27 липня 100 років від дня народження Д. Д. Довбошинського (1924–2012) – українського художника

 

До плеяди видатних митців України другої половини ХХ століття належить Данило Данилович Довбошинський. Народився майбутній художник 27 липня 1924 року у сім’ї механіка Луцької філії фірми «Зінгер» у містечку Колки на Волині. Перші стимули до творчості отримав у місцевій школі під увагою вчителя Яна Ясека. Подарованими акварельними фарбами робив копії з репродукцій, портретні начерки, пейзажі. На мистецьке обдаровання юнака звернув увагу Клим Савур (Дмитро Клячківський) – один з очільників УПА на Волині, коли зимового вечора 1943 року завітав до батька Данила з проханням ремонту та пошиття одягу військовим. Відтак Данило теж виконав кілька підпільних доручень з оформлення бойових відозв і плакатів. Восени 1944 року його разом з батьком мобілізували до червоної армії. Після демобілізації (1945) працював у Луцькому драматичному театрі актором і сценографом. Випускник Варшавської Академії мистецтв Юрій Миц, що тоді був головним художником театру, наполіг на подальшій освіті юнака. 1946 року Данило виїхав до Львова, де його прийняли на навчання (відразу на 4-ий курс) у художнє училище (тепер ім. І. Труша). Через кілька місяців шляхом конкурсного відбору перевели до новоствореного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Навчання в інституті у художника яскравого і радісного таланту Романа Сельського, який багато в чому визначив своєрідність львівської живописної школи, переросло в дружбу на все життя. По закінченні навчання залишався на викладацькій роботі і впродовж 1953–1984 рр. навчав майбутніх митців живопису.

Важко переоцінити значення для Довбошинського літніх виїздів у Крим і Карпати на чолі з Романом Сельським та його дружиною Маргіт, ученицею Фернана Леже. Подружжя Сельські і художник Роман Турин на початку 1950-х років заклали колонію українських «барбізонців» у селі Дземброня біля підніжжя Чорногори. Тут збиралося інтелектуальне товариство – художники з Києва і Львова.  Жанрове багатство створеного Довбошинським у Карпатах вражає: це краєвиди, портрети, побутові сценки, натюрморти. Значна частина робіт виконана у техніці монотипії, яка так йому полюбилася. Художник створив і  багатовимірний живописний образ Гуцульщини («Гуцульська пара», «Танець», «Пісня Чорногори», «Гуцульська легенда», «Вечір у Карпатах», «Хати під горою», «Гуцульський натюрморт», «Біля потоку», «Наречена», «Жовті квіти в Карпатах», «Село Дземброня», «Гуцулка» та інші).

Чуттєве проникнення в Карпати опосередковано відобразилося в багатьох інших творах митця – в портретах художників Г. Якутовича, Р.Турина, кінорежисера С. Параджанова, з якими особисто знався і приятелював. Зі зрілістю років частота звернень Довбошинського до портретного жанру зростала. Він немов боявся не встигнути сказати головне. Його героями стають духовно близькі йому люди. Він пише портрет свого вчителя Р. Сельського з гострим запитальним поглядом, дружелюбно іронічну Маргіт, портрет мистецтвознавця В. Овсійчука, композитора М. Колесси, скульптора Д. Крвавича, письменника В. Стуса, подвижника музейної справи Б. Возницького. Інтимний портрет теж є складовою творчості Довбошинського («Автопортрет», «Портрет друга», «Весна Маркіяна»). Частина його портретів має документальну основу. Це, зокрема, стосується зображень діячів національно-визвольного руху періоду 1940-х – 50-х років. Ці роботи він подарував рідним Колкам, де з його  ініціативи було відкрито мистецьку галерею Колківської школи-інтернату.

З неменшою серйозністю Довбошинський створює «портрет» Львова, який складається з різних образів старої і нової архітектури. У серії «Живописний Львів» художник постає мудрим і закоханим творцем: він місто бачить легендарним і неповторним («Кафедральний собор у Львові», «Миколаївська церква», «Львів. Площа Ринок» «Монастир Бенедиктинок»).

