Довідково:
У новітній історії Волині, України та
Україніки суспільно пошанований, фахово непорушний, церковно освячений статус
посідає владика Анатолій Дублянський. Унезалежнення України на початку 1990-х
років стало рушійним моментом у процесі символічної, але гідної репатріації
історика, журналіста, клірика. Позаяк у радянській Україні його бездоганна
діаспорна репутація зазнавала зухвалих і збиткових зазіхань: зусиллями цензурно
контрольованих та ідеологічно нафанатизованих волинських медій доброчини А.
Дублянського на еміграції, якщо не замовчувалися, то спотворювалися чи зумисне
оббріхувалися.
Вирішальну роль у цьому як фахово та етично
шляхетному, так і джерельно аргументованому усправедливленні відіграли В.
Мельник, В. Рожко, А. Свідзинський, А.
Силюк, Б. Колосок, В. Дмитрук, О.
Пальоха, митрополит Яків Панченко. Цій справі прислужилися наукові розвідки О.
Силюк, Н. Кінд-Войтюк, О. Гаврилюка, Н. Сташенко, Г. Марчук, В. Фульмеса, М.
Цапа.
Анатолій Дублянський народився 11 листопада
1912 року на хуторі Перетоки, біля станції Олика, в родині іконописця,
художника та різьбяра Захарія Дублянського та Неоніли Швед.
Улітку 1915 року родину Дублянських було
евакуйовано зі станції Олика до села Головач на Полтавщині, звідки походила
хресна матір Анатолія – Марія Клембещук, а наприкінці того ж року Дублянські
переїхали до м. Луганська, де батько почав працювати у фарбувальному цеху паровозобудівного
заводу Гартмана. У серпні 1918 року Дублянські через Харків і Київ повертаються
до Луцька, оселившись у придбаному батьком ще до війни будинку (за польського
адміністрування – на вул. Торуньський, 21, за радянського – на вул. Щепкіна,7,
але донині – будинок не зберігся).
Матір, Неоніла Швед походила з украй набожної,
але зросійщеної родини: у власній сім`ї запровадила російську мову, то з її
волі у серпні 1921 року сина було зараховано до підготовчого класу російської
гімназії в Луцьку. Неабиякий хист він виявляв до уроків Закону Божого та
історії, особливо ж до історії України,
героїчними епізодами якої надихався радше у спосіб позашкільної самоосвіти та
читання місцевої газети «Українська громада», а тому, закінчивши гімназію у
червні 1930 року, постав юнаком цілковито українського усвідомлення та
самототожності.
Рівень родинних статків змусив А. Дублянського
із листопада 1930 по вересень 1931 року працювати канцеляристом Луцького
шкільного інспекторату, а у жовтні 1931 року розпочати вивчати історію на
гуманітарному факультеті Віленського університету імені Стефана Баторія.
Активно долучився до студентського «Гуртка українців»; згодом став завідувачем
бібліотекою; 1932 року газета «Українська нива» друкує його першу розвідку з
історії Волині, але у червні 1932 року через матеріальну скруту призупиняє
студії. Повернувшись до Луцька, асистує журналістові Сергієві Вишневському та
письменникові Володимирові Островському – останньому голові луцької «Просвіти».
В «Українській ниві» та «Волинському слові» продовжує оприлюднювати перші
краєзнавчі розвідки. На окрему увагу заслуговує його дослідження «Луцьк:
історичний нарис», матеріали для якого нагромаджував ще у Віленській
університетській книгозбірні. Водночас, із липня 1934 до січня 1937 року працює
контролером побутових лічильників на Луцькій електростанції.
У вересні 1935 року відновлює студії з історії вже на гуманітарному факультеті
Варшавського університету імені Юзефа Пілсудського, спеціалізуючись із історії
України у видатного історика Мирона Кордуби. Підготовлену А. Дублянським
курсову роботу на тему: «Участь князя Данила
Галицького та його сина Романа у боротьбі за спадщину Бабенбергів» проф.
