Відомий археолог, краєзнавець, дослідник історії Волині Григорій Васильович Охріменко

 Народився 26 квітня 1950 р. в м. Прилуки Чернігівської області. З чотирирічного віку проживав з батьками в с. Малохатки Старобільського району Луганської області, де і закінчив восьмирічну школу. Середню освіту здобув у 1967 р. у загальноосвітніх школах м. Прилуки та м. Бориспіль на Київщині.

У 1968–1972 рр. – навчався на історичному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. Брав участь в археологічних експедиціях на комплексі давніх поселень Гнідавська Гірка в с. Рованці Луцького району під керівництвом кандидата історичних наук М. Кучери та М. Матвієйка. Згодом науковець самостійно проводить рятівні розкопки на пам'ятках в Луцьку (вул. Короленка), с. Рованці, де в місцевій пресі публікує повідомлення про здійснені археологічні відкриття.

Григорій Васильович у 1972 р. починає працювати учителем історії та завідувачем навчальної частини школи с. Майдан-Липно Маневицького району на Волинському Поліссі. За дослідницьку діяльність та активну роботу з дітьми йому присвоюють звання вчителя-методиста, а згодом при підтримці Всеукраїнської спілки краєзнавців і заслуженого працівника освіти України. З 1994 р. Г. Охріменко працював науковим співробітником Полісько-Волинського народознавчого центру Волинського державного університету імені Лесі Українки.

У 2002 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Неоліт Волині» базу якої становили матеріали з численних пам'яток цього періоду в селах Годомичі, Комарово, Мала Осниця, Новосілки поліської зони, а також у селах Гірка Полонка, Голишів, Гнідава Луцького району.

У 2005–2019 рр. Григорій Васильович працював у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, де займав посаду доцента кафедри археології та допоміжних історичних дисциплін. Також продовжував працювати у Волинському краєзнавчому музеї та Малій Академії Наук. Коло інтересів вченого не обмежується науково-дослідною та пошуковою роботою, а й охоплює популяризаторську пам'яткоохоронну сфери. За час роботи Г. В. Охріменком було опрацьовано велику кількість пам'яток прадавньої історії Великої Волині. Знахідки з численних археологічних розкопок поповнили колекції в Волинському та Маневицькому краєзнавчих музеях.

У коло наукових інтересів Григорія Васильовича також входить неолітична кераміка, яка стає предметом його професійних зацікавлень на все життя. Зокрема Григорій Охріменко виділив волинську неолітичну культуру, яка вирізнялася своїм посудом, особливостями його форми та декору. Основним типом посуду був горщик середньої величини, переважно з прямовисними стінками та гострим чи круглим днищем. Найбільш уживаним елементом декору були гребінцеві відтиски – найчастіше у вигляді паралельних горизонтальних смуг, чотирикутних полів або вертикальних гірлянд. Рідше користувалися іншими штампами для нанесення ліній, сіток, різноманітних насічок, ямок та вм'ятин.

Цікавиться дослідник також епохами палеоліту, мезоліту, мідної доби, доба бронзи та заліза, стратифікацією суспільства, духовною культурою первісних спільнот, керамічним виробництвом, історією раннього землеробства на Волині та Поліссі, предметами озброєння енеоліту – доби бронзи, давніми металевими виробами, кременярством доби бронзи.

Серед наукових праць дослідника варто виокремити: «Розвиток керамічного виробництва на Волині» (у співавторстві з М. Кучинком, Н. Кубицькою, 2003), «Нариси культури давньої Волині» (2006), де автор розкрив особливості духовної та матеріальної культури Волині від льодовикового часу до кінця бронзового віку та періоду Давньої Русі, «Олександр Цинкаловський та праісторія Волині» (2007), «Культура Волині та Волинського Полісся княжої доби» (у співавторстві з М. Кучинком, В. Савицьким, 2008), в якій описав археологічні, етнографічні та писемні джерела матеріальної та духовної культури регіону ІХ–ХІV століть, «Археологічна спадщина Яна Фітцке» (2005), «Кам’яна доба на території Північно-Західної України (ХІІ-ІІІ тис. до н. е.)» (2009), в  якій висвітлив тему матеріальної та духовної культури тогочасних людей.

