четвер, 10 листопада 2022 р.

11 листопада 110 років від дня народження А. З. Дублянського (1912–1997) – історика, журналіста, митрополита УАПЦ


Довідково:

У новітній історії Волині, України та Україніки суспільно пошанований, фахово непорушний, церковно освячений статус посідає владика Анатолій Дублянський. Унезалежнення України на початку 1990-х років стало рушійним моментом у процесі символічної, але гідної репатріації історика, журналіста, клірика. Позаяк у радянській Україні його бездоганна діаспорна репутація зазнавала зухвалих і збиткових зазіхань: зусиллями цензурно контрольованих та ідеологічно нафанатизованих волинських медій доброчини А. Дублянського на еміграції, якщо не замовчувалися, то спотворювалися чи зумисне оббріхувалися.

Вирішальну роль у цьому як фахово та етично шляхетному, так і джерельно аргументованому усправедливленні відіграли В. Мельник, В. Рожко, А. Свідзинський,  А. Силюк,  Б. Колосок, В. Дмитрук, О. Пальоха, митрополит Яків Панченко. Цій справі прислужилися наукові розвідки О. Силюк, Н. Кінд-Войтюк, О. Гаврилюка, Н. Сташенко, Г. Марчук, В. Фульмеса, М. Цапа.

Анатолій Дублянський народився 11 листопада 1912 року на хуторі Перетоки, біля станції Олика, в родині іконописця, художника та різьбяра Захарія Дублянського та Неоніли Швед.

Улітку 1915 року родину Дублянських було евакуйовано зі станції Олика до села Головач на Полтавщині, звідки походила хресна матір Анатолія – Марія Клембещук, а наприкінці того ж року Дублянські переїхали до м. Луганська, де батько почав працювати у фарбувальному цеху паровозобудівного заводу Гартмана. У серпні 1918 року Дублянські через Харків і Київ повертаються до Луцька, оселившись у придбаному батьком ще до війни будинку (за польського адміністрування – на вул. Торуньський, 21, за радянського – на вул. Щепкіна,7, але донині – будинок не зберігся).

Матір, Неоніла Швед походила з украй набожної, але зросійщеної родини: у власній сім`ї запровадила російську мову, то з її волі у серпні 1921 року сина було зараховано до підготовчого класу російської гімназії в Луцьку. Неабиякий хист він виявляв до уроків Закону Божого та історії, особливо ж до історії України, героїчними епізодами якої надихався радше у спосіб позашкільної самоосвіти та читання місцевої газети «Українська громада», а тому, закінчивши гімназію у червні 1930 року, постав юнаком цілковито українського усвідомлення та самототожності.

Рівень родинних статків змусив А. Дублянського із листопада 1930 по вересень 1931 року працювати канцеляристом Луцького шкільного інспекторату, а у жовтні 1931 року розпочати вивчати історію на гуманітарному факультеті Віленського університету імені Стефана Баторія. Активно долучився до студентського «Гуртка українців»; згодом став завідувачем бібліотекою; 1932 року газета «Українська нива» друкує його першу розвідку з історії Волині, але у червні 1932 року через матеріальну скруту призупиняє студії. Повернувшись до Луцька, асистує журналістові Сергієві Вишневському та письменникові Володимирові Островському – останньому голові луцької «Просвіти». В «Українській ниві» та «Волинському слові» продовжує оприлюднювати перші краєзнавчі розвідки. На окрему увагу заслуговує його дослідження «Луцьк: історичний нарис», матеріали для якого нагромаджував ще у Віленській університетській книгозбірні. Водночас, із липня 1934 до січня 1937 року працює контролером побутових лічильників на Луцькій електростанції.

