Валентина Михальська: любов у фарби перелита

 

Валентина Михайлівна Михальська народилася 15 серпня 1964 року у селянській родині села Хворостів Любомльського району Волинської області. У 1971 році вступила до місцевої середньої школи. Через проблеми зі здоров‘ям продовжила навчання в Костопільській школі-інтернаті на Рівненщині. З 1976 року через важку недугу Валентина перестала ходити і повернулася в рідне село. Прагнення навчатися, не відставати від однолітків спонукало до самоосвіти. У вільний час захоплювалась малюванням. За спогадами Валі Михальської першим зародки мистецького таланту у неї помітив рівненський самодіяльний художник Михайло Найдьонов, порекомендував більше малювати з натури. Дитяче захоплення стало невід’ємною складовою життя в обмеженому просторі, сприяло розвитку творчої фантазії, художньо-естетичного сприйняття оточуючого світу, наповнення його світовою та українською літературною та образотворчою спадщиною. Професійно ж почала малювати з 1985 року. Значний вплив на формування світосприйняття мисткині мали батьки. У творчості, як і у житті, сповідує ідеї гуманізму, світла та добра, християнської етики та життєрадісного оптимізму.

Валентина Михальська прожила багате і активне творче життя, кохаючись у малюванні та поетичному слові. У творчому доробку художниці понад 1500 робіт різних жанрів, серед яких: пейзажі, натюрморти, портрети, іконопис, картини релігійного змісту, виконані олією, аквареллю, пастеллю, кольоровими олівцями, тушшю, в техніці монотипії. Найбільше працює акварельними фарбами. «Мистецтво, а саме живопис, стало супутником мого життя, – говорить мисткиня. – Я стала художницею, хоча довго не могла сама собі це ствердно сказати. Бо вважаю, що художник – це дуже високе звання: це людина із загостреними почуттями, яка не несе в собі лукавства, відверта перед собою, Богом і людьми, яка говорить фарбами і здатна змусити інших почути її. Здатність почути своє серце і чути інших – то вже мистецтво». Мистецтво Валентини Михальської переконує в тому, що вона знає, заради чого варто жити, перемагати недугу і працювати.

Перша персональна виставка Валентини Михальської відбулася в Луцьку у 1991році. Всього художниця мала понад 50 персональних виставок в Україні та за кордоном, зокрема, в Італії та Польщі. Художниця брала участь у ІІІ Міжнародній виставці інвалідів, що проходила в місті Люблін Республіки Польща, а також у XXVI та XXVII міжнародних конкурсах «Премія Миру», що відбувались в Італії, у міжнародних конкурсах екслібрису, присвячених Леонардо да Вінчі і Данте Аліг’єрі в Італії та ін., де отримала схвальні відгуки та престижні відзнаки, здобула заслужену славу.

Валентина Михайлівна – перший лауреат обласної мистецької премії імені Йова Кондзелевича (1994), присудженої їй за створення серії волинських пейзажів і натюрмортів у 1992–1993 рр. Протягом 12 років (з 1995 р.) працювала вчителем образотворчого мистецтва в Хворостівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Навчання здійснювала дома за авторською методикою.

У творчому доробку Валентини Михальської книжкові ілюстрації та дитячі розмальовки «Малювала киця хату», «Колобок», «На подвір‘ї у бабусі». Зокрема, у 1998 році була видана збірка поезій Анатолія Махонюка «Дощу мелодія блакитна» з графічними ілюстраціями В. Михальської, а в 1999 р. – збірка поезій львівської поетеси, уродженки Волині Євгенії Лещук «Вершина», частково проілюстрована художницею, 2000 р. – «Загадайлівка» луцького письменника Миколи Онуфрійчука, 2002 р. – «Лілея» Лесі Українки, 2005 р. – «Рукавичка» Юрія Герасимчука, 2006 р. – «Про мишку і Мурку» Галини Ушакової та «У громі неба» Наталії Сосенко (Рівне), 2008 р. – «Дорога до обрію» Ніни Шаварської (Київ), 2009 р. – «Давай дружити» та в 2012 р. – «Мартинові щедрування» волинської поетеси Валентини Штинько, 2013 р. – «Казки діда Власа» Анатолія Щура (Рівне) та ін. У 2003 році Валентина Михальська репрезентувала свою творчість в унікальному альбомі графіки «Червоне і чорне». У книзі, що вийшла у світ у луцькому видавництві «Християнське життя», мисткиня сповна виявила свій талант у цілій серії графічних робіт. У цьому ж році управлінням у справах сім‘ї та молоді Волинської облдержадміністрації засновано обласну мистецьку премію для молодих талановитих художників імені Валентини Михальської.

Важливим творчим здобутком художниці став великий мистецький виставковий проєкт у Великому залі Спілки художників України. В цьому ж році Валентина Михальська нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, а в 2018 р. – Орденом княгині Ольги ІІ ступеня за активне творче життя, значний внесок в естетичне вихання молоді. Особистий внесок у розвиток української культури було відзначено й багатьма місцевими дипломами та грамотами. Сьогодні її твори зберігаються у приватних та музейних колекціях України, найбільші – у Волинському і Любомльському краєзнавчих, Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, Рівненському, Костопільському та Сарненському краєзнавчих музеях.

У 2019 році мисткиня перемогла в акції в числі десяти «Самородків із народу», організованої редакцією газети «Волинь-нова» та отримала журналістську премію «За служіння суспільству» імені Степана Сачука. А ще редакція ініціювала випуск поштової марки із творами художниці.

У 2022 році до дня народження Лесі Українки в Музеї історії освіти Волині Волинським інститутом післядипломної педагогічної освіти за участі Волинського і Любомльського краєзнавчих, Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та приватного зібрання художниці підготовлено мистецький виставковий проект «Дитячий світ волинської художниці Валентини Михальської», повноцінно зреалізувати який перешкодила повномасштабна російська агресія проти України, що розпочалась вранці 24 лютого.

З раннього дитинства Валя Михальська захоплювалась Лесею Українкою, в думках порівнювала свою складну життєву ситуацію із Лесиною, в її творчості та долі шукала життєвих орієнтирів та формування світоглядних пріоритетів. Вперше своє захоплення й інтерпретацію творчості Лесі Українки Валентина Михальська представила для широкого загалу у 1996 році, в рік 125-літнього ювілею поетеси. Творчі рецепції стосувалися знаменитої драми-феєрії «Лісова пісня», створеної за мотивами волинської міфології. Серія складалася з 7 картин, виконаних аквареллю та кольоровими олівцями. В 1999 році Валентина повернулась до цієї теми, створивши велику, як для неї, за форматом акварельну роботу «Лісова пісня».

