1 липня 125 років від дня народження В. Ф. Покальчука (1896–1983) – українського діалектолога, краєзнавця, педагога

Володимир Феофанович Покальчук – український діалектолог, краєзнавець, педагог, дослідник життя і творчості Лесі Українки та Тодося Осьмачки, життя та діяльність якого з 1941 року були тісно пов'язані з волинським краєм.

Володимир Покальчук народився 1 липня 1896 року на Житомирщині, у селі Великій Фосні Овруцького повіту в селянській сім'ї колишнього унтер-офіцера Феофана Карповича Покальчука і Параскеви Миколаївни Тищенко. Дитинство Володі минуло в селі Яровище (нині – район Луцька), куди невдовзі переселилась родина. Навчався у луцькій чоловічій гімназії, де разом з ним у 1911–1913 роках здобував освіту український письменник Валер'ян Поліщук.

Про подальші події життя Володимира Покальчука у своїх спогадах писав його син Юрій: «З гімназійних літ обстоюючи ідею українства, потрапивши до царської армії уже при закінченні Першої світової війни, Володимир Покальчук стає одним з найактивніших українізаторів армії, і незабаром, разом із полком, що складався переважно з українців, стає під знамена УНР. Після її падіння і нового переагітування полку до Червоної Армії (в Одесі) його звільняють з війська як неблагонадійного «мазепинця».

1925 року юнак вступив на українську філологію до Київського інституту народної освіти (КІНО), згодом став старостою Гуртка культури українського слова (ГУКУС). Його викладачами були видатні українські поети, літературознавці, перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович, Євген Тимченко та інші. По закінченні інституту 1929 року здібний студент навчався в аспірантурі Інституту літератури імені Тараса Шевченка.

У Києві Володимир познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною Тушкан, донькою професора-агронома Павла Федоровича Тушкана, обраного від Катеринослава до Центральної Ради. Обдарована дівчина, хрещениця видатного історика Дмитра Яворницького отримала дві вищі освіти: біологічну й геологічну.

Тоді ж, у Києві, відбулись ще два знайомства, знакових для формування наукових інтересів майбутнього дослідника та зміцнення його ідейних переконань. Під час засідань Етнографічної комісії Академії наук студент особисто запізнався з музикознавцем Климентом Квіткою, вразивши його зібраними матеріалами про кобзарів і лірників. А ще була зустріч з письменницею Оленою Пчілкою, слова якої зберігав у пам’яті все життя.

1929 року Володимир Покальчук та Оксана Тушкан одружуються. Але невдовзі аспіранта Покальчука заарештовують за сфабрикованою ОДПУ справою вигаданої організації – Спілки визволення України (СВУ). Майже півтора року він провів у Лук'янівській в'язниці, після чого був звільнений «за недоказаністю провини», проте до навчання в аспірантурі більше не був допущений.

Подружжя їде до Полтави, де мешкають батьки Оксани Павлівни. Колишній аспірант працює робітником у друкарні, згодом йому вдається влаштуватись викладачем до Полтавського педагогічного інституту.

У цей час Володимир Покальчук цікавиться творчістю відомого на той час українського письменника Тодося (Теодосія Степановича) Осьмачки (1895–1962), теж випускника КІНО, з яким був особисто знайомий. Як відомо, під час Другої світової війни Осьмачка залишив Україну. Вже після смерті Володимира Феофановича буде опубліковано фрагменти його спогадів, присвячені життю та творчості Тодося Осьмачки.

У 1939 році родина переїздить з Полтави до Кременця, де Володимир Феофанович отримав посаду викладача в нововідкритому Кременецькому державному учительському інституті. Проте складні побутові умови змусили перебратися до Луцька.

Влітку 1941 року, в окупованому німцями Луцьку Володимиру Покальчуку запропонували працювати у відновленій українській гімназії. Після її закриття Володимир Феофанович вчителював на так званих матуральних курсах, де учням старших класів пропонували закінчити гімназійну освіту.

У повоєнні роки Володимир Покальчук викладає українську мову та діалектологію в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки. Результатом плідної праці історика, філолога і лінгвіста на ниві краєзнавства стали публікації «Про деякі історико-географічні особливості Волинської області», «Надсарнський говір на Волині та його фонетичні особливості», «З історії антропонімії Волині» та інші.

Науковець здійснює і ряд експедицій місцями Лесі Українки на Волині, знайомиться зі старожилами, які знали родину Косачів, записує їх розповіді. 13 липня 1953 року у Львові зустрічається з Аріадною Михайлівною Труш, дочкою Михайла Драгоманова, спогади якої про її зустрічі з Ларисою Косач також документує. Зібрані цінні матеріали лягли в основу ґрунтовної праці «Слідами Лесі Українки», опублікованої в збірнику «Спогади про Лесю Українку».