У вересні 1935 року відновлює студії з історії вже на гуманітарному факультеті Варшавського університету імені Юзефа Пілсудського, спеціалізуючись із історії України у видатного історика Мирона Кордуби. Підготовлену А. Дублянським курсову роботу на тему: «Участь князя Данила Галицького та його сина Романа у боротьбі за спадщину Бабенбергів» проф. Кордуба перекваліфікував і зарахував як магістерське дослідження. У червні 1938 року, закінчивши Варшавський університет із дипломом магістра філософії в галузі історії, отримав пропозицію М. Кордуби готувати докторат на тему «Адам Кисіль із Брусилова» та здобувся на відповідну стипендію Українського інституту у Варшаві. Тоді ж став позаштатним працівником Волинського музею у Луцьку, каталогізуючи архів родини Єловичів-Малинських, а під час літньої, відпустки (1939) опрацьовував джерела про Адама Кисиля у варшавській бібліотеці Замойських. Вибух війни унеможливив виконання докторату.

У вересні 1939 року отримав пропозицію на вчителювання у реорганізованій із польської гімназії українській десятирічці, а водночас залишався у музеї вже як науковий працівник і заступник директора. Через рік зосередився лише на музейній діяльності: організовував експедиції на козацькі могили Берестечка – Пляшевої; розкопки на городищі Перемиль; рятував разом із археологом Зиґмунтом Леським старожитності Радзивілів від вандалізму розквартированого в Олицькому замку совєтського гарнізону. Публікаторську діяльність із міркувань безпеки припинив, позаяк дуже швидко переконався, що українізація – заледве маскована совєтизація.

На момент початку німецько-радянської війни А. Дублянський працював у Волинському музеї в Луцьку, але від управи ОУН був запрошений на посаду заступника керівника позашкільної освіти. Німецька цивільна адміністрація ліквідувала управління, а через два місяці – закрила щойно засновану українську гімназію. Безробітний наприкінці 1941 р. А. Дублянський зголосився на запрошення працювати у редакції газети «Український голос», на шпальтах якої постійно закликав «Охороняймо пам’ятники старовини». Навесні 1942 року під загрозою арешту від офіцера-цензора був змушений перейняти редакторство, яке дозволило йому здолати цензорову протидію публікації в кількох числах «Українського голосу» за грудень 1942 року спогадів Ольги Косач-Кривинюк «Перебування Лесі Українки в Луцьку», а приневолений окупантами друк офіціозу від агентства ДНБ, український читач оминав, вишіптуючи, що ДНБ – «Дурна Німецька Брехня». Перед приходом совєтів, у січні 1944 року, А. Дублянський залишає Луцьк , виїхавши до Австрії, а в 1945 році – до Німеччини.

У м. Реґенсбурзі від 1946 року він редагує часопис «Слово» та стає секретарем парафіяльної ради Свято- Покровського храму, а у м. Амберзі – виконує обов’язки дяка, завідувача бібліотекою, активно працює в Українському комітеті.

Після належної підготовки 8 грудня 1951 року А. Дублянський приймає священичий сан: тоді ще архієпископ Никанор Абрамович у таборі переселенців у Мюнхені висвячує його на диякона, а вже 9 грудня – на священика. З 1956 року був членом Ради митрополії УАПЦ, а з 1969 року на соборі обраний членом Вищого церковного управління: попервах як секретар, а пізніше – став головою Управління.

Зусиллями отця Анатолія у вересні 1952 року було засновано і друкований орган УАПЦ – часопис «Рідна церква», який він особисто редагував упродовж 36 років. Спочатку журнал був двомісячником, а в 1958–1988 роках – квартальником. Чимало власних статей церковно-релігійної та історичної тематики о. Анатолій видрукував у часописі, а також залучав до співпраці відомих українських істориків і релігійних діячів: Наталію Полонську-Василенко, Івана Власовського, митрополита Іларіона (Івана Огієнка), Полікарпа Сікорського, Никанора Абрамовича та ін. Своє 50-річчя о. Анатолій відзначив вартісними науковими працями: «Українські святі» (Мюнхен,1962) та «Тернистим шляхом. Життя Митрополита Никанора Абрамовича» (Лондон,1962).

