середа, 27 листопада 2013 р.

Ювілей



27 листопада 

80 років від дня народження 

Тетяни Мусіївни Байди-Барбелюк –

              письменниці, політичної та 
 громадської діячки

 


Тетяна Мусіївна Байда-Барбелюк (Дейнега) народилась 27 листопада 1933 року в селі Забороль (тепер Луцького району) Волинської області в родині волинських селян. Змалечку була привчена Тетяна Мусіївна шанувати рідну мову, культуру, звичаї, любити рідний край. Батьки були простими селянами, проте свято вірили в ідею української державності, з ранніх літ усвідомлює себе Тетяна – майбутня письменниця – українкою. Святу любов до рідної землі несе впродовж усього свого життя. Спочатку навчалася у сільській школі, а пізніше, вже після того, як відгриміла війна, продовжила навчання в Луцькій школі №3, де активно займалась музикою (гра на бандурі) та стала писати вірші. Писала так, як підказувало серце, про те, що боліло, про Україну. Два її учнівські зошити з віршами стали підставою для арешту та подальшого ув’язнення. 23 червня 1949 року у віці п’ятнадцяти з половиною років Тетяну було заарештовано (у 1948 році органами НКВС було заарештовано її старшого брата Михайла – студента Львівського залізничного технікуму). Заарештували після доносу господаря квартири, яку орендувала школярка. Саме він передав слідчому НКВС особистий щоденник дівчини та зошити з віршами. Фотографії в національному одязі були знайдені під час обшуку. Допити продовжувалися впродовж багатьох днів, слідство цікавила інформація про повстанців, які були уродженцями Забороля та навколишніх сіл, взамін на інформацію обіцяли волю. Вироком «трійки» стало 10 років позбавлення волі за антирадянську агітацію. Вісім місяців провела Тетяна Дейнега у Львівській колонії №1 для неповнолітніх, яка відрізнялась суворим тюремним режимом. Продовжувала писати вірші, в яких не було і нотки каяття, лише – нестерпна туга за рідним краєм. Разом з однодумцями, такими ж, як і сама, молодими в’язнями зшила синьо-жовтий прапор та 1 травня 1950 року здійснила спробу підняти його над адміністративним корпусом тюрми. Після цього шістьох дівчат-патріоток відправляють по етапу на Колиму, в табори для дорослих злочинців. Важко перенісши дорогу, втративши близьку подругу, яка померла від дизентерії, Тетяна Дейнега прибула у бухту Ваніно, а звідти була переведена вглиб Усурійської тайги, в табір, де для кримінальних злочинців існували свої неписані закони і їхніми «методами» мали перевиховуватись молоді патріотки. Голод, холод, знущання, хвороби, надлюдська праця на лісоповалі та в кам’яних копальнях забрали не одне молоде життя. На цьому світі Тетяну тримала тільки любов до України. Весною 1950 року здійснена спроба втекти виявилась невдалою, як наслідок, втрата близької подруги після самосуду блатних та тридцять п’ять діб карцеру, після відбуття якого дівчину перемістили до політичних з великими термінами ув’язнення. Це і врятувало життя, бо політичні зуміли згуртуватись та дали відсіч «блатним». Після смерті Сталіна разом з політичними страйкувала, брала участь у голодуванні. В цілому в таборах молода волинянка пробула 5 років, 1 місяць та 7 днів.
Влітку 1954 року Тетяна повернулась у рідне село до батьків, влаштувалася на непрестижну роботу вантажниці та закінчила з золотою медаллю вечірню школу. Спочатку закінчила Луцьке медичне училище, а пізніше – Івано-Франківський медінститут. Жила і працювала в Калуші, постійно знаходячись під пильним наглядом «органів». Була одружена з колишнім політв’язнем, який пішов з життя дочасно, народила і виховала з чоловіком двох дітей.
Як тільки розпочалось національно-патріотичне відродження України в 90-х роках XX століття, активно включилася в громадсько-політичну роботу, яку не полишає і сьогодні, своїм прикладом прищеплюючи молоді любов до рідної землі. Вона є членом КУНу, Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура, Союзу Українок та товариства політв’язнів. Реабілітована у 1992 році.
Тетяна Байда є автором поетичних збірок та прозових творів. З-під її пера вийшли збірка поезій «Вірші мої – діти мої»(1995р.), казки для дітей «Бабусин спадок»(2001 р.), художньо-документальна повість про УПА «Довго мовчали смереки»(2001 р.), автобіографічна повість «Свічі гаснуть від вітру»(2002 р.), повість «Біла хустина»(2003 р.), роман «Покоління приречених»(2004 р.), роман «Море і соняхи»(2004 р.), збірка віршів «Мереживо долі»(2005 р.), казки і легенди «Катрусина скарбничка»(2006 р.), нарис «Забороль – наше рідне село»(2006 р.), історичний роман «Цариця і німий карлик»(2007 р.). ЇЇ твори друкувалися у різні роки у газетах «Дзвони Підгір’я», «Народна справа» та в альманасі «Зона».
Тетяна Дудар