У процесі самоідентифікації для Довбошинського дуже важливою стала тема рідного Полісся. Рідна Волинь приходила до нього з образами Лесиної феєрії. У тих поліських краєвидах митець виражав себе і своє ставлення до життя. («На мотив «Лісової пісні», «Ранок. Моє Полісся»). Деколи виникало почуття вини: може, замало змалював рідні краї. «Я – поліщук, – писав Довбошинський, згадуючи чинники своєї біографії, які вплинули на формування його особистості і творчості. – Неможливо втекти від юних років, від трави, по якій бігав босими ногами. Я тим живу… Моє Полісся  – це поліська Волинь, ближче до Колодяжного, звідки Леся Українка». У 2004 році за любов до рідної землі, великий внесок у культурну спадщину Волинського краю романтичному співцеві української природи Д. Довбошинському присвоєно звання почесного громадянина Колок.

Фанатична відданість Довбошинського малярству дала великі результати – це незліченна кількість творів, які в більшості розбрелися по музеях, приватних збірках України, Європи, Америки. У колекції Волинського краєзнавчого музею – одне з кращих полотен художника, присвячене образу Лесі Українки. Твір вражає дивовижною красою живописної поверхні як у цілому, так і в найменших її фрагментах. Художник пише густо, з насолодою місить фарбу, ліпить рельєф. Свій живописний метод митець називав «ворожінням».

8 серпня 2012 року Данило Довбошинський відійшов у засвіти. Помер у Луцьку. Похований у рідному містечку Колки.

Тамара Левицька

(Левицька Т. 27 липня 100 років від дня народження Д. Д. Довбошинського (1924–2012) – українського художника / Т. Левицька // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 126–129.)

Література:

Гелетій Я. Художник з Колок : до 80-річчя від дня народж. заслуж. худож. України Данила Довбошинського / Я. Гелетій. – Львів : Джерело ; Дубно : Дубен, 2004. – 42 с.

Довбошинський Данило Данилович // Художники Прикарпаття : альбом. – Київ, 1989. – С. 247.

Шикалюк К. Художники народжені на Волині та їх внесок в українське і світове мистецтво / К. Шикалюк // Молодь як стратегічний потенціал розбудови національної економіки : зб. тез, доп. XV Міжнар. студ. наук. конф. / упоряд.: О. П. Боярчук, І. В. Макарук, Р. Г. Савчук. – Луцьк, 2022. – С. 68–71. 

Дубровська Р. Довбошинський Данило Данилович: «Гармонія – то моя стихія» / Р. Дубровська // Нова доба. – 2005. – 22 січ. – С. 2.

 

* * *

Довбошинський Данило Данилович // Митці України : енцикл. довід. – Київ, 1992. – С. 218–219.

Зінько Д. 27 липня 90 років від дня народження Данила Довбошинського (1924–2012) – українського художника / Д. Зінько // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2014 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А.  Понагайба. – Луцьк, 2013. – С. 118–119.

Стельмащук Г. Довбошинський Данило Данилович / Г. Стельмащук // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2008. – Т. 8 : Дл–Дя. – С. 168.

 

17 липня 90 років від дня народження Й. Г. Струцюка (1934) – українського письменника, заслуженого діяча мистецтв України

 

Йосип Георгійович Струцюк народився 17 липня 1934 року в селі Стрільці на Холмщині. В 1944 році разом з батьками був депортований в с. Новослобідка Запорізької області. З 1946 року мешкав  на Волині. Саме тут закінчив Глинищенську початкову, Копачівську семирічну школи. Навчався у Рожищенській середній вечірній школі робітничої молоді.

З 1953 по 1958 роки навчався в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки. Працював вчителем у Білостоцькій середній школі, був науковим співробітником в музеї-садибі Лесі Українки в с. Колодяжному та Волинському краєзнавчому музеї. Також працював журналістом, режисером народної самодіяльної студії та очолював обласну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Багато талановитої молоді обрали письменницьку стежину, саме завдяки настановам та порадам Йосипа Георгійовича, який керував літературною студією «Лесин кадуб».

Йосип Струцюк є автором понад 50 поетичних, прозових та драматичних  книжок, серед них – збірки «Освідчення» (1965), «Засвідчення» (1969), «Досвідчення» (1982), «Поезії» (1984), «Сторожові вежі» (1993), двотомник вибраних поезій «Фарватер» (2009) та інші. Широкого розголосу набула збірка «Потойбіч тиші», яка у 2000 році вийшла у перекладі на польську мову. Поетичні твори Йосипа Струцюка друкувалися в багатьох журналах, антологіях, навіть в читанках.

