Василь Зінкевич: життя, зіткане з пісні

 

Василь Іванович Зінкевич народився 1 травня 1945 року в селі Васьківці Ізяславського району Кам’янець-Подільської (нині Хмельницька) області.

Батько Василя Івановича, Іван Харитонович, був регентом церковного хору, гарно співав. Ще, будучи дитиною, Василь зробив собі сцену, на якій співав та танцював. У шкільні роки брав участь у художній самодіяльності. Мама Василя, Ганна у вільний час любила вишивати, робила неперевершені квіти з підручних матеріалів. Творча атмосфера в сім’ї не могла не вплинути на вибір професії та подальшого життєвого шляху юнака.

Після закінчення школи Василь поступив до училища декоративного та прикладного мистецтва у м. Вижниця Чернівецької області (тепер Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка), яке закінчив у 1968 році. З 1966 по 1968 роки він перебував на строковій службі в армії, але й там не поривав із творчістю, з піснею – керував полковим танцювальним ансамблем.

З 1968 по 1973 роки Василь Зінкевич очолював ансамбль танцю «Смеречина» при Вижницькому будинку культури. Він робить перші кроки у вокальній школі Левка Дутківського, керівника ВІА «Смерічка», в якому сміливо втілюються спроби поєднати гуцульські та буковинські мотиви з модними сучасними ритмами. Через рік в ансамблі почав співати й Назарій Яремчук.

Знаменита авторська хореографічна композиція Василя Зінкевича «Буковинська мозаїка» разом з декількома іншими танцювальними постановками ввійшла до золотого фонду українського мистецтва.

Окрім хореографічних постановок Василь створював сценічні костюми, починаючи ще з студентських років. Деякі з них експонувались на виставці в Парижі. Юнак був новатором у моді – намагався поєднувати народні мотиви із сучасними тенденціями. Разом з Аллою Дутківською, дружиною Левка Дутківського, Василь створив колекцію «Горянка» для ансамблю «Смерічка», в якій майстерно поєднувались білі та червоні кольори. Також Василь Зінкевич створював костюми для Софії Ротару, ансамблю пісні і танцю Вірського, київського мюзик-голу, ВІ «Смерічка», ВІА «Світязь».

Зустріч з талановитими, непересічними людьми – подія в житті кожного. Такою подією в житті Василя Івановича була зустріч з композитором і співаком, автором «Червоної рути», людиною, яка зробила українську естраду відомою на весь світ, Володимиром Івасюком. Познайомились вони на зйомках новорічної програми, а в 1970 році брали участь у танцювальних сценах на зйомках фільму «Білий птах з чорною ознакою», який займає восьму позицію у списку 100 найкращих фільмів українського кіно.

Після виконання «Червоної рути» у фіналі «Пісні року-1971» тріо Зінкевича, Івасюка та Яремчука стало відомим та популярним. Після успішної прем’єри пісні «Червона рута» в карпатському містечку Яремче був відзнятий перший український музичний фільм режисера Романа Олексіва «Червона рута» (сценарист Мирослав Скочеляс, оператор Аркадій Дербінін, композитор Володимир Івасюк). У цьому фільмі Василь Зінкевич виконує твори Володимира Івасюка: «На швидких поїздах», «Водограй» у дуеті з Софією Ротару, знамениту «Червону руту».

У 1972 році ВІА «Смерічка» був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР і отримав звання народного.

Ансамбль «Смерічка» ставав все більш популярним. Давали по 2-4 концерти на день, пропагуючи українську естраду. Звісно, це не подобалось партійній номенклатурі, для якої розвиток та популяризація національних культур становили небезпеку для її існування. Фільм «Виступає ансамбль «Смерічка» під керуванням Левка Дутківського», знятий у 1975 році естонським телебаченням, яке приїхало на Буковину, був заборонений. Партійна номенклатура зробила все, щоб ансамбль розпався, – занадто українським і популярним він був.

У результаті Назарій Яремчук почав працювати в Чернівецькому університеті, а Василь Зінкевич переїздить до Луцька на Волинь. Він стає солістом ансамблю «Світязь», а з 1980 року його художнім керівником. З приходом Василя Івановича ВІА «Світязь» стає ще більш популярним.

У 1986–1991 роках Василь Зінкевич навчався в Рівненському інституті культури, де отримав фах режисера.

