С. 84–88.

Штинько В. 17 жовтня 70 років від дня народження М. М. Зінчука (1946–2004) – українського фотожурналіста / В. Штинько // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 244–246.

Штинько В. Творчі гектари Феодосія Мандзюка дали достойний урожай / В. Штинько // На добру згадку… Феодосій Мандзюк. Спогади. Твори. Світлини. / упоряд.: С. Василевська, Д. Мандзюк, М. Мандзюк. – Луцьк, 2021. – С. 76–78.

Штинько В. Ти приїхав не з іншого міста ; Відцвітуть абрикоси / В. Штинько // Гравітація взаємності : антол. сучас. укр. поезії / пер. на пол., упоряд. О. В. Криштальська ; ред., післямов. З. В. Фрончек. – Луцьк, 2013 = Grawitacja wzajemnosсі. – С. 350–351.

Штинько В. 31 січня 50 років від дня народження Є. І. Назарук (1967) – української поетеси / В. Штинько // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2017 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2016. – С. 51–53.

Штинько В. С. У Зелені свята ; Чистий четвер ; Мальви та ін. / В. С. Штинько // Антологія літератури письменників Волині: Під Лесиним небом / упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк, 2019. – С. 247–256.

Штинько В. 6 вересня 70 років від дня народження С. В. Крещука (1946–2006) – заслуженого журналіста України / В. Штинько // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 221–225.

Штинько В. А репетиції будуть, коли викопаємо картоплю й буряки! / В. Штинько // Волинь-нова. – 2018. – 25 верес. – С. 2.

Штинько В. Він хрест воздвигнув у собі / В. Штинько // Волинь-нова. – 2018. – 5 квіт. – С. 7.

Штинько В. Дім, де мрії стають крилатими / В. Штинько, Л. Полякова // Селян. життя. – 2019. – 12 груд. – С. 4–5.

Штинько В. Долаючи опір Слова... / В. Штинько // Селян. життя. – 2020. – 16 квіт. – С. 5.

Штинько В. Ніхто не зумів, лиш Ти... / В. Штинько // Селян. життя. – 2020. – 16 лип. – С. 3.

Штинько В. Живе кіно від бабусі Антосі / В. Штинько // Селян. життя. – 2020. – 24 груд. – С. 4.

Штинько В. Портрет конвоїра написав полонений німець / В. Штинько // Волинь. – 2021. – 25 лют. – С. 3.

Штинько В. «У Полтаві є пам’ятник галушці і свині, але нема жертвам голодомору» / В. Штинько // Волинь-нова. – 2018. – 22 лют. – С. 1, 11.

Штинько В. Щиро ваш – Іван Гнатюк... / В. Штинько // Дзвін. – 2019. – № 7/8 (лип.–серп.) – С. 226–228.

Штинько В. Як я, мамо, виросту, то спечу Вам велику хлібину... : Західна Україна у 1946–1947 роках надала допомогу не менше 6 мільйонам голодуючих / В. Штинько // Волинь-нова. – 2018. – 8 лют. – С. 1, 8–9.

* * *

Бондаренко Г. В. 30 років ВООНСКУ та відомі постаті у краєзнавстві / Г. В. Бондаренко // Історичне краєзнавство Волинської області (1939–2019 роки) : присвяч. 30-річчю Волин. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України та 75-річчю факультету історії, політології та нац. безпеки Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / Г. В. Бондаренко. – Луцьк, 2021. – С. 351–404.

Горик Н. Валентині Штинько – 60 : тріпоче в серці подив / Н. Горик // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письм. України. – Луцьк, 2013. –№4/19. – С. 118–121.

Музика С. Валентина Штинько – гордість Затурцівської школи І-ІІІ ст. ім. В. Липинського. Слово про подругу / С. Музика, Г. Ушакова // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Локачинський район і Затурці в історії України та Волині : матеріали XLVI Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 22-й річниці Незалежності України та 510-ій річниці першої писем. згадки про Затурці – малу батьківщину В’ячеслава Липинського : наук. зб. – Луцьк, 2013. – Вип. 46. – С. 145–146.

Бондарук Л. Народжена у Хмарній Долині для Сонячних Слів / Л. Бондарук // Волинь-нова. – 2013. – 23 лют. – С. 12.

Вікно рубрики: народна журналістка Валентина (Штинько) Хмельовська нарешті стала Заслуженою // Волинь-нова. – 2016. – 27 серп. – С. 2.

Гарбарчук К. Наша колега Алла Лісова володар журналістського «Оскара» [Валентина Штинько – премія ім. Степана Сачука] / К. Гарбарчук // Волинь-нова. – 2018. – 7 черв. – С. 5.

