Найкраща лілея з родинного саду Косачів

ІЗИДОРА КОСАЧ-БОРИСОВА (1888–1980) – наймолодша Лесина сестра й остання дитина Ольги і Петра Косачів народилася в Колодяжному 21 березня 1888 року.

Їй судилося прожити довгий вік – 92 роки. Мала феноменальну пам’ять. На прохання літературознавців писали мемуари, подавала надзвичайно цінну інформацію про Колодяжне, косачівську садибу, оформлення кімнат будинків, особливо Лесиного “білого” домика, накреслила цікаві характеристики своєї матері і Лесі Українки.

Початкову освіту дівчинка здобула дома під наглядом старших братів і сестер, зокрема Леся навчала її французької мови та гри на фортепіано. Потому закінчила гімназії у Києві, Жіночі сільськогосподарські курси у Петербурзі, і зрештою – Київський політехнічниц інститут (була однією з шістнадцяти перших дівчат-студенток сільськогосподарського факультету), здобувши фах агронома.

Вийшовши заміж за агронома Юрія Борисова, вона починає свою професійну кар'єру на дослідній станції виноградарства і виноробства у Кишиневі, згодом працює у Кам'янці-Подільському, де викладала хімію в гімназії та агротехнікумі. У 1914 р. вона народила доньку Ольгу, та родинну ідилію ледь не перекреслила Перша світова війна - чоловік Ізидори потрапив в австрійський полон. На щастя, повернувся у 1918р.

З 1925 р. мешкала в Києві, працювала агрономом на Київщині, викладала в Агроінженерному інституті (Біла Церква), у Сільськогосподарському інституті (Київ), а також перекладала з французької для державного видавництва України.

Наприкінці 1920-х років, коли починається наступ на українську інтелігенцію, її, її сестру Ольгою та матір (всі жили разом у Києві) починають переслідувати. Чоловіка Ізидори Юрія в 1930 р. було вислано до Вологодської області за сфабрикованою справою (десь в таборах він і загинув). А в 1937 р. прийшли й за Ізидорою через донос її студента.

Покарання вона відбувала в Архангельській області, де валила ліс.

До Києва цілком виснажена жінка повернулася в 1940 р. завдяки зусиллям української інтелігенції та через наближення урочистостей до 70-річчя від дня народження її видатної сестри Лесі Українки. Її та сестру Ольгу залучили до підготовки...

Під час німецької окупації Ізидора, хоча і не належала до українських національних партій, була обрана до складу заснованої Олегом Ольжичем та іншими націоналістами Української національної ради (котра мала стати ядром майбутньої самостійної України). Через це потрапила до гестапівської в'язниці разом з іншими оунівцями. Невдовзі їй пощастило звільнитися з ув'язнення.

Восени 1943 року разом із донькою Ольгою та онуками Михайлом та Ольгою, Ізидора їде з України "...хочеться лише, щоб всі близькі, дорогі люде вижили, щоб жити разом і щоб ніхто не займав", - писала вона про те рішення. Окремо з України вибиралася і її старша сестра Ольга. Після перебування в таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі в Німеччині родина у грудні 1949 року нарешті прибула до США, оселилася у містечку Нью-Маркет (штат Нью-Джерсі). Ізидора, як і більшість повоєнних емігрантів, працювала мийницею посуду, вишивала для крамнички Союзу Українок Америки у Філадельфії.

Згодом Ізидора Косач співпрацювала з жіночими громадськими організаціями, була обрана почесною головою Комітету при УВАН у США для видання праці її сестри Ольги Косач «Леся Українка. Хронологія життя і творчости». Вона й сама написала спогади про Олену Пчілку, Лесю Українку, М. Лисенка, рідне Колодяжне та Зелений Гай. Опублікувала в журналі «Наше життя», що був органом СУА, спогади про своє перебування на каторзі.

Сповнений труднощів та національної гідності, щирої любові і болю життєвий шлях Ізидори Косач обірвався 12 квітня 1980 року у містечку Піскатавей, штат Нью-Джерсі.

Похована на українському цвинтарі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруці.

Література:

Даниленко В. М. Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції / В.М. Даниленко. – Київ : Смолоскип, 2011. – 251 с. : фото.

Диба А. Найкраща лілея з родинного саду Косачів / А. Диба, О. Шалагінова. – Київ : Саміт-Книга, 2020. – 256 с. : фот.

Скрипка Т. Волинські образки: ковельська еліта другої половини XIX століття / Т. Скрипка. – Луцьк ; Нью-Йорк : Захарчук В. М., 2012. – 152 с.

Скрипка  Т. Ізидора Косач-Борисова (1888–1980) /  Т. Скрипка // Леся Українка: доля, культура, епоха : зб. ст. і мат. – Луцьк, 2012. – Вип. 2. – С. 194–201.

Якименко М. Ще куштуватимемо Косачівські груші / М. Якименко // Голос України. – 2020. – 18 листоп. – С. 11.