Знаковий подарунок для бібліотеки!

             Сергій Гупало – волинянин, який багато років присвятив журналістській праці. Закінчив Літературний інститут імені О.М. Горького. Автор кількох книжок поезій та прози.

Сьогодні ми отримали в подарунок для відділу краєзнавчої роботи добре знаний переклад Сергія Гупало книгу «Малашка» Габріелі Запольської. Щиро вдячні за подаровану книгу.

Запольська Г. Малашка / Габріеля Запольська ; пер. Сергія Гупала. – Луцьк: Волин. обл. друк. – 106 с.

## Ім’я Габріелі Запольської (під цим псевдонімом виступала Марія-Габріеля-Стефанія Корвін-Пйотровська) широко відоме в польськомовному середовищі, її як класика вивчають у школах, про неї часто говорять і пишуть, а твори впродовж багатьох років видають великими тиражами. Однак в українському суспільстві, зокрема на Волині, вона залишається несправедливо забутою, хоча виросла на волинській землі, провела всі свої найславетніші роки на кресових теренах і похована на Личаківському цвинтарі у Львові. З нагоди 160-ої річниці від дня народження письменниці Генеральне консульство РП у Луцьку, усі полонійні товариства та громади Волині, а також місцева школа у с. Прилуцьке (попередньо Ківерці), де зростала Запольська, долучилися до популяризації її творчості, провели низку важливих заходів, присвячених вшануванню великої волинянки. Знаковим у цих ювілейних святкуваннях стало видання українськомовної версії книги Габріелі Запольської «Малашка», переклад якої здійснив журналіст та дослідник її творчого доробку Сергій Гупало.

https://ukrpolnauka.wordpress.com/2018/11/12/%D0%BF%D1%80%D0%BE

Краєзнавча година: «Моє село – окраса України»

          Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. Те родинне вогнище – маленька Батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична і неповторна Україна.

Сьогодні у відділі краєзнавчої роботи на заході «Моє село – окраса України» були присутні учні комунального закладу загальної середньої освіти "Заборольський ліцей № 32 Луцької міської ради", слухачі ВО МАН під керівництвом вчительки ліцею Ніни Василівни Василенко.

 

До спілкування з учнями ми готувалися заздалегідь, щоб вони змогли дослідити коріння свого роду та скласти родовідні дерева. Учні досліджували історію рідного села Забороль – свою маленьку Батьківщину, заглянули у минуле і сьогодення рідного краю, зокрема, шукали відомості про солдата Ігора Миколайовича Кушніра, який загинув під час виходу з Іловайського котла та капелана Віталія Антонюка, настоятеля парафії собору Пресвятої Богородиці села Забороль.

Спілкування було напрочуд цікавим та змістовним. Особливо активними у спілкуванні проявили себе Анна Зеленько, Анна Трибощук, Катерина Мохнар, Дмитро Польняк та ін. 

Василю Слапчуку – 60!

23 грудня свій ювілей відзначатиме Василь Слапчук – відомий український письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України.

Щиро вітаємо іменинника з Днем народження. Бажаємо сонця та спокою на душі, міцного здоров’я, любові та добра. Нехай здійснюються усі плани, зреалізовуються задуми, а Господь дарує наснагу та силу до праці.

Бажаємо невичерпного джерела натхнення, оптимізму та завжди позитивних емоцій. Любові, щастя, родинного затишку на многая літа. 

Біографічна довідка:

  Слапчук Василь Дмитрович народився 23 грудня 1961 року в селі Новий Зборишів Горохівського (нині – Луцького) району Волинської області. Середню освіту здобував у Лобачівській середній школі, далі навчався у технічному училищі № 1 міста Луцька, працював шліфувальником на автозаводі «Комунар» у Запоріжжі.

  У 1980 році Василь Слапчук був призваний до лав Радянської армії. Пройшов курс молодого бійця у місті Намангані (Узбекистан), потім – Афганістан. З грудня 1980-го по червень 1981 року – мотострілкова бригада у місті Джелалабад. Служив у третьому батальйоні 66 ОМСБ, який кидали на виручку передусім тим, кого «притискали» моджахеди. 18 червня 1981 року під час штурму укріпленої бази моджахедів в ущелині Тора-Бора (у 2001 році талібів та ісламістів «Аль-Каїди» звідти «викурюватимуть» уже американські військові), був тяжко поранений. Куля пошкодила хребет, Василь втратив змогу ходити.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, а вже за часів незалежної України – орденами «За мужність» ІІІ ступеня (1998) – за активну громадську діяльність, участь у вирішенні питань соціального захисту учасників бойових дій, інвалідів війни та сімей загиблих в Афганістані нагрудним знаком «Ветеран війни» (1994), медалями «За громадянську мужність» (Українська спілка ветеранів Афганістану, 2003), «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України, 2009), «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України, 2011), «25 років виведення військ з Афганістану» (2014). Має також державні нагороди Афганістану й Білорусі.