У різний час підтримували і схвально відгукувалися про поетичну творчість Йосипа Струцюка такі відомі письменники, як Микола Бажан, Михайло Стельмах, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Микола Вінграновський. Борис Олійник, Микола Жулинський та ін. А славетна Ліна Костенко вже при першому ознайомленні з віршами поета не забарилася відмітити: «Головне, що перед нами – справжній поет… в основі своїй він неординарний, він чесний перед собою і перед людьми, він шукає свого фарватеру на глибинах».

А після роману «Круцю, круцю, журавлі», що був виданий через десять років після свого написання (1996), один за одним виходять з друку потужні та багатопланові прозові твори такі, як дилогія «Од Гучви до Стоходу» (2007), збірки повістей та оповідань «Цвіт дикої шандри» (2008), «Помста Салмакиди», «Усе не так просто» (2010), роман «Чорний припс» (2008), збірка новел та оповідань «Сповідь із зеленим натяком» та багато інших. Недарма відомий метр української прози Роман Федорів зазначив: «Проза Йосипа Струцюка така ж цікава, як і поезія. Опріч того вона – чесна, правдива, безкомпромісна».

У своїх драматичних поемах «Смерть Хмельницького», «Свідчимо перед Богом» (про гетьмана Івана Виговського), «Анафема» (про гетьмана Івана Мазепу), п’єса «Декалог самопосвяти» (про бій у Гурбинському лісі між повстанцями та енкаведистами) автор торкнувся найболючіших аспектів нашої історії. А вистава «Роман- великий князь Волинський і Галицький» пройшла з успіхом на початку 1990-х років у Волинському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.

Серед виданих автором книг є чимало для дітей. На особливу увагу заслуговує поема-казка «Славен витязь Кожум’яка», що існує в музичному варіанті. Збірки «Бузьків вогонь» (1965), «Гостинець од зайця» (1971) та повість «Романко і Трубач» (1984).

До двотомника «Місячний зайчик» і «Воронько» (2005) увійшли твори, що були з попередніх збірок, а також і нових, зокрема про боротьбу Української Повстанської Армії на теренах Волині. Саме ця тема чи не вперше піднімається Струцюком у дитячій літературі в пострадянський період.

Публіцистика волинського автора міститься у збірнику «Події – в анфас, а постаті в профіль» (2011). Тут статті про наші змагання за волю і державотворення, роздуми про творчість Кондзелевича, Братковського, Бернса, Петефі, Гоголя, Шевченка, Лесі Українки, Соломії Крушельницької, Пікассо, спогади про сучасних митців – Вінграновського, Пашкевича, Валенту та інших, рецензії на твори молодих авторів тощо.

«Коли читаєш Йосипа Струцюка, – пише його побратим по перу Петро Сорока, – засвічується душа і поривається дух, хочеться жити і працювати для України. Така в них латентна сила. У Струцюка кожне слово, ба навіть титла, дихає Україною. І головне, звичайно, добротний художній рівень, ота стилістична викінченість, яку знаходимо тільки в справжніх майстрів. Нині з’являється чимало творів про Україну і Бога, але більшість з них тільки профанує цю святу тему. Й. Струцюк пише так ніби з кожної букви на нього дивляться суворі очі Вседержителя. Для нього неприпустимо – схибити чи злукавити у слові».

Опріч усього, Йосип Струцюк творив ще й пісні з такими видатними композиторами, як Анатолій Кос-Анатольський, Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич, Георгій Майборода, а також із Віктором Тиможинським, Петром Свистом, Олександром Гаркавим, Мирославом Стефанишиним та іншими.

На рахунку волинського автора два пісенних збірника для дорослих «Ти моє терпке пісенне диво» (1998) і для дітей «Жайвірковий великдень» (1999). Провідною тематикою пісень Йосипа Струцюка стали національно-визвольні змагання нашого народу, любов до рідної землі, краса природи та високі інтимні почуття. Зокрема, А. Кос-Анатольський писав: «Йосип Струцюк – один із найкращих наших поетів, слово котрого природно лягає на музику».

Не можна оминути пісенно-збиральницької роботи автора. До пісенника «Ти не згасла, зоре ясна» Пісні Холмщини й Підляшшя» (2006) він зібрав понад 200 оригінальних народних текстів і мелодій, підібрав цікавий ілюстративний матеріал, виступив у співавторстві з М. Стефанишиним як упорядник пісенника.

