четвер, 27 липня 2023 р.

27 липня 110 років від дня народження Н. Г. Березюк-Волошиної (1913–1971) – діячки українського національно-визвольного руху

Довідка:

Ніна Глібівна Березюк-Волошина (Левицька) – діячка українського національно-визвольного руху, секретар «Жіночої служби України». Член ОУН, псевдо «Домаха». Зв’язкова Ніла Хасевича.

Народилася Ніна Левицька у селі Підріжжя (нині – Ковельський район Волинської області) у родині Левицьких. Батько Ніни, Гліб Левицький – протоієрей, проводив богослужіння в церкві села Басів Кут, по війні у церкві села Пересопниця. Він був племінником графа Модеста Рогаля-Левицького – лікаря та письменника, друга Лесі Українки. Матір – Зінаїда Флеєрович Левицька. В родині було четверо дітей, окрім Ніни, ще Любов, Олена та Наталія. Остання виїхала з чоловіком до Америки.

У 1933 році Ніна Левицька закінчила Рівненську українську гімназію. Під час навчання познайомилася, а у 1934 році вийшла заміж за Волошина-Березюка Ростислава Павловича, члена ОУН, одного з чільних керівників цієї організації на Волині у 30–40 рр. ХХ-го століття. Впродовж жовтня 1941 – вересня 1942 років працювала секретарем у Жіночій службі України, яка була утворена в 1941 році у Рівному. Організація проводила курси для жінок-українок: медсестер, бухгалтерів, кравчинь та швей. До неї належало близько 80–90 жінок.

Ніна, Іна та Ростислав Волошин. 1938р.

У березні 1943 року боячись арешту німцями Ніна Волошина спільно із чоловіком переїжджають з Рівного в Озеряни, а потім у Дермань, звідти ж перебрались у село Великий Стидин (нині – Костопільського району Рівненської області). Власне тут впродовж літа-осені 1943 року перебувало майже все керівництво ОУН на північно-західних українських землях. Ніна Волошина із чоловіком у березні 1943 року перейшли у підпілля. Взявши псевдонім «Домаха» вона опікувалась побутом та харчуванням працівників крайового осередку пропаганди, які нараховували 16–18 постійних співробітників.

Радянські карально-репресивні органи, повернувшись на початку 1944 року на Волинь, одразу почали активний розшук керівників українського визвольного руху на цій території. Намагаючись зібрати інформацію про Ростислава Волошина у квітні 1944 року їм вдалося виявити місце, де перебувала його дружина Ніна. Вона спробувала легалізуватися у райцентрі Деражне, отримати офіційні документи на фіктивне прізвище Васільєва. Проте Ніна була затримана 19 квітня. 3 травня 1944 року вже у Рівному її допитав начальник 2-го відділення 2-го відділу УНКДБ Рівненської області старший лейтенант Письменний. Під тиском слідчого вона була змушена розповісти правдиву інформацію про себе. На певний час Н. Волошину залишили у відносному спокої, розраховуючи вийти через неї на інших керівників ОУН та й самого Ростислава.

Під час допитів Ніна розповіла й про дружбу між її чоловіком та повстанським художником-графіком Нілом Хасевичем. Коли Ніна народила сина Андрія, художник до листопада 1944 року опікувався нею, передавав продукти харчування. У одному з листів, написаних у підпіллі, Н. Хасевич згадував, що Р. Волошин мав передати його роботи за кордон, також переймався тим, що не може виконати його портрет з пам’яті.

Офіційно слідство у справі Ніни Волошиної завершилося 16 травня 1946 року, а судове засідання відбулося майже через місяць – 10 червня. Вироком Військового трибуналу військ НКВС Рівненської області від 10 червня 1946 року Ніна Глібівна Березюк-Волошина засуджена по ст. 54-1а, 54-11 на 10 років виправно-трудових таборів та позбавлення прав на 5 років з конфіскацією майна. Відбувала заслання в поселенні Явас, Мордовській АРСР

На волю дружина Генерального секретаря внутрішніх справ Української головної визвольної ради вийшла 28 жовтня 1955 року. Певний час проживала у селі Кульча Михайлівського району Новосибірської області на спецпоселенні. Лише 26 квітня 1956 року звільнена зі спецпоселення згідно з постановою президії Верховоної Ради СРСР від 10 березня 1956 року. Остаточно реабілітована прокуратурою Рівненської області тільки 31 грудня 1991 року

Після заслання хворою Ніною Волошиною опікується її дочка Інна. Вони разом з 1957 року проживали у місті Нововолинськ Волинської області. Донька виходить заміж за Валентина Оленченка й закінчує Луцьке педагогічне училище. У 1971 роЦІ серце Ніни Глібівни Волошиної-Березюк зупинилося. Її поховали на волинській землі, на міському цвинтарі міста Нововолинськ.

Юрій Велінець 

Література:

Літопис УПА. Події і люди. Кн. 18 : Ігор Марчук. Ростислав Волошин / відп. ред. П. Й. Потічний. Торонто ; Львів : Літопис УПА, 2012. 128 с.

Літопис УПА. Бібліотека. Т. 10 : Олександр Іщук, Ігор Марчук, Дарія Даревич. Життя і творчість Ніла Хасевича / відп. ред. П. Й. Потічний ; упоряд. каталогу: Д. Даревич, А. Ладик, І. Марчук. Торонто ; Львів : Bид-вo «Лiтoпис УПA», 2011. 436 с.

Велінець Ю. 27 липня 110 років від дня народження Н. Г. Березюк-Волошиної (1913-1971) – діячки українського національно-визвольного руху / Ю. Велінець // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2023 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба ; відп. за вип. О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2022. – С. 135–137. 


Немає коментарів:

Дописати коментар

Презентація видання Марії Лукашевич "Подорожі з поетичним словом Йосипа Струцюка"

20 вересня у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася презентація видання Марії Лукашевич «Подорожі з поетичним словом Йосипа Струцюка....