  Упродовж 1988–1993 років Василь Слапчук продовжував навчання, здобуваючи вищу освіту на філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. Перші кроки на науково-дослідницькому поприщі зробив під орудою професора Олександра Рисака, досліджуючи художні особливості роману Уласа Самчука «Марія».

  Ранні вірші публікувалися в обласній молодіжній газеті «Молодий ленінець» у 1984 році, журналі «Перець» та у журналі «Жовтень» у 1989 році. У 1991 році вийшла у світ його перша поетична збірка «Як довго ця війна тривала». Відтак крок за кроком, книга за книгою наближали письменника до найвищого визнання його таланту в рідній державі. На Волині відзначений преміями «Надія» (1993), імені Агатангела Кримського (1997). Всеукраїнського резонансу творчість ВасиляСлапчука набула 1998 року з виходом книг поезії «Мовчання адресоване мені» та «Укол годинниковою стрілкою» (з передмовою Миколи Жулинського).

  Далі прийшло визнання у формі багатьох державних, недержавних та міжнародних премій. Ось лише деякі з них: 1999 рік – Всеукраїнська мистецька імені Василя Стуса, 2000 рік – премія фундації Воляників-Швабінських при Українському вільному університеті у Нью-Йорку (США) за поетичну книгу «Укол годинниковою стрілкою». Його книжки відзначені також літературними преміями імені Павла Тичини (2001), «Тріумф» (2001), імені Івана Огієнка (2002), Богдана-Нестора Лепкого (2002), Бориса Нечерди (2003) – за «самобутні художні відкриття та утвердження нових напрямків в українській поезії», Олекси Гірника (2006) – за «значні успіхи в національно-патріотичному вихованні дітей та молоді, прищепленні їм патріотичного ставлення до української мови», Івана Кошелівця (2008).

У нинішньому десятилітті нагороджений медаллю «Почесна відзнака» (Національна спілка письменників України, 2011), Почесною відзнакою «Заслужений діяч польської культури» (Міністерство культури і національної спадщини Польщі, 2013), медаллю «Олександра Довженка» (Міжнародна літературно-мистецька академія України, 2017), Премією імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2017), Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя «Тріумф», Міжнародною літературно-мистецькою академії України (2020) – за книгу «Роман & Роман».

Із міжнародних премій варто згадати: імені Юзефа Лободовського (Польща, 2015) – за романи «Жінка зі снігу» та «Книга забуття», Міжнародна гуманітарна премія «Золотий асик» (Казахстан, 2016), літературна премія імені Ернеста Гемінґвея (Канада, 2016), Літературна премія імені Веніаміна Блаженного (Білорусь, 2017), Міжнародна літературна премія імені Джека Лондона (США, Сан-Франциско, 2019), Міжнародна літературна премія імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина, 2019).

Василь Слапчук голова ГО «Волинське асоційоване товариство «Афганський синдром» (2009–2014), голова ГО «Чумацький віз» (від 2014 року), заслужений діяч мистецтв України (2001), Почесний громадянин Луцька (2010) та Волині (2011).

Звання лауреата, Національної премії України імені Тараса Шевченка, удостоєний 2003 року за книги  «Навпроти течії трави» і «Сучок на костурі подорожнього». Серед державних нагород також є й суспільно значимі: грамота Верховної Ради України (2010), орден «За заслуги» III ступеня (2010) – за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави, орден «За заслуги» II ступеня (2014) – за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурно-освітній розвиток Волинської області, значні трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 75-річчя від дня утворення області.

На сьогодні творчість Василя Слапчука високо оцінена такими відомими українськими літературознавцями, як Володимир Базилевський, Євген Баран, Микола Жулинський, Микола Кодак, Михайло Слабошпицький, Петро Сорока, Дмитро Стус, Юрій Шерех-Шевельов та інші. У доробку митця сімнадцять поетичних збірок, десяток прозових, а ще книги критики, твори для дітей, переклади. У 2011 році захистив кандидатську дисертацію з філології, яка як монографія «Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський)» вийшла у Луцьку в 2016 році. Твори Василя Слапчука перекладалися іноземними мовами та видавалися, окрім України, у Польщі й Білорусі.

