Алла Опейда: життя у пісні

Алла Олександрівна Опейда – співачка, заслужена артистка України, культурно-громадська діячка, лауреатка низки всеукраїнських та міжнародних пісенних фестивалів і конкурсів. Солістка-вокалістка дуету «Душа Волині», художній керівник Луцького районного будинку культури, керівник зразкової вокальної студії «Зернятко». З травня 2019 року – директорка культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне» м. Луцька.

Народилася Алла Опейда 24 квітня 1966 року в Луцьку. Мати – Ірина Афіногенівна, батько – Олександр Антонович, військовий, родом із Холмщини. Змалку Алла проявляла інтерес до музики й сцени. Вперше вона виступила перед публікою у п’ять років – і з того моменту сцена стала її справжнім покликанням. Алла Опейда закінчила Луцьку загальноосвітню школу № 2, Луцьку музичну школу № 1 (клас фортепіано). З 1981 по 1985 рік навчалася в Луцькому державному музичному училищі (відділ хорового диригування). Викладачками вокалу у неї були Людмила Керніцман, Таїсія Паснасюк та Галина Стопа. У 1985 році Алла Опейда розпочала свою професійну кар’єру. Вона працювала завідувачкою клубу в селі Великий Омеляник, керівницею хору в будинку культури села Забороль, а також методисткою Луцького районного будинку культури. З 1987 по 1992 рік Алла Опейда навчалася в Рівненському державному інституті культури на факультеті хорового диригування (викладачка – Марія Афонченко). Після завершення навчання продовжувала працювати у Луцькому районному будинку культури.

У 1985 році в Луцькому районному будинку культури (нині культурно-мистецький центр «Красне» КЗ «Палац культури міста Луцька») Алла Опейда зустрілася з В’ячеславом Судимою, з яким створили дует «Душа Волині». Упродовж 37 років дует плекав і популяризував українську пісню. У репертуарі було багато творів українських поетів та композиторів, але найбільша кількість пісень на вірші волинських поетів – Й. Струцюка, П. Маха, В. Гея, І. Корсака, Т. Музичука. Пісні створювали у співпраці з волинськими композиторами – А. Пашкевичем, М. Стефанишиним, В. Герасимчуком, О. Синютиним та багатьма іншими.

У репертуарі дуету налічується понад 300 пісень різної тематики, від колискової, стрілецької, повстанської, народної, героїко-патріотичної пісні до пісень про найрідніших, найдорожчих людей – маму, тата, родину, Батьківщину, ліричні та пісні на всі випадки життя. «Окрім дуетних творів, у кожного з нас був і є свій сольний репертуар. Наша творчість в жодному разі не була пов’язана з шоу-бізнесом. Мистецтво і шоу – це дві протилежності для нас. Ми були багаті своїми піснями, даруючи своє мистецтво, прокладали шлях до людських сердець», – згадувала Алла Опейда в одному з інтерв’ю.

Особливе місце в творчості дуету свого часу посіла пісня «Нас весна не там зустріла», яка з роками набула широкої популярності. Це – пісня про закоханих у життя та одне в одного юнака Степана і дівчину Надійку – молодих повстанців УПА, які боронили від ворогів рідну Україну. Слова написав відомий волинський письменник Йосип Струцюк у 1985 році, а музику –  колишній лідер гурту «Світязь» Олександр Гаркавий. Саме Алла Опейда та В’ячеслав Судима були серед найвідоміших виконавців цього твору, зберігаючи його дух і передаючи його слухачам із особливим душевним трепетом. Пісня «Нас весна не там зустріла» отримала два дипломи Міжнародної премії авторської пісні імені Василя Симоненка.

За роки творчості дует «Душа Волині» став лауреатом численних всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів і фестивалів. Алла Опейда та В’ячеслав Судима пройшли великий творчий шлях, виступаючи з українською піснею в Польщі, Литві, Словаччині, Німеччині, Вірменії, Азербайджані, Єгипті, Франції, Норвегії та багатьох інших країнах.

У музичній творчості Алли Опейди важливе місце посідає співпраця з провідними мистецькими колективами Волині – зокрема, з оркестром народних інструментів, ансамблем бандуристів Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, а також з ансамблем народної музики «Терлич». Як солістка співачка працювала в концертній бригаді Волинської обласної філармонії та в естрадно-симфонічному оркестрі Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

Одним з напрямків діяльності Алли Опейди стала дитяча вокальна студія «Зернятко», створена нею у 2004 році. У 2009 році студії було присвоєно звання «зразкова». Вихованці «Зернятка» неодноразово ставали лауреатами районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів. Дитячу творчість презентували у дисках «Співають діти Луцького району», «Веселковий дивосвіт», «Щастя жити у рідному краї», «На крилах мрій». На базі студії «Зернятко» був створений дитячий фольклорний колектив «Вервечка», творчим керівником якого тривалий час була Алла Опейда.