Кордуба перекваліфікував і зарахував як магістерське дослідження. У червні 1938
року, закінчивши Варшавський університет із дипломом магістра філософії в
галузі історії, отримав пропозицію М. Кордуби готувати докторат на тему «Адам
Кисіль із Брусилова» та здобувся на відповідну стипендію Українського інституту
у Варшаві. Тоді ж став позаштатним працівником Волинського музею у Луцьку,
каталогізуючи архів родини Єловичів-Малинських, а під час літньої, відпустки (1939) опрацьовував джерела про
Адама Кисиля у варшавській бібліотеці Замойських. Вибух війни унеможливив
виконання докторату.
У вересні 1939 року отримав пропозицію на
вчителювання у реорганізованій із польської гімназії українській десятирічці, а
водночас залишався у музеї вже як науковий працівник і заступник директора.
Через рік зосередився лише на музейній діяльності: організовував експедиції на козацькі
могили Берестечка – Пляшевої; розкопки на городищі Перемиль; рятував разом із
археологом Зиґмунтом Леським старожитності Радзивілів від вандалізму
розквартированого в Олицькому замку совєтського гарнізону. Публікаторську
діяльність із міркувань безпеки припинив, позаяк дуже швидко переконався, що
українізація – заледве маскована совєтизація.
На момент початку німецько-радянської війни А.
Дублянський працював у Волинському музеї в Луцьку, але
від управи ОУН був запрошений на посаду заступника керівника позашкільної
освіти. Німецька цивільна адміністрація ліквідувала управління, а через два
місяці – закрила щойно засновану українську гімназію. Безробітний наприкінці
1941 р. А. Дублянський зголосився на запрошення працювати у редакції газети
«Український голос», на шпальтах якої постійно закликав «Охороняймо пам’ятники
старовини». Навесні 1942 року під загрозою арешту від офіцера-цензора був
змушений перейняти редакторство, яке дозволило йому здолати цензорову протидію
публікації в кількох числах «Українського голосу» за грудень 1942 року спогадів
Ольги Косач-Кривинюк «Перебування Лесі Українки в Луцьку», а приневолений
окупантами друк офіціозу від агентства ДНБ, український читач оминав,
вишіптуючи, що ДНБ – «Дурна Німецька Брехня». Перед приходом совєтів, у січні
1944 року, А. Дублянський залишає Луцьк , виїхавши до Австрії, а в 1945 році –
до Німеччини.
У м. Реґенсбурзі від 1946 року він редагує
часопис «Слово» та стає секретарем парафіяльної ради Свято- Покровського храму,
а у м. Амберзі – виконує обов’язки дяка, завідувача бібліотекою, активно працює
в Українському комітеті.
Після належної підготовки 8 грудня 1951 року
А. Дублянський приймає священичий сан: тоді ще архієпископ Никанор Абрамович у
таборі переселенців у Мюнхені висвячує його на диякона, а вже 9 грудня – на
священика. З 1956 року був членом Ради митрополії УАПЦ, а з 1969 року на соборі
обраний членом Вищого церковного управління: попервах як секретар, а пізніше –
став головою Управління.
Зусиллями отця Анатолія у вересні 1952 року
було засновано і друкований орган УАПЦ – часопис «Рідна церква», який він
особисто редагував упродовж 36 років. Спочатку журнал був двомісячником, а в
1958–1988 роках – квартальником. Чимало власних статей церковно-релігійної та
історичної тематики о. Анатолій видрукував у часописі, а також залучав до
співпраці відомих українських істориків і релігійних діячів: Наталію
Полонську-Василенко, Івана Власовського, митрополита Іларіона (Івана Огієнка),
Полікарпа Сікорського, Никанора Абрамовича та ін. Своє 50-річчя о. Анатолій
відзначив вартісними науковими працями: «Українські святі» (Мюнхен,1962) та
«Тернистим шляхом. Життя Митрополита Никанора Абрамовича» (Лондон,1962).
У 1970 році митрополитом Мстиславом о.