Занюк Л. «Якщо душа запрагне високості» : покличте поета у гості / Л. Занюк // Волинь-нова. – 2016. – 20 жовт. – С. 19.

Костючко П. До земляків з відкритим серцем / П. Костючко // Селян. життя. – 2017. – 18 листоп. – С. 3.

Редаційне свято: життя у віршах і квітах // Волинь-нова. – 2013. – 23 лют. – С. 2.

Шиліпук С. Письменник та поет починаються зі слова… / С. Шиліпук // Полісся. – 2016. – 19 квіт. – С. 2.

***

Валентина Штинько (Хмельовська) // Письменники Волині : довід. волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 76–77.

Валентина Штинько (Хмельовська) // Волинь літературна: наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 322–331.

Ковальчук Є. 23 лютого 60 років від дня народження В. С. Штинько (1953) – української поетеси, журналістки / Є. Ковальчук // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2013 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2013. – С. 27–31.

 

 

«Високе світло імені та слова»

 До 152-ї річниці від дня народження видатної української письменниці, громадської діячки Лесі Українки щодо вшанування її пам’яті та популяризації творчості організовано літературну годину «Леся Українка – високе світло імені та слова».

 Волинь благословила близько 80 поетичних творів Лесі Українки. Тут готувалася до друку перша її поетична збірка “На крилах пісень”, головним персонажем якої була “безталанна мати” – Україна.  Саме на Волині в Луцьку, восьмирічна Леся написала свій перший вірш «Надія».

Натхненно Лесі Українці працювалося в Колодяжному. Прощальним акордом, лебединою піснею любові до батьківщини була “Лісова пісня” Лесі Українки. Створювала її далеко від Волині, та навіть й України, коли ностальгія за Волинню повністю заполонила душу.

До уваги користувачів були зпропоновані фільми:

 фільм творчої дитячої студії «Боривітер» «Тепер я вдома» за участі студентів Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, відео «У володіннях «Лісової пісні» та  фрагмент відео лекції «Світобачення українців Волинського Полісся  у творчості Лесі Українки та народній міфології: образ русалки».

До участі в заході запрошені: 

Марія Лукашевич, керівник гуртків- методист Волинського центру національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства, керівник творчої дитячої студії «Боривітер»,  кандидатка історичних наук доцент кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності ВНУ ім. Лесі Українки Алла Дмитренко.

Ведуча заходу – завідувачка відділу краєзнавчої роботи Алла Понагайба, вірші читають провідні бібліотекарі відділу – Наталія Хомяк та Лариса Сеник.

"Коли ранок... по росах бреде..."

     9 лютого у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки  на творчу зустріч зібралися читачі та прихильники творчості української письменниці та педагога Євгенії Назарук. 

Модератор заходу директор нашої книгозбірні, член НСПУ Наталія Граніч.

У творчому доробку на основі ліризму, любові та болю гармонійно поєднуються три поетичні струмені – громадянський, пейзажний та інтимний. Крізь призму емоційного, художньо довершеного слова поетеса осмислює реалії буднів сьогодення, акцентуючи увагу на гармонії і любові як ідеалів буття. 

Боже єдиний, Боже всесильний,

На нашую рідную землю поглянь.

Ми були вірні Твоїм завітам,

Вислухай нині наших благань:

Люд у неволі, край у руїнах,

Ворог молитися навіть не дасть.

Боже всесильний, Боже єдиний,

Дай Україні волю і власть!

Щирі і щедрі слова колег по перу Ніни Горик, Сергія Цюриця, Світлани Політило, Дмитра Головенка привітно звучали на адресу ювілярки.

 

На заході прозвучали вірші Євгенії Назарук у виконанні працівників відділу краєзнавчої роботи Лариси Сеник та Наталії Хомяк та багатьох поціновувачів творчості поетеси.

 

Працівники відділу краєзнавчої роботи підготували книжкову виставку "Коли ранок... по росах бреде...", на якій представлено твори письменниці, а також публікації про її життя та творчість.

Довідково:

Євгенія Іванівна назарук народилася 31 січня 1967 року в селі Мальовне, що на Рівненщині. Учитель української словесності. З 1967 року живе і працює в селі Лище Луцького району Волинської оласті.

Авторка поетичних книг: Ніч на моєму плечі«, «Танець бджоли», Медунки у грудні, поетичної лексикології «Веселкові барви слова», прозових морфологічних казок «Гостини  частин мови».

Лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Член НСПУ з 2012 року.

