"Мамо, не плач, я повернувся героєм..."

Небесній сотні 

присвячуємо... 

У день річниці Революції гідності Президент України Петро Порошенко за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу видав указ Про визнання Героями України всіх, хто загинув під час протистоянь на Майдані.

Сергій Байдовський 

Уродженець міста Нововолинська, навчався у ЗОШ № 12 та Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Працював на магістральних нафтопроводах «Дружба» в Дрогобичі. Загинув від кулі снайпера.

Пам’яті небесної сотні

Двадцятого лютого. В Києві ніч.

Майдан Незалежності в центрі столиці.

Серця у повсталих, як полум’я свіч,

А поруч в пітьмі зачаїлись убивці.

Кривавий туман опустивсь на Майдан.

Заграви пожеж. Чорні привиди смерті.

А снайпер стріляв і людей убивав,

Цілявся у свічку, що сяяла в серці.

О снайпере, брате! Спинись! Не стріляй!

Цим хлопцям ще жити, радіти й кохати.

У лави повсталих скоріше ставай,

Щоб край наш від скверни і зла врятувати.

Та деспота-ката злочинна рука

Веліла вбивати усіх без пощади,

Від куль обірвалось життя юнака.

Свята його кров залила барикади.

Розквітнуть каштани – не висохне кров,

Не висохнуть в матері сльози скорботні…

Вам шана і слава, і вічна любов,

Герої Небесної сотні!

 Тетяна Байда

Едуард Гриневич 

Уродженець села Деревок Любешівського району. Заочно навчався в Рівненському гуманітарному університеті. Був користувачем Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки. Тричі побував на Майдані. Загинув від кулі снайпера.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

 

Василь Мойсей 

Уродженець села Зубрець Бучацького району Тернопільської області, мешкав у Луцьку. Навчався на 4-му курсі Луцького інституту розвитку людини університету «Україна». Був членом політичної партії «Свобода». Користувався послугами Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки. Загинув від кулі снайпера. 

Слова згоріли в полум’ї Майдану.
Майдан в диму, у свисті, у крові...
Я знав, що мій народ колись повстане,
Як повстає людинобог і звір.

Після повстань – пронизливо і нудно.
Після повстань – глибока висота...
Душа, що настраждалася у будні,
Рости до Бога хоче на свята.

Змінились маски.
Сніг і цвіт зустрілись.
І жлобська позолота з душ спада.
Весна.
Війна.
В серцях Амура стріли,
Стріляють в спину бидло й «гаспада».

Що ж...
Бійтесь гніву доброї людини.
Бо ж «куля в лоб – то куля в лоб!..»
Кому?..
Історія моєї батьківщини
Це все вже знала:
Хаос, бунт, пітьму.

Знов отамани бігають по трупах,
А двоголовий беркут тут-як-тут.
Товчемо біль, як Чорне море, в ступах.
А горда кров до неба йде, мов ртуть.

Весна й війна побралися за руки,
Смерть із любов’ю, з коренем крило.
«Йшли діди на муки, підуть і правнуки!» –
Гарячий сніг щоб цвітом замело.

 Ігор Павлюк 

 Іван Тарасюк 

Уродженець села Залісоче Ківерцівського району. Навчався у Луцькому медичному коледжі «Монада», служив у армії. Грав за футбольний клуб «Олика». Загинув від кулі снайпера .

Ми знали і розуміли, що всі ми - смертники... 

Ще більше скажу, що страшно насправді на смерть іти... 

Під кулями снайпера впасти, але не зламатися, 

Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися... 

Святі небеса назустріч пливли херувимами... 

І Ангели в першій колоні у крок із загиблими... 

Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили, 

А ми просто шанс останній для вас зоставили... 

Ми знали, за що вмирали, за що не вижили... 

Нам буде на небі легко, аби тільки ви жили... 

Аби ви жили достойно, бо того варті, 

Ми будемо вічно стояти в небесній варті... 

Могло все інакше бути, та довго спали ми... 

Візьміть же свободу із наших долонь пропалених... 

Із наших сердець надії черпніть високої, 

А ще...збережіть Україну у мирі та спокої... 

Ми знали, за що вмирали...і ми не каємось... 

А пильно 

у ваші очі з небес вдивляємось...

Світлана Костюк  

Юрій Сидорчук

Уродженець селища Дерно Ківерцівського району. Загинув від поранення в голову після 4 місяців коми.

Це моя і твоя війна
за мою і твою свободу.
Ти із заходу, я зі сходу -
ми щаслива одна сім'я.
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає,
бо ми разом – могутня сила.
Це моя і твоя Україна.

І весь світ нас з тобою знає.
Нас з тобою весь світ поважає,
бо ми биті, та не подолані,
ми з тобою ніким не підкорені!
А нам брешуть, а нас обманюють.
Нас, мов звірів, з тобою стравлюють,
але марно - дешева акція.
Я і ти – то Велика нація!
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає.
Ми тут вільні, царям не вклонимось,
ми ніколи їм не підкоримось!
Бо нам воля дорожче золота.
Наше слово б'є краще молота.
Я і ти – це велика сила.
Я і ти – це і є Україна.
Анастасія Дмитрук

            

Віктор Хом'як

Уродженець села Голишів Луцького району. Помер при досі не з'ясованих обставинах. Його смертю бандитська влада так і не залякала протестувальників.

Небесна сотня.

Героям Майдану живим і полеглим - присвячую!

Я розповім тобі, мій сину, про героїв наших днів,
Які за волю віддавали душу й тіло,
Коли здавалось, не Майдан, а білий світ увесь горів
І зло до пекла повертатись не хотіло!
Коли від вибухів здригалися і небо, і земля
На барикади наші перла чорна лава,
Захриплим голосом крізь вибухи ми чули звіддаля,
Немов сам Бог з небес кричав : «Героям СЛАВА!»
             
           «Небесна сотня» йшла у небо,
           Нас виводячи з пітьми
           І у димах Майдану бачили ми ніби
           Щити на спинах тої сотні розгорталися крильми,
           І захисні шоломи сяяли мов німби!

Я заспіваю тобі, сину, пісню нашої борні
Її рядки мов коси злиплися від крові.
Вона про те, як на Грушевського горіли у вогні
Серця гарячі, переповнені любові!
Вона про те, як сніг небесний до землі не долітав,
Коли кипів у середмісті бій кривавий.
І кожен з тих, хто там стояв, немов молитву промовляв,
Слова прості, слова святі: «Героям Слава!»

Запам’ятай навік, мій сину, ти про ці буремні дні,
Коли повстали ми за правду і свободу!
Коли лихі пани топили нас у крові і брехні,
Але ніхто ще не здолав цього народу!
Запам’ятай навік, мій сину, ти і внукам передай-
Що ми святе на правду й волю маєм право!
І як приступлять вороги, ти з побратимами вставай!
За Україну! За народ! Героям СЛАВА! 
Сергій Руденко

 Герої не вмирають! Слава Небесній сотні!