Запрошуємо на презентацію!

У видавництві «Терези» побачив світ біобібліографічний покажчик  «Ігор Павлюк: письменник, науковець» обсягом 216 сторінок. Біобібліографічний покажчик знайомить із авторським доробком, який вміщує 1854 публікацій.

 

Посібник відкриває вступна стаття наукового співробітника Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, кандидата філологічних наук Дмитра Дроздовського «Життя як опір реальності: сторінками життєтексту Ігоря Павлюка». Замість післямови – інтерв’ю  студента факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Андрія Федченкова з Ігорем Павлюком «Справжній поет завжди має свою легенду». 

Покажчик містить описи книг, публікацій у збірниках, альманахах, антологіях,  журналах і газетах. Хронологічні рамки відбору матеріалу сягають 1985–2016 років, відбір яких завершено 1 жовтня 2016 року. 

Запрошуємо усіх поціновувачів творчості Ігоря Павлюка!

 

Презентація книги Володимира Ганулича "Земля і Слово"

    2 квітня в актовій залі Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки відбулася презентація книги "Земля і Слово" українського письменника, уродженця Волині на Ковельщині Володимира Ганулича.

У науковому світі Володимир Костянтинович відомий як кандидат фізико-математичних наук, доцент фінансової академії. Є автором двох підручників з вищої математики, ряду публіцистичних творів. 

2014 року у львівському видавництві "Сполом" вийшла книга "Земля і Слово" Володимира Ганулича.

«Небо бездонно чисте і нерухоме – лишень мінливі вервечки журавлів та диких гусей розклинюють прозору блакить на путі у далекий вирій. Тремкі сурми долинають з небес, прощальні звуки сумно спадають на багрянець диких груш, що вишикувалися обабіч чумацького шляху, тривожно торкаються верховіть – дрібненькі листочки з прожилками ще живої зелені мерехтять у застиглому повітрі і з тихим шепотом вкривають суціль встелену гниличками померхлу траву».

  

Таким поетичним заспівом розпочинає свою повість-версію Володимир Ганулич, наш земляк, який живе у Львові. Ведуча презентації - директор бібліотеки - Людмила Стасюк.

 Повість-версія «Земля і слово» – про зустріч Тараса Григоровича і 13-літнього хлопчика Романа Стебловця с. Погині (Погіньки), якому подарував «Кобзар» 1840 року книгу видавництва «Фішер». Як доводить автор поезія "Мені тринадцятий минало" могла бути присвячена малому волинському пастушку. Повсюдно присутні волинські, точніше – ковельські топоніми – Битень, Радошин, Гончий Брід, Воля, Волошки, Колодяжне, Переспа, згадуються прізвища, поширені в рідному селі автора – Байда, Варварук, Гичка, Горинський, Камчук та ін. 

На презентації книги вірш Т. Г. Шевченка  "Мені тринадцятий минало" прочитали працівники відділу краєзнавчої роботи Ольга Найда і Наталія Хомяк.

 

Автором передмови до повісті-версії «Земля і слово» є відомий волинський письменник Віктор Лазарук.

 Повість має 4 часовівиміри. Перший – 1846 р., знакова зустріч Романа Стебловця біля с. Погині з Тарасом Шевченком, другий – 30-і роки ХХ ст., зустріч вже літнього Гарасима сина Романа з Миколою Косачем.

«Земля тепер не в ціні. Тепер у ціні слово! От взяти хоча б нашу родину… Усіх вітер розвіяв по білому світу… Навіть єдиний мій син Юрко за границю подався і там собі щось пописує… Одного мене, як каторжника, до землі прив’язали… Услід за матір’ю та Лесею – обом їм царство небесне! – усі сестри за слово взялися… За що і страждають немало… Особливо там, на сході… Як наші предки споконвіків за рідну землю дорогою ціною платили – так нині уся родина моя, та й не лише моя, за слово своє стражданнями розплачується… Бо у теперішні часи слово правди гіркої – ваговитіше від землі нашої грішної!»

 Було проведено показ фільму Волинського ТБ про Миколу Косача (автор Марія Андрушко).