За сценарієм та режисурою Йосипа Струцюка створено біля десятка короткометражних кінострічок. Майже всі вони були відзначені на республіканських та всесоюзних конкурсах.

Фільм «В обійсті чорного самітника», де йдеться про рідкісного птаха – чорного лелеку, було удостоєно головного призу на республіканському кінофестивалі, а на всесоюзному – ще й золотої медалі (1980). Найвищі нагороди здобули також такі кінострічки, як «На відстані пострілу» (про знищеного людиною тура) і «Помилка Тарзана» (про вовків). А кінофільм про волинське диво-озеро Світязь отримав на міжнародному конкурсі «Кіномарина-77» бронзову медаль.

Йосип Струцюк організував і майже 20 років керував Луцькою молодіжною студією «Лесин кадуб». Молоді літстудійці в майбутньому ставали членами Національної спілки письменників України.

Про життєвий і творчий шлях письменника вийшов збірник матеріалів «Завжди і у всьому залишатися собою» (2010).

За свої чималі творчі здобутки Йосип Георгійович був відзначений різного роду нагородами. Він став лауреатом обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського за поетичні збірки «Глибока живиця» (1989), «Терпкі сторінки» (19991), п’єсу «Роман – великий князь Волинський і Галицький» та за створені національно-патріотичні пісні (1992).

Також Й. Струцюк є лауреатом 1-ї Міжнародної літературної премії ім. Богдана-Нестора Лепкого за машинописний варіант повісті «Цвіт дикої шандри» (2006) лауреатом премії Національної спілки письменників України «Благовіст» за поетичну збірку «Десятий день тижня» (2006), міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за поетичну збірку «Віть розчахнутої блискавки» (2008), премії імені П. Куліша (2012), премії Товариства «Холмщина» «Корона Данила» за збір і впорядкування пісень Холмщини та Підляшшя (2009), премії фонду Тараса Шевченка «У своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (2010) та багато інших.

Йосип Струцюк є заслуженим діячем мистецтв України, почесним громадянином міста Луцька за свою плідну працю та активну життєву позицію.

Валентина Машлай

 (Машлай В. 17 липня 90 років від дня народження Й. Г. Струцюка (1934) – українського письменника, заслуженого діяча мистецтв України / В. Машлай // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 117–124.)

У відділі краєзнавчої роботи підготовлена книжкова виставка – "Йосип Струцюк: феномен лучанина, якого шанує Україна"

Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з творчістю письменника!

Література:

Струцюк Й. Безконечна казочка : вірші для дошк. і мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1984. – 16 с. : іл.

Струцюк Й. Бог задумав інакше... : роман / Й. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2018. – 430 с.

Струцюк Й. Бузьків вогонь : вірші / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1969. – 28 с.

Струцюк Й. Буб : повість для дітей мол. шк. віку / Й. Струцюк ; мал. В. Протопоп. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 32 с. : іл.

Струцюк Й. Вареники : вірші / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1977. – 16 с.

Струцюк Й. Віть розчахнутої блискавки : поезії / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 198 с.

Струцюк Й. Вогонь предків : лірика / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 188 с.

Струцюк Й. Волинська абетка / Й. Струцюк ; худож. Н. Булецька. – Луцьк : Терен, 2013. – 51 с.

Струцюк Й. Волинська абетка / Й. Струцюк ; ред. О. Мельник. – Луцьк : Bbraille studio, 2018. – 72 с.

Струцюк Й. Воронько : повісті, оповід., новели та казки для дітей. / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 164 с. : іл.

Струцюк Й. Глибока живиця : поезії / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1989. – 120 с.

Струцюк Й. Гомін Турового урочища : повість для мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1981. – 37 с.

Струцюк Й. Гостинець од зайця : вірші та казки / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1971. – 48 с.

Струцюк Й. Гучва. Повість печальних літ : роман / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 124 с.

Струцюк Й. Десятий день тижня : поезії / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 84 с.

Струцюк Й. Досвідчення : поезії / Й. Струцюк. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 80 с.

Струцюк Й. Жайвірковий Великдень : пісні для дітей на вірші Й. Струцюка / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 1999. – 48 с.

Струцюк Й. Засвідчення : поезії / Й. Струцюк. – Київ : Молодь, 1969. – 80 с.

