Волинський Сокіл#невідоме про відомого

 

1 червня

55 років від дня народження В. В. Хурсенка (1966–2009) –

українського співака та композитора

В'ячеслав Володимирович Хурсенко – автор і виконавець відомих пісень «Соколята», «Тато», «На острові чекання», «Сповідь», «Якщо в світі є Бог», «Панує ніч», «Я тебе розлюбив», «Віра, Надія, Любов», «Шалений час», «До рідного дому», «Ковток вина».

Народився В. В. Хурсенко 1 червня 1966 р.у Дніпропетровську. Після переїзду сім’ї на Волинь деякий час проживав у Ковелі з бабусею та дідусем. Звідси невдовзі переїхав до Луцька, де навчався у загально-освітній школі № 17, а також у музичній школі №2 (клас віолончелі та фортепіано).

З раннього дитинства у хлопця виявились неабиякі музичні здібності. У восьмилітньому віці він самостійно опанував гру на гітарі, купленій матір’ю. За спогадами Славка, мама змушена була відбирати її силою, бо пальці юного музиканта, зранені репетиціями, ніяк не надавались до гри на віолончелі та фортепіано. Викладачі не здогадувались, що весь музичний матеріал обдарований учень відтворює не за нотами, а на слух.

Ще в музичній школі юний музикант завдяки композиторському хисту потрапив до експериментального класу для творчообдарованих дітей. У 14 років з’явились його перші авторські пісні. Проте друзям представляв їх, як «твори з репертуару Юрія Антонова», тим паче що й голос свого кумира він копіював майстерно.

Закінчивши восьмий клас із тавром «поганого хлопчика», В’ячеслав отримав від дирекції категоричний припис «навчатись у ПТУ». З горя поїхав до бабусі в Ковель, де, несподівано для себе, вступив до медичного училища. Роки навчання промайнули швидко завдяки заняттям у спортзалі та вимушеним підробіткам. «Найсмішніше, що я, хоч і недовго, а таки потрудився на посаді фельдшера в ПТУ», – згадував він пізніше.

Переїхавши до Луцька, хлопець зумів влаштуватись на роботу в обласну філармонію. Щоправда, довелось попрацювати спершу вантажником, згодом вокалістом на підспівках, а пізніше – навіть пародистом (пародіював своїх музичних кумирів: Юрія Антонова, Володимира Кузьміна та інших). Саме тут, у філармонії, де на той час знаходилась творча лабораторія гурту «Світязь», перспективний музикант отримує можливість подальшого розвитку в колі досвідчених професіоналів. Дмитро Гершензон, Роман Ланкіос, Анатолій Говорадло і, звичайно, Василь Зінкевич, – ось далеко не повний перелік людей, котрі увійшли в життя В’ячеслава Хурсенка не лише як наставники, а й справжні друзі.

Підробляв молодий виконавець й у ресторані, де, виконуючи авторські твори, завоював свою першу публіку. Не припиняючи творчого пошуку, музикант продовжує писати пісні, які отримують своє визнання. Маленькі шедеври, написані В’ячеславом, органічно впліталися в життя земляків. Рідною мовою й близькою кожному волинянинові мелодикою Славко говорив про вічні істини так проникливо і просто, як можуть це робити тільки справжні митці.

Професійна виконавська кар’єра музиканта розпочалась у 1992 р., на Всеукраїнському пісенному конкурсі «Червона рута» у Запоріжжі, де В’ячеслав зі своєю піснею – присвятою татові – виборов друге місце. Згодом, у 1996 р. завоював третє місце на фестивалі «Золотий шлягер». Проте найбільший успіх і всенародну славу автору принесло виконання пісні «Соколята» на «Пісенному вернісажі» у 1998 р., за яке отримав Гран-прі. Пісню, котрій аплодували зі сльозами на очах журі та глядачі, автор присвятив своєму другові й наставнику, народному артисту України Василю Зінкевичу.

У 1999–2001 рр. пісні композитора і виконавця В’ячеслава Хурсенка постійно перемагали на українських телевізійних фестивалях «Шлягер року». У 2000 р. отримав диплом «Шлягери XX століття» за народне визнання пісні «Соколята».

Після яскравого дебюту на вітчизняній сцені голос В’ячеслава Хурсенка раптом зник із екранів, радіоефірів. Ходили чутки, що співак начебто подався до Москви, приставши на вигідну пропозицію. За спогадами рідних, пропозицій було чимало – від Олександра Сєрова, Ірини Понаровської, Віктора Рибіна і Наталії Сенчукової (група «Дюна»), а також музикантів із групи «Лєсоповал», котрі включили до свого репертуару його пісні.