Григорій Васильович є прихильником та першопрохідцем у застосуванні еніологічних та біолокаційних методів в археологічній науці.

У 2010 році Григорій Васильович Охріменко став лауреатом обласної іменної премії в галузі літератури, культури і мистецтва в номінації імені Олександра Цинкаловського.

Григорій Охріменко – серйозний науковець, справжній фанат своєї справи, для якого археологія не лише захоплення, а й справа всього життя.

        Зозуля А. 26 квітня 70 років від дня народження Г. В. Охріменка (1950) – українського археолога  / А. Зозуля // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2020 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред. упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Тернопіль, 2019. – С. 111–119.

 

 

 

           

Алла Адамівна Дмитренко – відома етнологиня, науковиця, музейниця, лауреатка Премії імені Олександра Цинкаловського

У квітневі дні народилася етнологиня, кандидатка історичних наук, доцент, лауреатка Премії імені Олександра Цинкаловського – Алла Адамівна Дмитренко.

Алла Адамівна Дмитренко – український науковець, етнограф-«польовик», кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства і музейної справи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

А. А. Дмитренко народилася 20 квітня 1960 р. у с. Світязь Шацького району Волинської області. У 1977 р. закінчила Світязьку середню школу і продовжила навчання у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, в якому 1981 р. отримала спеціальність «Вчитель історії, суспільствознавства». У цьому ж навчальному закладі розпочала працювати з січня 1981 р. лаборантом на кафедрі філософії та політекономії. З листопада 1983 р. до листопада 1986 р. навчалась в аспірантурі Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського АН УРСР. У цей час була сумісником, а по завершенню аспірантури Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки став основним її місцем роботи. У 2000 р. успішно захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук за темою «Традиційні промисли українців Західного Полісся в другій половині XIX – 30-х рр. XX ст.» під керівництвом Борисенко Валентини Кирилівни, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка.

Коло наукових інтересів А. А. Дмитренко охоплює проблеми української етнології, етнографічного музейництва. Найбільшу увагу дослідниця звертає на вивчення традицій привласнюючих форм господарства (збиральництво, бджільництво, мисливство і рибальство) на Правобережному Поліссі не лише як явища матеріальної, але й як важливої складової частини духовної культури.

А. А. Дмитренко неодноразово була учасницею комплексної історико-етнографічної експедиції Центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (2005 р. Лугинський район Житомирської області; 2006 р. Рокитнівський район, 2008 р. Сарненський і Дубровицький район, 2009 р. Володимирецький район, 2010 р. Зарічненський район Рівненської області; 2011 р. Ємільченський район Житомирська область, 2012 р. Камінь-Каширський район Волинської області; 2012 р. Володарський, Васильківський та Білоцерківський райони Київської області; 2013 р. Березнівський район Рівненської області). За її організації та участі проводилися експедиції разом із студентами історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки у 2008 р., 2009 р. та 2013 р. до Шацького району, 2010 р. та 2014 р. Камінь-Каширського району, 2011 р. Ратнівського району Волинської області.

Іншим важливим напрямом наукових досліджень А. А. Дмитренко є вивчення різних аспектів розбудови етнографічного музейництва України, проблем сучасних музеїв. З ініціативи завідувача кафедри археології та джерелознавства професора М. М. Кучинка А. А. Дмитренко створила Кабінет етнографії Волині та Полісся у структурі Музею археології. У 2008 р. він виокремився як Музей етнографії Волині та Полісся при Волинському (з 2012 р. Східноєвропейському) національному університеті імені Лесі Українки. А. А. Дмитренко до 2011 р. опікувалася ним на громадських засадах. Також за її допомогою була створена експозиція Музею бджільництва у с. Баїв Луцького району Волинської області.