Лис Я. 23 грудня 60 років від дня народження В. Д. Слапчука (1961) – українського письменника, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України / Я. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2020. – С. 253–262.

 

Запрошуємо до нашої книгозбірні для приємного знайомства із письменницьким доробком Василя Слапчука.

Література:

Слапчук В. Бджолиний бог і бджоленятко / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 307 с.

Слапчук В. Д. Бронепотяг сучасного літпроцесу : рец., відгуки, нотат. / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 139 с.

Слапчук В. В очікуванні на інквізитора : рецензії, відгуки, нотатки // В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 128 с.

Слапчук В. Д. Вибране : поезії / В. Д. Слапчук ; ред.-упоряд. П. Коробчук, передм. Є. Баран. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 584 с.

Слапчук В. Д. Вулик Батьківщини. Книга скорботи і відчаю : проза у віршах / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2019. – 84 с.

Слапчук В. Гарний настрій : оповідання / В. Слапчук. – Київ : Веселка, 1991. – 12 с.

Слапчук В. Дванадцять ню : інтим. лірика / В. Слапчук. – Луцьк: Твердиня, 2005. – 180 с.

Слапчук В. Дикі квіти : роман / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2004. – 296 с.

Слапчук В. Зелений ведмедик : оповідання для дітей / В. Слапчук. – Львів : Каменяр, 1993. – 32 с.

Слапчук В. Жінка зі снігу : повість / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2008. – 276 с.

Слапчук В. Золоті куполи : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 276 с.

Слапчук В. Йшов їжак бережком : вірші / В. Слапчук. – Дубно : Незабудка, 1992. – 12 с.

Слапчук В. Клітка для неба: повість / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2006. – 280 с.

Слапчук В. Д. Книга забуття : роман-автокоментар / В. Д. Слапчук. – Київ : Ярославів Вал, 2013. – 366 с.

Слапчук В. Колокол с красной звездой = Дзвін із червоною зіркою : стихи из афган. тетради / в пер. на рус. В. Быча / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2009. – 196 с.

Слапчук В. Д. Кохання, Дао і марципани : проза / В. Д. Слапчук. – Київ : Укр. пріоритет, 2018. – 224 с.

Слапчук В. Крапка зсередини: перемови, поезії, простотаки / В. Слапчук. – Львів : Престиж–Інформ, 2000. – 120 с.

Слапчук В. Миколаєва ніч : поезія: для дошк. та молодш. шк. віку // В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2004. – 8 с.

Слапчук В. Між шляхом воїна і дао : есеї, інтерв’ю / В. Слапчук. – Луцьк : Терен, 2010. – 320 с.

Слапчук В. Д. Між шляхом воїна і Дао : есеї, інтерв'ю / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Терен, 2011. – 308 с

Слапчук В. Мовчання адресоване мені : трикнижжя : поезії / В. Слапчук. – Дрогобич : Відродження, 1996. – 320 с.

Слапчук В. Навпроти течії трави : поезії, проза / В. Слапчук. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 208 с.

Слапчук В. Д. Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський) : монографія / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 283 с.

Слапчук В. Німа зозуля : вірші / В. Слапчук. – Дрогобич : Відродження, 1994. – 111 с.

Слапчук В. Новенький ровер старенького пенсне (Книга життя і смерті) : поезія / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 88 с.

Слапчук В. Окраєць хліба : темат. вірші для дітей / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 18 с.

Слапчук В. Осінь за щокою : роман / В. Слапчук. – Київ : Факт, 2006. – 280 с.

Слапчук В. Політ механічної зозулі над власним гніздом : рецензії, відгуки, нотатки / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 100 с.

Слапчук В. Д. Поміж світів і сяяння світил : роман / В. Д. Слапчук. – Київ : Український пріоритет, 2016. – 278 с.

Слапчук В. Птах з обпаленим крилом : трикнижжя / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 304 с.

Слапчук В. Риба під парасолем : повість / В. Слапчук. – Київ : Ярославів Вал, 2005. – 222 с.

Слапчук В. Д. РОМАН & РОМАН : роман-цитатник / В. Д. Слапчук. – Київ : Рідна мова, 2019. – 591 с. – (Великий роман).

Слапчук В. Сліпий дощ : роман / В. Слапчук. – К. : Факт, 2003. – 336 с.

Слапчук В. Солом’яна стріха Вітчизни : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 176 с.