Новим етапом професійного зростання і творчим досягненням Валентини Михайлівни стала серія графічних робіт під символічною назвою «Косачівни», виконані на замовлення Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки з нагоди 130-річчя від дня народження Лесі Українки. Взявши за основу техніку «перо, туш, крапка», художниця протягом 1999–2000 років створила оригінальні графічні портрети: Олена Пчілка (1999, 2000), Драгоманова Єлизавета Іванівна, Леся Українка, Ізидора Косач, Оксана Косач, Кривинюк Ольга, які у 2001 ювілейному році Лесі Українки експонувалися на великій мистецькій виставці в Колодяжному та Луцьку і стали окрасою наукового  збірника матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури».

Дефіцит дешевої ілюстрованої дитячої книжки, спілкування і викладацька робота зі школярами місцевої школи спонукали Валентину Михальську до інтенсивної праці в цій галузі. Мисткиня активно спілкується із поетами та письменниками, журналістами, видавцями, шукає спонсорів для фінансування проєктів. З понад 20-ти створених Валентиною ілюстрованих  дитячих видань 2 – за творами Лесі Українки, 1 – Олени Пчілки. У 2002 році мисткиня виконує 9 ілюстрацій до Українчиної казки для дітей «Лелія», яка вийшла друком в цьому ж році у Луцьку на кошти, зібрані В. Михальською, і викликала позитивні оцінки освітян та бібліотекарів, а особливе зацікавлення – у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Отриманий схвальний результат окрилив художницю і вже через рік, у 2003, вона видає збірку дитячих віршів Лесі Українки «Вишеньки-черешеньки», для якої створила 5 акварельних ілюстрацій. Книжечка традиційно була подарована бібліотекам, школам, дитячим садочкам і будинкам та інтернатам.

У цьому ж році Валентина Михальська взяла участь у Міжнародному конкурсі книжкових знаків, приуроченому 90-річчю пам’яті Лесі Українки та 55-річчю Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, організованого Українським екслібрис-клубом та Волинським краєзнавчим музеєм. На суд журі було подано три оригінальні тематичні роботи, виконані уже випробуваною технікою «туш, перо»: «Леся Українка. Лісова пісня», «Леся Українка. Волинь», «Леся Українка. 90 літ пам’яті. 2003». Екслібриси були високо оцінені, отримали заохочувальну премію та опубліковані у Каталозі виставки «Леся Українка та родина Косачів в екслібрисі».

У 2014 році упорядники видання поеми Олени Пчілки «Козачка Олена», яка не перевидавалась більше 100 років, Віра Комзюк, завідувач Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та Наталія Пушкар, головний хранитель Волинського краєзнавчого музею запропонували Валентині Михальській проілюструвати її. В результаті тривалої роботи над текстом, переосмислення викладеної в творі трагічної сторінки національної історії боротьби українців за незалежність, було створено 9 акварельних ілюстрацій, серед яких одиночний і груповий портрети, сюжетні картини та пейзажі. В. Михальська вміло відібрала головні сюжетні події та майстерно виконала ілюстрації, підкріпивши їх цитатами із поеми Олени Пчілки. Книжка побачила світ у луцькому видавництві «Надстир’я», віддрукована Ковельською міською друкарнею.

Мисткиня живе в с. Хворостів тепер Ковельського району на Волині. Через загострення хвороби не має змоги малювати.

Творча спадщина волинської художниці Валентини Михальської багатогранна і має величезний пізнавальний, освітній та виховний потенціал, стала надбанням культури та мистецтва волинського краю.

Силюк А. 15 серпня 60 років від дня народження В. М. Михальської (1964) – української художниці й педагога / А. Силюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА , Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2023. – С. 138–145.

Література:

Валентина Михальська : живопис. Графіка. – Володимир-Волинський : [б. в], 1998. – 11 с.

Валентина Михальська: з криниці чистої любові : каталог виставки живопису, графіки та монотипій різних років. – Луцьк, [б. в], 2005. – 6 с.

Михальська Валентина Михайлівна // А я іду крізь біль до світла : кат. вист. – Луцьк, 2002. – С. 4–5.

Михальська В. Казка оживає знов : поезія для дітей / В. Михальська. – Луцьк : Християн. життя, 2006. – 12 с.

Михальська В. Червоне і чорне : графіка / В. Михальська. – Луцьк : Християн. життя, 2003. –  48 с.

***

Штинько В. Давай дружити! / В. Штинько, худож. В. Михальська. – Луцьк : Християн. життя, 2009. – 16 с.

***

Михальська В. Анатолія Силюка шанують музейники всієї країни / В. Михальська // Волинь-нова. – 2018. – 27 лют. – С. 7.

Михальська В. «Ви чули мене, маленьку людину» / В. Михальська // Волинь-нова. – 2016. – 8 листоп. – С. 8.

Михальська В. Не байдужа мені Ваша байдужість, українці / В. Михальська // Волинь. – 2022. – 16 січ. – С. 5.

Михальська В. «Не бійтеся заступитися за інших, бо завтра захист потрібен  буде вам» / В. Михальська // Волинь-нова. – 2017. – 10 серп. – С. 9.

Михальська В. «Не у всіх сорокаліття, але у кожного є сороковий день» / В. Михальська // Волинь-нова. – 2016. – 14 черв. – С. 8.

 

***

Онуфрійчук М. А. Дивосвіт Валі Михальської : перший лауреат премії імені Кондзелевича / М. А. Онуфрійчук // Онуфрійчук М. А. З минулих літ : статті, есеї, інтерв’ю / М. А. Онуфрійчук. – Луцьк, 2018. – С. 243, 244–245.

Силюк А. Творчий світ волинської художниці Валентини Михальської / А. Силюк // Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Ю. Римського: минувшина, сучасність, майбуття : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. 80-річчю освіт. закладу. – Луцьк, 2019. – С. 449–451.

Бубнюк А. Валентина Михальська: любов у фарби перелита / А. Бубнюк // Нова доба. – 2014. – 8 листоп. – С. 5.

Вернісаж! Мистецьке турне волинянки продовжилося на Львівщині // Волинь-нова. – 2018. – 30 січ. – С. 2.

Виставки : мистецький подарунок до Дня Святого Миколая від Валі Михальської  // Волинь-нова. – 2017. – 16 груд. – С. 2.

Волинську художницю Валентину Михальську нагороджено Орденом княгині Ольги ІІ ступеня // Волинські новини. – 2018. – 2 серп. – С. 2.

Журналістські будні і прощання зі сподіванням на зустріч : відкриття виставки Валі Михальської у Костополі // Волинь-нова. – 2015. – 14 трав. – С. 2.

«З любов’ю до життя» // Новий погляд. – 2016. – 19 трав. – С. 4.