У 1970 році митрополитом Мстиславом о. Анатолій призначений настоятелем парафії у м. Новий Ульм. 14 вересня 1978 року  помирає його найвідданіша помічниця – дружина Євгенія Більо; потому – 24 травня 1981 року о. Анатолій приймає чернецтво, а 31 травня 1981 року у храмі – пам’ятнику святого Андрія Первозванного у Савнт-Бавнд-Бруці (США) відбулася архієрейська хіротонія на єпископа Лондонського та Західноєвропейського. У 1983 році на соборі УАПЦ в Лондоні був піднесений до сану архієпископа Паризького та Західноєвропейського з місцем перебування у м. Новий Ульм. А сьомий собор УАПЦ, що відбувся 7–10 квітня 1994 року у м. Ґент (Бельгія) підніс владику до сану митрополита УАПЦ Паризького та Західноєвропейського, водночас обравши його заступником митрополита Константина – голови УАПЦ на Заході.

12 березня 1995 року після Акту євхаристійного єднання Української православної церкви в США та діаспорі зі Вселенським Константинопольським патріархом Варфоломієм І митрополиту Анатолію було надано титул митрополита Созопольського. Того ж року владику Анатолія в Німеччині відвідала делегація на чолі з патріархом Володимиром Романюком.

Науковий доробок владики було належно пошановано: у 1988 році – титулом почесного доктора філософії Українського вільного університету в Мюнхені; у 1994 році – членством у Науковому товаристві імені Т. Г. Шевченка в Європі; 11 листопада 1995 року – обранням Почесним доктором Волинської духовної академії УПЦ КП; 4 квітня 1996 року – обранням Почесним професором в галузі історії Волинського державного університету імені Лесі Українки.

У грудні 1996 року із нагоди 45-річчя священства та 15-річчя єпископства владику Анатолія привітав президент України Леонід Кучма та особисто посол України в Німеччині Юрій Костенко. Принагідно владика обрав Ю. Костенка як медіатора у справі передачі його особистого архіву Волинському краєзнавчому музею (нині – «Особовий фонд фотодокументальних матеріалів митрополита Анатолія Дублянського»).

За сприяння владики у 1997 році на Батьківщину з Парижа було повернуто особисті речі та ризи уродженця Волині митрополита УАПЦ Полікарпа Сікорського. А Волинська семінарія в дарунок від владики отримала його бібліотеку, 394 книги якої нині зберігаються у бібліотеці Волинської православної богословської академії в іменному фонді №6 «Митрополита Анатолія Дублянського».

Помер митрополит Паризький та Західноєвропейський УАПЦ в діаспорі Анатолій Дублянський 30 жовтня 1997 року на 85-му році життя в м. Новий Ульм.

Пошанування світлої пам’яті владики відкриттям 12 грудня 1997 року у Волинському краєзнавчому музеї виставки «Анатолій Дублянський (1912–1997). Життя віддане Богові та Україні» та проведенням тоді ж вечора «Носій Божої правди» у Луцькому будинку «Просвіти»засвідчили те, що особиста, фахова, сановна поштивість митрополита Анатолія Дублянського стала непорушним, чеснотливим і духовним стрижнем автокефальної Православної церкви України.

Панасюк В. 11 листопада 110 років від дня народження А. З. Дублянського (1912–1997) – історика, журналіста, митрополита УАПЦ / В. Панасюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2022 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА; Волин. краєзн. музей; Волин. ДОУНБ імені Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба ; відпов. за вип.: А. А. Важатко, Л. А. Стасюк. Луцьк, 2021. – С. 220–229.


Література:

Дублянський А. Луцьк : іст. нарис з передмовою автора й ілюстраціями / А. Дублянський. – Луцьк : Ініціал, 1996. – 32 с.

Дублянський А. Українські святі / А. Дублянський. – Мюнхен, 1962. – 99 с.

Дублянський А. Замок Любарта в Луцьку / А. Дублянський // Літопис Волині : наук.-попул. зб. волинезнавства. – Вінніпеґ, 1953. – С. 18–21.