Струцюк Й. Зозулині черевички : вірші для дітей / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк, 2004. – 28 с.

Струцюк Й. Іди, іди, дощику : вірші для дошкільнят і мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Дубно : Незабудка, 1992. – 16 с.

Струцюк Й. Інфамія : роман-хроніка майже документальний і майже незакінчений / Й. Струцюк. – Луцьк : [б. в.], 2014. – 412 с.

Струцюк Й. Йде у гості Миколай : поезія для дошк. та мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2004. – 8 с.

Струцюк Й. Г. Козаки. Кость Гордієнко. Іван Піддубний : іст. повісті / Й. Г. Струцюк. – Київ : Український пріоритет, 2023. – 335 с.

Струцюк Й. Коливо : белетристика і публіцистика / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2014. – 444 с.

Струцюк Й. Коридор : белетристика і публіцистика / Й. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2019. – 462 с.

Струцюк Й. Крилата квітка : казки для дітей дошк. та мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 32 с.

Струцюк Й. Круцю, круцю, журавлі... : роман / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 257 с.

Струцюк Й. Лінія життя : повість, оповід. / Й. Струцюк. – Київ : Рад. письменник, 1985. – 208 с.

Струцюк Й. Лісовий гість : розмальовки з лічилками, загадками та відгадками: для дошкільнят та дітей мол. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 16 с.

Струцюк Й. Місячний зайчик : драм. поеми та вірші для дітей. Т. 1 / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 130 с. : іл.

Струцюк Й. Г. На березі крутіжу  : зб. прозових творів / Й. Г. Струцюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 384 с.

Струцюк Й. Найкращій матері – смерть! : трагедія / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 72 с.

Струцюк Й. Од Гучви до Стоходу : дилогія : романи / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. книга, 2007. – 332 с.

Струцюк Й. Г.Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо : повість кровавих літ / Й. Г. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2017. – 287 с.

Струцюк Й. Освідчення : поезії / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1965. – 27 с.

Струцюк Й. Г. Отаман Болбочан та інші : роман майже док. / Й. Г. Струцюк. – Київ : Укр. пріоритет, 2017. – 191 с.

Струцюк Й. Під арештом ночі : оповідання, новели, есеї / Й. Струцюк. – Луцьк : Вісник і К, 2004. – 132 с.

Струцюк Й. Г. По дорозі до Савур-могили : роман / Й. Г. Струцюк. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 166 с.

Струцюк Й. Події – в анфас, а постаті – в профіль : есеї, ст., рец., кіносценарії, радіоп’єси / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 318 с.

Струцюк Й. Поезії / Й. Струцюк. – Київ : Дніпро, 1984. – 144 с.

Струцюк Й. Помста козацька : оповідання для мол. і серед. шк. віку / Й. Струцюк ; мал. М. Волошина. – Луцьк : Вісник і К, 2003. – 56 с.: іл.

Струцюк Й. Помста Салмакиди : оповід., повісті / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2010. – 340 с.

Струцюк Й. Потойбіч тиші : поезії / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 250 с.

Струцюк Й. Г. Потомок Ілька Муровця : повість / Й. Г. Струцюк. – Харків : Панов А. М., 2021.– 146 с.

Струцюк Й. Пригоди за всілякої погоди : повісті для дітей мол. і серед. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 2012. – 152 с.

Струцюк Й. Роман і Романовичі : драм. поеми / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 160 с.

Струцюк Й. Романко і Трубач : повісті для мол. шк. віку / Й. Струцюк ; мал. Г. Романова. – К. : Веселка, 1984. – 108 с. : іл.

Струцюк Й. Свідчимо перед Богом... : драм. поеми / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 192 с.

Струцюк Й. Смерть Хмельницького : драм. поема на 1 дію / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1994. – 44 с.

Струцюк Й. Сон рябої кобили (і сміх і гріх) : гумор і сатира / Й.  Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 36 с.

Струцюк Й. Г. Сповідь із зеленим натяком : повісті, оповідання, новели / Й. Г. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2012. – 468 с.

Струцюк Й. Сторожові вежі : поезії 1953–1993 років / Й. Струцюк. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 168 с.

Струцюк Й. Стохід. Повість жорстоких літ : роман / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 180 с.

Струцюк Й. Терпкі сторінки : поезії / Й. Струцюк. – Київ : Рад. письменник, 1991. – 96 с.

