КраєЗнавці: Година-реквієм "Будемо розмовляти по-українськи"

вівторок, 6 жовтня 2020 р.

Година-реквієм "Будемо розмовляти по-українськи"

«Діти — се наш дорогий скарб,

се — наша надія, се — молода Україна»...

Олена Пчілка

5 жовтня 2020 року у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбувся захід присвячений 90-й річниці з дня смерті видатної письменниці, етнографа, фольклориста, видавця, громадської діячки – Ольги Петрівни Дагоманової-Косач, широко відомої під літературним псевдонімом – Олена Пчілка.

Громадська і політична діяльність Олени Пчілки стала міцною основою для відродження української нації. Особливу роль вона відводила молодому поколінню і тому величезне значення надавала вихованню дітей в національному дусі, «щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали вони шанувать своє рідне».

Ольга Петрівна Косач була не лише письменницею, перекладачкою, етнографом, а й редактором, видавцем і упорядником україномовного дитячого часопису «Молода Україна». Поява дитячого журналу стала своєрідним підсумком життєвих та творчих надбань самої редакторки. Виховання власних дітей, а потім і онуків, було джерелом незгасаючої енергії для письменниці. Дбаючи про їхню українську лектуру, вона поступово стверджувалася як дитяча письменниця: 1882 року видала збірник перекладів «Українським дітям», 1886 року – збірку оригінальних творів різних жанрів «Думки-мережанки», окремі твори друкувала у львівському журналі «Дзвінок». Але власний, роками вимріяний дитячий часопис «Молода Україна» вмістив чи не найбільше її творів для юних читачів. Він став особливою сторінкою в житті Олени Пчілки, яскравим втіленням її багатогранного таланту і сходинкою для подальшої праці на літературній ниві.

Письменниця власним коштом видавала цей журнал, з ним пов’язувала сподівання на краще майбутнє, тому і дала йому символічну назву. Мріяла, щоб такий журнал могли читати її діти, але через тотальні заборони українського слова змогла здійснити цей задум уже для онуків.

Коли почалася Перша російська революція, у складі делегації українських культурних діячів Олена Пчілка їде до Петербурга з вимогою скасувати заборону друку і викладання у школах українською мовою.

В листопаді 1905 року в Лубнах на Полтавщині почала виходити тижнева газета «Хлібороб» – перший на Наддніпрянщині часопис українською мовою, але вже на п’ятому номері видання було заборонено.

Майже одночасно починає виходити тижневик «Рідний край» під редакцією Миколи Дмитрієва, а з 1908 року його очолила Олена Пчілка. Редакція містилася у київській квартирі Косачів. Як додаток до «Рідного краю» того ж року був заснований перший український дитячий часопис «Молода Україна», який виходив з перервами до 1914 року.

У редакційній статті першого номера відчувається непоборна радість Олени Пчілки від усвідомлення того, що українські діти нарешті мають своє періодичне видання (тут і далі зберігаємо правопис оригіналу):

«Будемо розмовляти, — розмовляти по украінському. Довго ми ждали сього. Всі діточки мають свою часопись: французи — французьку, німці — німецьку, отак і инші; тільки в нас не було своіх кубельців, для украінського слова. Тепер вони єсть. Просимо-ж не цуратися нас, бо не подоба цуратися свого рідного слова».

Олена Пчілка зверталась до віками утверджених моральних цінностей і чеснот, вічної багатомірної мудрості Святого письма, важливих смислових національних ментальних кодів, світу народної мудрості. Редакторка не обходить стороною приклади з історії, що виховують у дітей почуття власної гідності, повагу до талановитого, дивовижного у світі. Зустрічаються й поради, що допоможуть у навчанні.

Майже кожен номер журналу вміщував розділ «Світознання». Це були захоплюючі змістовні розповіді про навколишній світ, до певних куточків якого тоді було дуже складно потрапити навіть дорослим! А завдяки інтенсивному розвиткові науки у другій половині ХІХ століття відкривалися такі дивовижні знання!

1912 рік – кризовий, Олені Пчілці дуже важко видавати самій дитячий часопис. У грудневому номері редакторка вміщує «Оповістку для старших», в якій зазначає, що «Молода Україна» буде виходити наступного року в тому ж обсязі й за ту ж ціну.

1914 року, з початком Першої світової війни, журнал «Молода Україна» був закритий. В останніх номерах, які вдалося відшукати (№ 6 і 7), український текст уже надруковано російським правописом... Російська влада закрила всі українські видання. Скінчився короткий період свободи українського слова, що тривав менше десятиліття.

Історії залишилися 64 номери, що вийшли у 1908—1912 та 1914 роках, — свідчення подвижницької праці Ольги Петрівни Косач.

Своїм враженням поділилась директорка нашої книгозбірні

у 1996–2000 рр. Блащук Клавдія Степанівна. Саме за час її керівництва облаштовано куточок Олени Пчілки в бібліотеці, а у 1999 році 29 червня проведено першу наукову конференцію «Олена Пчілка і Волинь» спільно з Волинським краєзнавчим музеєм.

Диреторка бібліотеки, Заслужений працівник культури Стасюк Людмила Антонівна привітала Клавдію Степанівну і вручила Почесну грамоту з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!