Занюк Л. Зал слухав Валентину Михальську стоячи, коли їй вручали премію імені Степана Сачука / Л. Занюк // Волинь-нова. – 2016. – 4 черв. – С. 1.

Занюк Л. «Хай на мою виставку прийдуть ті, хто має смуток. І їм стане краще» / Л. Занюк // Волинь-нова. – 2016. – 11 черв. – С. 10.

Занюк Л. Чому я читаю 80-річну «Газету Волинь» і раджу Вам? / Л. Занюк // Волинь. – 2019. – 26 верес. – С. 2.

Згоранець О. Художниці, яка бачить крізь стіни Сонце – 55! / О. Згоранець // Волинь. – 2019. – 20 серп. – С. 3.

Зустрічі : завдяки Валі Михальській нас накрила «хуртовина хризантем» // Волинь-нова. – 2017. – 14 листоп. – С. 2.

Лугова М. Так тримати, народна художнице Волині / М. Лугова // Волинь-нова. – 2018. – 5 лип. – С. 7.

Лугова М. «Цю високу відзнаку я присвячую своїм батькам» : Валентину Михальську нагороджено орденом Княгині Ольги ІІ ступеня / М. Лугова // Волинь-нова. – 2018. – 26 лип. – С. 18.

Меліхова І. Її твори світлі, натхненні, справжні. Як і вона сама / І. Меліхова // Віче. – 2014. – 21–27 серп. – С. 16.

Мельник В. Сливи достигають у полудень : у Луцьку відкрилася ювілейна виставка Валентини Михальської / В. Мельник // Уряд. кур’єр. – 2014. – 6 верес. – С. 24.

Неспокійні серця : творити – значить повноцінно жити // Волинь-нова. – 2014. – 6 груд. – С. 2.

Особистості : дружить художниця зі школярами // Волинь-нова. – 2016. – 29 листоп. – С. 2.

Особистості : на виставку – із поліцейським екскортом // Волинь-нова. – 2016. – 9 лип. – С. 2.

Пилипенко В. Світ, наповнений любов’ю / В. Пилипенко // Наше життя. – 2014. – 21 серп. – С. 2.

Рутковська В. Волинський куточок у центрі столиці / В Рутковська // Культура і життя. – 2018. – 27 лип. – С. 4–5.

Тимощук Я. Навіть у 50 Валентина – дівчинка з крилами / Я. Тимощук // Волинь-нова. – 2014. – 16 серп. – С. 1, 12.

Тимощук Я. «Пройдіться по сонячному промінню, щоб при цьому не обпектися!» / Я. Тимощук // Волинь-нова. – 2014. – 28 серп. – С. 12.

Тріумф Михальської, Протопоп і сестер Махонюк // Волин. газета. –2018. – 21 черв. – С. 12.

Трофимчук Т. Художниця Валентина Михальська, газета «Волинь-нова» і Укрпошта заробили 5000 гривень на храм для Волновахи / Т. Трофимчук // Волинь-нова. – 2017. – 8 лип. – С. 1, 3.

Ушакова Г. Та, що прокладає світло / Г. Ушакова // Селян. життя. – 2014. – 22 трав. – С. 3.

Хвас В. Валентина Михальська проілюструвала поему Олени Пчілки «Козачка Олена» / В. Хвас // Наше життя. – 2014. – 8 листоп.

Хвас В. Валя Михальська: «Для мене віра – це стержень, який тримає на цій землі…» / В. Хвас // Наше життя. – 2020. – 14 серп. – С. 1.

Хвас. В. «Життя дуже красиве…» …і марнувати його людина не має права / В. Хвас // Наше життя. – 2014. – 14 серп. – С. 3.

Хвас В. Її картини променяться енергією Божої любові / В. Хвас // Наше життя. – 2018. – 29 берез. – С. 1.

Хвас В. У художника і слово кольорове… / В. Хвас // Наше життя. – 2017. – 7 жовт. – С. 2.

Хвас В. Художниця Валя Михальська під час вручення їй ордена / В. Хвас // Наше життя. – 2018. – 28 лип. – С. 1.

Хвас В. «Я – щаслива. І це відчуваю кожної миті» / В. Хвас // Наше життя. – 2019. – 16 серп. – С. 1.

Хмельовська В. Древній Корець привітав волинську художницю / В. Хмельовська // Волинь-нова. – 2016. – 19 квіт. – С. 7.

Хвас Ю. Благодійна марка Валентини Михальської займе почесне місце у Любомльському краєзнавчому музеї / Ю. Хвас // Волинь-нова. – 2018. – 22 лют. – С. 15.

Художниця відзначила ювілей // Діалог. – 2014. – 21 серп. – С. 11.

Чайка Р. «З того, що Ви пишете видно Ваші душі» : Валентина Михальська удостоєна премії імені Степана Сачука / Р. Чайка // Волинь-нова. – 2016. – 7 черв. – С. 6.

Шепеля В. Життя та творчість пронизані любов’ю / В. Шепеля // Новий погляд. – 2021. – 29 січ. – С. 1.

Штинько В. Валя Михальська: «Говорити із Президентом уже не хочу…» / В. Штинько // Волинь-нова. – 2016. – 29 груд. – С. 4.

Штинько В. Життя неймовірно красиве! / В. Штинько // Волинь-нова. – 2014. – 13 груд. – С. 12.

Штинько В. «Та, що прикликає світло» / В Штинько // Волинь-нова. – 2014. – 15 трав. – С. 10.

Штинько В. Художниця Валя Михальська вміє дивувати і дивуватися / В. Штинько // Волинь-нова. – 2017. – 23 груд. – С. 1.

Штинько В. Ця невгамовна Валя Михальська / В. Штинько // Волинь-нова. – 2015. – 5 листоп. – С. 20.

Штинько В. Як повернути крила тим, у кого доля їх обрізала / В. Штинько // Волинь-нова. – 2014. – 28 жовт. – С. 12.

Юр’єва Я. «Цей орден заслужили мої мама і тато» / Я. Юр’єва // Новий погляд. – 2018. – 20 лип. – С. 4.

 

***

Левицька Т. 15 серпня 40 років від дня народження В. М. Михальської (1964) – самодіяльної художниці / Т. Левицька // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2004 / упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред. Е. С. Ксендзук ;  відп. за вип.: А. М. Силюк, Л. А. Стасюк. – Луцьк, 2003. – С. 78–79.

Навроцька З. М. Михальська Валентина Михайлівна / З. М. Навроцька // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2018. – Т. 20 : Медична-Мікоян. – С. 601–602.

Силюк А. 15 серпня 50 років від дня народження В. М. Михальської (1964) – української художниці / А. Силюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2014 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2013. – С. 125–129.