Струцюк Й. Ти – моє терпке пісенне диво : пісні на вірші Й. Струцюка / Й. Струцюк. – Луцьк : Медіа, 1998. – 96 с.

Струцюк Й. Усе не так просто : повісті, оповідання, есеї / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2010. – 272 с.

Струцюк Й. Фарватер : вибр. поезії у 2 т. Т. 1 / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 556 с.

Струцюк Й. Фарватер : вибр. поезії у 2 т. Т. 2 / Й. Струцюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 508 с.

Струцюк Й. Цвіт дикої шандри : повісті, оповідання / Й. Струцюк. – Луцьк : Твердиня, 2008. – 164 с.

Струцюк Й. Червень – місяць тиші : оповідання та етюди / Й. Струцюк. – Львів : Каменяр, 1980. – 96 с. : іл.

Струцюк Й. Чорний припс : роман, повісті / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2009. – 444 с.

Струцюк Й. Чорногузка, або ж  Пригоди за всякої погоди : повість для дітей серед. шк. віку / Й. Струцюк. – Луцьк : Терен, 2008. – 42 с.

Струцюк Й. Я не шевчик і не кравчик : вірші для дітей / Й. Струцюк. – Київ : Веселка, 1973. – 24 с.

Струцюк Й. Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки : путівник / Й. Струцюк, І. Чернецький. – Львів : Каменяр , 1984. – 70 с. ; 1986. – 70 с.

Струцюк Й. Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / Й. Струцюк, І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1969. – 72 с. ; 1971. – 72 с. ; 1976. – 44 с. ; 1976. – 42 с.

Ти не згасла, зоре ясна : пісні Холмщини та Підляшшя / зібрали і упоряд. : пісен. тексти – Й. Струцюк, музич. – М. Стефанишин. – Луцьк : Ініціал, 2006. – 352 с.

Struciuk J. Po tamtej stronie ciszy / J. Struciuk / Prsekład z języka ukraińskiego T. Karabowicza. – Białystok : Prymat, 2000. – 71 s.

 

***

Корнелюк Д. Струцюк Йосип Георгійович / Д. Корнелюк // Корнелюк Д. Вогонь дерзання : іст.-реліг. нариси / Д. Корнелюк. – Ковель, 2018. – С. 220–221.

Ольшевський І. Е. На глибинах долі / І. Е. Ольшевський // Ольшевський І. Е. Із калейдоскопа десятиліть. Рефлексії запізнілого вісімдесятника / І. Е. Ольшевський. – Луцьк, 2022. – Т. 2. – С. 15–17.

Яручик В. П. Історичні витоки прози Йосипа Струцюка / В. П. Яручик // Сучасна наука та освіта Волині : зб. матеріалів наук.-прак. конф. / упоряд., ред. Б. Є. Жулковський. – Луцьк, 2018. – С. 59–62.

Вербич В. Художня правда Йосипа Струцюка: ключ до української сутності / В. Вербич // Слово і час. – 2019. – № 7. – С. 78–86.

Жулинський, М. Честь вам і хвала, дорогий майстре! : Йосипові Струцюку з нагоди його ювілею / М. Жулинський // Укр. літ. газ. – 2019. – 19 лип. – С. 6–7.

Оголошено імена лауреатів престижних недержавних відзнак 2020 року // Культура і життя. – 2020. – 14 лют. – С. 2–3.

Павлюк І. «Родоводу мого неспокій», або ж писати так як живеш, а жити  – як пишеш... / І. Павлюк // Укр. літ. газ. – 2019. – 6 груд. – С. 18–19.

Президент призначив стипендії діячам культури і мистецтва // Літ. Україна. – 2018. – 13 груд. – С. 2.

Романюк Н. «...Я стріляв із скоростріла, ти набої подавала...» : пісню про Руденських повстанців співає весь світ / Н. Романюк // Вісник+К. – 2023. – 13 лип. – С. 7.

10 липня 75 років від дня відкриття Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки (1949)

 

Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки є важливим об’єктом музейно-туристичної інфраструктури регіону, навчально-виховним закладом по формуванню естетичних смаків та національно-патріотичного виховання учнівської та студентської молоді, одним із провідних літературних музеїв України, візитною карткою і гордістю Волині. 

