Село Сагринь – населений пункт Холмщини – етнічної української землі, яка
перед Другою світовою війною входила до складу Другої Речі Посполитої
(Грубешівська гміна, Люблінське воєводство), але переважно була заселена
українцями. Початок 1944 р. ознаменувався активізацією діяльності польського та
українського підпіль на Холмщині, Галичині та Волині, спровокованою наближенням
німецько-радянського фронту. Невизначеність питання про східний кордон
повоєнної Польщі на міжнародному рівні штовхнули польське підпілля до
реалізації операції «Буря», метою якої було опанувати ці території до приходу
радянської влади та засвідчити їхній польський характер. Для цього створюється
27-ма Волинська дивізія Армії Крайової (далі АК), організовуються інші польські
збройні загони. Так як на Холмщині позиції українського підпілля були відносно
слабі, то дії польських загонів на початку 1944 р. для цих територій вилилися у
масові знищення українських сіл.
Українське населення Холмщини опинилося в ситуації, схожій до тієї, у якій
перебувало польське населення влітку 1943 р. на Волині: з одного боку
винищувальні акції ворожого підпілля за участі цивільних, з іншого – заклик
власного визвольного руху не залишати місця проживання.
Напади на українські села на Холмщині тривали від самого початку 1944 р. У
березні 1944 р. польське підпілля провело масштабну антиукраїнську операцію,
спрямовану на населені пункти, в яких розміщувалися пости української
допоміжної поліції або «станиці» ОУН (б) та УПА. Операція увійшла в історію під
назвою «грубешівська революція». Її ініціатором був комендант Грубешівського
відділу АК Мар’ян Голембйовський. Протягом 10-11 березня польські підрозділи
атакували села Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків,
Модринь, М’ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі,
Шиховичі, повністю або частково спаливши їх. Операція не обмежилися цими днями
і тривала ще кілька тижнів. Однією з найбільш трагічних її сторінок стало село
Сагринь.
10 березня 1944 р. о 4:30 ранку розпочалася акція зі знищення Сагрині
польськими загонами. Акція була спланована та проведена загонами Армією
Крайової, під командуванням Зенона Яхімки (псевдо «Віктор»), та Батальйонів
хлопських, під командуванням Станіслава Басая (псевдо «Рись»). Село було оточене
загонами, чисельністю приблизно 800 чол. До них входили: дві сотні бойової
диверсії Томашівської округи АК (прибл. 200 чол.), особова лісова сотня (прибл.
50 чол.), три сотні з III округи АК (прибл. 300 чол.), два відділи
кіннотників-розвідників (прибл. 80 чол.), чота IV району (прибл. 30 чол.), чота
Грубешівської округи (прибл. 30 чол.).
Сагринь була спалена дотла. Знищено церкву, парафіяльні будинки, понад 260
будинків, молитовний будинок громади євангельських християн, сотні
господарських будівель. За свідченнями тих, хто пережив цю трагедію, під час
знищення поляками Сагрині було убито та закатовано від 800 до 1240 українців.
Серед них 70 % становили жінки та діти. Більшість загиблих перед смертю зазнали
знущань і тортур. Велика кількість жертв у Сагрині пояснюється тим, що у селі
кожен день перед заходом сонця збиралося багато людей із сусідніх сіл, щоб
заночувати під захистом української поліції та місцевої самооборони. На
світанку вони поверталися до своїх домівок. Загиблі були захороненні на місцевих
кладовищах.
У 2008 р. після постійних клопотань Волинського товариства «Холмщина» при
підтримці Волинської облдержадміністрації та товариства «Закерзоння» до
Президента, Верховної Ради та Прем’єр – міністра України, на сагринському
кладовищі спорудили пам’ятник, на котрому викарбували прізвища 660 українців,
які вдалось встановити. Пам’ятник планували
відкрити у жовтні 2010 р. за участі президентів України та Польщі, в
межах спільного вшанування жертв українсько-польського протистояння періоду
Другої світової війни, започаткованого в 2003 р., коли з нагоди 60-ї річниці
трагічних подій, Верховна Рада України та Сейма Польщі прийняли спільну заяву,
в якій закладався формат ставлення до подій на державному рівні з обох сторін –
«Прощаємо і просимо прощення». 11 липня 2003 р. президенти України та Польщі
Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський відкрили пам’ятник в селі Павлівка
Іваничівського району Волинської області загиблим полякам. 13 травня 2006 р. у
селі Павлокоми Динівської гміни Підкарпатського воєводства Республіки Польща у
присутності президентів України Віктора Ющенка і Польщі Леха Качинського
відбулося урочисте відкриття меморіалу 366 загиблим українцям. У лютому 2009 р.
