Юхим Ярощук: керівник і людина

      3 грудня у Волинському краєзнавчому музеї відбулась презентація книги Андрія Бондарчука «Юхим Ярощук: людина, громадянин, державний діяч». 

      У конференц-залі музею було розгорнуто фотодокументальну виставку, на якій представлені документи, нагороди, фото Юхима Ярощука.  

     Окрім того, працівниками відділу краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки було представлено книжкову виставку "Юхим Ярощук: керівник і людина".

       Вона присвячена Юхиму Арсентійовичу Ярощуку – державному і громадському діячу, який був незмінним головою Волинського облвиконкому 1956–1972 рр., депутатом Верховної Ради УРСР.

         Коротким було життя цієї неординарної особистості, талановитого керівника і організатора, щирої людини, вірного сина Волинської землі. Його не стало в розквіті сил, у зеніті життя, коли йому не виповнилося навіть 50 років. Юхим Арсентійович, не перебільшуючи, був керівником особливого типу. У нього чудово поєднувались якості керівника високого рангу, організатора з високими моральними цінностями: інтелектом, етикою спілкування, тактом, повагою до людини, глибоким знанням життя народу. 
       Не менш шанований земляк Андрій Бондарчук, народний депутат України першого скликання, письменник, краєзнавець написав об'єктивну книгу про Юхима Ярощука, якого знав, з ким спілкувався. 

"Про свого земляка, навіть сусіда, добре слово я можу говорити зі спокійною совістю, оскільки знаю, в яких умовах він ріс, формувався..."

"Збираючи матеріали для майбутньої книги про Юхима Ярощука, говорив із багатьма людьми, з якими він працював, які знали його, бачили у різних ситуаціях..."

       Шануймо, вивчаймо історію свого краю, своєї України, її кращих людей. Правда історії - та підвалина, на якій стоїть кожна процвітаюча країна!

Щит любові для волинських воїнів АТО

 Виставку "Щит любові для волинських воїнів АТО", присвячену подіям на Сході та пам'яті загиблих героїв-лучан, тим, у кого були воля, честь і мужність захищати Україну представлено у відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки.

Загиблі лучани живуть у наших серцях

Солдат АТАМАНЧУК Андрій Вікторович

Солдат ВИШНЕВСЬКИЙ Олег Анатолійович

Молодший сержант ГУЛЮК Сергій Миколайович

Солдат ЗАРАДЮК Володимир Володимирович

Молодший сержант ЙОВЗИК Дмитро Васильович

 

Солдат КАРАБАН Артем Олександрович

Солдат КЛИМЧУК Сергій Дмитрович

Солдат КОРОЛЬКО Микола Петрович

Солдат ЛУЧУК Роман Олександрович

Солдат МАХНОВЕЦЬ Віталій Іванович

Солдат ОНІЩУК Юрій Віталійович

Солдат ПРОКОПЧУК Володимир Іванович

Солдат ФІЛІПЧУК Ігор Ярославович

Солдат ХАМРАЄВ Рустам Шаніязович

Старший сержант ШОСТАК Сергій Олександрович

Сержант ШУЛЬГА Максим Костянтинович

Вони загинули за нашу Україну і за нас...

"Мамо, не плач, я повернувся героєм..."

Небесній сотні 

присвячуємо... 

У день річниці Революції гідності Президент України Петро Порошенко за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу видав указ Про визнання Героями України всіх, хто загинув під час протистоянь на Майдані.

Сергій Байдовський 

Уродженець міста Нововолинська, навчався у ЗОШ № 12 та Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Працював на магістральних нафтопроводах «Дружба» в Дрогобичі. Загинув від кулі снайпера.

Пам’яті небесної сотні

Двадцятого лютого. В Києві ніч.

Майдан Незалежності в центрі столиці.

Серця у повсталих, як полум’я свіч,

А поруч в пітьмі зачаїлись убивці.

Кривавий туман опустивсь на Майдан.

Заграви пожеж. Чорні привиди смерті.

А снайпер стріляв і людей убивав,

Цілявся у свічку, що сяяла в серці.

О снайпере, брате! Спинись! Не стріляй!

Цим хлопцям ще жити, радіти й кохати.

У лави повсталих скоріше ставай,

Щоб край наш від скверни і зла врятувати.

Та деспота-ката злочинна рука

Веліла вбивати усіх без пощади,

Від куль обірвалось життя юнака.

Свята його кров залила барикади.

Розквітнуть каштани – не висохне кров,

Не висохнуть в матері сльози скорботні…

Вам шана і слава, і вічна любов,

Герої Небесної сотні!

 Тетяна Байда

Едуард Гриневич 

Уродженець села Деревок Любешівського району. Заочно навчався в Рівненському гуманітарному університеті. Був користувачем Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки. Тричі побував на Майдані. Загинув від кулі снайпера.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

 

Василь Мойсей 

Уродженець села Зубрець Бучацького району Тернопільської області, мешкав у Луцьку. Навчався на 4-му курсі Луцького інституту розвитку людини університету «Україна». Був членом політичної партії «Свобода». Користувався послугами Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки. Загинув від кулі снайпера. 

