Презентація книги Любові Василів-Базюк «Крізь пекло на землі»

14 травня 2013 року у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулась презентація книги Любові Василів-Базюк "Крізь пекло на землі".

 Ім'я пані Любові Василів-Базюк з Торонто добре відоме не лише в Канаді, а й на Волині, в Україні – як науковця, письменника, громадського діяча, жертводавця на українські справи, мецената.

Народилася вона 1929 року в селі Видерта Камінь-Каширського району в родині отця Йосипа Василіва, родом з Холмщини, матері Єлизавети з Поділля. Її двоюрідні дідусі були владиками і знищені московськими більшовиками, пізніше канонізовані РПЦ.   

У 1949 році дороги життя привели її в Торонто, де вона скінчила Торонтський університет, захистила дисертацію. Давно мешкаючи у Канаді, вона не пориває зв’язків із батьківщиною. Презентує свої книжки, робить пожертви на будівництво храмів УПЦ КП. А її літературна творчість — то справжній український біль… Усі її твори написані на основі власних спогадів, спогадів очевидців та документальних матеріалів. Ця жінка — приклад справжнього патріота України. Її книги – це справді ріки, які напувають уста спраглих до знань про минуле України.

 Життя пані Любові — історія українців, які з волі обставин змушені були залишити рідну землю, шукати притулку на чужині, здобувати освіту, ростити дітей. І ніколи не забувати батьківщину.    За великий внесок у розвиток духовності України, Волині нагороджена Святійшим патріархом Філаретом орденами св. Варвари, св. архістратига Михаїла. До 80-річчя з дня народження їй в м. Батурині під час проведення наукової конференції «Гетьман Іван Мазепа – будівничий української православної церкви» їй вручено орден св. Кирила і Мефодія.

2012 року у чернівецькому видавництві «Букрек» накладом 1000 примірників вийшла  нова книга п. Любові Василів-Базюк «Крізь пекло на землі» про голодомор-геноцид на східній Волині. У книзі розповідається про життя українців, котрі пережили «пекло на землі», штучно створене загарбницькою московсько-комуністичною владою. Авторка аналізує причини втрати українцями національного духу та прагнення відстоювати важко здобуту незалежність. В основі твору лежать історичні факти та спогади самої письменниці, а також її земляків. У с. Боголюби проживає родина Чмелюків – друзів Любові Василів-Базюк, зокрема Лідія Чмелюк-Граділь.

В основі твору лежать історичні факти та спогади самої письменниці, а також її земляків. В її праці  читачі відкриють для себе численні невідомі криваві сторінки з історії рідної землі. 

 

До участі в заході запрошено історика-архівіста, кандидата історико-церковних наук, дійсного члена інституту Дослідів Волині в Канаді Володимира Рожка

Проректора з наукової роботи ВПБА Василя Лозовицького

 Священика Федора Устимчука

 Леонтія Чмелюка із села Боголюби Луцького району

               

На заході був присутній також професор Львівської політехніки В. Бойчук

Поділився враженнями про книгу «Крізь пекло на землі» кандидат історичних наук Східноєвропейського університету ім. Лесі Українки В. Пришляк.

              

Вірш-присвята Гурбам п. Любові Василів-Базюк читала бібліотекар відділу краєзнавчої роботи Ціхоцька Юля

 Ведуча заходу - бібліотекар відділу краєзнавчої роботи Хомяк Наталя

Із заключним словом виступила директор Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, заслужений працівник культури України Людмила Стасюк

Багато теплих слів і побажань з приводу виходу у світ нової книги пані Любові-Василів Базюк «Крізь пекло на землі!». 

 Бажаємо Любові Василів-Базюк многії і благії літа!

Повстанська республіка на Волині

У квітні 2013-го – 

70 років "Колківській республіці"

 

 

     

Упродовж весни 1943 року загони Української повстанської армії звільнили від німецьких окупантів чимало населених пунктів Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського районів Волинської області та Степанського району Рівненської області. На цих теренах постала так звана Колківська республіка, оскільки містечко Колки, яке упівці на чолі з командиром Миколою Ковтонюком (псевдо «Олег») відбили у нацистів лише за другим разом, стало адміністративним центром цієї території Волині. Офіційного проголошення даного напівдержавного утворення, яке в народі називали «наша республіка», не було. Колківська республіка вважалася частиною відновленої актом ОУН від 30 червня 1941 року Української Держави. Вочевидь, символічно днем її заснування можна вважати день Благовіщення Діви Марії (7 квітня). Адже Богородиця є небесною покровителькою українських вояків повстанської армії.