Колодяжне – це те кубельце, де Леся Українка черпала наснагу для своєї творчості, це місце берегинею якого колись була гостинна Олена Пчілка.

Перші дані щодо створення музею Лесі Українки в Колодяжному стосуються 1939 року, коли жіноча громадськість Львова підняла питання про викуп «Лесиного будинку» та відкриття музею в родинному гнізді Косачів. У травні 1941 року Волинська обласна рада видала указ про організацію музею в селі. Планам перешкодила війна. І лише 10 липня 1949 року музей був відкритий.

13 липня 1949 року газета «Радянська Волинь» повідомила: «Велике радісне свято відбулося в неділю, 10 липня, в колгоспному селі Колодяжному. Навіть дощ, що протягом дня неодноразово щедро проривався з важких сірих хмар, не перешкодив торжеству з приводу відкриття пам'ятника великій українській поетесі – відбудованого Лесиного "білого" будинку... Віднині  "Лесин білий будинок" в селі Колодяжне став пам'ятником-музеєм великій українській поетесі Лесі Українці на Волині». Саме ця знамення дата стала початком історії музею Лесі Українки в Колодяжному, який пройшов довгий та складний шлях становлення.

Від початку музей Лесі Українки було відкрито на громадських засадах в одній з кімнат «Білого будинку», а в іншій – функціонувала сільська бібліотека. Експозиція була, власне, виставкою фотознімків з життя Лесі Українки, які були оформлені традиційно для того часу: в багетових рамочках, під склом.

15 червня 1955 року за наказом №48 по Ковельському районному відділу культури на місці сільської бібліотеки почала діяти районна дитяча бібліотека.

У цей час «Сірий будинок», який був проданий Миколою Косачем Архипу Федчуку (1932 р.) було розібрано, оскільки у заключенні про реставрацію «Будинку Косачів» 1954 року зроблено висновок, необхідно розібрати старий дерев'яний каркас і встановити новий зі збереженням фасадів, попереднього планування та характеру конструктивних елементів. У зв’язку з цим дещо змінивши розташування будинку та розміщення кімнат всередині будинку, збудували його копію, яка за зовнішнім виглядом відповідала б оригіналу.

1 лютого 1957 року за наказом №216 по Ковельському районному відділу культури у «Сірий будинок» с. Колодяжне з міста Ковель було переведено районну бібліотеку для дорослих. З 1963-го року в будинку відкрито літературну експозицію музею, а «Білий будинок» набуває статусу меморіального.

У 1980-х роках на території садиби Косачів у новозбудованому приміщенні відкрито літературну експозицію.

У 1991 році побудовано нову літературну експозицію, над якою працювали наукові співробітники музею на чолі з завідувачкою Вірою Комзюк та львівський художник Роман Батіг. Створена літературна експозиція є діючою і на сьогоднішній день. За спогадами багаторічної завідувачки Колодяжненського літературно-меморіального музею, заслуженого працівника культури України В. М. Комзюк у цей же час проводяться ремонтно-рестараційні роботи в меморіальних будинках.

Від  3 вересня 2009 року додатком до постанови Кабінету міністрів України № 928 садиба поетеси і громадської діячки Лесі Українки занесена до Держаного реєстру нерухомих пам'яток України

З часом експлуатації меморіальних будинків знову постало питання їх реставрації і у 2019 році була виготовлена документація на «Реставраційно-ремонтні роботи пам'яток культурної спадщини «Білого та Сірого будинків Косачів» в с. Колодяжне. Проєкт пройшов експертизу ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» та погоджений Міністерством культури України у грудні 2019 року.

В ювілейний рік 150-ти річчя від дня народження Лесі Українки було проведено реставраційно-ремонтні роботи «Білого та Сірого будинків Косачів».

Ольга Бойко, Ольга Антонюк

 (Бойко О. 10 липня 75 років від дня відкриття Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки (1949) / О. Бойко, О. Антонюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 112–116.)

Література:

Комзюк В. М. Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в селі Колодяжне : путівник / В. М. Комзюк, Н. Ю. Пушкар. – Луцьк : Надстир'я, 2020. – 24 с. : кол. іл.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / текст: В. Комзюк, Л. Мержвинська. – Луцьк : Ініціал, 1996. – 60 с. : кольор. іл, фото.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / текст: В. Комзюк. – Луцьк : Ініціал, 2000. – 5  с. : кольор. іл, фото.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / текст: В. Комзюк,  Л. Мержвинська. – Луцьк : Ініціал, 2006. – 80 с. : кольор. іл, фото.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : путівник / текст.: Комзюк, Л. Мержвинська. – Луцьк : Медіа, 2008. – 12 с. : кольор. іл, фото.