Віра Михайлівна Комзюк: "Горжусь, що народилася в Колодяжному"

Комзюк В. М. (дівоче прізвище Колдуба) народилася 8 серпня 1948 року в селі Колодяжне Ковельського району. Здобувши у 1966 р. середню освіту, розпочала свою трудову діяльність електрослюсарем Ковельського райоб'єднання «Сільхосптехніка». У 1973 р., закінчивши історичний факультет Луцького державного педінституту імені Лесі Українки, була направлена за розподілом у село Дольськ Любешівського району вчителем історії та географії в місцевій школі. Проте, коли у Колодяжному з'явилась вакансія наукового співробітника в музеї Лесі Українки, не вагаючись повертається до рідного села, і музейна справа стає її життям.

Майже 40 років трудової діяльності Віри Михайлівни Комзюк було присвячено саме музейництву (1979–2016 рр.). Очоливши колектив музею Лесі Українки у Колодяжному (1979), молода завідувачка мала вирішувати питання кардинальної реорганізації установи, зокрема: побудова нового приміщення для літературного музею та наповнення його експонатами; ремонт та концептуальне переосмислення експозиції меморіальної частини музею у будинках Косачів.

Восени 1980 р. у новобудові відкрилась перша літературна експозиція. У Колодяжне прибула делегація письменників на чолі з першим секретарем Спілки письменників України, лауреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченка Павлом Загребельним. Першу екскурсію по експозиції для почесних гостей провела Віра Михайлівна Комзюк. 

Зі здобуттям незалежності України, постала гостра необхідність побудови нової літературної експозиції. Цей тягар взяла на свої плечі завідувачка музею та її колектив. Тематико-експозиційний план, тексти лекцій-екскурсій, і ось, з 1991 р. музей має нову експозицію, створену на високому науковому й естетичному рівні.

Під керівництвом Віри Комзюк було удосконалено збір, облік, та збереження музейних предметів, зокрема, проведено інвентаризацію фондів музею. Завдяки комунікабельності і високій професійності завідувачки надійшло 78 одиниць меморіального фонду Косачів. А листування з Мар'яном Коцем, повноважним представником у США з питань повернення в Україну культурних цінностей, принесло музею близько 800 одиниць архіву Юрія Косача (племінника поетеси). На грудень 2016 р. у музеї нараховувалося 6700 експонатів основного і 6831 науково-допоміжного фонду.

Результатом великої науково-дослідницької роботи колективу на чолі з завідувачкою була участь співробітників у багатьох наукових конференціях як у стінах рідного музею, так і за його межами та ряд статей у наукових збірниках. За участі Віри Михайлівни Комзюк було підготовлено ряд видань, зокрема, путівники по музею (1996 р.; 2001 р.; 2006 р.; 2008 р.; 2011 р.); каталог-довідник «Прижиттєві документи і матеріали Лесі Українки і родини Косачів»; повне видання українських узорів, зібраних Ольгою Косач-Кривинюк та факсимільне видання альбому «Олена Пчілка»; репринтні видання творів Лесі Українки «Лісова пісня», «На крилах пісень» та перекладів Лесі Українки, Максима Славинського з Гейнріха Гейне «Книга пісень»; дитячі твори Лесі Українки «Біда навчить», «Давня весна»; фольклористичну працю Лесі Українки «Купала на Волині»; поему Олени Пчілки «Козачка Олена».

За свою багаторічну подвижницьку працю В. М. Комзюк отримала низку нагород, найважливіші з яких: Почесна грамота Президента України (1994 р.), звання «Заслужений працівник культури України». (1994 р.), обласна літературна премія «Одержимість» (1996 р.), кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня (2009 р.), «Почесний краєзнавець України».

Нині Віра Михайлівна на заслуженому відпочинку, але улюблену справу не полишає, вона і далі популяризує життя і творчість родини Косачів. У 2021 році видала путівник по Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

Антонюк О. 8 серпня 75 років від дня народження В. М. Комзюк (1948) – лесезнавиці, музеєзнавиці, заслуженого працівника культури України / О. Антонюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2022. – С. 146–150.

 

Література:

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / авт. тексту: В. Комзюк, Л. Мержвинська. – Луцьк : Ініціал, 1996. – 60 с.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / авт. тексту: В. Комзюк, Л. Мержвинська. – Луцьк : Ініціал, 2006. – 80 с. : кольор. іл., фото.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / авт. тексту: В. Комзюк, Л. Мержвинська. – Луцьк : Медіа, 2008. – 12 с. : кольор. іл., фото.

Меморіальні речі Лесі Українки та родини Косачів : зі збірки  Колодяженського літ.-мемор. музею Лесі Українки / авт. тексту В. Комзюк. – Ковель : Ковел. міськ. друк., 2013. – 12 с. : фот. кольор. – (Колекції Волинського краєзнавчого музею ; вип. 7).

***

Леся Українка. Волинські сюжети : іст.-краєзн. нариси / О. Антонюк [та ін.] ; упоряд.: Н. Ю. Пушкар, В. М. Комзюк. – Луцьк : Волин. старожитності, 2012. – 252 с.

Леся Українка. Слово, моя ти єдиная зброє… / упоряд.: В. Комзюк, Н. Пушкар, А. Силюк. – Луцьк, 2016. – 292 с.

«Лісова пісня» Лесі Українки в рецепціях / упоряд. О. Бойко, В. Комзюк [та ін.]. – Луцьк ; Ковель : Надстир’я, 2015. – 128 с.

Олена Пчілка – дітям : для мол. та серед. шк. віку / упоряд.: В. Комзюк, Н. Пушкар. – Львів : Апріорі, 2015. – 76 с.

Сташенко Н. «Та в нас пісні її лишились, В яких живе душа жива...» : до іст. публ. перших поетич. зб. Лесі Українки / Н. Сташенко ; уклад.: В. М. Комзюк, Н. Ю. Пушкар. – Ковель : Ковел. міськ. друк., 2011. – 40 с.

Український народний орнамент : вишивки, тканини, писанки : зібрала Ольга Петрівна Косач-Драгоманова (Олена Пчілка). Вип. VIII / вступ. ст. Н. Сташенко, уклад.: В. Комзюк, Н. Пушкар. – Ковель : Ковел. міськ. друк., 2010. – 36 с.

***

Комзюк В. М. Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в селі Колодяжне : путівник / В. М. Комзюк, Н. Ю. Пушкар. – Луцьк : Надстир'я, 2020. – 24 с.

Комзюк В. М. «Лісової пісні» музей (знаходиться в урочищі Нечимне) / В. М. Комзюк // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2016. – Т. 17 : Лег-Лощ. – С. 464. 

Пушкар Н. Матеріали до каталога-довідника «Документи і матеріали Лесі Українки і родини Косачів у музеях, установах Волині» / Н. Пушкар, І. Несторук, В. Комзюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії : матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України, 100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права : наук. зб. – Ковель, 2018. – С. 411–418.

***

Бондаренко Г. В. 30 років ВООНСКУ та відомі постаті у краєзнавстві /  Г. В. Бондаренко // Історичне краєзнавство Волинської області (1939–2019 роки), присвяч. 30-річчю Волин. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України та 75-річчю факультету історії, політології та нац. безпеки Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2021. – С. 351–404.

Дмитренко А. Луцьк і Леся Українка та родина Косачів у дослідженнях волинських музейників / А. Дмитренко // Старий Луцьк : наук.-інформ. зб. ЛДІКЗ. – Луцьк, 2021. – Вип. XVII. – С. 279–290.

Пушкар Н. Віра Михайлівна Комзюк : нот. до неупередж. біогр. / Н. Пушкар // Волинський музейний вісник : наук. зб. – Луцьк, 2010. – Вип. 2. – С. 38–45.

Семенюк А. «І будуть приходити люди...» (штрихи до творчої біографії Віри Комзюк) / А. Семенюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії : матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України, 100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права. : наук. зб. – Ковель, 2018. – С. 429–433.

Чашук М. Штрихи до біографії родини Косачів / М. Чашук // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії : матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України, 100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права : наук. зб. – Ковель, 2018. – С. 441–444.

***

Пушкар Н. 8 серпня 70 років від дня народження В. М. Комзюк (1948) – лесезнавця, музеєзнавця, заслуженого працівника культури України / Н. Пушкар // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2018 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Запоріжжя, 2017. – С. 153–160.

 

27 липня 100 років від дня народження Д. Д. Довбошинського (1924–2012) – українського художника

 

До плеяди видатних митців України другої половини ХХ століття належить Данило Данилович Довбошинський. Народився майбутній художник 27 липня 1924 року у сім’ї механіка Луцької філії фірми «Зінгер» у містечку Колки на Волині. Перші стимули до творчості отримав у місцевій школі під увагою вчителя Яна Ясека. Подарованими акварельними фарбами робив копії з репродукцій, портретні начерки, пейзажі. На мистецьке обдаровання юнака звернув увагу Клим Савур (Дмитро Клячківський) – один з очільників УПА на Волині, коли зимового вечора 1943 року завітав до батька Данила з проханням ремонту та пошиття одягу військовим. Відтак Данило теж виконав кілька підпільних доручень з оформлення бойових відозв і плакатів. Восени 1944 року його разом з батьком мобілізували до червоної армії. Після демобілізації (1945) працював у Луцькому драматичному театрі актором і сценографом. Випускник Варшавської Академії мистецтв Юрій Миц, що тоді був головним художником театру, наполіг на подальшій освіті юнака. 1946 року Данило виїхав до Львова, де його прийняли на навчання (відразу на 4-ий курс) у художнє училище (тепер ім. І. Труша). Через кілька місяців шляхом конкурсного відбору перевели до новоствореного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Навчання в інституті у художника яскравого і радісного таланту Романа Сельського, який багато в чому визначив своєрідність львівської живописної школи, переросло в дружбу на все життя. По закінченні навчання залишався на викладацькій роботі і впродовж 1953–1984 рр. навчав майбутніх митців живопису.

Важко переоцінити значення для Довбошинського літніх виїздів у Крим і Карпати на чолі з Романом Сельським та його дружиною Маргіт, ученицею Фернана Леже. Подружжя Сельські і художник Роман Турин на початку 1950-х років заклали колонію українських «барбізонців» у селі Дземброня біля підніжжя Чорногори. Тут збиралося інтелектуальне товариство – художники з Києва і Львова.  Жанрове багатство створеного Довбошинським у Карпатах вражає: це краєвиди, портрети, побутові сценки, натюрморти. Значна частина робіт виконана у техніці монотипії, яка так йому полюбилася. Художник створив і  багатовимірний живописний образ Гуцульщини («Гуцульська пара», «Танець», «Пісня Чорногори», «Гуцульська легенда», «Вечір у Карпатах», «Хати під горою», «Гуцульський натюрморт», «Біля потоку», «Наречена», «Жовті квіти в Карпатах», «Село Дземброня», «Гуцулка» та інші).

Чуттєве проникнення в Карпати опосередковано відобразилося в багатьох інших творах митця – в портретах художників Г. Якутовича, Р.Турина, кінорежисера С. Параджанова, з якими особисто знався і приятелював. Зі зрілістю років частота звернень Довбошинського до портретного жанру зростала. Він немов боявся не встигнути сказати головне. Його героями стають духовно близькі йому люди. Він пише портрет свого вчителя Р. Сельського з гострим запитальним поглядом, дружелюбно іронічну Маргіт, портрет мистецтвознавця В. Овсійчука, композитора М. Колесси, скульптора Д. Крвавича, письменника В. Стуса, подвижника музейної справи Б. Возницького. Інтимний портрет теж є складовою творчості Довбошинського («Автопортрет», «Портрет друга», «Весна Маркіяна»). Частина його портретів має документальну основу. Це, зокрема, стосується зображень діячів національно-визвольного руху періоду 1940-х – 50-х років. Ці роботи він подарував рідним Колкам, де з його  ініціативи було відкрито мистецьку галерею Колківської школи-інтернату.

З неменшою серйозністю Довбошинський створює «портрет» Львова, який складається з різних образів старої і нової архітектури. У серії «Живописний Львів» художник постає мудрим і закоханим творцем: він місто бачить легендарним і неповторним («Кафедральний собор у Львові», «Миколаївська церква», «Львів. Площа Ринок» «Монастир Бенедиктинок»).

У процесі самоідентифікації для Довбошинського дуже важливою стала тема рідного Полісся. Рідна Волинь приходила до нього з образами Лесиної феєрії. У тих поліських краєвидах митець виражав себе і своє ставлення до життя. («На мотив «Лісової пісні», «Ранок. Моє Полісся»). Деколи виникало почуття вини: може, замало змалював рідні краї. «Я – поліщук, – писав Довбошинський, згадуючи чинники своєї біографії, які вплинули на формування його особистості і творчості. – Неможливо втекти від юних років, від трави, по якій бігав босими ногами. Я тим живу… Моє Полісся  – це поліська Волинь, ближче до Колодяжного, звідки Леся Українка». У 2004 році за любов до рідної землі, великий внесок у культурну спадщину Волинського краю романтичному співцеві української природи Д. Довбошинському присвоєно звання почесного громадянина Колок.