Після встановлення у Колках української влади містечко стало місцем зосередження політичного й військового проводів ОУН і УПА. Зокрема, тут дислокувався штаб Дмитра Клячківського (псевдо «Клим Савур») – першого командира загонів УПА у 1942–1943 роках. У Колках розташовувалася військова школа кіннотників, мабуть, єдина, в повстанській армії. Тут містився і штаб групи УПА– «Турів», командиром якої до липня 1943 року був «Олег», а потім «Рудий». У Колках якийсь час перебував і Роман Шухевич.

У самому містечку діяли також школи артилеристів і мінерів, курси самооборонної кінної розвідки та політосвіти. У селі Рудня функціонувала старшинська школа, а в селі Старосілля розмістився великий видавничий осередок. На території Колківської республіки було сформовано і загони «Шаули» й «Верещака», які влітку 1943 року пішли в рейд на Схід України. Також на околицях Колок розташовувався один з перших куренів УПА під командуванням Степана Коваля («Рубащенка»).

Цивільне правління здійснювали районна і сільські управи, які тримали тісний зв'язок із населенням. Заходами політичної влади керував Юрій Шевченко (псевдо «Моряк») та поетеса Галина Рейкіна. За час  існування республіки у ній було проведено велику роботу в інтересах місцевого населення. Зокрема, відкрито 6 кравецьких і швейних майстерень. Працювали хлібопекарня, молочарня, готель. Знову почали діяти школи, лікарні, клуб і навіть електростанція.

Головою міської управи став «Гонта» з Ківерець. Одним з головних завдань нового керівництва Колківської республіки було проведення без втрат збору та збереження населенням урожаю, на який зазіхали німці, поляки та червоні партизани. Отже, жати, молотити та віяти хліб селянам доводилося під охороною вояків УПА, чимало з яких, зрештою, були хлопцями з цих же сіл. Для економічних потреб запровадили тимчасові українські грошові знаки, так звані бофони.

Особливу увагу в республіці звертали на навчання та виховання дітей і молоді. На початку вересня 1943 року командир військової округи УПА «Заграва» Литвинчук (псевдо «Дубовий»), який пізніше очолив УПА– «Північ» на усій Волині, видав наказ про обов’язкове навчання молоді у школах. Найавторитетнішим навчальним закладом була середня школа у Колках. Вчителів туди підбирали з вищою освітою, відповідним стажем та знаннями. Організацією та розвитком шкільництва на звільненій території завідував шкільний інспектор, підзвітний політичній реферантурі.

У жовтні 1943 року відбулася учительська конференція, у якій взяли участь майже 80 педагогів. Кожному з них вручили книжку «Українознавство» – як методичний посібник для покращення виховної роботи. Цей підручник побачив світ у підпільній друкарні УПА, і він, вочевидь, був єдиним українським національним виданням для школярів у роки Другої світової війни.

Головне командування УПА надавало також велику увагу організації медичної та санітарної служби, якою відав Український Червоний Хрест на чолі з Катериною Зарицькою. Для надання першої медичної допомоги у селах створювали медичні пункти. В селі Куликовичі було розгорнуто польовий госпіталь УПА, в Колках відкрили курси медичних сестер. Великий повстанський госпіталь розмістили також поруч із самим містечком, на березі річечки Рудка.

У Колках діяла надрайонна Служба безпеки ОУН і Революційний суд. Головою суду став уродженець села Старосілля Тихін Регещук, заступником – його односельчанин Григорій Лавренчук. Як у самих Колках, так і на всій звільненій території існував взірцевий громадський порядок

Отже, Колківська республіка діяла як досить організоване владне утворення з елементами державності. Вона стала справжнім маленьким прообразом майбутньої незалежної України.

Звісно, німецькі окупанти не могли спокійно дивитися на цей острів вільного життя  посеред захоплених ними земель і робили все, щоб його знищити. Декілька разів вони робили спроби завдати удару і розгромити республіку силами місцевих гарнізонів. Відбулося кілька наступів – з боку Крижівки, Чорторийська, Копилля. Але кожного разу перемагали повстанці. І лише в день Казанської Богородиці, 4 листопада 1943 року, залучивши регулярні німецькі фронтові частини та підрозділи російських власовців і задіявши танки та авіацію, нацисти знищили українську Колківську республіку. Та кожен волинянин повинен пам’ятати про цю славетну сторінку рідної історії, як один з тих кроків, які наблизили Україну до здобуття нею незалежності.