Повість пронизують глибокі роздуми про Слово і Землю. Цитати із повісті "Земля і Слово" прочитала працівник відділу краєзнавчої роботи Анна Гут.

Третій часовий вимір – повоєнне село Погині – про звичаї до кінця 50-х років, доки жили народні співці і поки не закрили церкву.

Тобто до тих часів, допоки для простих людей ціну мали і земля і слово.

Щасливе село, бо маленьке. Престольні празники, батько-фронтовик, який врятував церкву для селян.

І четвертий часовий вимір – Тарас Шевченко на засланні. «Аби світ знав, що ніяка туга не повинна перемагати краси землі і слова».

На презентації виступали Микола Мартинюк - директор ПВД "Твердиня" письменник, літературознавець.

До слова було запрошено відомого фольклориста, філолога, доктора філологічних наук Віктора Давидюка.

      
       На презентації було багато присутніх поціновувачів таланту письменника Володимира Ганулича.

Презентація книги Володимира Рожка «Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії» та книги «Монастир скит» у перекладах Володимира Рожка та Любові Василів-Базюк

Володимир Євтухович Рожко – історик, архівіст, теолог, мистецтвознавць та краєзнавць, кандидат церковно-приходських наук, Почесний професор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, дійсний член Інституту дослідів Волині у Вінніпезі. Автор понад 30 книг, близько двох тисяч публікацій в журналах, збірниках, альманахах, газетах з історії Української Православної Церкви на Волині.

Монографія «Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії»,  яка вийшла друком у видавництві «Волинська обласна друкарня» – нове дослідження автора. Монографія ґрунтовно знайомить з життям і творчістю  на духовній ниві видатного сина України, праведника святого українського православ’я архієпископа Варлаама Шишацького, засновника Волинської духовної семінарії. Праця стане цінним історичним джерелом для студентів, викладачів, науковців духовних і світських навчальних закладів України, української діаспори на Заході. Видання відзначається новизною як самої теми, досі ніким ґрунтовно не опрацьованої, так і методологією її викладу. Автору насправді не властиво стояти на одному місці.

На заході виступив проректор Волинської православної богословської академії з навчальної роботи, кандидат богословських наук отець Василь Лозовицький.

 

Книга "Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії» складається із п’яти розділів.

Розділ 1. Світські дороги Григорія Шишацького.

        Тут ви знайдете відомості про місце народження, родину, дитячі та юнацькі роки архієпископа. Про його навчання в Києво-Могилянській академії, про викладацьку і науково-богословські праці.

Розділ 2. Чернече життя ігумена архімандрита Варлаама Шишацького.  

      Слід наголосити про видатну роль Варлаама Шишацького у житті Новгород-Сіверської семінарії. Перехід з Новгород-Сіверського на відповідальний пост керівника монастиря Св. Духа у Вільно ставив його у центр польсько-московських змагань за православну церкву. Саме в друкарні братського Святодухівського монастиря в 1610 році була надрукована його праця «Плач східної церкви».

Розділ 3. Варлаам Шишацький – перший поунійний Єпископ Волинський (1795–1805).

Владика Варлаам Шишацький спираючись на багатовікову освітню спадщину історичної Волині засновує 1796  року Волинську семінарію. І місцем її осідку став Свято-Преображенський монастир у місті Острозі. Документальні та історичні джерела виявлені автором, дають нам можливість уявно заглянути до приміщень Свято-Преображенського монастиря того часу.

Він  багато читав і писав, зокрема, свої відомі в національному дусі проповіді, богословські праці, заохочував до того викладачів. Але вся його духовна спадщина як і він сам стали жертвою московського варварства. На могилах своїх батьків у с. Нуйно він вибудував в їх пам'ять храм, який осквернений як і самі могили місцевими комуністами. Вони робили все щоб дух вікового Святого українського православ’я вигнати з душ українців. Але цей дух залишався жити в усі наступні роки наперекір їх злій волі і злочинним бажанням.

Розділ 4. Могильовський період життя Преподобного Варлаама.

 В ньому висвітлені питання автокефалії Української і Білоруської церков. Ідея українського православного патріархату не була лише уявою владики Варлаама, ця ідея широко жила серед української тогочасної еліти – світської і духовної. Він мав втілити цю ідею в життя і все робив для того, щоб Українська і Білоруська православні церкви були незалежні від Москви.