 Література:

Назарук Є. І. Анна Київська – донька Ярослава Мудрого : історична казка / Є. І. Назарук. – Луцьк : Надстир'я, 2021. – 64 с. : іл.

Назарук Є. І. Гостини в частин мови : морфологічні казки / Є. І. Назарук. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 68 с. : кол. іл.

Назарук Є. І. Медунки у грудні : поезії / Є. І. Назарук. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 116 с.

Назарук Є. Ніч на моєму плечі : поезії / Є. Назарук. – Луцьк : Волин. обл.. друк., 2005. – 64 с.

Назарук Є. І. Танець бджоли / Є. І. Назарук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. –  75 с.

Назарук Є. Везуть дуби ; Поранений птах ; Ніч на моєму плечі ; Світанок ; Літнє панно / Є. Назарук // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. Спілки письменників України. – Луцьк, 2003. – Вип. 9. – С. 42–45.

Назарук Є. Володимир Лучук (1934–1992) / Є. Назарук // Волинь літературна. – Луцьк, 2005. –  Вип. 2. – С. 49–52.

Назарук Є. Кому й чому важка наука рідномовності? / Є. Назарук // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. Спілки письменників України. – Луцьк, 2009. – Вип. 15. – С. 179–183.

Назарук Є. Любов з очима ластівки ; На зупинці ; Сумує жінка... [та ін.] : вірші / Є. Назарук // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. Спілки письменників України / упоряд. В. С. Гей. – Луцьк, 2001. – Вип. 8. – С. 58–61.

Назарук Є. Останній день у Сурамі ; Сльоза ; Освідчення художника ; Шукаю лицаря : поезії / Є. Назарук // Світязь : альм.  Волин. орг. Нац. Спілки письменників  України. – Луцьк, 2006. – Вип. 12. – С. 71–76.

Назарук Є. Вихор у долі народу / Є. Назарук // Дзвін. – 2005. – № 8. – С. 140-141.

Назарук Є. Відпустила : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2014. – 8 листоп. – С. 6.

Назарук Є. «Григорові Тютюннику» ; «Трава чорнобиль і земля – чорнобиль» ; «Свята» ; «Заснула ніч» ; «Світанок» ; «Недавно дощ зашепотів» / Є. Назарук // Пед. пошук. – 2002. – Вип. 4. – С. 91–92.

Назарук Є. Дивачка : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2013. – 23 лют. – С. 8 ;  Літ. Україна. – 2015. – 23 квіт. – С. 8.

Назарук Є. Любов як задавнений злочин // Волинь–нова. – 2014. – 20 груд. – С. 6.

Назарук Є. Між нами – відстань : вірш / Є. Назарук // Волинь нова. – 2009. – 7 берез. – С. 9.

Назарук Є. Мольфарка : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 21 берез. – С. 6.

Назарук Є. Мов по лезу до тебе я  йшла : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 23 трав. – С. 7.

Назарук Є. На зупинці : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2013. – 12 січ. – С. 6.

Назарук Є. Невже багаття згасло? : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2010. – 22 черв. – С. 5.

Назарук Є. Оптичний обман : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 17 жовт. – С. 12.

Назарук Є. Ти був схожий на вітер : вірш/ Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 11 лип. – С. 7.

Назарук Є. Фатальний мужчина : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 12 верес. – С. 8.

Назарук Є. Хто ти? : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2012. – 10 листоп. – С. 8.

Назарук Є. Ця жінка … : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 20 черв. – С. 6.

Назарук Є. Як я досі без тебе жила? : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 8 серп. – С. 7.

 ***

Гей В. С. "Коли душа попросить крихту літа..." / В. С. Гей // Гей В. С. Вибрані твори : в 3 т. / В. С. Гей. – Луцьк, 2013. – Т. 3 : Публіцистика. –  С. 435–439.

Кот Н. Волинські педагоги – лауреати обласної освітянської премії імені Лесі Українки / Н. Кот // Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури : матеріали ІІІ Всеукр. наук.–практ. конф. – Луцьк, 2006. – С. 189–191.

Гей В. Літературна оздоба слова / В. Гей // Слава праці. – 2015. – 9 лип. – С. 8.

Затурчанська Г. Поезія нашої землячки увійшла до альманаху «Світязь» / Г. Затурчанський // Селян. життя. – 2004. – 21 лют.

Зубчук К. Бджолярка з поетичною душею / К. Зубчук // Волинь. – 2009. – 7 трав. –  С. 10.

Книгарня : дорога до матері  // Волинь. – 2005. – 29 січ.

Книгарня : незвичайні гостини корисні для дитини // Волинь–нова. – 2015. – 26 трав. – С. 2.