Слапчук В. Сучок на костурі подорожнього: поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 192 с.

Слапчук В. Д. Та сама курява дороги : роман / В. Д. Слапчук. – Київ : Укр. пріоритет, 2015. – 398 с.

Слапчук В. Так!.. : поезія, публіцистика: присвячую моєму Президенту Вікторові Ющенку та всім героям Помаранчевої революції / В. Слапчук. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 33 с.: іл.

Слапчук В. Трикнижжя Явіна: максими і простотаки : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 112 с.

Слапчук В. Укол годинниковою стрілкою : вірші укр. мовою / В. Слапчук. – Луцьк : ІНІЦІАЛ, 1998. – 176 с.

Слапчук В. Д. Чумацький шлях і його обочини : есеї, інтерв'ю / В. Д. Слапчук. – Житомир : Євенок О. О., 2016. – 244 с.

Слапчук В. Як довго ця війна тривала : поезії / В. Слапчук. – Луцьк : Ред.-вид. відділ Волин. облуправління по пресі, 1991. – 128 с.

 

***

Думы і песні Валыні : творы паэтау і празаікау Валыні у перакладах на беларускую мову / уклад.: А. Каско, М. Сянкевіч. – Луцьк : Терен, 2012. – 232 с.

Твори В. Д. Слапчука в перекладах – с. 40–42.

 

***

Слапчук В. Війна навчила мене... ; Три квітки... : вірші / В. Слапчук // Гравітація взаємності : антологія сучасної української поезії / пер. на пол., упоряд. О. В. Криштальська  ; ред., післямов. З. В. Фрончек. – Луцьк, 2013 – С. 448–449

Слапчук В. Куди не поткнешся – базар... / В. Слапчук // Апостол правди і науки. Волинські письменники – 200-літньому ювілею Тараса Шевченка / ред.-упоряд О. Г. Потурай. – Луцьк, 2014. – С. 79.

Слапчук В. «Література – єдине, що мене по-справжньому цікавить» / В. Слапчук // Топ-волиняни : зб. інтерв'ю із видатними волинянами / авт.-упоряд. Т. Хотимчук. – Луцьк, 2012. – С. 228.

Слапчук В. Людина в білих шатах / В. Слапчук // Сверстюк Є. О. На полі чести : [спогади] : у 2 кн. / Є. О. Сверстюк. – Київ, 2015. – Кн. II: Наш сучасник Євген Сверстюк. – С. 460–462.

Слапчук В. Рись звичайна : [вірш] / В. Слапчук // Поетична Червона книга України / пер. на англ.: Н. Куконіна, Е. А. Джонсон ; пер. на укр. Н. Куконіна. – Київ, [2013]. – С. 67.

Слапчук В. Роль поэта и смысл творчества : передмова ; Поезії : переклад з української / В. Слапчук // Строки и смыслы : стихотвор. , перевод. / П. Кричевский. – Луцьк, 2016. – С. 3–5 ; 92–99.

Слапчук В. Український лицар. Погляд крізь віки / В. Слапчук // Із кореня дужого. Путівцями героїв історичних романів Івана Корсака : зб. ст. – Київ, 2018. – С. 21–24.

Слапчук В. «Через Інтернет домовилися...» : вірш / В. Слапчук // Луцький замок у мистецькому просторі України : тем. ант. віршів ХІХ–ХХІ ст. / упоряд.: М. М. Хмелюк, В. М. Кумановська. – Луцьк, 2012. – С.  73.

Слапчук В. Життя на дотик : вірші / В. Слапчук // Київ. – 2017. – № 7/8. – С. 48–57.

Слапчук В. Книга-забуття : роман-автокомент. / В. Слапчук // Київ. – 2013. – № 2. – С. 41–124.

Слапчук В. Лауреати Міжнародної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» / В. Слапчук // Літ. Україна. – 2018. – 9 серп. – С. 2.

Слапчук В. Ловець снів і екзорцист Сергій Дзюба / В. Слапчук // Укр. літ. газ. – 2020. – 28 серп. – С. 17.

Слапчук В. Політика поетики й поетика політики : [розмова з українським письменником Василем Слапчуком / розмовляла Людмила Таран] / В. Слапчук // День. – 2020. – 21–22 лют. – С. 31.

Слапчук В. Ті, кому йти крізь пекло : урив. з роману / В. Слапчук // Березіль. – 2018. – № 4/6. – С. 41–108.

 

Дарунки читачів!

 

Гупало С. Особисто вічне : поезії / С. Гупало. – Київ : Ярославів Вал, 2021. – 112 с.