Меморіальні речі Лесі Українки та родини Косачів : зі збірки  Колодяженського літ-мемор. музею Лесі Українки / авт. тексту В. Комзюк. – Ковель : Ковел. міськ. друк., 2013. – 12 с. : фот. кольор.

Антонюк О. До питання відтворення меморіальності будинків та садиби Косачів / О. Антонюк, О. Бойко // Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 150-річчю від дня народж. Лесі Українки, с. Колодяжне, 25 лют. 2021 р. : наук. зб. – Лу цьк, 2021. – С. 91–97.

Бойко О. На пошану Берегині славного роду. Олена Пчілка в науково-освітній діяльності Волинського краєзнавчого музею та Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки / О. Бойко, П. Рудень, Н. Пушкар // Олена Пчілка, Леся Українка і родина Косачів в історії української та світової культури : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 170-річчю від дня народж. Олени Пчілки та 70-річчю з часу створення Колодяжнен. літ.-мемор. музею Лесі Українки, м. Луцьк – с. Колодяжне, 25–26 черв. : наук. зб. – Луцьк, 2019. – С. 15–23.

Дмитренко А. Лесині / Косачівські місця в концепції туристичних «магнітів» Волині та системі національного виховання: Луцьк і околиці / А. Дмитренко // Освіта та виховання в родині Косачів. Педагогічне краєзнавство: стратегічні орієнтири сучасного педагогічного процесу : матеріали VII Всеукр. Косачів. пед. читань 23 черв. – Луцьк, 2022. – С. 92–100.

Трофімук-Кирилова Т. Створення та діяльність Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки у другій половині ХХ ст. : за матеріалами радянської періодики / Т. Трофімук-Кирилова // Старий Луцьк : наук.-інформ. зб. ЛДІКЗ. – Луцьк, 2021. – Вип. XVII. – С. 358–366.

Бойко О. Людина створює культуру, а культура – людину / О. Бойко // Вісті Ковельщини. – 2020. – 14 трав. – С. 6

Голубович Г Вишита книга в музеї / Г Голубович // Вісті Ковельщини. – 2020. – 5 берез. – С. 2

Коваленко О. «Вибачте, тут був експонат» : чим дихає Лесин музей у війну? / О. Коваленко // Волинь. – 2022. – 21 верес. – С. 1, 9.

Коваленко О. «То ж тепер весна золота»: чи списала би все на погоду... Леся Українка? / О. Коваленко // Волинь. – 2023. – 15 берез. – С. 8.

Наумук С. Де на Волині святкуватимуть 150-й день народження Лесі Українки? : ремонт Білого та Сірого будиночків Косачів у Колодяжному під питанням / С. Наумук // Волинь. – 2020. – 16 лип. – С. 11.

Світліковська Г. «Різдво у Косачів» – у теплі й затишку / Г. Світліковська // Волинь. – 2022. – 12 січ. – С. 14.

У садибі-музеї Лесі Українки // Волинська газета + Ковельський район. – 2021. – 2 груд. – С. 4.

Якименко М. Коли закладали «білий» будиночок, грали музику з Любитова / М. Якименко // Голос України. – 2020. – 26 литоп. – С. 7.

Якименко М. Реставратори пішли, а проблеми залишилися / М. Якименко // Голос України. – 2023. – 4 берез. – С. 7.

Якименко М. Ще куштуватимемо Косачівські груші / М. Якименко // Голос України. – 2020. – 18 листоп. – С. 11.

 

***

Антонюк О. 10 липня 60 років від дня відкриття літературно-меморіального музею Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського району (1949) / О. Антонюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2009 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2008. – С. 70–73.

Пушкар Н. 10 липня 70 років від дня відкриття Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки (1949) / Н. Пушкар // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2019 рік / Упр. культури Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Київ, 2018. – С. 130–134.

Скрипник П. І. Лесі Українки Літературно-меморіальні музеї / П. І. Скрипник, Д. В. Грузін // Енциклопедія історії України. – Київ, 2009. – Т. 6 : Ла–Мі. – С. 128.