З травня 2019 року Алла Опейда працює директоркою культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне» комунального закладу «Палац культури міста Луцька».

У своїй сценічній творчості співачка майстерно поєднує автентичний фольклор із сучасною українською піснею. Її біографія сповнена яскравих досягнень – перемоги у всеукраїнських та міжнародних пісенних фестивалях і конкурсах, а також радіоконкурсах. Серед них: «Нові імена», «Золоті ключі», «Надія», «Доля», «Золоті трембіти», «Пісенний вернісаж», «Ой, роде наш красний» та багато інших.

Результатами багаторічної праці стали аудіо-альбоми, зокрема: сольні Алли Опейди: «Терпке пісенне диво» (2004 р.), «Вишиванка» (2008 р.), «Ой, давно-давно…» (Волинські народні пісні) (2020 р.); вокального дуету «Душа Волині» (Алла Опейда та В’ячеслав Судима): «Гей, та на півночі Волині» (2002 р.), «В нашому саду» (2005 р.), «З родинного джерела» (2006 р.), «Лети, наша пісне» (2010 р.). У 2014 році до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка вийшов ще один аудіо альбом з записом пісень на вірші Великого Кобзаря «З Кобзарем у серці».

У творчому доробку Алли Опейди низка відеокліпів, які популяризують українську пісню та культурну спадщину: «Мій край», «Волинсько-Галицьке князівство», «Посли України», «Рідне місто», «Яблука осені», «Моя найрідніша», «Волинь – пісня моя» (Волинський вальс), «Єднаймося».

З участю співачки створені музичні фільми: «Музика трьох сердець», «Земля наша Холмська», «Волинь – край поліський».

Алла Опейда – активна дослідниця та збирачка української, зокрема волинської народної пісні. Нею записано й відтворено багато маловідомих і призабутих пісень, що побутували на теренах Волині. Її талант і творчість – у збереженні й популяризації української пісні, у вмінні торкнутися серця кожного слухача.

За вагомий внесок у пропагування народного мистецтва, високу виконавську майстерність і професіоналізм, а також значні досягнення в розвитку культури і мистецтв, Алла Олександрівна Опейда нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України; Почесною грамотою Міністерства сім’ї, молоді та спорту; Почесною грамотою Кабінету Міністрів України; Подякою Президента України; Подякою Верховної Ради України;  численними відзнаками: подяками та грамотами Волинської обласної ради та адміністрації, Луцької районної ради та адміністрації, Луцької міської ради. У 2005 році Аллі Опейді присвоєно почесне звання «Заслужений артист України», нагороджено Орденом Святої великомучениці Варвари. У 2015 році вона стала лауреатом обласної премії імені Степана Кривенького.

Своєю творчістю та щоденною працею Алла Олександрівна Опейда сприяє збереженню культурної спадщини Волині та розвитку української культури. Її творчий шлях – приклад щирого служіння мистецтву, рідному краю та українській пісні.

Самоліч І. 24 квітня 60 років від дня народження А. О. Опейди (1966) – заслуженої артистки України / І. Самоліч // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА Волин. обл. рада, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2025. – С. 45–51.

 

Література:                                        

Опейда А. Житиме серед нас / А. Опейда // Живий Іван Корсак. Спогади про письменника : зб. ст. – Київ, 2018. – С. 221–223.

Опейда А. Репрезентація творчості волинської поетеси Євгенії Назарук у сучасному літературно-мистецькому житті / А. Опейда // Волинь і волиняни в історії та культурі України : зб. тез наук. дослідж. слухачів наук. т-ва. Волин. обл. МАН. – Луцк, 2018. – С. 49–52.

***

Про присвоєння А. О. Опейді звання «Заслужений артист України» : Указ Президента України від 6 трав. 2005 р. № 752 / 2005 // Уряд. кур’єр. – 2005. – 18 трав. – С. 6.

Корсак І. Ф. Талант найвищої проби: блискучий бенефіс Алли Опейди / І. Ф. Корсак // Корсак І. Ф. На вістрі часу і подій: журналістський доробок Івана Корсака / І. Ф. Корсак. – Дрогобич, 2024. – С. 571–574.

Онуфрійчук М. А. Опейда Алла Олександрівна / М. А. Онуфрійчук, Н. М. Журавльова // Онуфрійчук М. А. Нас поріднили Холмщина й Волинь : розповіді про депортованих українців з Холмщини, Підляшшя, Надсяння та їх нащадків / М. А. Онуфрійчук, Н. М. Журавльова. – Луцьк, 2010. – С. 199–200.

Опейда Алла Олександрівна: заслужена артистка України // Слава і гордість культури України. Випускники Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського 1952–1997 рр. / авт. проекту, збирач матеріалів А. П. Антонюк. – Луцьк, 2017. – С. 102–106.