Творчість Василя Івановича Зінкевича пошановано в Україні. 20 жовтня 1978 року йому було присвоєно звання заслуженого артиста Української РСР, а 3 січня 1986 року – народного артиста Української РСР. У 1994 році В. Зінкевич став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка. У 1997 році митця було нагороджено орденом «Миколи Чудотворця» за вагомий внесок у «примноження добра на Землі» та присвоєно звання «Людина року» у номінації «Митець року». У 1999 році Василь Зінкевич нагороджений орденами «За заслуги» I та II ступенів. У 2001 році отримав почесне звання «Золотий голос України» за результатами нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня, а в серпні 2009 року Василю Івановичу Зінкевичу присвоєно звання Героя України.

Пісенний спадок Василя Зінкевича потужний і популярний. Найбільш улюблені пісні у виконанні митця: «Мамина світлиця» (І. Білозір, Б. Стельмах), «Ясени» (О. Білаш, М. Ткач), «Два кольори» (О. Білаш, Д. Павличко), «Новий день над Україною» (Б. Кучер, С. Галябарда), «Забудь печаль» (Л. Затуловський, Т. Севернюк), «Музика весни» (П. Дворський, Н. Бакай) та інші чудові твори.

Альбоми пісень у виконанні Василя Зінкевича: «Скрипка грає», «Крик птиці», «Тече вода» (із серії «Золоті пісні України 80-х» увійшли до збірки авторських творів Юрія Рибчинського. Пісні «Червона рута», «Залишені квіти» ввійшли в альбом «Пісні про кохання» (серія «Золота колекція»).

Весь творчий шлях Василя Зінкевича, метра української естради, – служіння своєму народу. Навіть у непрості часи, коли українська пісня строго регламентувалась, митець був відданий рідній землі, рідному слову. І зараз Василь Зінкевич не стоїть осторонь подій в Україні. Виступає з концертами, бере участь у мистецьких подіях. Його слово звучить з потужною силою, закликаючи єднатися, боротися за свою землю та любити її безмежно.

Гаврилюк О. 1 травня  80 років від дня народження В. І. Зінкевича (1945) – народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України / О. Гаврилюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2025 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 39–41.

Література:

Зінкевич В. І. Я родом з пісенного краю / В. І. Зінкевич // Шаров І. 100 сучасників : роздуми про Україну / І. Шаров. – Київ, 2002. – 518 с.

***

Столярчук Б. Й. Митці Рівненщини : енцикл. довід. / Б. Й. Столярчук. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Рівне : Зень. О., 2011. – 385 с.

Про В. І. Зінкевича – с. 113.

 

***

Вікно рубрики : у кожного свій Зінкевич // Волинь-нова. – 2015. – 30 квіт. – С. 2.

Власюк В. Василь Зінкевич: «Лучеськ для мене – це берег творчого натхнення» / В. Власюк // Сім’я і дім. – 2015. – 14 трав. – С. 4.

Гайовий В. Життя, зіткане з пісні / В. Гайовий // Яровиця. – 2015. – № 1/2. – С. 143–144.

Зубчук К. «Я заздрю Вам, бо ви жили з такими піснями» / К. Зубчук // Волинь. – 2020. –19 трав. – С. 9.

Коваленко О. «Маємо таку пісню, де три хвилини не просто забави, а нашої суті» : Василю Зінкевичу – 75! / О. Коваленко // Волинь. – 2020. – 7 трав. – С. 2.

Свічаний М. Князь української пісні / М. Свічаний // Слава праці плюс. – 2020. –13–19 трав. – С. 4.

Сигалов А. Катерина Яремчук: Для мене він – живий / А. Сигалов // Україна молода. – 2021. – 12 листоп. – С. 14–15.

 

***

Гаврилюк О. 1 травня 75 років від дня народження В. І. Зінкевича (1945) – Героя України, народного артиста України / О. Гаврилюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2020 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Тернопіль, 2019. – С. 119–124.

Завада Л. 1 травня 70 років від дня народження В. І. Зінкевича (1945) – народного артиста України / Л. Завада // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2014. – С. 66–72.

Кузик В. Зінкевич Василь Іванович / В. Кузик, О. Кушнірук // Українська музична енциклопедія. – Київ, 2008. – Т. 2 : Е – К. – С. 151.