Книгарня : «Танець бджоли» під акомпанемент поетичного слова // Волинь–нова. – 2010. – 21 верес. – С. 2.

Мах П. Поезії Євгенії Назарук / П. Мах // Волинь. – 1998. – 27 жовт.

Творчі спілки : у волинських письменників – поповнення // Волинь–нова. – 2012. – 2 черв. – С. 2.

Штинько В. Лірика поетеси із села Мальованого / В. Штинько // Волинь. – 2001. – 13 лют.

 

 

Уродженець села Баківці на Волині – чемпіон світу!

 7 лютого    

55 років від дня народження Петера Бондри (1968) – 

хокеїста, чемпіона світу, 

гравця національної збірної Словаччини хокею

    Народився Петер Бондра 7 лютого 1968 року у с. Баківці Луцького району Волинської області. Його батько Іван Бондра, за визнанням самого Петера, був чехом (хоча інші дані свідчать про українське коріння), проживав у Чехословаччині, а після закінчення Другої світової війни переїхав на Волинь. Він повірив у ідеали соціалізму і хотів займатися фермерством, але це було не можливо, тому влаштувався водієм вантажівки у колгосп. Там познайомився з майбутньою дружиною Надією, яка працювала фельдшером у місцевій амбулаторії. У громаді сім’я жила дружно, мали чимало приятелів, одна з них – Раїса Андріївна Мозолюк – стала хрещеною матір’ю славетного тепер хокеїста.

    Петер був третьою дитиною у сім’ї, його часто залишали зі старшими братами Володимиром і Юрієм. Хлопці допомагали у господарстві – пасли худобу, гусей. Як свідчать наявні матеріали, у ранньому дитинстві майбутній спортсмен був малим на зріст, але дуже рухливим і непосидючим. Влітку брався ганяти м’яча, а взимку разом з братами виходив на зледенілу баковецьку річку грати в шайбу. На початку 1970-х років, коли Петерові було три роки, сім’я переїхала у містечко Попрад, розташоване біля підніжжя гір Татр (на півночі Словаччини).

    Професійну спортивну кар’єру П. Бондра розпочав 1985 році у хокейному клубі міста Попрада, де провів сезон 1985–1986 років. Три наступні роки він грав у чехословацькій лізі за клуб «Кошице», з яким став чемпіоном Чехословаччини у сезоні 1987–1988 років.

    У кінці 1980-х років Петер одружився, і в 1990 році разом з дружиною Любою та синами Девідом та Ніколасом переїхав до США. За океаном молода сім’я почала нове життя у містечку Ріва штату Меріленд. Варто зазначити, що переїзд пов’язаний з цікавим випадком, який вплинув на кар’єрний ріст спортсмена. Одного разу представник «Вашингтон Кепіталз» Жак Баттон приїхав у словацьке місто Вітковіце, щоб подивитися на гру місцевих хокеїстів. Він був настільки вражений грою П. Бондри, що відразу після матчу виявив бажання познайомитися з ним. Ж. Баттону дуже імпонувала його вибухова стартова швидкість, яка дозволяла залишати захисників суперника за спиною, а також різкий удар.

    У 1990 році хокеїст підписав контракт з клубом «Вашингтон Кепіталз», з чого почалася кар’єра Петера в НХЛ. 5 жовтня того ж року він вийшов на першу гру у престижній лізі, а через 12 днів – закинув першу шайбу. У сезоні 1990–1991 років став найліпшим серед новачків у команді «Кепіталз», і відразу ж керівництвом НХЛ був визнаний кращим новачком ліги.

    Кольори «Вашингтон Кепіталз» П. Бондра представляв до 2004 року, тобто з невеликими перервами протягом 14 років (у сезонах 1994–1995 та 1995–1996 років він зіграв кілька матчів за «Кошице» та «Детройт Вайперс»). У 2004 році увійшов у тридцятку видатних гравців в історії «Кепіталз». Його ім’я віднесене до списку найкращих бомбардирів в історії столичного клубу за такими показниками: загальна кількість закинутих шайб – 472, набрані очки – 825, закинуті шайби в більшості – 137, у меншості – 32, переможні шайби – 73, кількість хет-триків – 19. Єдине, що не вдалося досягнути спортсмену – виграти Кубок Стенлі, але саме завдяки йому 1998 році команда вийшла у фінал цього престижного хокейного турніру.