Слова згоріли в полум’ї Майдану.
Майдан в диму, у свисті, у крові...
Я знав, що мій народ колись повстане,
Як повстає людинобог і звір.

Після повстань – пронизливо і нудно.
Після повстань – глибока висота...
Душа, що настраждалася у будні,
Рости до Бога хоче на свята.

Змінились маски.
Сніг і цвіт зустрілись.
І жлобська позолота з душ спада.
Весна.
Війна.
В серцях Амура стріли,
Стріляють в спину бидло й «гаспада».

Що ж...
Бійтесь гніву доброї людини.
Бо ж «куля в лоб – то куля в лоб!..»
Кому?..
Історія моєї батьківщини
Це все вже знала:
Хаос, бунт, пітьму.

Знов отамани бігають по трупах,
А двоголовий беркут тут-як-тут.
Товчемо біль, як Чорне море, в ступах.
А горда кров до неба йде, мов ртуть.

Весна й війна побралися за руки,
Смерть із любов’ю, з коренем крило.
«Йшли діди на муки, підуть і правнуки!» –
Гарячий сніг щоб цвітом замело.

 Ігор Павлюк 

 Іван Тарасюк 

Уродженець села Залісоче Ківерцівського району. Навчався у Луцькому медичному коледжі «Монада», служив у армії. Грав за футбольний клуб «Олика». Загинув від кулі снайпера .

Ми знали і розуміли, що всі ми - смертники... 

Ще більше скажу, що страшно насправді на смерть іти... 

Під кулями снайпера впасти, але не зламатися, 

Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися... 

Святі небеса назустріч пливли херувимами... 

І Ангели в першій колоні у крок із загиблими... 

Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили, 

А ми просто шанс останній для вас зоставили... 

Ми знали, за що вмирали, за що не вижили... 

Нам буде на небі легко, аби тільки ви жили... 

Аби ви жили достойно, бо того варті, 

Ми будемо вічно стояти в небесній варті... 

Могло все інакше бути, та довго спали ми... 

Візьміть же свободу із наших долонь пропалених... 

Із наших сердець надії черпніть високої, 

А ще...збережіть Україну у мирі та спокої... 

Ми знали, за що вмирали...і ми не каємось... 

А пильно 

у ваші очі з небес вдивляємось...

Світлана Костюк  

Юрій Сидорчук

Уродженець селища Дерно Ківерцівського району. Загинув від поранення в голову після 4 місяців коми.

Це моя і твоя війна
за мою і твою свободу.
Ти із заходу, я зі сходу -
ми щаслива одна сім'я.
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає,
бо ми разом – могутня сила.
Це моя і твоя Україна.

І весь світ нас з тобою знає.
Нас з тобою весь світ поважає,
бо ми биті, та не подолані,
ми з тобою ніким не підкорені!
А нам брешуть, а нас обманюють.
Нас, мов звірів, з тобою стравлюють,
але марно - дешева акція.
Я і ти – то Велика нація!
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає.
Ми тут вільні, царям не вклонимось,
ми ніколи їм не підкоримось!
Бо нам воля дорожче золота.
Наше слово б'є краще молота.
Я і ти – це велика сила.
Я і ти – це і є Україна.
Анастасія Дмитрук

            

Віктор Хом'як

Уродженець села Голишів Луцького району. Помер при досі не з'ясованих обставинах. Його смертю бандитська влада так і не залякала протестувальників.

Небесна сотня.

Героям Майдану живим і полеглим - присвячую!

Я розповім тобі, мій сину, про героїв наших днів,
Які за волю віддавали душу й тіло,
Коли здавалось, не Майдан, а білий світ увесь горів
І зло до пекла повертатись не хотіло!
Коли від вибухів здригалися і небо, і земля
На барикади наші перла чорна лава,
Захриплим голосом крізь вибухи ми чули звіддаля,
Немов сам Бог з небес кричав : «Героям СЛАВА!»
             
           «Небесна сотня» йшла у небо,
           Нас виводячи з пітьми
           І у димах Майдану бачили ми ніби
           Щити на спинах тої сотні розгорталися крильми,
           І захисні шоломи сяяли мов німби!

Я заспіваю тобі, сину, пісню нашої борні
Її рядки мов коси злиплися від крові.
Вона про те, як на Грушевського горіли у вогні
Серця гарячі, переповнені любові!
Вона про те, як сніг небесний до землі не долітав,
Коли кипів у середмісті бій кривавий.
І кожен з тих, хто там стояв, немов молитву промовляв,
Слова прості, слова святі: «Героям Слава!»

Запам’ятай навік, мій сину, ти про ці буремні дні,
Коли повстали ми за правду і свободу!
Коли лихі пани топили нас у крові і брехні,
Але ніхто ще не здолав цього народу!
Запам’ятай навік, мій сину, ти і внукам передай-
Що ми святе на правду й волю маєм право!
І як приступлять вороги, ти з побратимами вставай!
За Україну! За народ! Героям СЛАВА! 
Сергій Руденко

 Герої не вмирають! Слава Небесній сотні!

