Презентація книжкової виставки „Чорний квітень Красного Саду” у головній книгозбірні Волині

18 квітня 2018 року у Волинській ДОУНБ

 імені Олени Пчілки   

відбулася презентація книжкової виставки, до 75-річчя із дня трагедії села Красний Сад.  

 Село Красний Сад – це незагоєний біль Волині. 75 років  тому, 19 квітня 1943 року, німецька поліція, в яку входили місцеві поляки, вбила 104 мешканці та знищила село. Від нього лишилося згарище. Живими випадково зостались тільки тринадцять красносадівців, а село назавжди зникло з карти України. Лише 19 квітня 2012 року на території кладовища села Красний Сад відкрили пам'ятник. На ньому викарбувано напис :

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".

 Красний Сад так і не відродився, але нащадки просять Бога дарувати його розстріляним мешканцям вічне життя на Святих Небесах.

"Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/04/04/86437-70-rokiv-tomu-polski-nacionalisty-rozstrilyaly-104-meshkanciv-sela-krasnyy

 На заході виступила директор Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, заслужений працівник культури України Людмила Антонівна Стасюк та професор кафедри археології, давньої та середньовічної історії України, доктор історичних наук СНУ ім. Лесі Українки Оксана Миколаївна Каліщук.

Відділ краєзнавчої роботи долучився до заходу організацією книжкової виставки, яку підготувала провідний бібліотекар відділу краєзнавчої роботи Юлія Ціхоцька.

З Україною в серці

17 квітня 2018 року у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки пройшла зустріч із Ярославом Федорчуком — українським політиком та громадським діячем, народним депутатом України IV–VII скликань. 

Також Ярослав Петрович - один із засновників ВО «Батьківщина», заступник голови партії з організаційної роботи, член Політичної ради партії та її Президії, почесний доктор Луцького національного технічного університету, голова його наглядової ради, Відмінник народної освіти України, член Національної спілки письменників України, автор книг «Волинянин. Дитинство і юність», «Волинянин. Напередодні» та «Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Волинська область. Підсумки». Автор фільмів «Волинянин», «Вони боролись до загину».

https://uk.wikipedia.org/wiki/Федорчук_Ярослав_Петрович

Відділ краєзнавчої роботи долучився до заходу організацією книжкової виставки "З Україною в серці"

Репортаж із зустрічі з Ярославом Петровичем можна переглянути за посиланням - https://youtu.be/7SbOLlEF-JY

Місто різних – місто рівних

Місто різних - місто рівних

                       Ми щасливі! Ми побували у Музеї Волинської ікони!                           Ми доторкнулися до витоків волинського іконопису,    подихали духом старовини, дізналися багато-багато про неймовірно-захоплюючий світ стародавній світ! 

Музей волинської ікони в Луцьку, відділ Волинського краєзнавчого музею, відкрився для відвідувачів 26 серпня 1993 року. Експозиція музею була побудована на пам’ятках іконопису XVI–XVIII століть, зібраних працівниками Волинського краєзнавчого музею у 1970–1980-х роках. Переважна більшість творів сакрального мистецтва надійшла у фонди музею з наукових експедицій 1981–1985 років, перед учасниками яких поставили завдання вивчити, облікувати  та зібрати пам’ятки історії і культури у діючих і знятих з реєстрації храмах Волині. Науковим керівником був відомий український мистецтвознавець Павло Жолтовський (1904–1986 рр.). За роки діяльності Музею волинської ікони зусиллями працівників збірка пам’яток сакрального мистецтва перетворилася в цілісну, систематизовану колекцію, яка постійно поповнюється. Сотні творів були привезені з експедицій, передані священнослужителями, подаровані колекціонерами й окремими громадянами.

На сьогодні унікальна збірка музею нараховує понад дві тисячі пам’яток сакрального мистецтва, які дозволяють вивчати різноманітні аспекти художньої культури Волині XVI–XIX століть. Це – твори темперного й олійного іконопису, скульптура, предмети металопластики і декоративного різьблення. Більше чотирьохсот одиниць збереження – ікони кінця XVIII – початку XХ століть, вилучені на українських митницях при спробі незаконного вивезення за кордон.

Працівники музею створили дві експозиції. Перша експозиція була представлена в орендованому приміщенні по пр. Перемоги, 4., де у шести експозиційних залах демонструвалось 59 ікон. 17 червня  2001 р. на честь 10-річчя проголошення незалежності України відкрито експозицію у новому реконструйованому приміщенні по вул. Ярощука, 5.

Активне посилання http://volyn-ikona.at.ua/index/0-2

Захід відбувся в рамках проекту громади Луцька 

«Місто – різних, місто – рівних»!

       Захоплюючу, потужну  розповідь про експонати музею презентувала нам Людмила Альбертівна Карпюк, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони, відділу Волинського краєзнавчого музею, якій ми сердечно вдячні!

      А ще… учасники заходу були присутні на презентації виставки, присвяченої пам’яті митрополита Волинського і Луцького Ніфонта (Солодухи), ієрарха УПЦ (МП) «Великодній дивосвіт».

https://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/39332-muzej-volinskoyi-ikoni-prezentuye-vistavku-prisvyachenu-pamyati-mitropolita-upc.html

     Учасники подорожі Бібліотека - Місто -  Музей також дізналися з історії виникнення вулиці Степана Бандери у нашому місті. Ім'я голови Проводу ОУН Степана Бандери вулиця здобула у 2008 році. Відтоді майже на всіх будинках встановили таблички одного зразка з назвою вулиці.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Вулиця_Степана_Бандери

Її початок, як вулиця Банкова, виник у 1920-их роках у зв’язку з будівництвом Селянського банку (нині - Будинок офіцерів на вулиці Винниченка). Відомий польський архітектор Мар’ян Лялевич запроектував цілий комплекс банкових споруд. 

З нетерпінням чекаємо наступної подорожі!

"Місто різних – місто рівних"

Захоплююча подорож містом чарівного зимового дня в рамках проекту  «Місто різних – місто рівних» привела нас у Старе місто, а саме на вулицю Данила Галицького. 

Через усе місто, від майдану Братський міст до Гнідавського мосту через Стир пролягає ця вулиця. На початку вулиці ми побачили пам’ятний знак Данилу Галицькому, скульптором якого є Ірина Дацюк. З історії виникнення цієї вулиці  ми почули з вуст бібліотекарів відділу краєзнавчої роботи Олени Гапонюк, Юлії Ціхоцької та Наталії Хомяк. 

Неймовірною архітектурною красою нас зачарував комерційний будинок Ліберманів, та дім із флігелем на Торговому майдані.

Далі подорож продовжилася до аптеки-музею, яка знаходиться на вулиці Драгоманова 11, а саме: Старожитня аптека Злоцьких. 

 

 

Її перший власник Петро Злоцький перебудував кам’яницю 18 століття. Торговий зал відтворює інтер’єр колишньої старовинної аптеки. Чільне місце займає масивний прилавок рецептаря. На ньому – унікальний касовий апарат 1902 року, у шухлядах якого лежать гроші часів побудови аптеки. Другим виставковим залом є кабінет власника аптеки. Стіл, крісла, шафи, полички для книг відтворюють інтер’єр службового приміщення кінця 19 початку 20 століть. На столі старовинні рахівниця та друкарська машинка. На полицях – бібліотека рідкісних тепер книг з аптечного ремесла. Зберігається тут і гербарій лікарських рослин, датований 1942 роком. Сьогодні ця аптека є музеєм фармацевтичної справи в Луцьку.

За змістовну та захоплюючу екскурсію аптекою-музеєм висловлюємо вдячність її завідуючому Мисковцю Сергію Семеновичу!

 

Дякуємо, всім хто подорожував разом з нами та запрошуємо до подальших мандрівок.

Леся Українка і Волинь

Волинь… Земля, що дала світові геніальну поетесу Лесю Українку. Сестра Лесі Ольга Петрівна Косач-Кривинюк у своїх спогадах писала: «Дарма, що наш батько був чернігівець, а мати полтавка, всі ми, їх діти, що народилися і зросли на Волині, а Леся чи найбільше за нас усіх, вважали себе за волинян. Леся пристрасно любила Волинь, її дратували ті часті суперечки з лівобережцями, слобожанами, а часто і з киянами про те, чи Волинь (і Галичина) – Україна чи ні, чи чисто по-українськи говорять на Волині? З якою втіхою слухала Леся, коли наша мати завзято боронила Волинь і волинян та їх мову, бо й сама стала від довгого і докладного знайомства з Волинню й волинянами їх палкою прихильницею».

На Волині минули дитинство і юність поетеси, сюди не раз верталися дороги її життя. Сліди Лесі знаходимо в Луцьку, Колодяжному, Ковелі, Любитові, Волошках, Білині, Скулині, Любомлі, Підгайцях, Запрудді. Тут вона вивчала народний побут, записувала народні пісні, збагачувалася творчими імпульсами. «Властивий, найрідніший рідний край для мене – Волинь…» – писала Леся Українка в листі до матері 22 березня 1898 року. Саме на Волині в Луцьку, восьмирічна Леся написала свій перший вірш «Надія». Чудова природа нашого краю, думи і мрії народу, його уснопоетична творчість назавжди увійшли в серце Лесі Українки, стали джерелом її художньої творчості. Геніальна драма-феєрія «Лісова пісня» найповніше уособлює і красу волинської природи, і могутні духовні сили народу, і його прагнення до волі.

Про величну постать Лесі Українки видатна письменниця сучасності Ліна Костенко сказала: «… Дар відчути і замкнути на собі безмірність світових трагедій, – дар, приматаманний поетам великим. Бо вони завжди історики і біографи народу, і саме вони здійснюють зв’язок з іншими народами і віками, а часом навіть і народу з самим собою. Леся Українка належала до таких поетів. І хоч була схильна, через свою вимогливість, применшувати розміри свого поетичного дару, але особливості свого світовідчуття усвідомлювала чітко… Всебічно освічена і високообдарована людина, Леся Українка працювала на рівні світової літератури, твори її мали загальнолюдський  сенс».

Коротка історична довідка:

1879 р. сім’я Косачів переїхала до Луцька у зв’язку з переміщенням по службі батька, який обійняв посаду голови з’їзду мирових посередників, а ще був предводителем дворянства.

В Луцьку "в кінці 1879 чи на початку 1880 року", за свідченням сестри Ольги, Леся написала свій перший вірш "Надія", а після публікації поезії "Конвалія" в журналі "Зоря" (Львів, 1884) вона стала Українкою.

На Водохреще 1881 р. Леся пішла на Йордань, що відбувався на річці Стир, недалеко від косачівського помешкання в Луцьку, там застудилась і від того захворіла. Саме в Луцьку "почалися два найвизначніші у Лесиному житті процеси: там почалася її творчість, що піднесла її так високо, там почалася страшна недуга, що занапастила її в розквіті творчості" (О.Косач-Кривинюк).

У кінці травня 1882 р. Косачі переїхали на постійне проживання до села Колодяжного під Ковелем, де ще 1868 р. Петро Антонович купив 471,44 дес. землі, а 1879 р. розпочав будівництво нового дому для сім’ї. Тут народилися менші діти Косачів: Оксана (1882), Микола (1884), Ізидора (1888).

Проживання родини в Колодяжному не було постійним: у Києві винаймали квартири задля навчання дітей; на Полтавщину, батьківщину Олени Пчілки, часто їздили на літо; прогресуюча хвороба Лесі змушувала шукати рятунку на багатьох кліматичних курортах не лише Європи. Але Волинь (і Колодяжне) на все життя для всіх Косачів залишалась "найріднішим рідним краєм". Леся Українка провела тут загалом чверть століття зі свого короткого страдницького, але наповненого високими пориваннями життя. Саме в Колодяжному зродилося кілька десятків прозових і поетичних творів ("Любка", "На зеленому горбочку", "Самсон", "Святий вечір", "Сонет", "Біда навчить", "Перемога", "Товаришці на спомин", тощо), тут вона записала кількасот народних пісень, у т.ч. цикл "Купала на Волині", підготувала до друку першу свою поетичну збірку "На крилах пісень" (вийшла друком у Львові 1893 р.), яку достойно оцінив Іван Франко. А ностальгія за рідним краєм вилилась у чудовий твір високого натхнення – драму-феєрію "Лісова пісня"(1911), перлину світової літератури.

У відділі краєзнавчої роботи до Вашої уваги представлено книжкову виставку "Леся Українка і родина Косачів в українському і світовому часопросторі".