президенти Ющенко та Качинський у селі Гута Пеняцька Бродівського району Львівської
області спільно відкрили пам’ятник убитим німцями у 1944 році полякам.
Пам’ятник в Сагрині був офіційно відкритий 8 липня 2018 р. за участі президента
України Петра Порошенка. Президент Польщі Анджей Дуда в цей час вшанував жертв
польської національності в смт. Олика на Волині.
Оксана Важатко
Література
:
Кров українська, кров польська... Трагедія
Холмщини та Підляшшя в роках 1938–1948 у спогадах / упоряд. М. Іваник. – Львів
: Львів. політехніка, 2014. – 392 с.
Пущук І. Волиняни про «Волинь – 43»: українська
пам'ять про польську експансію на Український Північний Захід у 1938–1944 рр.
Усноісторичні свідчення. Волинська область. Рівненська область. Південна Волинь
(Кременеччина). Берестійщина. Підляшшя. Холмщина) / І. Пущук. – Луцьк :
Волиньполіграф, 2017. – 1064 с.
Про
село Сагринь – с. 75, 98, 103, 116, 180, 965–972.
Україна – Польща: важкі питання :
матеріали ІХ і Х міжнародних наукових семінарів «Українсько-польські відносини
під час Другої світової війни» : в 10-х т. / наук. ред. М. Кучерепа. – Луцьк :
Терен, 2004. – Т. 9. – 496 с.
Про село Сагринь – с. 367.
Макар Ю. Сагринь – втілення
трагедії півсотні холмських сіл / Ю. Макар // Від депортації до депортації.
Суспільно-політичне життя
холмсько-підляських українців (1915–1947) :
дослід., спог., док. : в 3-х т. – Чернівці, 2011. – Т.
1 : Дослідження. – C. 523–532.
Сагринь // Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.:
польсько-українське протистояння та його відлуння : дослідження, документи,
спогади / гол. ред. кол. Я. Ісаєвич. – Львів, 2003. – С. 736–748.
Не звертали уваги на жінок і дітей. Хто не
втік, той загинув // Україна у вогні минулого століття. Постаті. Факти. Версії
/ Я. Файзулін, В. Гінда. – Харків, 2015. – С. 239–242.
Влашинець Л. Діда застрелили. А мамі, яка
стала на коліна, щоб не вбили двох діточок, поляк сказав: «Пам'ятай, що я подарував тобі життя» / Л. Влашинець // Волинь-нова. – 2018. – 12 лип. – С.
1, 4.
Левицький М. Приїзд Президента України до
Сагриня за визначенням Люблінського воєводи – націоналістична провокація / М.
Левицький // Слово Просвіти. – 2018. – 26 лип. – 1 серп. – С. 4.
Онуфрійчук М. Попіл Сагриня стукає в наші
серця / М. Онуфрійчук // Волинь. – 2004. – 23 берез. – С. 3.
Президент Порошенко вшанував українців, убитих
в Сагрині // Волин. монітор. – 2018. – 19 лип. – С. 4.
Романюк Н. Кулемети і вишні однієї трагедії /
Н. Романюк // Україна молода. – 2018. – 4 квіт. – С. 8–9.
Романюк І. Під польським небом Сагрині звучав
гімн України / І. Романюк // Селян. життя. – 2018. – 12 лип. – С. 1–2.
74 річниця трагедії села Сагринь // Волин.
газ. – 2018. – 15 берез. – С. 1, 8.
Солоненко М. Пом'янули вбитих у Cагрині
земляків / М. Солоненко // Голос України. – 2018. – 13 берез. – С. 7.
Федчук В. Мертві просять спокою і пам’яті про
них : куди приведе жонглювання числом жертв нашого трагічного минулого
1943–1944 років? / В. Федчук // День. – 2018. – 3–4 серп. – С.12.
***
День в історії – поляки знищили українське
село Сагринь [Електронний ресурс] // Львівська обласна державна адміністрація :
сайт. – Режим доступу : https://galinfo.com.ua/articles/den_54274.html.
– Назва з екрану.
Онуфрійчук М. Знищені
поляками: українське село Сагринь / М. Онуфрійчук [Електронний ресурс] // Укрінформ : сайт. – Режим доступу :
https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/2192925-zniseni-polakami-ukrainske-selo-sagrin.html.
– Назва з екрану.
Різанина в Сагрині [Електронний ресурс] //
Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрану.