До
плеяди видатних митців України другої половини ХХ століття належить Данило
Данилович Довбошинський. Народився майбутній художник 27 липня 1924 року у
сім’ї механіка Луцької філії фірми «Зінгер» у містечку Колки на Волині. Перші стимули до творчості отримав у місцевій школі
під увагою вчителя Яна Ясека. Подарованими акварельними фарбами робив копії з
репродукцій, портретні начерки, пейзажі. На мистецьке обдаровання юнака звернув
увагу Клим Савур (Дмитро Клячківський) – один з очільників УПА на Волині, коли
зимового вечора 1943 року завітав до батька Данила з проханням ремонту та
пошиття одягу військовим. Відтак Данило теж виконав кілька підпільних доручень
з оформлення бойових відозв і плакатів. Восени 1944 року його разом з батьком
мобілізували до червоної армії. Після демобілізації (1945) працював у Луцькому
драматичному театрі актором і сценографом. Випускник Варшавської Академії
мистецтв Юрій Миц, що тоді був головним художником театру, наполіг на подальшій
освіті юнака. 1946 року Данило виїхав до Львова, де його прийняли на навчання
(відразу на 4-ий курс) у художнє училище (тепер ім. І. Труша). Через кілька
місяців шляхом конкурсного відбору перевели до новоствореного інституту
прикладного та декоративного мистецтва. Навчання в інституті у художника
яскравого і радісного таланту Романа Сельського, який багато в чому визначив
своєрідність львівської живописної школи, переросло в дружбу на все життя. По
закінченні навчання залишався на викладацькій роботі і впродовж 1953–1984 рр.
навчав майбутніх митців живопису.
Важко
переоцінити значення для Довбошинського літніх виїздів у Крим і Карпати на чолі
з Романом Сельським та його дружиною Маргіт, ученицею Фернана Леже. Подружжя
Сельські і художник Роман Турин на початку 1950-х років заклали колонію українських
«барбізонців» у селі Дземброня біля підніжжя Чорногори. Тут збиралося
інтелектуальне товариство – художники з Києва і Львова. Жанрове багатство створеного Довбошинським у
Карпатах вражає: це краєвиди, портрети, побутові сценки, натюрморти. Значна
частина робіт виконана у техніці монотипії, яка так йому полюбилася. Художник
створив і багатовимірний живописний
образ Гуцульщини («Гуцульська пара», «Танець», «Пісня Чорногори», «Гуцульська
легенда», «Вечір у Карпатах», «Хати під горою», «Гуцульський натюрморт», «Біля
потоку», «Наречена», «Жовті квіти в Карпатах», «Село Дземброня», «Гуцулка» та
інші).
Чуттєве
проникнення в Карпати опосередковано відобразилося в багатьох інших творах
митця – в портретах художників Г. Якутовича, Р.Турина, кінорежисера С.
Параджанова, з якими особисто знався і приятелював. Зі зрілістю років частота
звернень Довбошинського до портретного жанру зростала. Він немов боявся не
встигнути сказати головне. Його героями стають духовно близькі йому люди. Він
пише портрет свого вчителя Р. Сельського з гострим запитальним поглядом,
дружелюбно іронічну Маргіт, портрет мистецтвознавця В. Овсійчука, композитора
М. Колесси, скульптора Д. Крвавича, письменника В. Стуса, подвижника музейної
справи Б. Возницького. Інтимний портрет теж є складовою творчості
Довбошинського («Автопортрет», «Портрет друга», «Весна Маркіяна»). Частина його
портретів має документальну основу. Це, зокрема, стосується зображень діячів
національно-визвольного руху періоду 1940-х – 50-х років. Ці роботи він
подарував рідним Колкам, де з його
ініціативи було відкрито мистецьку галерею Колківської школи-інтернату.
З
неменшою серйозністю Довбошинський створює «портрет» Львова, який складається з
різних образів старої і нової архітектури. У серії «Живописний Львів» художник
постає мудрим і закоханим творцем: він місто бачить легендарним і неповторним
(«Кафедральний собор у Львові», «Миколаївська церква», «Львів. Площа Ринок»
«Монастир Бенедиктинок»).
У
процесі самоідентифікації для Довбошинського дуже важливою стала тема рідного
Полісся. Рідна Волинь приходила до нього з образами Лесиної феєрії. У тих
поліських краєвидах митець виражав себе і своє ставлення до життя. («На мотив
«Лісової пісні», «Ранок. Моє Полісся»). Деколи виникало почуття вини: може,
замало змалював рідні краї. «Я – поліщук, – писав Довбошинський, згадуючи
чинники своєї біографії, які вплинули на формування його особистості і
творчості. – Неможливо втекти від юних років, від трави, по якій бігав босими
ногами. Я тим живу… Моє Полісся – це
поліська Волинь, ближче до Колодяжного, звідки Леся Українка». У 2004 році за
любов до рідної землі, великий внесок у культурну спадщину Волинського краю
романтичному співцеві української природи Д. Довбошинському присвоєно звання
почесного громадянина Колок.
Фанатична
відданість Довбошинського малярству дала великі результати – це незліченна
кількість творів, які в більшості розбрелися по музеях, приватних збірках
України, Європи, Америки. У колекції Волинського краєзнавчого музею – одне з
кращих полотен художника, присвячене образу Лесі Українки. Твір вражає
дивовижною красою живописної поверхні як у цілому, так і в найменших її
фрагментах. Художник пише густо, з насолодою місить фарбу, ліпить рельєф. Свій
живописний метод митець називав «ворожінням».
8 серпня
2012 року Данило Довбошинський відійшов у засвіти. Помер у Луцьку. Похований у
рідному містечку Колки.
Тамара Левицька
Література:
Гелетій
Я. Художник з Колок : до 80-річчя від дня народж. заслуж. худож. України Данила
Довбошинського / Я. Гелетій. – Львів : Джерело ; Дубно : Дубен,
2004. – 42 с.
Довбошинський
Данило Данилович // Художники Прикарпаття : альбом. – Київ, 1989. – С. 247.
Шикалюк
К. Художники народжені на Волині та їх внесок в українське і світове мистецтво
/ К. Шикалюк // Молодь як стратегічний потенціал розбудови національної
економіки : зб. тез, доп. XV Міжнар. студ.
наук. конф. / упоряд.: О. П. Боярчук, І. В. Макарук, Р. Г. Савчук. – Луцьк,
2022. – С. 68–71.
Дубровська
Р. Довбошинський Данило Данилович: «Гармонія – то моя стихія» / Р. Дубровська
// Нова доба. – 2005. – 22 січ. – С. 2.
* * *
Довбошинський
Данило Данилович // Митці України : енцикл. довід. – Київ, 1992. – С. 218–219.
Зінько
Д. 27 липня 90 років від дня народження Данила Довбошинського (1924–2012) –
українського художника / Д. Зінько // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині
на 2014 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин.
краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.:
Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба.
– Луцьк, 2013. – С. 118–119.
Стельмащук Г. Довбошинський Данило Данилович / Г. Стельмащук //
Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2008. – Т. 8 : Дл–Дя. – С. 168.
Немає коментарів:
Дописати коментар