Дублянський А. Іов Кондзелевич – український Рафаель / А. Дублянський // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації : тези та матеріали наук. конф., присвяч. 90-річчю П. М. Жолтовського. – Луцьк, 1994. – С. 74–82.

Дублянський А. Іов Кондзелевич – український Рафаель / А. Дублянський // Літопис Волині. – Вінніпеґ, 1999. – Ч. 19–20. – С. 81–89.

Дублянський А. Пізнаймо Волинь ; Князь Володимир Василькович ; Іов Кондзелевич – український Рафаель ; Значення ікон у православній церкві ; Уривки з книги А. Дублянського «Тернистим шляхом життя митрополита Ніконора Абрамовича» / А. Дублянський // «Роде наш красний»: Волинь у долях краян і людських документах. – Луцьк, 1999. – Т. 3. – С. 693–700.

Дублянський А. Цікавий документ з 1619 р. До історії Луцького братства / А. Дублянський // Літопис Волині : наук.-попул. зб. волинезнавства.– Вінніпег, 1967. – Ч. 9. – С. 25–27.

Дублянський А. У незалежній державі – незалежна церква / А. Дублянський // Нар. трибуна. – 1992. – 14 жовт. – С. 4.

Дублянський А. Українські святі / А. Дублянський // Старожитності. – 1992. – № 5. – С. 14–15.

Дублянський А. Українські святі, життя яких пов’язане з Волинню / А. Дублянський // Нар. трибуна. – 1991. – 14 груд. – С. 5 ; 1992. – 1 січ. – С. 5; 1 лют. – С. 5.

Дублянський А. Християнські святі українського народу / А. Дублянський // Нар. творчість та етногр. – 2000. – № 2–3. – С. 27–36.

 

***

Рожко В. Є. Високопреосвященний Анатолій Дублянський, митрополит Паризький і Західноєвропейський / В. Є. Рожко. – Луцьк, 2016. – 280 с.

Терський С. В. Історія археологічних досліджень та історичного краєзнавства Волині / С. Терський. – Львів : Львівська політехніка, 2010. – 378 с.

Про А. Дублянського – див. Іменний покажчик.

Вознюк О. Внесок Анатолія Дублянського в розвиток української культури / О. Вознюк, А. Силюк // Волиняни у боротьбі за утвердження української державності в XX столітті :  матеріали наук.-практ. конф. : наук. зб. – Луцьк, 2020. – С. 63–72.

Кінд-Войтюк Н. Історія Волині у науковій спадщині митрополита Анатолія (Дублянського) / Н. Кінд-Войтюк // Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Ю. Кримського: минувшина, сучасність, майбуття : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. 80-річчю освіт. закладу. – Луцьк, 2019. – С. 378–382.

Колосок Б. В. Рожко і нова монографія / Б. Колосок // Волинський музейний вісник : наук. зб. – Луцьк, 2018. – Вип. 9. – С. 367–370.

Рябчикова Ф. Популяризація Анатолієм Дублянським краєзнавства на сторінках часопису «Український голос» (1941–1944 рр.) / Ф. Рябчикова ; Сташенко Н. Леся Українка та її родина на сторінках луцької газети «Український голос» / Н. Сташенко // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України : матеріали XXХV Міжнар. іст.-краєзн. наук. конф. : наук. зб. – Луцьк, 2010. – Вип. 35. – С. 278–283, 371–375.

Силюк О. Анатолій Дублянський: від музейного працівника до митрополита УАПЦ : (літопис життя та діяльності за матеріалами фондів Волинського краєзнавчого музею) / О. Силюк ; Колосок Б. Анатолій Дублянський: листи про віхи життя / Б. Колосок ; Фульмес В. Митрополит Анатолій (Дублянський) – видатний ієрарх УАПЦ / В. Фульмес ; Силюк А. Культурно-освітня та музейна діяльність Анатолія Дублянського в 1939–1941 рр. / А. Силюк // Волинський музей: історія і сучасність : матеріали V Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею : наук. зб. – Вип. 5. – 2014. – С. 206–233, 255–260, 260–263, 294–297.