Фанатична відданість Довбошинського малярству дала великі результати – це незліченна кількість творів, які в більшості розбрелися по музеях, приватних збірках України, Європи, Америки. У колекції Волинського краєзнавчого музею – одне з кращих полотен художника, присвячене образу Лесі Українки. Твір вражає дивовижною красою живописної поверхні як у цілому, так і в найменших її фрагментах. Художник пише густо, з насолодою місить фарбу, ліпить рельєф. Свій живописний метод митець називав «ворожінням».

8 серпня 2012 року Данило Довбошинський відійшов у засвіти. Помер у Луцьку. Похований у рідному містечку Колки.

Тамара Левицька

(Левицька Т. 27 липня 100 років від дня народження Д. Д. Довбошинського (1924–2012) – українського художника / Т. Левицька // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 126–129.)

Література:

Гелетій Я. Художник з Колок : до 80-річчя від дня народж. заслуж. худож. України Данила Довбошинського / Я. Гелетій. – Львів : Джерело ; Дубно : Дубен, 2004. – 42 с.

Довбошинський Данило Данилович // Художники Прикарпаття : альбом. – Київ, 1989. – С. 247.

Шикалюк К. Художники народжені на Волині та їх внесок в українське і світове мистецтво / К. Шикалюк // Молодь як стратегічний потенціал розбудови національної економіки : зб. тез, доп. XV Міжнар. студ. наук. конф. / упоряд.: О. П. Боярчук, І. В. Макарук, Р. Г. Савчук. – Луцьк, 2022. – С. 68–71. 

Дубровська Р. Довбошинський Данило Данилович: «Гармонія – то моя стихія» / Р. Дубровська // Нова доба. – 2005. – 22 січ. – С. 2.

 

* * *

Довбошинський Данило Данилович // Митці України : енцикл. довід. – Київ, 1992. – С. 218–219.

Зінько Д. 27 липня 90 років від дня народження Данила Довбошинського (1924–2012) – українського художника / Д. Зінько // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2014 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А.  Понагайба. – Луцьк, 2013. – С. 118–119.

Стельмащук Г. Довбошинський Данило Данилович / Г. Стельмащук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2008. – Т. 8 : Дл–Дя. – С. 168.

 

17 липня 90 років від дня народження Й. Г. Струцюка (1934) – українського письменника, заслуженого діяча мистецтв України

 

Йосип Георгійович Струцюк народився 17 липня 1934 року в селі Стрільці на Холмщині. В 1944 році разом з батьками був депортований в с. Новослобідка Запорізької області. З 1946 року мешкав  на Волині. Саме тут закінчив Глинищенську початкову, Копачівську семирічну школи. Навчався у Рожищенській середній вечірній школі робітничої молоді.

З 1953 по 1958 роки навчався в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки. Працював вчителем у Білостоцькій середній школі, був науковим співробітником в музеї-садибі Лесі Українки в с. Колодяжному та Волинському краєзнавчому музеї. Також працював журналістом, режисером народної самодіяльної студії та очолював обласну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Багато талановитої молоді обрали письменницьку стежину, саме завдяки настановам та порадам Йосипа Георгійовича, який керував літературною студією «Лесин кадуб».

Йосип Струцюк є автором понад 50 поетичних, прозових та драматичних  книжок, серед них – збірки «Освідчення» (1965), «Засвідчення» (1969), «Досвідчення» (1982), «Поезії» (1984), «Сторожові вежі» (1993), двотомник вибраних поезій «Фарватер» (2009) та інші. Широкого розголосу набула збірка «Потойбіч тиші», яка у 2000 році вийшла у перекладі на польську мову. Поетичні твори Йосипа Струцюка друкувалися в багатьох журналах, антологіях, навіть в читанках.

У різний час підтримували і схвально відгукувалися про поетичну творчість Йосипа Струцюка такі відомі письменники, як Микола Бажан, Михайло Стельмах, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Микола Вінграновський. Борис Олійник, Микола Жулинський та ін. А славетна Ліна Костенко вже при першому ознайомленні з віршами поета не забарилася відмітити: «Головне, що перед нами – справжній поет… в основі своїй він неординарний, він чесний перед собою і перед людьми, він шукає свого фарватеру на глибинах».

А після роману «Круцю, круцю, журавлі», що був виданий через десять років після свого написання (1996), один за одним виходять з друку потужні та багатопланові прозові твори такі, як дилогія «Од Гучви до Стоходу» (2007), збірки повістей та оповідань «Цвіт дикої шандри» (2008), «Помста Салмакиди», «Усе не так просто» (2010), роман «Чорний припс» (2008), збірка новел та оповідань «Сповідь із зеленим натяком» та багато інших. Недарма відомий метр української прози Роман Федорів зазначив: «Проза Йосипа Струцюка така ж цікава, як і поезія. Опріч того вона – чесна, правдива, безкомпромісна».

У своїх драматичних поемах «Смерть Хмельницького», «Свідчимо перед Богом» (про гетьмана Івана Виговського), «Анафема» (про гетьмана Івана Мазепу), п’єса «Декалог самопосвяти» (про бій у Гурбинському лісі між повстанцями та енкаведистами) автор торкнувся найболючіших аспектів нашої історії. А вистава «Роман- великий князь Волинський і Галицький» пройшла з успіхом на початку 1990-х років у Волинському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.

Серед виданих автором книг є чимало для дітей. На особливу увагу заслуговує поема-казка «Славен витязь Кожум’яка», що існує в музичному варіанті. Збірки «Бузьків вогонь» (1965), «Гостинець од зайця» (1971) та повість «Романко і Трубач» (1984).

До двотомника «Місячний зайчик» і «Воронько» (2005) увійшли твори, що були з попередніх збірок, а також і нових, зокрема про боротьбу Української Повстанської Армії на теренах Волині. Саме ця тема чи не вперше піднімається Струцюком у дитячій літературі в пострадянський період.

Публіцистика волинського автора міститься у збірнику «Події – в анфас, а постаті в профіль» (2011). Тут статті про наші змагання за волю і державотворення, роздуми про творчість Кондзелевича, Братковського, Бернса, Петефі, Гоголя, Шевченка, Лесі Українки, Соломії Крушельницької, Пікассо, спогади про сучасних митців – Вінграновського, Пашкевича, Валенту та інших, рецензії на твори молодих авторів тощо.

«Коли читаєш Йосипа Струцюка, – пише його побратим по перу Петро Сорока, – засвічується душа і поривається дух, хочеться жити і працювати для України. Така в них латентна сила. У Струцюка кожне слово, ба навіть титла, дихає Україною. І головне, звичайно, добротний художній рівень, ота стилістична викінченість, яку знаходимо тільки в справжніх майстрів. Нині з’являється чимало творів про Україну і Бога, але більшість з них тільки профанує цю святу тему. Й. Струцюк пише так ніби з кожної букви на нього дивляться суворі очі Вседержителя. Для нього неприпустимо – схибити чи злукавити у слові».

Опріч усього, Йосип Струцюк творив ще й пісні з такими видатними композиторами, як Анатолій Кос-Анатольський, Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич, Георгій Майборода, а також із Віктором Тиможинським, Петром Свистом, Олександром Гаркавим, Мирославом Стефанишиним та іншими.

На рахунку волинського автора два пісенних збірника для дорослих «Ти моє терпке пісенне диво» (1998) і для дітей «Жайвірковий великдень» (1999). Провідною тематикою пісень Йосипа Струцюка стали національно-визвольні змагання нашого народу, любов до рідної землі, краса природи та високі інтимні почуття. Зокрема, А. Кос-Анатольський писав: «Йосип Струцюк – один із найкращих наших поетів, слово котрого природно лягає на музику».

Не можна оминути пісенно-збиральницької роботи автора. До пісенника «Ти не згасла, зоре ясна» Пісні Холмщини й Підляшшя» (2006) він зібрав понад 200 оригінальних народних текстів і мелодій, підібрав цікавий ілюстративний матеріал, виступив у співавторстві з М. Стефанишиним як упорядник пісенника.

За сценарієм та режисурою Йосипа Струцюка створено біля десятка короткометражних кінострічок. Майже всі вони були відзначені на республіканських та всесоюзних конкурсах.

Фільм «В обійсті чорного самітника», де йдеться про рідкісного птаха – чорного лелеку, було удостоєно головного призу на республіканському кінофестивалі, а на всесоюзному – ще й золотої медалі (1980). Найвищі нагороди здобули також такі кінострічки, як «На відстані пострілу» (про знищеного людиною тура) і «Помилка Тарзана» (про вовків). А кінофільм про волинське диво-озеро Світязь отримав на міжнародному конкурсі «Кіномарина-77» бронзову медаль.

Йосип Струцюк організував і майже 20 років керував Луцькою молодіжною студією «Лесин кадуб». Молоді літстудійці в майбутньому ставали членами Національної спілки письменників України.

Про життєвий і творчий шлях письменника вийшов збірник матеріалів «Завжди і у всьому залишатися собою» (2010).

За свої чималі творчі здобутки Йосип Георгійович був відзначений різного роду нагородами. Він став лауреатом обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського за поетичні збірки «Глибока живиця» (1989), «Терпкі сторінки» (19991), п’єсу «Роман – великий князь Волинський і Галицький» та за створені національно-патріотичні пісні (1992).

Також Й. Струцюк є лауреатом 1-ї Міжнародної літературної премії ім. Богдана-Нестора Лепкого за машинописний варіант повісті «Цвіт дикої шандри» (2006) лауреатом премії Національної спілки письменників України «Благовіст» за поетичну збірку «Десятий день тижня» (2006), міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за поетичну збірку «Віть розчахнутої блискавки» (2008), премії імені П. Куліша (2012), премії Товариства «Холмщина» «Корона Данила» за збір і впорядкування пісень Холмщини та Підляшшя (2009), премії фонду Тараса Шевченка «У своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (2010) та багато інших.

Йосип Струцюк є заслуженим діячем мистецтв України, почесним громадянином міста Луцька за свою плідну працю та активну життєву позицію.

Валентина Машлай

 (Машлай В. 17 липня 90 років від дня народження Й. Г. Струцюка (1934) – українського письменника, заслуженого діяча мистецтв України / В. Машлай // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 117–124.)

У відділі краєзнавчої роботи підготовлена книжкова виставка – "Йосип Струцюк: феномен лучанина, якого шанує Україна"

Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з творчістю письменника!

Література:

Струцюк Й. Безконечна казочка : вірші для дошк. і мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1984. – 16 с. : іл.

Струцюк Й. Бог задумав інакше... : роман / Й. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2018. – 430 с.

Струцюк Й. Бузьків вогонь : вірші / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1969. – 28 с.

Струцюк Й. Буб : повість для дітей мол. шк. віку / Й. Струцюк ; мал. В. Протопоп. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 32 с. : іл.

Струцюк Й. Вареники : вірші / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1977. – 16 с.

Струцюк Й. Віть розчахнутої блискавки : поезії / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 198 с.

Струцюк Й. Вогонь предків : лірика / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 188 с.

Струцюк Й. Волинська абетка / Й. Струцюк ; худож. Н. Булецька. – Луцьк : Терен, 2013. – 51 с.

Струцюк Й. Волинська абетка / Й. Струцюк ; ред. О. Мельник. – Луцьк : Bbraille studio, 2018. – 72 с.

Струцюк Й. Воронько : повісті, оповід., новели та казки для дітей. / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 164 с. : іл.

Струцюк Й. Глибока живиця : поезії / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1989. – 120 с.

Струцюк Й. Гомін Турового урочища : повість для мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1981. – 37 с.

Струцюк Й. Гостинець од зайця : вірші та казки / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1971. – 48 с.

Струцюк Й. Гучва. Повість печальних літ : роман / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 124 с.

Струцюк Й. Десятий день тижня : поезії / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 84 с.

Струцюк Й. Досвідчення : поезії / Й. Струцюк. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 80 с.

Струцюк Й. Жайвірковий Великдень : пісні для дітей на вірші Й. Струцюка / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 1999. – 48 с.

Струцюк Й. Засвідчення : поезії / Й. Струцюк. – Київ : Молодь, 1969. – 80 с.

Струцюк Й. Зозулині черевички : вірші для дітей / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк, 2004. – 28 с.

Струцюк Й. Іди, іди, дощику : вірші для дошкільнят і мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Дубно : Незабудка, 1992. – 16 с.

Струцюк Й. Інфамія : роман-хроніка майже документальний і майже незакінчений / Й. Струцюк. – Луцьк : [б. в.], 2014. – 412 с.

Струцюк Й. Йде у гості Миколай : поезія для дошк. та мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2004. – 8 с.

Струцюк Й. Г. Козаки. Кость Гордієнко. Іван Піддубний : іст. повісті / Й. Г. Струцюк. – Київ : Український пріоритет, 2023. – 335 с.

Струцюк Й. Коливо : белетристика і публіцистика / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2014. – 444 с.

Струцюк Й. Коридор : белетристика і публіцистика / Й. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2019. – 462 с.

Струцюк Й. Крилата квітка : казки для дітей дошк. та мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 32 с.

Струцюк Й. Круцю, круцю, журавлі... : роман / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 257 с.

Струцюк Й. Лінія життя : повість, оповід. / Й. Струцюк. – Київ : Рад. письменник, 1985. – 208 с.

Струцюк Й. Лісовий гість : розмальовки з лічилками, загадками та відгадками: для дошкільнят та дітей мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 16 с.

Струцюк Й. Місячний зайчик : драм. поеми та вірші для дітей. Т. 1 / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 130 с. : іл.

Струцюк Й. Г. На березі крутіжу  : зб. прозових творів / Й. Г. Струцюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 384 с.

Струцюк Й. Найкращій матері – смерть! : трагедія / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 72 с.

Струцюк Й. Од Гучви до Стоходу : дилогія : романи / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. книга, 2007. – 332 с.

Струцюк Й. Г.Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо : повість кровавих літ / Й. Г. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2017. – 287 с.

Струцюк Й. Освідчення : поезії / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1965. – 27 с.

Струцюк Й. Г. Отаман Болбочан та інші : роман майже док. / Й. Г. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2017. – 191 с.

Струцюк Й. Під арештом ночі : оповідання, новели, есеї / Й. Струцюк. – Луцьк : Вісник і К, 2004. – 132 с.

Струцюк Й. Г. По дорозі до Савур-могили : роман / Й. Г. Струцюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 166 с.

Струцюк Й. Події – в анфас, а постаті – в профіль : есеї, ст., рец., кіносценарії, радіоп’єси / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 318 с.

Струцюк Й. Поезії / Й. Струцюк. – Київ : Дніпро, 1984. – 144 с.

Струцюк Й. Помста козацька : оповідання для мол. і серед. шк. віку / Й. Струцюк ; мал. М. Волошина. – Луцьк : Вісник і К, 2003. – 56 с.: іл.

Струцюк Й. Помста Салмакиди : оповід., повісті / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2010. – 340 с.

Струцюк Й. Потойбіч тиші : поезії / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 250 с.

Струцюк Й. Г. Потомок Ілька Муровця : повість / Й. Г. Струцюк. – Харків : Панов А. М., 2021.– 146 с.

Струцюк Й. Пригоди за всілякої погоди : повісті для дітей мол. і серед. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 2012. – 152 с.

Струцюк Й. Роман і Романовичі : драм. поеми / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 160 с.

Струцюк Й. Романко і Трубач : повісті для мол. шк. віку / Й. Струцюк ; мал. Г. Романова. – К. : Веселка, 1984. – 108 с. : іл.

Струцюк Й. Свідчимо перед Богом... : драм. поеми / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 192 с.

Струцюк Й. Смерть Хмельницького : драм. поема на 1 дію / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1994. – 44 с.

Струцюк Й. Сон рябої кобили (і сміх і гріх) : гумор і сатира / Й.  Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 36 с.

Струцюк Й. Г. Сповідь із зеленим натяком : повісті, оповідання, новели / Й. Г. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2012. – 468 с.

Струцюк Й. Сторожові вежі : поезії 1953–1993 років / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 168 с.

Струцюк Й. Стохід. Повість жорстоких літ : роман / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 180 с.

Струцюк Й. Терпкі сторінки : поезії / Й. Струцюк. – Київ : Рад. письменник, 1991. – 96 с.

Струцюк Й. Ти – моє терпке пісенне диво : пісні на вірші Й. Струцюка / Й. Струцюк. – Луцьк : Медіа, 1998. – 96 с.

Струцюк Й. Усе не так просто : повісті, оповідання, есеї / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2010. – 272 с.

Струцюк Й. Фарватер : вибр. поезії у 2 т. Т. 1 / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 556 с.

Струцюк Й. Фарватер : вибр. поезії у 2 т. Т. 2 / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 508 с.

Струцюк Й. Цвіт дикої шандри : повісті, оповідання / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2008. – 164 с.

Струцюк Й. Червень – місяць тиші : оповідання та етюди / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1980. – 96 с. : іл.

Струцюк Й. Чорний припс : роман, повісті / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2009. – 444 с.

Струцюк Й. Чорногузка, або ж  Пригоди за всякої погоди : повість для дітей серед. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2008. – 42 с.

Струцюк Й. Я не шевчик і не кравчик : вірші для дітей / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1973. – 24 с.

Струцюк Й. Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки : путівник / Й. Струцюк, І. Чернецький. – Львів : Каменяр , 1984. – 70 с. ; 1986. – 70 с.

Струцюк Й. Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / Й. Струцюк, І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1969. – 72 с. ; 1971. – 72 с. ; 1976. – 44 с. ; 1976. – 42 с.

Ти не згасла, зоре ясна : пісні Холмщини та Підляшшя / зібрали і упоряд. : пісен. тексти – Й. Струцюк, музич. – М. Стефанишин. – Луцьк : Ініціал, 2006. – 352 с.

Struciuk J. Po tamtej stronie ciszy / J. Struciuk / Prsekład z języka ukraińskiego T. Karabowicza. – Białystok : Prymat, 2000. – 71 s.

 

***

Корнелюк Д. Струцюк Йосип Георгійович / Д. Корнелюк // Корнелюк Д. Вогонь дерзання : іст.-реліг. нариси / Д. Корнелюк. – Ковель, 2018. – С. 220–221.

Ольшевський І. Е. На глибинах долі / І. Е. Ольшевський // Ольшевський І. Е. Із калейдоскопа десятиліть. Рефлексії запізнілого вісімдесятника / І. Е. Ольшевський. – Луцьк, 2022. – Т. 2. – С. 15–17.

Яручик В. П. Історичні витоки прози Йосипа Струцюка / В. П. Яручик // Сучасна наука та освіта Волині : зб. матеріалів наук.-прак. конф. / упоряд., ред. Б. Є. Жулковський. – Луцьк, 2018. – С. 59–62.

Вербич В. Художня правда Йосипа Струцюка: ключ до української сутності / В. Вербич // Слово і час. – 2019. – № 7. – С. 78–86.

Жулинський, М. Честь вам і хвала, дорогий майстре! : Йосипові Струцюку з нагоди його ювілею / М. Жулинський // Укр. літ. газ. – 2019. – 19 лип. – С. 6–7.

Оголошено імена лауреатів престижних недержавних відзнак 2020 року // Культура і життя. – 2020. – 14 лют. – С. 2–3.

Павлюк І. «Родоводу мого неспокій», або ж писати так як живеш, а жити  – як пишеш... / І. Павлюк // Укр. літ. газ. – 2019. – 6 груд. – С. 18–19.

Президент призначив стипендії діячам культури і мистецтва // Літ. Україна. – 2018. – 13 груд. – С. 2.

Романюк Н. «...Я стріляв із скоростріла, ти набої подавала...» : пісню про Руденських повстанців співає весь світ / Н. Романюк // Вісник+К. – 2023. – 13 лип. – С. 7.