Розділ. 5. Дорогами мученичества.

Українець і український патріот, палкий прихильник автокефалії Української православної церкви Варлаам Шишацький піклується про церкву та монастирі, яким загрожувала небезпека з боку іноземних окупантів. Не міг учинити інакше, але громадськість затаврувала його як зрадника, як колись і гетьмана Мазепу. Владика Варлаам був засуджений на поступову фізичну, релігійну, церковно-громадську і політичну смерть московськими окупантами. «Караюсь, мучусь, але не каюсь…». Він був і залишився до кінця свого життя носієм невмирущої іде автокефалії української і Білоруської церков. Він з гідністю українського православного  апостола ніс свій хрест.

На презентацію книг завітав кандидат історичних наук, викладач СНУ ім. Лесі Українки Володимир Пришляк.

Непередбачуваною  несподіванкою  Володимир Євтухович постав перед нами  як перекладач. Побачило світ наукове виданя «Монастир скит», накладом  200 примірників, видане також у Волинській обласній друкарні.

Це – переклад опису невідомого автора польською мовою.  Здійснили його давні друзі та однодумці  –  Володимир Рожко та Любов Василів-Базюк. Це збережене писемне джерело 1732 року належить до найбільш давніх з ранньої історії Почаївського монастиря.

Польською мовою уривок з наукової праці «Монастир Скит» прочитала провідний бібліотекар відділу іноземних мов Марія Лавренюк.

До слів привітання долучилися також студенти Волинської православної богословської академії Василь Лановий та Петро Крімусь.

 

 

Привітати Володимира Євтуховича Рожка із виходом двох нових вагомих наукових праць прийшло багато гостей.

Ведучі заходу бібліотекарі відділу краєзнавчої роботи – Хомяк Наталія та Пилипюк Наталія. 

 

Презентація книги Володимира Рожка «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.»

«Є щось дорожче за життя,

За посмішку коханої, за сина,

Є найдорожча в світі

Понад усе

Моя прекрасна Україна…»

В. Рожко 

Вже стало доброю традицією проведення  презентацій книг, присвячених відомому досліднику нашого краю, історику, архівісту, Почесному професору СНУ ім. Лесі Українки, дійсному члену Інституту дослідів Волині у Вінніпезі, кандидату церковно-приходських наук, викладачу Волинської православної богословської академії  Володимиру Рожку. 

Він – надзвичайно невтомний дослідник історії української церкви, рідного краю. З під його пера вийшло біля 2000 публікацій з питань історичного краєзнавства, релігієзнавства, архівознавства у вітчизняних та зарубіжних періодичних виданнях та понад 30 окремо виданих творів.

 

Побачило світ  нове дослідження Володимира Рожка «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.»

Нове дослідження Володимира Рожка присвячене долі малодослідженої теми, яка має важливе значення як в церковному, так і в світському житті. Ця книга свідчення всемогутньої сили християнської любові, якою так щедро і талановито ділиться наш сучасник, Українець із великої літери Володимир Рожко. Воскова свіча супроводжує людину упродовж усього життя – від народження до останніх днів. Свічка – це прообраз сонця, життєдайна сила землі. Воскові свічки в храмах були і залишаються свідченням віри, причетности людини до Божественного світла, виразом теплоти і полум'я нашої любови до Бога, Божої матері, до святих праведників і мучеників нашої землі. 

Монографія Володимира Рожка «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.» побачила світ у видавництві «Волинська обласна друкарня» накладом  1000 примірників, обсягом 148 с. Вона складається із 4 розділів. Автор розвідки ставить собі за мету показати не тільки символічне значення воскової свічки в наших церквах, але й її історичну появу в святинях, сам процес і місце “сукання”, воскової свічки як складової частини українського православного сакрального мистецтва на теренах Волині.  Вступне слово до книги  відкривається статтею автора «Ісус Христос – світло для світу». Адже світло воскової свічки, а тим самим світло Ісуса Христа освітлювало ченцям дорогу  до чернечих подвигів, надихало до довгих і щирих молитов, до постів  із покутами та покаяннями. Воскова свічка запалювалась як символ глибокої віри нашої!