Сергій Лис

"Бронебійна публіцистика"

Нещодавно "Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк" у рамках програми "Культура і духовність" подарував Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки комплект книг серії "Бронебійна публіцистика" газети "День", які вже встигли охрестити "пігулками української демократії"

Серія представляє і сьогодні актуальну публіцистику ХІХ-ХХ століть, а саме таких авторів: В’ячеслава Липинського, Василя Стуса, Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Миколи Хвильового, Євгена Маланюка, Олега Ольжича, Уласа Самчука, Левка Юркевича, Петра Григоренка, Юрія Шевельова, Івана Лисяка-Рудницького та Івана Багряного.

 
"У часи, здавалося б, перевиробництва інформації українці зіткнулися з гострим дефіцитом Свого, якісного, інтелектуального. Є чимало людей, яким потрібні розумні співрозмовники. Є багато мудрих книжок, яким потрібні читачі. А між ними – відчуття якоїсь стіни – ніби берлінська «переїхала». Серія «Бронебійна публіцистика» – для того, щоб розумний читач не мав жодного шансу розминутися зі своїми розумними попередниками." (Лариса Івшина, головний редактор газети «День»).

 Для читачів-краєзнавців будуть особливо цікавими книги В'ячеслава Липинського, Уласа Самчука, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Євгена Маланюка та Миколи Костомарова, життєвий та творчий шлях яких був пов'язаний з Волинню.

Ознайомитись із комплектом "Бронебійної публіцистики" Ви можете у відділі краєзнавчої роботи.

Із минулого та пережитого: земний шлях Ізидори Косач-Борисової

21 березня – 125 років від дня народження

Ізидори Петрівни Косач-Борисової

   Наймолодша сестра Лесі Українки Ізидора Петрівна народилася 21 березня 1888 року в селі Колодяжному на Волині в славетній українській родині: її батько Петро Антонович Косач - відомий український діяч; мати - відома українська письменниця Олена Пчілка; дядько - славетний український учений і громадсько-політичний діяч Петро Драгоманов. У вихованні Ізидори Петрівни велику роль відіграла мати та сестра Леся.

Леся Українка любила свою сестру, у своїх листах вона називала її жартівливими і голубливими прозвищами: Гусінька, Гуся, Дроздик, Дроздонько, Патя. 

"Дуже добре мені з Дорою, що в неї такий нетрудний характер ніколи вона не скучає, зранку іде гратись з дітьми надворі до самого заходу сонця, потім я її заганяю в хату (сама ніколи не ходить), починає співати, розказувати мені безконечні анекдоти з київського життя і представляти сцени з театру українського, потім, вичерпавши останні сили, лягає спати в 9 або в 9 з половиною і спить до 8 з половиною ранку. Ніколи ще не показувала капризів." (Леся Українка в листі до Л. М. Драгоманової 20 серпня 1895 року)

     Навчалася Ізидора Петрівна на Жіночих сільськогосподарських курсах у Петербурзі та в Київському політехнічному інституті, який закінчила у 1911 році, здобувши спеціальність агронома. Працювала в науково-дослідних установах, викладала в сільськогосподарському інституті в Білій Церкві на Київщині. 

     5 травня 1912 року одружилася з Юрієм Григоровичем Борисовим. 

    1937 року Ізидора Петрівна була заарештована і засуджена на 8 років концтабору. Її обвинувачено у так званій "контрреволюційній діяльності". У 1940 році Ісидору звільнили з ув'язнення, реабілітували та дозволили жити в Києві з допомоги Ольги Кобилянської.

     Після війни Ізидора Петрівна опинилася на еміграції: спочатку жила в Німеччині, а пізніше прибула до Сполучених Штатів. 

     Написала та опублікувала безліч спогадів про Лесю Українку і Олену Пчілку. Вона очолювала спеціальний видавничий комітет при Український Вільній Наук  у США для видання монументальної документальної праці Ольги Косач-Кривинюк про Лесю Українку. Ця праця під назвою "Леся Українка. Хронологія життя і творчості" вийшла в світ у Нью-Йорку 1970 року. 

     До кінця своїх днів Ізидора Петрівна відзначалася своїм світлим розумом, феноменальною пам'яттю, життєрадісністю, душевною молодістю і своєю прекрасною вдачею. 

     Померла І. П. Косач-Борисова 12 квітня 1980 року, на 93 році життя.

Більш детально ознайомитись із життєвим та творчим шляхом цієї визначної особистості  Ви зможете переглянувши виставку "Із минулого та пережитого: земний шлях Ізидори Косач-Борисової" у відділі краєзнавчої роботи.

Два крила Валентини Штинько: журналістика і поезія

23 лютого 2013 року святкує ювілей 

українська поетеса, журналістка, 

член НСПУ -  

Валентина Штинько. 

"Отож, маємо згадку поезії і маємо нерозгадану Валентину Штинько. Чи ж є такий варіант, аби братися за розкриття  цієї подвійної таємниці?! А якби я зумів розгадати - скажіть, хто б мені це пробачив?!" (Василь Слапчук)

        Валентина Сергіївна народилася у селищі Локачі на Волині. Закінчила Затурцівську середню школу, філологічний факультет Київсього державного університету ім. Т. Г. Шевченка та Київський інститут політології та соціального управління. З 1975 року працювала у пресі Волині та Львова, а також - на кафедрі теорії й практики радянської преси факультету журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка.
        Нині ювілярка - редактор відділу національного відродження обласної газети "Волинь-нова", де працює з 1982 року. Останні понад десять років вела факультатив із основ журналістики та керувала літературною студією "Гнідавське гроно" у Луцькій гімназії № 14.
        У 1992 році у видавництві "Відродження" (м. Дрогобич) вийшла друком її перша поетична збірка "Тінь сльози", яка стала перепусткою до Національної спілки письменників України. "Терновая хустка" - друга збірка поезій, яка побачила світ у видавництві "Надстир'я" (м. Луцьк) 1999 року й в обласному конкурсі "Краща книга року" здобула друге місце.
      Валентина Штинько нагороджена обласною журналістською премією ім. Полікарпа Шафети у галузі публіцистики, грамотою Верховної Ради України, почесним знаком Національної спілки журналістів України "Журналістська гідність", Золотою медаллю української журналістики, церковним орденом Почаївської Божої Матері.
        Вона є автором книг "Тінь сльози" (1992), "Терновая хустка" (1999), "Тернослов" (2008), "Наречена гетьманича" (2008), "Давай дружити" (2009). 

 

  До ювілею поетеси у відділі краєзнавчої роботи ВДОУНБ ім.Олени Пчілки діє виставка "Два крила Валентини Штинько: журналістика і поезія"

Презентація "Календаря знаменних та пам'ятних дат Волині"

12 лютого 2013 року відбулася презентація

            «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік»

Презентація присвячена 22-річчю з часу видання першого покажчика «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині».  Краєзнавство давно вже  набуло великої популярності, оскільки дозволяє людям більш глибоко пізнати свою Батьківщину, її історичний спадок, здобутки народу, відкривати на своїй землі скарбниці та чудеса світового рівня. Розвиток краєзнавства, безумовно, впливає на процеси державотворення та національного відродження, викликає у людей почуття причетності до подій минулого та сьогодення. Важливе місце в структурі державного краєзнавства посідають музеї, архіви та бібліотеки.  Краєзнавство стало невід‘ємною складовою діяльності Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки та Волинського краєзнавчого музею.

Щороку, починаючи з 1991 року спільно з Волинським краєзнавчим музеєм, бібліотека видає цей бібліографічний посібник. Нині ми маємо ще одне свято, свято появи «Календаря знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік». Це свято – не стільки привід для урочистостей, скільки час для ґрунтовного аналізу та підведення підсумків багаторічної діяльності фахівців Волинського краєзнавчого музею та Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.  

У презентації взяли участь і виступили:

Людмила Стасюк – директор Волинської державної обласної універсальної бібліотеки імені Олени Пчілки, Анатолій Силюк – директор Волинського краєзнавчого музею,  Микола Мартинюк – директор видавництва ПВД «Твердиня», Євгенія Ковальчук – заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею, Зінаїда Пахолок – доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

 Презентацію провели завідувач відділу краєзнавчої роботи – Алла Понагайба та головний бібліотекар відділу краєзнавчої роботи – Оксана Рибачук.

Була представлена виставка «Календар знаменних і пам’ятних дат Волині – важливе джерело волинезнавства».

Хай злагода й мир у душі панує,
Нехай ангел Божий Вам щастя дарує,
а Господь благословить нині Вас з небес,
Христос Воскрес, Христос воскрес!!!