Презентація книги Володимира Рожка «Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії» та книги «Монастир скит» у перекладах Володимира Рожка та Любові Василів-Базюк

Володимир Євтухович Рожко – історик, архівіст, теолог, мистецтвознавць та краєзнавць, кандидат церковно-приходських наук, Почесний професор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, дійсний член Інституту дослідів Волині у Вінніпезі. Автор понад 30 книг, близько двох тисяч публікацій в журналах, збірниках, альманахах, газетах з історії Української Православної Церкви на Волині.

Монографія «Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії»,  яка вийшла друком у видавництві «Волинська обласна друкарня» – нове дослідження автора. Монографія ґрунтовно знайомить з життям і творчістю  на духовній ниві видатного сина України, праведника святого українського православ’я архієпископа Варлаама Шишацького, засновника Волинської духовної семінарії. Праця стане цінним історичним джерелом для студентів, викладачів, науковців духовних і світських навчальних закладів України, української діаспори на Заході. Видання відзначається новизною як самої теми, досі ніким ґрунтовно не опрацьованої, так і методологією її викладу. Автору насправді не властиво стояти на одному місці.

На заході виступив проректор Волинської православної богословської академії з навчальної роботи, кандидат богословських наук отець Василь Лозовицький.

 

Книга "Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії» складається із п’яти розділів.

Розділ 1. Світські дороги Григорія Шишацького.

        Тут ви знайдете відомості про місце народження, родину, дитячі та юнацькі роки архієпископа. Про його навчання в Києво-Могилянській академії, про викладацьку і науково-богословські праці.

Розділ 2. Чернече життя ігумена архімандрита Варлаама Шишацького.  

      Слід наголосити про видатну роль Варлаама Шишацького у житті Новгород-Сіверської семінарії. Перехід з Новгород-Сіверського на відповідальний пост керівника монастиря Св. Духа у Вільно ставив його у центр польсько-московських змагань за православну церкву. Саме в друкарні братського Святодухівського монастиря в 1610 році була надрукована його праця «Плач східної церкви».

Розділ 3. Варлаам Шишацький – перший поунійний Єпископ Волинський (1795–1805).

Владика Варлаам Шишацький спираючись на багатовікову освітню спадщину історичної Волині засновує 1796  року Волинську семінарію. І місцем її осідку став Свято-Преображенський монастир у місті Острозі. Документальні та історичні джерела виявлені автором, дають нам можливість уявно заглянути до приміщень Свято-Преображенського монастиря того часу.

Він  багато читав і писав, зокрема, свої відомі в національному дусі проповіді, богословські праці, заохочував до того викладачів. Але вся його духовна спадщина як і він сам стали жертвою московського варварства. На могилах своїх батьків у с. Нуйно він вибудував в їх пам'ять храм, який осквернений як і самі могили місцевими комуністами. Вони робили все щоб дух вікового Святого українського православ’я вигнати з душ українців. Але цей дух залишався жити в усі наступні роки наперекір їх злій волі і злочинним бажанням.

Розділ 4. Могильовський період життя Преподобного Варлаама.

 В ньому висвітлені питання автокефалії Української і Білоруської церков. Ідея українського православного патріархату не була лише уявою владики Варлаама, ця ідея широко жила серед української тогочасної еліти – світської і духовної. Він мав втілити цю ідею в життя і все робив для того, щоб Українська і Білоруська православні церкви були незалежні від Москви.

Розділ. 5. Дорогами мученичества.

Українець і український патріот, палкий прихильник автокефалії Української православної церкви Варлаам Шишацький піклується про церкву та монастирі, яким загрожувала небезпека з боку іноземних окупантів. Не міг учинити інакше, але громадськість затаврувала його як зрадника, як колись і гетьмана Мазепу. Владика Варлаам був засуджений на поступову фізичну, релігійну, церковно-громадську і політичну смерть московськими окупантами. «Караюсь, мучусь, але не каюсь…». Він був і залишився до кінця свого життя носієм невмирущої іде автокефалії української і Білоруської церков. Він з гідністю українського православного  апостола ніс свій хрест.

На презентацію книг завітав кандидат історичних наук, викладач СНУ ім. Лесі Українки Володимир Пришляк.

Непередбачуваною  несподіванкою  Володимир Євтухович постав перед нами  як перекладач. Побачило світ наукове виданя «Монастир скит», накладом  200 примірників, видане також у Волинській обласній друкарні.

Це – переклад опису невідомого автора польською мовою.  Здійснили його давні друзі та однодумці  –  Володимир Рожко та Любов Василів-Базюк. Це збережене писемне джерело 1732 року належить до найбільш давніх з ранньої історії Почаївського монастиря.

Польською мовою уривок з наукової праці «Монастир Скит» прочитала провідний бібліотекар відділу іноземних мов Марія Лавренюк.

До слів привітання долучилися також студенти Волинської православної богословської академії Василь Лановий та Петро Крімусь.

 

 

Привітати Володимира Євтуховича Рожка із виходом двох нових вагомих наукових праць прийшло багато гостей.

Ведучі заходу бібліотекарі відділу краєзнавчої роботи – Хомяк Наталія та Пилипюк Наталія. 

 

Презентація репринтного видання поеми Олени Пчілки «Козачка Олена»

2 жовтня 2014 року з нагоди 84-х роковин від дня смерті Олени Пчілки у відділі краєзнавчої роботи спільно з краєзнавчим музеєм відбулась презентація репринтного відтворення видання поеми Олени Пчілки «Козачка Олена». Поема з’явилася з-під пера письменниці восени 1883 року в Колодяжному. Єдиний раз була виданою у 1884 році, в альманасі «Рада». 

На презентації виступив начальник управління культури Волинської облдержадміністрації Валерій Юхимович Дмитрук, який зауважив, що видання поеми "Козачка Олена" особливо вчасне і важливе.

Про незвичну історію видання розповіла дослідниця життєвого шляху Олени Пчілки Любов Мержвинська, яка є автором передмови  до поеми «Козачка Олена». 

На презентації був присутній також автор ідеї перевидання, заслужений працівник культури України, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. 

 

 

Виступала також Світлана Політило – директор видавництва «Надстир’я», де готувалось до друку дане видання.   

Було представлено ілюстрації, виконані Валентиною Михальською, художницею із села Хворостів Любомльського району.  

Ведуча заходу – директор Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, заслужений працівник культури України Людмила Антонівна Стасюк. 

Уривки з поеми читали працівники відділу краєзнавчої роботи Наталія Хомяк і Наталія Пилипюк. 

Твір актуальний і в наші дні, коли з новою силою постала на повен зріст проблема незалежної України, проблема цілісності держави. 

Найбільший український прапор у Луцьку

Proaction

Найбільший український прапор у світі розгорнули у Луцьку. Його розміри вражають: довжина 60 метрів, ширина - 40. А загальна площа — 2400 кв. метрів!

Аби побачити державний символ у всій красі, довелося обрати для цього відповідне місце. Ним стала площа Луцького замку вщерть заповнена студенством. Саме вони, на думку багатьох, стали в авангарді поступу України вперед, тож кому, як не молоді першим випала честь розгорнути знамено. Воно символізує єдність країни, її неподільність та згуртованість усього прогресивного українства.У дійстві взяли участь студенти Волинського технікуму НУХТ, представники педагогічних колективів навчальних закладів Луцька, школярі та студенти вишів. 


(с)
Джерела - http://slovovolyni.com/ukr/volyn/20971/
                  http://www.youtube.com/watch?v=oqrGTbfJMls

Презентація книги Володимира Рожка «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.»

«Є щось дорожче за життя,

За посмішку коханої, за сина,

Є найдорожча в світі

Понад усе

Моя прекрасна Україна…»

В. Рожко 

Вже стало доброю традицією проведення  презентацій книг, присвячених відомому досліднику нашого краю, історику, архівісту, Почесному професору СНУ ім. Лесі Українки, дійсному члену Інституту дослідів Волині у Вінніпезі, кандидату церковно-приходських наук, викладачу Волинської православної богословської академії  Володимиру Рожку. 

Він – надзвичайно невтомний дослідник історії української церкви, рідного краю. З під його пера вийшло біля 2000 публікацій з питань історичного краєзнавства, релігієзнавства, архівознавства у вітчизняних та зарубіжних періодичних виданнях та понад 30 окремо виданих творів.

 

Побачило світ  нове дослідження Володимира Рожка «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.»

Нове дослідження Володимира Рожка присвячене долі малодослідженої теми, яка має важливе значення як в церковному, так і в світському житті. Ця книга свідчення всемогутньої сили християнської любові, якою так щедро і талановито ділиться наш сучасник, Українець із великої літери Володимир Рожко. Воскова свіча супроводжує людину упродовж усього життя – від народження до останніх днів. Свічка – це прообраз сонця, життєдайна сила землі. Воскові свічки в храмах були і залишаються свідченням віри, причетности людини до Божественного світла, виразом теплоти і полум'я нашої любови до Бога, Божої матері, до святих праведників і мучеників нашої землі. 

Монографія Володимира Рожка «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.» побачила світ у видавництві «Волинська обласна друкарня» накладом  1000 примірників, обсягом 148 с. Вона складається із 4 розділів. Автор розвідки ставить собі за мету показати не тільки символічне значення воскової свічки в наших церквах, але й її історичну появу в святинях, сам процес і місце “сукання”, воскової свічки як складової частини українського православного сакрального мистецтва на теренах Волині.  Вступне слово до книги  відкривається статтею автора «Ісус Христос – світло для світу». Адже світло воскової свічки, а тим самим світло Ісуса Христа освітлювало ченцям дорогу  до чернечих подвигів, надихало до довгих і щирих молитов, до постів  із покутами та покаяннями. Воскова свічка запалювалась як символ глибокої віри нашої!

        

На презентації виступив проректор Волинської православної Богословської академії з навчальної роботи, кандидат богословських наук, отець Василь Лозовицький.

Історичній науці відомо про виготовлення воскових свічок  при храмах Божих, монастирях: Луцька, Острога, Володимира, Крем’янця, Почаєва, Збаража та ін. У середні віки, аж до кінця XVIII ст. робили їх майстри-умільці, а пізніше вони стали предметом церковного широкого вжитку. У XIX-XX ст. на Волині працює низка свічкових заводів, які виготовляли свічки для освітлення храмів.

До слова про книгу прилучився кандидат історичних наук, доцент СНУ імені Лесі Українки Володимир Пришляк

Багато відомостей про воскові свічки автор знайшов у архівних джерелах,  музеях, розповідях учнів, друзів.  На численних світлинах у монографії автор поруч зі своїми студентами  - Тарасом Назарчуком, Сергієм Хомицьким, Назаром та Андрієм Дудами, Ігорем Біляшевичем та ін. 

 У монографії «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині ІХ–ХХ ст.» Володимир Євтухович пише :

«Моя праця, як і всі попередні, побудована суто на документальних, історичних писемних  і речових  джерелах, виявлених особисто автором в архівах, музеях, на місцях під час наукових подорожей по історичній Волині, є об’єктивним дослідженням, яке не має нічого спільного з тими компілятивними інтернетівськими «напрацюваннями», які так часто проростають чортополохом у «наукових» збірниках і журналах нашого похмурого бездуховного сьогодення». 

Можливо, це стане прикладом для наслідування молодим науковцям?

Документальні та історичні джерела, виявлені автором в Держархівах історичної Волині, дали можливість визначити не лише осередки сукання воскових свічок у нашому краї, а й встановити їх призначення під час служб Божих у наших святинях.

На заході виступила начальник архівного відділу Луцької міської ради п. Алла Драйчан.

Перший розділ книги це –  «Свічка – прообраз сонця в дохристиянську добу» складається із двох підрозділів : «Віск життєдайна сила землі та «Походження свічки – як прообразу сонця». В них йдеться про визначення воску. «Віск як вироб бджолиний, знаходимо в історичному джерелі, – також святий, тому тільки він іде на церковні свічки». Віск вважався продуктом Сонця, продуктом і поживою богів. Тобто походження свічки у первісних людей тісно пов’язане з їх примітивними віруваннями в небесних богів Сварога, Дажбога, Перуна та інших. 

Другий розділ монографії «Воскові свічки в християнську добу» відкриває нам горизонти бачення воску і воскової свічі у Святому Писанні. Розкриває значення слова «Світло» в Новому Заповіті. 

Розділ третій книги «Воскові свічки – джерело світла життя  в церквах історичної Волині». Тут ми знайдемо перші відомості про воскові свічки у Божих храмах Волині та їх призначення.

У розділі четвертому книги «Світло воскової свічки в новітню добу» йдеться про виробництво воскових свічок для храмів божих історичної Волині, коли свічка виступає як товар і виробляється на свічкових фабриках і заводах. В історії та культурі різних народів світу підсвічники певної форми набували важливого символічного значення, ставали невід'ємними атрибутами релігійного культу і навіть символами певної нації. У монографії представлено велику кількість різноманітних підсвічників, які виготовлялися із металів, скла, фарфору, дерева та ін.

 

На презентації виступили:  

племінниця Володимира Євтуховича п. Надія Чміль

внучка автора Оксана Фищук 

Вірш Володимира Рожка «Ікона Волинської Богоматері» прочитала бібліотекар відділу краєзнавчої роботи  Пилипюк Наталя.

Книга «Воскові свічки Божих храмів історичної Волині …» – це ще одна щира сповідь і заповідь волинянина, який освячуючи нас світлом істини, нагадує про безпомилкову констатацію святого євангеліста Івана :  

«Світлом правдивим був той, хто просвічує кожну людину, що приходить у світ».

На презентації виступила директор  нашої книгозбірні, заслужений працівник культури України Людмила Антонівна Стасюк.