Анатолій призначений настоятелем парафії у м. Новий Ульм. 14 вересня 1978
року помирає його найвідданіша помічниця
– дружина Євгенія Більо; потому – 24 травня 1981 року о. Анатолій приймає
чернецтво, а 31 травня 1981 року у храмі – пам’ятнику святого Андрія
Первозванного у Савнт-Бавнд-Бруці (США) відбулася архієрейська хіротонія на
єпископа Лондонського та Західноєвропейського. У 1983 році на соборі УАПЦ в
Лондоні був піднесений до сану архієпископа Паризького та Західноєвропейського
з місцем перебування у м. Новий Ульм. А сьомий собор УАПЦ, що відбувся 7–10
квітня 1994 року у м. Ґент (Бельгія) підніс владику до сану митрополита УАПЦ
Паризького та Західноєвропейського, водночас обравши його заступником
митрополита Константина – голови УАПЦ на Заході.
12 березня 1995 року після Акту євхаристійного
єднання Української православної церкви в США та діаспорі зі Вселенським
Константинопольським патріархом Варфоломієм І митрополиту Анатолію було надано
титул митрополита Созопольського. Того ж року владику Анатолія в Німеччині
відвідала делегація на чолі з патріархом Володимиром Романюком.
Науковий доробок владики було належно
пошановано: у 1988 році – титулом почесного доктора філософії Українського
вільного університету в Мюнхені; у 1994 році – членством у Науковому товаристві
імені Т. Г. Шевченка в Європі; 11 листопада 1995 року – обранням
Почесним доктором Волинської духовної академії УПЦ КП; 4 квітня 1996 року –
обранням Почесним професором в галузі історії Волинського державного
університету імені Лесі Українки.
У грудні 1996 року із нагоди 45-річчя
священства та 15-річчя єпископства владику Анатолія привітав президент України
Леонід Кучма та особисто посол України в Німеччині Юрій Костенко. Принагідно
владика обрав Ю. Костенка як медіатора у справі передачі його особистого архіву
Волинському краєзнавчому музею (нині – «Особовий фонд фотодокументальних
матеріалів митрополита Анатолія Дублянського»).
За сприяння владики у 1997 році на Батьківщину
з Парижа було повернуто особисті речі та ризи уродженця Волині митрополита УАПЦ
Полікарпа Сікорського. А Волинська семінарія в дарунок від владики отримала
його бібліотеку, 394 книги якої нині зберігаються у бібліотеці Волинської
православної богословської академії в іменному фонді №6 «Митрополита Анатолія
Дублянського».
Помер митрополит Паризький та
Західноєвропейський УАПЦ в діаспорі Анатолій Дублянський 30 жовтня 1997 року на
85-му році життя в м. Новий Ульм.
Пошанування світлої пам’яті владики відкриттям
12 грудня 1997 року у Волинському краєзнавчому музеї виставки «Анатолій
Дублянський (1912–1997). Життя віддане Богові та Україні» та проведенням тоді ж
вечора «Носій Божої правди» у Луцькому будинку «Просвіти»засвідчили те, що особиста, фахова, сановна поштивість
митрополита Анатолія Дублянського стала непорушним, чеснотливим і духовним
стрижнем автокефальної Православної церкви України.
Панасюк В. 11 листопада 110 років
від дня народження А. З. Дублянського (1912–1997) – історика, журналіста,
митрополита УАПЦ / В. Панасюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на
2022 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА; Волин.
краєзн. музей; Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки
; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба ; відпов. за вип.: А. А.
Важатко, Л. А. Стасюк. – Луцьк, 2021. – С. 220–229.
Література:
Дублянський А. Луцьк : іст. нарис з передмовою
автора й ілюстраціями / А. Дублянський. – Луцьк : Ініціал, 1996. – 32 с.
Дублянський А. Українські святі / А.
Дублянський. – Мюнхен, 1962. – 99 с.
Дублянський А. Замок Любарта в Луцьку / А. Дублянський // Літопис Волині :
наук.-попул. зб. волинезнавства. – Вінніпеґ, 1953. – С. 18–21.