Глибокі знання дослідника різних аспектів життєвої і творчої діяльності поетеси засвідчили його публікації «Волинізми у творах Лесі Українки», «Про Мавку з «Лісової пісні» і Мавку з народної творчості», «Від поліської міфології до «Лісової пісні» Лесі Українки», «Де мешкала Леся в Луцьку», «Волинь у житті і творчості Лесі Українки».

Поза тим Володимир Феофанович підготував унікальні матеріали, тісно пов’язані з періодом його навчання у Київському інституті народної освіти. На конкретних фактах автор висвітлює панораму життя того покоління української інтелігенції, яка у важких умовах переслідувань намагалась зберегти свою культуру, національну ідентичність. Окремі розділи цієї праці присвячені видатним діячам науки: мовознавцям Євгену Тимченку, Михайлові Калиновичу, Миколі Грунському, літературознавцеві і поету Миколі Зерову. Публікація цих матеріалів, об’єднаних однією назвою «Спогади з ІНОГУКУС» відбулась уже за часів незалежної України.

Володимир Феофанович пішов з життя 5 січня 1983 року, пропрацювавши на педагогічній і науково-дослідницькій ниві до 80 років.

Волиняни пам’ятають Покальчуків. Добре відомі імена геолога Оксани Павлівни Тушкан, яка на початку 1950-х років була директором Волинського краєзнавчого музею, Юрія Покальчука, письменника, перекладача та науковця, його брата – письменника та соціолога Олега Покальчука.

Будинок, у якому мешкала родина в Луцьку, переданий для потреб волинських волонтерів, нині перетворився на культурно-просвітницький центр краю – у травні 2015 року тут відкрито креативний простір «Озерний вітер».

Іменем Покальчуків названо одну із вулиць міста Луцька. На кладовищі у селі Гаразджа на пам'ятнику Володимиру Феофановичу та Оксані Павлівні викарбовано: «Ми гідно йшли, у нас нема зерна неправди за собою».

Людмила Завада

Завада Л. 1 липня 125 років від дня народження В. Ф. Покальчука (1896–1983) – українського діалектолога, краєзнавця, педагога / Л. Завада // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2020. – 133–137 с.

Література:

Покальчук В. «Звідки тебе виглядати?» або старовинний обряд похорон дівчини на Волині / В. Покальчук // Берегиня. – 2005. – № 1. – С. 35–41.

Покальчук В. Ф. «Мені тринадцятий минало…» / В. Ф. Покальчук // Молодь України. – 1989. – 25 лют.

***

Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Волинська область / ред. В. Г. Кремень. – Київ : Знання України, 2009. – 415 с.

Про В. Ф. Покальчука – с. 157–158.

Костюк Г. О. Зустрічі і прощання : спогади у 2-х кн. Кн. І / Г. О. Костюк ; передм. М. Жулинський. – Київ : Смолоскип, 2008. – 720 с.

Про В. Ф. Покальчука – див. Іменний покажчик.

Баран Т. С. В. Ф. Покальчук (1897–1983) / Т. С. Баран // Минуле і сучасне Волині : тези доп. та повідом. ІV Волин. іст.-краєзн. конф., 13–14 квіт. – Луцьк, 1990. – Ч. 1. – С. 230–233.

Козачук Г. Володимир Феофанович Покальчук : слово про Вчителя / Г. Козачук // Волинь філологічна. – Луцьк, 2007. – Вип. 4: Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов'янському контекстах. – С. 345–353.

Косач-Борисова І. З приводу публікацій спогадів про Лесю Українку / І. Косач-Борисова // Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка). Біографічні матеріали. Спогади. Іконографія / ред., авт. проекту Т. Скрипка. – Київ ; Нью-Йорк, 2015. – Кн. 2. – С. 141–150.

Кревська Л. В. Покальчук – дослідник життя і творчості Лесі Українки / Л. Кревська, П. Рудецький // Леся Українка та родина Косачів в контексті української культури : тези та матеріали Всеукр. нак.-практ. конф. – Луцьк, 1996. – С. 22.

Мисан-Іващенко В. Яскравий спалах світла / В. Мисан-Іващенко // Луцька українська гімназія : спогади / ред. та упоряд. Л. Токарук. – Луцьк, 1998. – С. 13.

Ошуркевич О. Покальчук Володимир Феофанович / О. Ошуркевич // Українська журналістика в іменах : матеріали до енцикл. слов. – Львів, 2001. – Вип. 8. – С. 236–239.

Покальчук Ю. Робив, що міг / Ю. Покальчук // Літопис Волині : всеукр. наук. часоп. – Вінніпеґ, 1992. – Ч. 17/18. – С. 131–133.

Покальчук Ю. На підніжці трамвая / Ю. Покальчук // Сучасність. – 1990. – № 2. – С. 18–25.

Покальчук Ю. Спогади з Іногукус / Ю. Покальчук // Дзвін. – 1992. – № 7/8. – С. 141–148.