Занюк Л. Заслужена артистка України Алла Опейда: «Несу магічний лікувальний код народу» / Л. Занюк // Яровиця. – 2016. – № 1/2. – С. 162–164.

Занюк Л. Як можна наступати на горло такій пісні!? / Л. Занюк // Волинь. – 2019. – 24 січ. – С. 1, 18.

Коваленко О. Чому заслужена артистка України Алла Опейда прилюдно вклонилася своїй мам / О. Коваленко // Волинь. – 2021. – 29 квіт. – С. 1, 20.

Коваленко О. «Я це напророчила у 1986 році, коли почали з В'ячеславом Судимою співати стрілецькі й повстанські пісні і нас питали – чи не страшно?» / О. Коваленко // Волинь. – 2023. – 3 трав. – С. 1, 12.

Лавреати іменних премій // Волин. газета. – 2021. – 21 жовт. – С. 7.

Якименко М. Волинь вшановує творчу інтелігенцію / М. Якименко // Голос України. – 2021. – 7 жовт. – С. 17.

Якименко М. Рояль з ХІХ століття / М. Якименко // Голос України. – 2020. – 30 груд. – С. 13.

***

Войнаровський Ю. В. Опейда Алла Олександрівна / Ю. В. Войнаровський // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2022. – Т. 24 : О. – С. 556.

Дубень О. 24 квітня 50 років від дня народження А. О. Опейди (1966) – художнього керівника Луцького районного будинку культури, заслуженої артистки України / О. Дубень // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 109–111.

 

Операція «Північ» (1951) – депортація до Сибіру вірян – Свідків Єгови, заможних селян, членів армії Андерса та їх родин

У квітні 2026 року минає 75 років від часу проведення радянської операції «Північ» (в радянських і російських джерелах «Север») – масової депортації мирного населення за релігійною ознакою. Ця каральна акція стала однією з найбільших у післявоєнній історії СРСР. Вона охопила території України, Молдови, Білорусі та країн Балтії. В Україні операцію назвали «Тройка» — за трьома основними групами, яких піддали виселенню: Свідки Єгови, так звані «куркулі» та «андерсівці» (родини вояків Армії Андерса).

Релігійна спільнота Свідків Єгови виникла наприкінці XIX століття у США під назвою «Дослідники Біблії». У 1931 році вона отримала сучасну назву. На українських землях перші прихильники цього вчення з’явилися на початку ХХ століття, а після Першої світової війни їхня кількість зросла завдяки поверненню емігрантів. Свідки Єгови відмовлялися від служби в армії, не вступали до комуністичної партії та не підтримували радянську ідеологію. Через це радянська влада вважала їх «ворожим елементом». З 1939 року громада діяла підпільно, а богослужіння трактувалися як антирадянська діяльність.

1 квітня 1951 року розпочалася операція «Північ» у Молдавії, Білорусі та країнах Балтії. 8 квітня до неї приєдналася Українська РСР. За «успішне» проведення депортації відповідали перші секретарі ЦК КП(б) Молдавії Леонід Брежнєв і ЦК КП(б)У Леонід Мельников. Постановою Ради Міністрів СРСР дозволялося брати з собою до 1,5 тонни речей на родину, однак через брак транспорту більшість змушена була обмежитися найнеобхіднішим – одягом, посудом, інструментами та запасом їжі. Решту майна конфісковували на користь держави і передавали місцевим колгоспам.

В Україні депортації зазнали мешканці всіх західних областей – Волинської, Дрогобицької, Закарпатської, Львівської, Рівненської, Станіславської (нині Івано-Франківської), Тернопільської та Чернівецької.

Процес виселення відбувався надзвичайно швидко та принизливо, як і сама підстава депортації. Людей заганяли до товарних вагонів. Дорога до Сибіру тривала два-три тижні. На нових місцях, у Томській та Іркутській областях, переселенців селили у бараках. Уже наступного дня їх відправляли на важкі роботи. Втеча зі спецпоселень каралася двадцятьма роками каторжних робіт.

За даними дослідника Костянтина Бережка, із шести радянських республік було депортовано щонайменше 9793 особи, з них 6308 – з України. В Україні до проведення операції залучили близько 20 тисяч військових і понад 2600 одиниць техніки.

Лише у 1965 році Указом Виконавчого комітету СРСР Свідкам Єгови дозволили залишити місця спецпоселення. Проте багатьом із них не було куди повертатися.

Щороку 1 та 8 квітня в Україні та інших країнах пострадянського простору вшановують пам’ять депортованих Свідків Єгови.

Людмила Пінчук

Література:

Гапонюк Л. А. Євангельський рух на Волині: в документах і долях людей / Л. А. Гапонюк, М. О. Пирожко, В. Г. Чайка. – Луцьк : Укр. місія благовістя, 2009. – 446 с.

Про операцію «Північ» – с. 331–336.

Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2026 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА Волин. обл. рада, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк : Терен, 2025. – 192 с.