    Петер Бондра постійно заявляв про себе як один з найкращих нападників. Яскравими були сезони 1994–1995 роках (у 47 іграх закинув 34 шайби), 1995–1996 роках (у 67 іграх – 52 шайби) та 1997-1998 рр. (у 76 іграх – 52 шайби). 5 лютого 1994 року у поєдинку проти команди «Тампа Бей» він встановив два рекорди: рекорд ліги – найшвидший покер (п’ять голів закинув за 4 хвилини і 12 секунд), та клубний – найбільша кількість закинутих шайб за одну гру. Він є десятим в історії НХЛ, хто забив за один період чотири голи.

       У 2004–2007 рр. Петер Бондра грав за «Оттава Сенаторс», «Атланта Трешерс» і «Чикаго Блекгокс».

    Протягом усієї кар’єри амплуа П. Бондри – правий крайній нападник. Характерний стиль його гри – відмінне відчуття ситуації, висока швидкість, впевненість на ковзанах і точний кидок. Саме тому у 1990-х роках п’ять разів він ставав учасником матчів усіх зірок НХЛ (1993, 1996–1999 рр.), а 1997 і 1999 році був визнаний найшвидшим гравцем цих показових дуелей.

Успішними були виступи П. Бондри за національну збірну Словаччини, до якої увійшов відразу після утворення останньої 1994 році. У складі збірної хокеїст провів 47 матчів, під час яких відзначився 35 голами. Він був учасником зимових Олімпійських ігор 1994 року в м. Ліллехаммері (Норвегія), 1998 році у м. Нагано (Японія) і 2006 році у м. Турині (Італія). У 1995 році своєю грою допоміг збірній перемогти на Олімпійському відбірковому турнірі, що проходив у Шеффілді (Англія). Вдалими видалися виступи на Чемпіонатах світу 2002 і 2003 років, на Кубку світу 1996 року. На Чемпіонаті світу у Швеції 2002 року під час фінального поєдинку Петер закинув вирішальну переможну шайбу у ворота команди Росії (4:3), і збірна Словаччини здобула золоту медаль. Після цього ім’я спортсмена було на вустах у багатьох, а він сам вважає цей «золотий гол» вершиною своєї хокейної кар’єри.

    Серед важливих досягнень П. Бондри – входження до списку гравців, які забили за кар’єру 500 голів, що для хокеїстів вважається чудовим показником. З 1957 року його досягнули 45 гравців, а П. Бондра завершив кар’єру з результатом 503 шайби за 1081 матч. У 1995, 1998 роках він отримував Трофей Моріса Рішара – приз, який вручається за найбільшу кількість шайб у регулярній частині НХЛ. Спортсмен має державні нагороди: Хрест Президента Республіки Словаччина (2002 р.) та Медаль Президента Республіки Словаччина (2003 р.). У 1998, 2002, 2003 роках визнавався найкращим хокеїстом Словаччини, у 2002 році найкращим спортсменом країни, і того ж року – найкращим бомбардиром Чемпіонату світу.

    У жовтні 2007 року Петер завершив ігрову кар’єру. Після цього продовжив працювати у національній збірній генеральним менеджером. Разом з командою робив акцент на залучення до збірної, поряд із досвідченими, молодих спортсменів, щоб підготувати гідний резерв.

    У публічних виступах, інтерв’ю, коли лунають питання про дитинство, Петер Бондра часто згадує малу батьківщину – Волинський край, підкреслюючи, що саме тут лежать витоки його неймовірної спортивної кар’єри.

Олександр Мельник

Література:

Лагановський Л. Хокейна зірка народилась у Баківцях / Л. Лагановський // Волинь моя : журн. Міжнар. громад. об-ня «Волинське братство». – Київ, 2002. – Вип. 2. – С. 325–327.

Данилюк В. Наша людина в НХЛ / В. Данилюк // Україна. – 2007. – № 8. – С. 49.

Кицун В. Лучанин грає в НХЛ / В. Кицун // Віче. – 1998. – 18 черв.

Олексійович В. Чемпіон світу мріє про Баківці / В. Олексійович // Віче. – 2003. – 22 трав.

«Сенатор» із луцьким корінням // Київ. відомості. – 2004. – № 9. – С. 5.

Уліцький В. Перші шайби чемпіон світу Петер Бондра закидав на Волині / В. Уліцький, О. Згоранець // Волинь. – 2002. – 23 берез.

    Авторство: Brooke Novak. https://www.flickr.com/photos/brookenovak/67380724/, CC BY-SA 2.5, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=1137393

    Мельник О. 7 лютого 50 років від дня народження Петера Бондри (1968) – хокеїста, чемпіона світу, гравця національної збірної Словаччини хокею // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2018 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Запоріжжя, 2017. – С. 48–51.