Упродовж 1992–2013 рр. А. А. Дмитренко керувала секцією «Етнографія» Волинського відділення Малої академії наук. Нині серед її учнів є кандидати історичних наук, відомі журналісти, вчителі та ін.

Науковий доробок А. А. Дмитренко нараховує близько 300 наукових праць. Зокрема, дослідниця є автором розділів у колективних монографіях «Західне Полісся: історія та культура» (Луцьк, 2011), Т. 3 і 4 п’ятитомного видання «Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження» (Київ, 2012–2013), «Ostatni bartnicy Evropy których spotkałem, Krzysztof Hejke» (Варшава, 2017), а також у навчальному посібнику «Українська етнологія» (Київ, 2007). Нею підготовлено низку науково-методичних розробок, серед яких – «Атрибуція натільного одягу українців (за збірками Музею етнографії Волині та Полісся при СНУ ім. Лесі Українки та Волинського краєзнавчого музею)» (Луцьк, 2017).

А. А. Дмитренко є учасником Міжнародних конференцій (Уфа, Росія, 2014; Мінськ, Білорусь, 2017 і 2018 рр.; Клайпеда, Литва, 2016, 2017 і 2019).

За сумлінну наукову, педагогічну та творчу роботу з молоддю А. А. Дмитренко нагороджена грамотами університету, Луцького міського голови, Волинської обласної ради та державної адміністрації, а також Міністерства освіти України (1997 р.). У 2002 р. отримала відзнаку «Відмінник освіти України», 2008 р. – знак «Антон Макаренко».

Чибирак С. 20 квітня 60 років від дня народження А. А. Дмитренко (1960) – українського етнолога / С.Чибирак, Л. Мірошниченко-Гусак // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2020 рік / Волин. обл. рада, Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Тернопіль, 2019. – С. 101–111

 

 

85 років від часу створення Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940)

 

Перший етап створення Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів тривав з березня 1940 року до червня 1941 року. На виконання постанови РНК УРСР від 4 березня 1940 «Про реорганізацію початкових і середніх шкіл на території Західних областей України» на базі обласного педагогічного кабінету, який був у структурі Волинського обласного відділу народної освіти сформовано Волинський інститут удосконалення кваліфікації вчителів. Місцевою владою виділено для інституту окреме приміщення та  призначено директором Шелудька.

Та, що найтрагічніше, загинув перший директор інституту Шелудько (поки що в архівах, окрім прізвища, не вдалося відшукати більше ніяких відомостей про нього).

Основними напрямами діяльності колективу стали: створення відповідної матеріальної бази; організація і проведення курсів підвищення кваліфікації; надання методичної допомоги вчителям; підготовка документації та педагогів до проведення державних іспитів у школах; співпраця з районними та міськими педагогічним кабінетами. Проблемою в діяльності інституту в цей час була неукомплектованість відповідними кадрами, на що наголошувалось у постанові виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 29 січня 1941 року.

Під час перших нальотів гітлерівської авіації на Луцьк будинок інститут був дощенту зруйнований. Як вказується в архівних документах, тоді ж загинув і його директор. 

Другий етап генези інституту розпочався із визволенням Волині від німецько-фашистської окупації та відновленням його роботи, а завершився на початку 1960-х років. Спочатку виконуючим обов’язки директора призначено Н. З. Аджарову, яка обіймала посаду завідувача кабінету педагогіки. У липні 1944 року директором інституту став І. Я. Хорунжий, який прибув на Волинь  за наказом Народного комісаріату освіти УРСР. Досвідчений педагог, котрий закінчив Харківський педагогічний інститут та до війни пройшов усі щаблі педагогічного становлення від учителя початкової та семирічної шкіл, директора неповної середньої та середньої шкіл до завідувача районного відділу освіти, Ілля Якович 18 років пропрацював на посаді директора Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів.

Першим повоєнним великим заходом освітян області, який визначив перспективи розвитку освіти краю, стала обласна нарада вчителів (14–17 серпня 1944 р.), в організації і проведенні якої безпосередню участь брав колектив інституту.