        

На презентації виступив проректор Волинської православної Богословської академії з навчальної роботи, кандидат богословських наук, отець Василь Лозовицький.

Історичній науці відомо про виготовлення воскових свічок  при храмах Божих, монастирях: Луцька, Острога, Володимира, Крем’янця, Почаєва, Збаража та ін. У середні віки, аж до кінця XVIII ст. робили їх майстри-умільці, а пізніше вони стали предметом церковного широкого вжитку. У XIX-XX ст. на Волині працює низка свічкових заводів, які виготовляли свічки для освітлення храмів.

До слова про книгу прилучився кандидат історичних наук, доцент СНУ імені Лесі Українки Володимир Пришляк

Багато відомостей про воскові свічки автор знайшов у архівних джерелах,  музеях, розповідях учнів, друзів.  На численних світлинах у монографії автор поруч зі своїми студентами  - Тарасом Назарчуком, Сергієм Хомицьким, Назаром та Андрієм Дудами, Ігорем Біляшевичем та ін. 

 У монографії «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.» Володимир Євтухович пише :

«Моя праця, як і всі попередні, побудована суто на документальних, історичних писемних  і речових  джерелах, виявлених особисто автором в архівах, музеях, на місцях під час наукових подорожей по історичній Волині, є об’єктивним дослідженням, яке не має нічого спільного з тими компілятивними інтернетівськими «напрацюваннями», які так часто проростають чортополохом у «наукових» збірниках і журналах нашого похмурого бездуховного сьогодення». 

Можливо, це стане прикладом для наслідування молодим науковцям?

Документальні та історичні джерела, виявлені автором в Держархівах історичної Волині, дали можливість визначити не лише осередки сукання воскових свічок у нашому краї, а й встановити їх призначення під час служб Божих у наших святинях.

На заході виступила начальник архівного відділу Луцької міської ради п. Алла Драйчан.

Перший розділ книги це –  «Свічка – прообраз сонця в дохристиянську добу» складається із двох підрозділів : «Віск життєдайна сила землі та «Походження свічки – як прообразу сонця». В них йдеться про визначення воску. «Віск як вироб бджолиний, знаходимо в історичному джерелі, – також святий, тому тільки він іде на церковні свічки». Віск вважався продуктом Сонця, продуктом і поживою богів. Тобто походження свічки у первісних людей тісно пов’язане з їх примітивними віруваннями в небесних богів Сварога, Дажбога, Перуна та інших. 

Другий розділ монографії «Воскові свічки в християнську добу» відкриває нам горизонти бачення воску і воскової свічі у Святому Писанні. Розкриває значення слова «Світло» в Новому Заповіті. 

Розділ третій книги «Воскові свічки – джерело світла життя  в церквах історичної Волині». Тут ми знайдемо перші відомості про воскові свічки у Божих храмах Волині та їх призначення.

У розділі четвертому книги «Світло воскової свічки в новітню добу» йдеться про виробництво воскових свічок для храмів божих історичної Волині, коли свічка виступає як товар і виробляється на свічкових фабриках і заводах. В історії та культурі різних народів світу підсвічники певної форми набували важливого символічного значення, ставали невід'ємними атрибутами релігійного культу і навіть символами певної нації. У монографії представлено велику кількість різноманітних підсвічників, які виготовлялися із металів, скла, фарфору, дерева та ін.

 

На презентації виступили:  

племінниця Володимира Євтуховича п. Надія Чміль

внучка автора Оксана Фищук 

Вірш Володимира Рожка «Ікона Волинської Богоматері» прочитала бібліотекар відділу краєзнавчої роботи  Пилипюк Наталя.

Книга «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині …» – це ще одна щира сповідь і заповідь волинянина, який освячуючи нас світлом істини, нагадує про безпомилкову констатацію святого євангеліста Івана :  

«Світлом правдивим був той, хто просвічує кожну людину, що приходить у світ».

На презентації виступила директор  нашої книгозбірні, заслужений працівник культури України Людмила Антонівна Стасюк.