Після виходу в світ художніх кінострічок відомого режисера Оксани Байрак «Жіноча інтуїція» та «За два кілометри до Нового року» із саундтреком – піснями Хурсенка у виконанні відомих артистів – російські сайти штурмували його нові прихильники, полюючи за записами співака з проникливим оксамитовим баритоном.

Проте, завойовуючи визнання російського слухача, В’ячеслав продовжував жити і творити в Україні.

Останні вісім років життя музикант боровся з цукровим діабетом, хоча творчого натхнення і ентузіазму не втрачав. Не відмовлявся від жодного виступу, писав нові пісні. В’ячеслав Хурсенко помер 8 вересня 2009 р. в результаті діабетичної коми.

Почесних звань співак не мав. Як назвали його на одному з концертів, він був «народним артистом Волині».

Людмила Завада

Завада Л. 1 червня 50 років від дня народження В. В. Хурсенка (1966–2009) –українського співака та композитора / Л. Завада // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 153–157.

Література

Хурсенко В.Соколята : поезія і пісні / В. Хурсенко. – Луцьк : Надстир'я, 2018. – 156 с.

***

Бубенщикова О. Невідоме про відомого / О. Бубенщикова // Волин. газ. – 2012. – 13 верес. – С. 12.

Бубенщикова О. Остання сповідь відспіваних соколят / О. Бубенщикова // Волин. газ. – 2009. – 17 верес. – С. 1, 3.

Волинець О. Любов Ганейчук і В'ячеслав Хурсенко – почесні громадяни Луцька  / О. Волинець // Волинь. – 2020. – 1 верес. – С. 2.

Геч А. Слава на рідній землі… але вже після смерті / А. Геч // Аверс прес. – 2011. – 15 верес. – С. 1, 3.Ц 15

Думська С. Сокіл повернувся до соколят / С. Думська // Волин. газ. – 2011. – 15 верес. – С. 3.

Зозуля С. Перша книга В'ячеслава Хурсенка: хіти естради й вірші з шухляди / С. Зозуля // Волин. новини. – 2018. – 13 груд. – С. 8.

Зозуля С. Пісенні крила склав  у Луцькому районі / С. Зозуля // Слава праці. – 2012. – 20 вернес. – С. 5.

Зозуля С. Учителька В'ячеслава Хурсенка – про першу ноту, щемливі пісні й останню зустріч / С. Зозуля // Волин. новини. – 2019. – 30 трав. – С. 8.

Коваленко О. «Соколят» написав Бог в особі В'ячеслава Хурсенка...» / О. Коваленко // Волинь. – 2020. – 4 черв. – С. 20.

Косьміна М. Знаменитий і маловідомий В’ячеслав Хурсенко / М. Косьміна // Вісник+ К. – 2014. – 29 трав. – С. 13.

Крайванович С. Помер В’ячеслав Хурсенко / С. Крайванович // Вісник. – 2005. – 10 верес. – С. 3.

Ляхович Т. Парадоксальна особистість / Т. Ляхович // Музика. – 2001. – № 5/6. – С. 30–31.

Малімон Н. Вечір пам’яті з політичним акцентом, або Чому на Театральному майдані у Луцьку не було родини композитора і співака  В’ячеслава Хурсенка / Н. Малімон // День. – 2012. – 11 верес. – С. 10.

Малімон Н. Замість Чкалова – Валента, замість Леніна – Бандера / Н. Малімон // Віче-інформ. – 2013. – 14–20  берез. – С. 9 ; День. – 2013. – 14 берез. – С. 9.

Муравель О. «Соколята без батька» : у вівторок зупинилося серце відомого співака та автора  пісень В’ячеслава Хурсенка / О. Муравель // Україна. – 2009. – 10 верес. – С. 3.

Романюк Н. «Славко відчував, що має піти» / Н. Романюк / Україна молода. – 2010. – 29 верес. – С. 11.

Романюк Н. Хурсенка ще почуємо : Луцька влада обіцяє випустити  у світ  новий диск відомого виконавця та композитора. Посмертно / Н. Романюк // Україна молода. – 2009. – 17 верес. – С. 15.

Скоклюк С. «Онук мій співає, як соловейко» / С. Скоклюк / Вісті Ковельщини. – 2000. – 19 жовт.

У Луцьку вшанують славу Хурсенка // Сім’я і дім. – 2010. – 9–15 верес. – С. 4.

Хурсенко О. Уся правда про Славка / О Хурсенко // Сім’я і дім. – 2009. –  9 верес. – С. 1, 9. 

Шепель Н. В’ячеслав Хурсенко : «У новорічному фільмі Оксани Байрак звучить моя пісня «Осінь» / Н. Шепель // Сім’я і дім. Нар. трибуна.