Висловлюємо щиру подяку давньому другу та користувачу Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, відомому письменнику та журналісту Сергію Гупалу за подаровану книгу «Особисто вічне».

До збірки увійшли вірші, написані протягом останніх кількох років. Писалися в різних життєвих обставинах, в екстремальних умовах як в Україні, так і за кордоном. Бувало радісно і сумно, смішно і розпачливо. Але автор любить життя, тому й творчість не припинялася.

Попереду в читачів – зустріч з поетичним світлом і світлом книжки «Особисто вічне»…

Колектив бібліотеки запрошує охочих до приємного знайомства із щирим поетичним словом і зичить автору нових вершин та творчого натхнення.

Бажаючі також можуть придбати збірку на сайті видавництва "Ярославів Вал".

#Національний_тиждень_читання

В рамках першого Національного тижня читання пропонуємо Вашій увазі книги сучасних українських письменників, котрі не залишать байдужим найвибагливішого читача.

Гуменюк Н. П. Корона на одну ніч : роман / Н. П. Гуменюк. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2020. – 320 с.

Передвоєнна Польща. Неподалік від Варшави, на заміській віллі «Ванесса», відбувся конкурс краси. Увечері на ньому коронували
переможницю, а вранці у готелі «Континенталь» її знайшли мертвою. В газетах — жодної згадки ні про загадкову смерть дівчини, ні про її тріумфальну перемогу. Хто й чому заблокував інформацію? І хто посягнув на юне життя? Заздрісна суперниця? Колишній наречений? Дефензива, яка дізналася, хто вона насправді — ця дивовижна красуня з маленького провінційного волинського містечка?.. Таємні товариства і неймовірні історії кохання, карколомні повороти долі батька Софії, спричинені війнами та революцією, пригоди його однофамільця й суперника — графа Неродова, розвідника, подвійного агента й міжнародного авантюриста.

Забужко О. Планета Полин : вибрані есеї / О. Забужко. – Київ : Комора, 2020. – 384 с.

У цьому томі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.

Корній Дара. Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи / Дара Корній. – Харків : Віват, 2021. – 352 с. – (Оберіг).

Книжка «Чарівні істоти українського міфу: домашні духи» поведе вас у дивовижний і самобутній світ українських вірувань. Гортаючи її сторінки, ви дізнаєтесь про поважного домовика, надійного захисника роду, познайомитесь із добрим покутнім, який нашепче вам своє благословення, зазирнете на гостину до справедливого хлівника, який доброму господареві в усьому сприяє, а ледацюг карає. А якщо пощастить, привабите духа щастя з талановитою сприйєю, які підуть пліч-о-пліч з вами. Однак стережіться роздоріжжя, бо там духи-перевертні заманюють у потойбіччя стомлених мандрівників.

Лис В. С. Обітниця : роман / В. С. Лис. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2020. – 351 с.

Хтось дізнався про давній гріх старого Антона Личака, надіслав листа з єдиним реченням: «Час повертати борг» - і збурив його спокій. А в сусідки Ольги своя драма: її син закохується в дочку бізнесмена Єгора, і та відповідає взаємністю, – але юна пара не знає, що насправді вони брат і сестра. Повертається з колонії Богдан, засуджений за вбивство, якого не чинив. Його дружина обрала щастя з іншим, а донька й не підозрює, що в неї є тато. А ще поруч сестра дружини Віка і дивачка сусідка Алевтина, про яку в Старому місті ходять моторошні чутки… Долі мешканців вулички з символічною назвою Обітниця переплітаються в тугий вузол, де свої драми і щемливі стосунки, давні й теперішні почуття. Кожен з них давав свою обітницю. Та чи кожен дотримався її крізь час?

Бібліотечний фонд якісно поповнився завдяки Українському інституту книги в рамках державної Програми поповнення бібліотечних фондів. Ці видання ви з легкістю знайдете за наліпкою зеленого кольору.

Знайди свою книгу! Підтримай сучасних українських письменників!

Стежки-дороги Андрія Бондарчука

 

Сердечно, від усієї душі вітаємо Андрія Івановича Бондарчука із 85-річчям! Бажаємо Вам здоров’я, втілення в життя всіх Ваших планів, задумів та ідей. Нехай доля подарує багато світлих літ у мирі та добробуті.

У відділі краєзнавчої роботи представлена книжкова виставка "Стежки-дороги Андрія Бондарчука", де представлені книги Андрія Івановича та праці присвячені життю й творчості ювіляра.

 Довідково:

Андрій Іванович Бондарчук народився 12 грудня 1936 року у селі Сереховичі Ковельського повіту на Волині в багатодітній селянській сім’ї, котра проживала на хуторі край села і володіла п’ятьма гектарами поліської землі. У 1944 році батько був засуджений сталінською трійкою до десяти років, а в 1945 році помер у тюремному госпіталі.

1953 року Андрій Бондарчук вступив до Ковельського медичного училища, хоч плани були іншими. Після служби в армії працював фельдшером швидкої допомоги підземного здоровпункту, кріпильником шахти № 3 Нововолинська, дописував у місцеві газети.

Мрії про творчість привели його на заочне відділення факультету журналістики Львівського держуніверситету імені Івана Франка. З 1965 року працював на журналістській роботі: завідувачем відділу сільського господарства у Локачинській районній газеті «Колгоспна правда» (1966–1967), завідувачем відділу, а потім заступником редактора в Іваничівській районній газеті «Колос» (1967–1971). Після закінчення ВПШ при ЦК КПУ (1971) був направлений в обласну газету «Радянська Волинь». Там працював завідувачем відділу сільського господарства. З 1976 року – власкор республіканської газети «Правда Украины» на теренах Волинської і Рівненської областей.

У республіканській і всесоюзній пресі порушував гострі, актуальні питання. Зокрема, публікації 1986–1989 років про зловживання компартійної номенклатури у Волинській області викликали великий суспільний резонанс, сприяли тому, що на виборах до Верховної Ради УРСР у 1990 році виборці Горохівського виборчого округу №44 віддали перевагу журналісту перед партноменклатурними кандидатами і обрали його народним депутатом України. Був єдиним корінним волинянином серед волинської депутації. Редакційна колегія всесоюзної газети «Сельская жизнь» у 1989 році нагородила Андрія Бондарчука Почесною грамотою «За громадянську мужність».

У Верховній Раді Андрій Бондарчук входив до Народної Ради, фракції Народного руху України. Став автором кількох резонансних законопроєктів. Ще у травні 1990 року у своєму першому виступі на сесії він поставив питання про нові державні свята – Різдво, Великдень і Трійцю. Наприкінці того ж року ці свята завдяки його лобіюванню ВРУ затвердила як вихідні дні.

Досягненням Андрія Бондарчука також є прийняття закону, за яким воїни «останнього воєнного призову» до Червоної армії під час Другої світової війни були визнані учасниками бойових дій, у чому їм свого часу відмовив сталінський режим. Був членом Конституційної комісії (у 2013 році раритетний перший проект Конституції України 1992 року передав до Волинського краєзнавчого музею), головою підкомісії з питань ЗМІ, секретарем Тимчасової комісії з боротьби з організованою злочинністю, корупцією і хабарництвом, яка потім стала постійною.

Після завершення депутатської каденції у 1994 році був представником Національної ради з питань телебачення і радіомовлення по Західному регіону України. Член Національної спілки журналістів України.

Андрій Бондарчук мешкає у Луцьку. Веде активну громадсько-політичну діяльність. Заснував у 1997 році Волинське крайове братство Святого апостола Андрія Первозваного (Луцьке Хрестовоздвиженське), а в 1998 році очолив Волинський осередок Асоціації народних депутатів України. Заснував та допоміг з облаштуванням у старовинному будинку (колишньому монастирі при Хрестовоздвиженській церкві) Музей Луцького братства і передав у 2011 році його державі (нині – відділ Волинського краєзнавчого музею). Ініціював відродження і реконструкцію некрополю перших братчиків (2012). У Сереховичах спорудив приміщення для сільського музею. Однак воно шість років пустує, бо місцева влада не знаходить коштів для встановлення опалення та оплати роботи музейника.

Доклав зусиль для повернення в українську культуру ряду писемних пам’яток Середньовіччя: «Пом’яник» Братства 1618 року, «Світ розглянутий по частинах» Данила Братковського, що був виданий у Кракові в 1697 році, «Лямент по отцю Іоану Василевичу, написаний в Луцьку року 1628-го», а також забутого видання вже новітньої історії В. Жуківа «Нищення церков на Холмщині у 1938 році» (1940). Допоміг у виданні фундаментальних книг з давньої історії Волині: «Архів Української Церкви. Історія Луцького братства та братського монастиря 1617–1833 рр.» доктора історичних наук з Києва, луцького братчика Михайла Довбищенка, «Батьківщина святого Володимира» львівського історика, дослідника Юрія Диби тощо.

У 2015 році у селі Грабове Старовижівського (нині – Ковельського) району встановив «Пам'ятник повстанській матері», а у своїх рідних Сереховичах, на безіменній раніше могилі – пам’ятник земляку, вояку УПА Йону Шишкевичу. Пораненого в бою його взяли в полон, жорстоко катували, живим закопали в землю. Вночі побратими викрали тіло, перевезли на цвинтар і поховали. Довгий час лише кілька людей знали, хто покоїться під зарослим горбочком. А ще центр села прикрашає скульптурна композиція «Сім'я», споруджена за кошти ювіляра. Ним встановлено також пам'ятний знак на місці спаленої церкви й зруйнованого за радянської влади старовинного кладовища.

У 2016 році в Луцьку, в День пам'яті жертв голодоморів за ініціативи Андрія Бондарчука відкрили поблизу Хрестовоздвиженської церкви пам’ятник Християнському милосердю волинян. У знак глибокої вдячності волинянам, які ділилися хлібом, рятуючи від смерті біженців з голодуючої центральної та східної України.

Андрій Бондарчук є автором низки книг. Першою стала повість «Знімали у тайзі кіно про хліб» (2004). У літературному доробку письменника голодоморна тема займає помітне місце. До неї додалися: фундаментальна праця «Голодомор 1946–1947 років: непокараний злочин, забуте добро» (2017), яка здобула міжнародне визнання, зарахована в спецфонд Бібліотеки Конгресу США, «Уклін ангелу» (2018). Врятовані ювіляром спогади свідків повоєнної трагедії, зібрані відомою дослідницею голодоморів, кандидаткою історичних наук з Києва Олександрою Веселовою при її житті, які у 2019 році вийшли 1174-сторінковою книгою «Голод 1946–1947 рр. в Україні: колективна пам’ять». Багато своїх книг Андрій Іванович презентував для бібліотек України, області, Луцька, обласним організаціям «Просвіта», Національному музею «Меморіал жертв Голодомору». Активно займався зміцненням української армії під час відсічі московському агресору.

Також у доробку ювіляра – збірки повістей, новел, оповідань «Стежки до хати» (2006), документально-публіцистичного видання «Обірване коріння нації. Волинська хрестоматія» (2011), «Хроніка волинського «камікадзе». Бурхливих десять літ» (2012), «Луцьке Хрестовоздвиженське Братство. Історія та відродження» (2013), «Непокарані вбивці нації» (2013), «Юхим Ярощук: людина, громадянин, державний діяч» (2014), а також кіносценарій «Волинська Голгофа Братковського». У 2008 році він став членом Національної спілки письменників України.

Письменницьке 20-ліття Андрій Іванович відзначив фундаментальним 944-сторінковим виданням «Сереховичі: з історичної пам’яті» (2020). Хоча це була нелегка й тривала праця, але, як зізнається автор, від жодної книги не відчував такого піднесення. Його земляки в селі, поза межами Волині і України надіслали безліч схвальних оцінок. Її прочитали навіть ті, хто за своє життя подолав лише шкільні підручники. Мабуть, це і є головне для письменника.

Андрій Бондарчук – лауреат обласних премій: літературно-мистецької імені Агатангела Кримського, журналістських – імені Полікарпа Шафети та імені Степана Сачука «За служіння суспільству», імені Олександра Цинкаловського. Почесний громадянин Волині (2009) та Почесний громадянин Луцька (2013). Дипломант Всеукраїнського конкурсу короткометражних фільмів на історичну тематику. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів (1997, 2008), рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня, Золотою медаллю журналістики, пам’ятним знаком «Гвардія Революції», Почесною грамотою Верховної Ради України, багатьма іншими відзнаками.

 

Лис Я. 85 років від дня народження А. І. Бондарчука (1936) – українського журналіста, письменника та громадсько-політичного діяча / Я. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2020. – С. 237–241.

 

Окремі видання творів Андрія Бондарчука

Пом’яник : від року 1618 і далі / координатор проекту А. Бондарчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2000. – 70 с.

Данило Братковський – поет і громадянин : матеріали наук.-краєзн. конф., приуроч. 300-й річниці страти Данила Братковського, м. Луцьк, 22–23 листопада 2002 року / відп. за вип.: А. Бондарчук, Л. Толстіхін. – Луцьк : [б. в.], 2002. – 158 с.

Бондарчук А. Знімали у тайзі кіно про хліб : повість / А. Бондарчук. – Луцьк : Терен, 2004. – 80 с.

Братковський Д. Світ, по частинах розглянутий : фототип. вид. / Д. Братковський ; організатор проекту, відп. за вип. А. Бондарчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 464 с.

Бондарчук А. Стежки до хати : повісті, оповідання, замальовки, новели, розповіді / А. Бондарчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 195 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди : матеріали XXVI Волинської обл. наук.-іст.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-ій річниці надання м. Луцьку Магдебурзького права і 390-ій річниці створення Луцького православного братства : наук. зб. Вип. 26 / упоряд.: Г. Бондаренко, А.  Бондарчук, А. Силюк. – Луцьк : Волин. обл. т-во краєзнавців, 2007. – 251 с.

Лямент по отцю Іоану Василевичу, написаний в Луцьку року 1628-го : фототипія, переклади, дослідження / організатор проекту, відп. за вип. А. Бондарчук. – Луцьк : Зоря, 2008. – 112 с.

Бондарчук А. Останній поклик війни / А. Бондарчук, О. Богнюк. – Луцьк : Вісник і К, 2009. – 36 с.

Бондарчук А. І. Обірване коріння нації : волин. хрестоматія / А. І. Бондарчук. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2011. – 896 с. : іл.

Бондарчук А. І. Хроніка волинського «камікадзе». Бурхливих десять літ / А. І. Бондарчук. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2012. – 592 с. : іл.

Бондарчук А. І. Знімали у тайзі кіно про хліб ; Непокарані вбивці нації : док. і матеріали / А. І. Бондарчук. – Луцьк : Терен, 2013. – 212 с.

Бондарчук А. І. Луцьке Хрестовоздвиженське братство: історія та відродження / А. І. Бондарчук. – Луцьк : Терен, 2013. – 472 с.

Бондарчук А. І. Юхим Ярощук: людина, громадянин, державний діяч / А. І. Бондарчук. – Луцьк : Надстир'я, 2014. – 254 с. – (Визначні постаті Волині).

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина у світовій  та українській історії : матеріали LIII Всеукр. іст.-краєзн. наук. конф., присвяч. 24-й річниці Незалежності України : наук. зб. Вип. 53 / ред., відпов. за вип. А. Бондарчук / ред., відпов. за вип. А. Силюк. – Луцьк, 2015. – 529 с.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Голодомор в Україні 1946–1947 років: причини, перебіг, наслідки. Західна України в контексті голодомору : матеріали Всеукр. наук. конф. приуроч. 70-річчю трагедії укр. народу – голодомору 1946–1947 років. Вип. 59 : наук. зб.  / упоряд.: А. Бондарчук, А. Силюк. – Луцьк, 2016. – 200 с.

Україна. Голодомор 1946–1947 років: Непокараний злочин, забуте добро / авт.-упоряд. А. Бондарчук. – Київ : Орієнтир, 2017. – 604 с.

Бондарчук А. Уклін ангелу : повість / А. Бондарчук. – Луцьк : Надстир'я, 2018. – 196 с.

Сереховичі: з історичної пам'яті / авт.-упоряд. А. Бондарчук. – Луцьк : Надстир'я, 2020. – 942 с.

 

21 листопада – День Гідності та Свободи

 

21 листопада – День Гідності та Свободи – свято, яке відзначається щороку в Україні на честь початку двох революцій, – Помаранчевої (2004 р.) та Революції гідності (2013 р.).

Волиняни були в числі тих, хто виходили на Майдани захищати свій вибір і відстоювати ідеали свободи та демократії.

Під час Революції гідності загинули і назавжди стали Героями Небесної сотні: Василь Мойсей, Юрій Сидорчук, Іван Тарасюк, Едуард Гриневич, Сергій Байдовський, Олександр Бадера та Віктор Хом’як.

Вже після Революції Гідності багато волинян взяли активну участь у боях на сході України за збереження незалежності і територіальної цілісності нашої країни.

Світла добра пам'ять Героям, що поклали життя на вівтар служіння Україні!

Нехай їхні імена назавжди залишаться в серцях співвітчизників, у пам’яті народній як приклад мужності, звитяги і жаги до справедливості.

Герої не вмирають! Вони завжди будуть у наших серцях!

У відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки представлена виставка «Волинська кров на вівтарі свободи», яка знайомить із подіями, що відбувалися в Україні в листопаді 2013 – лютому 2014 років та волинянами, які віддали своє життя заради того, аби Україна та всі ми встали з колін, почали змінювати свою державу.