Дублянський А. Іов Кондзелевич –
український Рафаель / А. Дублянський // Волинська ікона: питання історії
вивчення, дослідження та реставрації : тези та матеріали наук. конф., присвяч.
90-річчю П. М. Жолтовського. – Луцьк, 1994. – С. 74–82.
Дублянський А. Іов Кондзелевич – український
Рафаель / А. Дублянський // Літопис Волині. – Вінніпеґ, 1999. – Ч. 19–20. – С. 81–89.
Дублянський А. Пізнаймо Волинь ;
Князь Володимир Василькович ; Іов Кондзелевич – український Рафаель ; Значення
ікон у православній церкві ; Уривки з книги А. Дублянського «Тернистим шляхом
життя митрополита Ніконора Абрамовича» / А. Дублянський // «Роде наш красний»:
Волинь у долях краян і людських документах. – Луцьк, 1999. – Т. 3. – С.
693–700.
Дублянський А. Цікавий документ з 1619 р. До
історії Луцького братства / А. Дублянський // Літопис Волині : наук.-попул. зб.
волинезнавства.– Вінніпег, 1967. – Ч. 9. – С. 25–27.
Дублянський А. У незалежній державі –
незалежна церква / А. Дублянський // Нар. трибуна. – 1992. – 14 жовт. – С. 4.
Дублянський А. Українські святі / А.
Дублянський // Старожитності. – 1992. – № 5. – С. 14–15.
Дублянський А. Українські святі, життя яких
пов’язане з Волинню / А. Дублянський // Нар. трибуна. – 1991. – 14 груд. – С. 5
; 1992. – 1 січ. – С. 5; 1 лют. – С. 5.
Дублянський А. Християнські святі українського
народу / А. Дублянський // Нар. творчість та етногр. – 2000. – № 2–3. – С.
27–36.
***
Рожко В. Є. Високопреосвященний Анатолій
Дублянський, митрополит Паризький і Західноєвропейський / В. Є. Рожко. – Луцьк,
2016. – 280 с.
Терський С. В. Історія археологічних
досліджень та історичного краєзнавства Волині / С. Терський. – Львів :
Львівська політехніка, 2010. – 378 с.
Про А. Дублянського – див. Іменний покажчик.
Вознюк О. Внесок Анатолія Дублянського в
розвиток української культури / О. Вознюк, А. Силюк // Волиняни у боротьбі за
утвердження української державності в XX столітті : матеріали наук.-практ. конф. : наук. зб. –
Луцьк, 2020. – С. 63–72.
Кінд-Войтюк Н. Історія Волині у науковій спадщині
митрополита Анатолія (Дублянського) / Н. Кінд-Войтюк // Володимир-Волинський
педагогічний коледж ім. А. Ю. Кримського: минувшина, сучасність, майбуття :
матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. 80-річчю освіт.
закладу. – Луцьк, 2019. – С. 378–382.
Колосок Б. В. Рожко і нова
монографія / Б. Колосок // Волинський музейний вісник : наук. зб. – Луцьк,
2018. – Вип. 9. – С. 367–370.
Рябчикова Ф. Популяризація Анатолієм
Дублянським краєзнавства на сторінках часопису «Український голос» (1941–1944
рр.) / Ф. Рябчикова ; Сташенко Н. Леся
Українка та її родина на сторінках луцької газети «Український голос» / Н.
Сташенко // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та
України : матеріали XXХV Міжнар. іст.-краєзн. наук.
конф. : наук. зб. – Луцьк, 2010. – Вип.
35. – С. 278–283, 371–375.
Силюк О. Анатолій Дублянський: від
музейного працівника до митрополита УАПЦ : (літопис життя та діяльності за
матеріалами фондів Волинського краєзнавчого музею) / О. Силюк ; Колосок Б. Анатолій Дублянський: листи
про віхи життя / Б. Колосок ; Фульмес
В. Митрополит Анатолій (Дублянський) – видатний ієрарх УАПЦ / В.