Література:

Байда Т. Біла хустка : худож.-докум. повість / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 156 с.
Байда Т. Вірші мої – діти мої : поезії / Т. Байда. – Луцьк : Надстир’я, 1995. – 123 с.
Байда Т. Довго мовчали смереки : худож.-докум. повість / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 180 с.
Байда Т. М. Дорога орлів : поеми / Т. М. Байда. – Луцьк : Волин. обл.. друк., 2011. – 124. с.
Байда Т. Забороль – наше рідне село / Т. Байда, Г. Мялковська. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 60 с.
Байда Т. Катрусина криничка : казкові оповідання й легенди для дітей / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 100 с.
Байда Т. М. Мереживо долі : поезії / Т. М. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 200 с.
Байда Т. Море і соняхи : роман / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 376 с.
Байда Т. Покоління приречених : роман / Т. Байда. – Луцьк : Терен, 2004. – 280 с.
Байда Т. Свічі гаснуть від вітру : повість / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 372 с.
Байда Т. Хрещені вогнем : худож.-докум. повість / Т. Байда . – Луцьк : Волин. обл.. друк., 2008. – 248 с.
Байда Т. Цариця і німий карлик : роман / Т. Байда. – Луцьк : Волин. книга, 2007. – 163 с.
Байда Т. Йшли стрільці до бою... : уривки з роману / Т. Байда // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. спілки письм. України. – Луцьк, 2003. – Вип. 9. – С. 78–96.
Байда (Барбелюк) Т. Синьо-жовте перевесло ; «Святі» ; На повстанській могилі ; Тій, що нема ; Курган сумління ; У пошуках світла [та ін.] / Т. Байда (Барбелюк) // Перевесло : альманах. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2007. –  Вип. IІІ. – С. 3–24.  
Байда Т. Трагедія, заметена снігами : вірші / Т. Байда // Нескорена Берегиня : жертви москов.-комуніст. терору ХХ ст. – Львів, 2002. – С. 155–157.
Барбелюк Т. [Байда]. Хрест на корі ; Закривавлена сорочка ; Бунтівна ліра ; Прощальний вальс. Зневіра ; „На світ народилось лошатко маленьке...” ; „Письменнику, чи є у тебе гроші” ; Соло під гітару ; „Дзвіночку синій, польовий...” ; Кумонька зубата ; Твердиня / Т. Барбелюк [Байда] // Перевесло : альманах. – Луцьк, 2006. – Вип. ІІ. – С. 4–13.
Байда (Барбелюк) Т. Українські дзвони ; Код нації ; Ми – українці ; До останньої хвилини ; Крилатий вершник ; Остання ніч [та ін.] / Т. Байда (Барбелюк) // Перевесло : альманах. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. –  Вип. IV. – С. 198–215.  
Барбелюк Т. [Байда] Пам’ятникові бути! / Т. Барбелюк [Байда] // Волинь-нова. – 2009. – 27 жовт. – С. 8.

* * *
Баюк Г. Тетяна Байда – з Україною в серці крізь роки і табори / Г. Баюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся : Луцький район : історія, сучасність, перспективи : матеріали ХХІІ обл. наук.-практ. іст.-краєзн. конф. – Луцьк, 2007. – С.82–84.
Слапчук В. Тетяна Байда. Довго мовчали смереки : худож.-докум. повість / В. Слапчук // Слапчук В. В очікуванні на інквізитора / В. Слапчук. – Луцьк, 2003. – С. 97.
Ганущак О. Пісня будить сплячі душі / О. Ганущак // Слава праці. – 2012. – 13 листоп. – С. 2.
Гей В. Таємниця гори Яворини / В. Гей // Літ. Україна. – 2002. – 12 верес. ; Волинь. – 2002. – 24 серп.
Кушнір В. Горде ім’я нескореної волинянки / В. Кушнір // Волинь. – 2005. – 7 квіт. – С. 3.
Лукницька Л. Простіть мені люди, прости мені, Боже, я інша не буду, не можу1 / Л. Лукницька // Володимир-вечірній. – 2008. – 4 груд. – С. 5.
Ювілеї : мереживо долі Тетяни Байди // Волинь-нова. – 2008. – 27 листоп. – С. 2.
Федонюк С. Щоб не здатись ворогові, пустив кулю дружині, сину і собі  / С. Федонюк. О. Пирожик // Волинь-нова. – 2012. – 28 лип. – С. 11.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Кость Борисюк – відомий український художник, "волинський Ван Гог"

Кость Борисюк – яскрава особистість художнього життя Луцька. Його об’ємний творчий доробок – це вагомий внесок до скарбниці вітчизняного мис...