Презентація книги Володимира Рожка «Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії» та книги «Монастир скит» у перекладах Володимира Рожка та Любові Василів-Базюк

Володимир Євтухович Рожко – історик, архівіст, теолог, мистецтвознавць та краєзнавць, кандидат церковно-приходських наук, Почесний професор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, дійсний член Інституту дослідів Волині у Вінніпезі. Автор понад 30 книг, близько двох тисяч публікацій в журналах, збірниках, альманахах, газетах з історії Української Православної Церкви на Волині.

Монографія «Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії»,  яка вийшла друком у видавництві «Волинська обласна друкарня» – нове дослідження автора. Монографія ґрунтовно знайомить з життям і творчістю  на духовній ниві видатного сина України, праведника святого українського православ’я архієпископа Варлаама Шишацького, засновника Волинської духовної семінарії. Праця стане цінним історичним джерелом для студентів, викладачів, науковців духовних і світських навчальних закладів України, української діаспори на Заході. Видання відзначається новизною як самої теми, досі ніким ґрунтовно не опрацьованої, так і методологією її викладу. Автору насправді не властиво стояти на одному місці.

На заході виступив проректор Волинської православної богословської академії з навчальної роботи, кандидат богословських наук отець Василь Лозовицький.

 

Книга "Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії» складається із п’яти розділів.

Розділ 1. Світські дороги Григорія Шишацького.

        Тут ви знайдете відомості про місце народження, родину, дитячі та юнацькі роки архієпископа. Про його навчання в Києво-Могилянській академії, про викладацьку і науково-богословські праці.

Розділ 2. Чернече життя ігумена архімандрита Варлаама Шишацького.  

      Слід наголосити про видатну роль Варлаама Шишацького у житті Новгород-Сіверської семінарії. Перехід з Новгород-Сіверського на відповідальний пост керівника монастиря Св. Духа у Вільно ставив його у центр польсько-московських змагань за православну церкву. Саме в друкарні братського Святодухівського монастиря в 1610 році була надрукована його праця «Плач східної церкви».

Розділ 3. Варлаам Шишацький – перший поунійний Єпископ Волинський (1795–1805).

Владика Варлаам Шишацький спираючись на багатовікову освітню спадщину історичної Волині засновує 1796  року Волинську семінарію. І місцем її осідку став Свято-Преображенський монастир у місті Острозі. Документальні та історичні джерела виявлені автором, дають нам можливість уявно заглянути до приміщень Свято-Преображенського монастиря того часу.

Він  багато читав і писав, зокрема, свої відомі в національному дусі проповіді, богословські праці, заохочував до того викладачів. Але вся його духовна спадщина як і він сам стали жертвою московського варварства. На могилах своїх батьків у с. Нуйно він вибудував в їх пам'ять храм, який осквернений як і самі могили місцевими комуністами. Вони робили все щоб дух вікового Святого українського православ’я вигнати з душ українців. Але цей дух залишався жити в усі наступні роки наперекір їх злій волі і злочинним бажанням.

Розділ 4. Могильовський період життя Преподобного Варлаама.

 В ньому висвітлені питання автокефалії Української і Білоруської церков. Ідея українського православного патріархату не була лише уявою владики Варлаама, ця ідея широко жила серед української тогочасної еліти – світської і духовної. Він мав втілити цю ідею в життя і все робив для того, щоб Українська і Білоруська православні церкви були незалежні від Москви.

Розділ. 5. Дорогами мученичества.

Українець і український патріот, палкий прихильник автокефалії Української православної церкви Варлаам Шишацький піклується про церкву та монастирі, яким загрожувала небезпека з боку іноземних окупантів. Не міг учинити інакше, але громадськість затаврувала його як зрадника, як колись і гетьмана Мазепу. Владика Варлаам був засуджений на поступову фізичну, релігійну, церковно-громадську і політичну смерть московськими окупантами. «Караюсь, мучусь, але не каюсь…». Він був і залишився до кінця свого життя носієм невмирущої іде автокефалії української і Білоруської церков. Він з гідністю українського православного  апостола ніс свій хрест.

На презентацію книг завітав кандидат історичних наук, викладач СНУ ім. Лесі Українки Володимир Пришляк.

Непередбачуваною  несподіванкою  Володимир Євтухович постав перед нами  як перекладач. Побачило світ наукове виданя «Монастир скит», накладом  200 примірників, видане також у Волинській обласній друкарні.

Це – переклад опису невідомого автора польською мовою.  Здійснили його давні друзі та однодумці  –  Володимир Рожко та Любов Василів-Базюк. Це збережене писемне джерело 1732 року належить до найбільш давніх з ранньої історії Почаївського монастиря.

Польською мовою уривок з наукової праці «Монастир Скит» прочитала провідний бібліотекар відділу іноземних мов Марія Лавренюк.

До слів привітання долучилися також студенти Волинської православної богословської академії Василь Лановий та Петро Крімусь.

 

 

Привітати Володимира Євтуховича Рожка із виходом двох нових вагомих наукових праць прийшло багато гостей.

Ведучі заходу бібліотекарі відділу краєзнавчої роботи – Хомяк Наталія та Пилипюк Наталія.