Фульмес ; Силюк А. Культурно-освітня та музейна діяльність Анатолія
Дублянського в 1939–1941 рр. / А. Силюк // Волинський музей: історія і
сучасність : матеріали V Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 23-й
річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого
музею : наук. зб. – Вип. 5. –
2014. – С. 206–233, 255–260, 260–263, 294–297.
Силюк А. Внесок Анатолія Дублянського у
дослідження життя Лесі Українки на Волині та її пошанування в 30–40-і роки ХХ
ст. / А. Силюк, О. Силюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олена Пчілка,
Леся Українка і родина Косачів в історії української та світової культури :
матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 165-річчю від дня народження
Олени Пчілки та 65-річчю з часу створення Колодяжнен. літ.-меморіал. музею Лесі
Українки : наук. зб. – Луцьк, 2014. – Вип. 51. – С. 160–165.
Силюк О. Історико-краєзнавче становлення
особистості Анатолія Дублянського в міжвоєнний період / О. Силюк // Минуле і
сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина у світовій та
українській історії : матеріали LIII Всеукраїнської іст.-краєзн. наук. конф.,
присвяч. 24-й річниці Незалежності України : наук. зб. – Луцьк, 2015. – Вип. 53. – С. 487–490.
Силюк О. Митрополит Анатолій Дублянський
(1912–1997) про українських святих / О. Силюк //
Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в історії України та
Волині : матеріали 50 Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 22-й річниці
Незалежності України і 495-річчю надання Ковелю
Магдебурзького права : наук. зб. – Ковель, 2013. – Вип. 50. – С. 496–498.
Силюк О. Фонд митрополита Анатолія
Дублянського (1912–1997) Волинського краєзнавчого музею / О. Силюк //
Волинський музейний вісник : наук. зб. – Луцьк, 2016. – Вип. 8. – С. 203–228.
Силюк О. Церковно-релігійна та
благодійна діяльність митрополита Анатолія Дублянського на еміграції (за
матеріалами Волинського краєзнавчого музею) / О. Силюк // Волинський музейний
вісник : наук. зб. – Луцьк, 2015. – Вип.
7. – С. 392–401.
Фульмес В. Церковно-релігійна книгозбірня
митрополита Анатолія (Дублянського) / В. Фульмес // Минуле і сучасне Волині та
Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії : матеріали
Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України,
100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права : наук. зб. – Ковель, 2018. – С. 590–598.
Вознюк О. Луцьк може похвалитися найбагатшим
архівом автокефальної церкви / О. Вознюк // Волинь-нова. – 2018. – 25 жовт. – С. 13.
Войчик С.
Ієрарх, який «працював на Бога і Україну» / С. Войчик // Вільн. шляхом. – 2017.
– 25 листоп. – С. 4.
Пушкар Н.
Волинський краєзнавчий музей період стагнації / Н. Пушкар, І. Несторук //
Волин. монітор. – 2014. – 17 лип. – С. 8, 9 ; 29 черв. – С. 4–5 ; 12 черв. – С.
6–9.
Пушкар Н.
Волинському краєзнавчому музею – 85 / Н. Пушкар // Волин. монітор. – 2014. – 12
черв. – С. 6–9.
Степанюк Т. Будинок Косачів виявили завдяки
Ользі Косач-Кривинюк / Т. Степанюк // Волинь-нова. – 2018. – 4 жовт. – С. 12.
Фульмес В. Митрополит Анатолій (Дублянський)
– засновник та редактор журналу «Рідна Церква» / В. Фульмес, М. Цап // Волин. благовісн. – 2014. – № 2. – С. 355–362.
Фульмес В. Погляди митрополита Анатолія
(Дублянського) щодо майбутнього Помісної Української Православної Церкви) /
В. Фульмес // Волин. благовісн. – 2016.
– № 4. – С. 177–184.
Цап М.
Справжні скарби / М. Цап, Л. Максимова // Волин. єпарх. відом. – 2012. – груд.
– С. 3.
Запрошуємо у відділ краєзнавчої роботи дізнатися багато цікавого про життя і діяльність видатного діяча, уродженця нашого краю, митрополита Анатолія Дублянського.
Немає коментарів:
Дописати коментар