Силюк А. Внесок Анатолія Дублянського у дослідження життя Лесі Українки на Волині та її пошанування в 30–40-і роки ХХ ст. / А. Силюк, О. Силюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олена Пчілка, Леся Українка і родина Косачів в історії української та світової культури : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 165-річчю від дня народження Олени Пчілки та 65-річчю з часу створення Колодяжнен. літ.-меморіал. музею Лесі Українки : наук. зб. – Луцьк, 2014. – Вип. 51. – С. 160–165.

Силюк О. Історико-краєзнавче становлення особистості Анатолія Дублянського в міжвоєнний період / О. Силюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина у світовій та українській історії : матеріали LIII Всеукраїнської іст.-краєзн. наук. конф., присвяч. 24-й річниці Незалежності України : наук. зб. – Луцьк, 2015. – Вип. 53. – С. 487–490.

Силюк О. Митрополит Анатолій Дублянський (19121997) про українських святих / О. Силюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в історії України та Волині : матеріали 50 Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 22-й річниці Незалежності України і 495-річчю надання Ковелю  Магдебурзького права : наук. зб. – Ковель, 2013. – Вип. 50. – С. 496–498.

Силюк О. Фонд митрополита Анатолія Дублянського (1912–1997) Волинського краєзнавчого музею / О. Силюк // Волинський музейний вісник : наук. зб. – Луцьк, 2016. – Вип. 8. – С. 203–228.

Силюк О. Церковно-релігійна та благодійна діяльність митрополита Анатолія Дублянського на еміграції (за матеріалами Волинського краєзнавчого музею) / О. Силюк // Волинський музейний вісник : наук. зб. – Луцьк, 2015. – Вип. 7. – С. 392–401.

Фульмес В. Церковно-релігійна книгозбірня митрополита Анатолія (Дублянського) / В. Фульмес // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії : матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України, 100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права : наук. зб. – Ковель, 2018. – С. 590–598.

Вознюк О. Луцьк може похвалитися найбагатшим архівом автокефальної церкви / О. Вознюк // Волинь-нова. – 2018. – 25 жовт. – С. 13.

Войчик С. Ієрарх, який «працював на Бога і Україну» / С. Войчик // Вільн. шляхом. – 2017. – 25 листоп. – С. 4.

Пушкар Н. Волинський краєзнавчий музей період стагнації / Н. Пушкар, І. Несторук // Волин. монітор. – 2014. – 17 лип. – С. 8, 9 ; 29 черв. – С. 4–5 ; 12 черв. – С. 6–9.

Пушкар Н. Волинському краєзнавчому музею – 85 / Н. Пушкар // Волин. монітор. – 2014. – 12 черв. – С. 6–9.

Степанюк Т. Будинок Косачів виявили завдяки Ользі Косач-Кривинюк / Т. Степанюк // Волинь-нова. – 2018. – 4 жовт. – С. 12.

Фульмес В. Митрополит Анатолій (Дублянський) – засновник та редактор журналу «Рідна Церква» / В. Фульмес, М. Цап // Волин. благовісн. – 2014. – № 2. – С. 355–362.

Фульмес В. Погляди митрополита Анатолія (Дублянського) щодо майбутнього Помісної Української Православної Церкви) / В.  Фульмес // Волин. благовісн. – 2016. – № 4. – С. 177–184.

Цап М. Справжні скарби / М. Цап, Л. Максимова // Волин. єпарх. відом. – 2012. – груд. – С. 3.

 Запрошуємо у відділ краєзнавчої роботи дізнатися багато цікавого про життя і діяльність видатного діяча, уродженця нашого краю, митрополита Анатолія Дублянського.


Немає коментарів:

Дописати коментар

75 років від дня народження А. О. Маренич (1949) – народної артистки України

Талановита волинська співачка Антоніна Олександрівна Маренич народилася 17 березня 1949 року. Любов до музики в маленької Антоніни зароджу...