У 1944–1945 у навчальному році почала складатися кабінетна система структури інституту та формувалися різні напрями його діяльності. Цей навчальний рік завершився педагогічною виставкою, яка стала традиційною. Нині виставка дидактичних та методичних матеріалів «Творчі сходинки педагогів Волині» проходить щорічно у містах та районах області. Кращі роботи педагогів за різними номінаціями представляються на обласну виставку.

На початок 60-х в інституті функціонувало 13 кабінетів та працювало 24 співробітники (без техперсоналу), 87,5% яких мали вищу освіту. 

Протягом цього періоду постійно зростало число педагогічних працівників, які навчались на курсах підвищення кваліфікації та були охоплені різними формами методичної роботи: семінарами (обласні, районні, міжрайонні), усним та письмовим консультуванням, екскурсіями з метою вивчення передового педагогічного досвіду в області та в Україні тощо.

Діяльність І. Я. Хорунжого та колективу інституту забезпечила формування системи післядипломної освіти у Волинській області.

На цій основі почався період інтенсивного розвитку інституту, впродовж якого його очолювали М. Г. Киричук (1962–1967 рр.), О. О. Поліщук (1968– 1971 рр.), М. А. Падалко (1971–1984 рр.), Г. С. Маслай (1984–2008 рр.), М. О. Сташенко (2008–2012 рр.). З 2012 року колектив інституту працює під керівництвом П. С. Олешка, кандидата історичних наук, доцента.

Відбулось значне розширення матеріально-технічної бази інституту: збудовано гуртожиток для слухачів курсів підвищення кваліфікації (на 100 місць), п’ятиповерховий навчальний корпус (1984 р.); освітній процес забезпечувався комп’ютерною технікою, відбувалось її постійне оновлення. Змінювалася структура інституту, яка нині складається з 3-х кафедр, двох науково-дослідних лабораторій, 13-и відділів, бібліотеки та бухгалтерії. З 1994 року в інституті видається науково-методичний вісник «Педагогічний пошук». У 2003 році розпочав функціонувати Музей історії освіти Волині.

Відбулися суттєві зміни в організації освітнього процесу та методичної роботи з педагогами в міжатестаційний період. Активно працюють обласні авторські лабораторії та творчі майстерні кращих педагогів області.

Підготовка вчителя до роботи в Новій українській школі – головне завдання, яке виконує нині інститут. За новими навчальними планами та програмами здійснюється підвищення кваліфікації вчителів початкової школи та англійської мови, які працюють та працюватимуть у перспективі в класах НУШ.

В інституті сформовано сучасне освітнє середовище. Мультимедійною технікою забезпечені навчальні аудиторії, що дозволяє проводити усі заняття з використанням ІКТ. Особлива увага в організації освітнього процесу надається втіленню компетентністного підходу в роботі з учителем та створенню мережевих спільнот учителів різних фахів під егідою інституту. З 2015 року запроваджено систему дистанційного підвищення кваліфікації.

Підготовка педагогів до здійснення інноваційної діяльності у закладах освіти здійснюється як через зміст навчальних дисциплін, що викладаються, так і шляхом залучення вчителів та керівників шкіл до проєктів «Лідер освітніх інновацій», «Нова школа – новий учитель» та роботи колективу інституту над науковою темою «Професійний розвиток педагогів в умовах освітнього середовища післядипломної освіти». 

Значно підвищує якісний рівень діяльності педагогічних колективів їх участь у дослідно-експериментальній роботі, керівниками та консультантами якої є кандидати та доктори наук нашого інституту. У статусі експериментальних працює 29 закладів освіти області. Освітні заклади області беруть участь у експериментах Всеукраїнського рівня. 

Інститутом здійснюється видавнича діяльність. Видаються наукові збірники та матеріали регіональних, всеукраїнських та міжнародних конференцій, які щороку проводить інститут.

Лабораторією соціологічних досліджень ведеться моніторинг рівня задоволеності слухачів курсів усіма напрямами роботи інституту та вивчаються їх потреби та пропозиції щодо поліпшення нашої роботи. Особливо це стосується освітнього процесу та організації науково-методичного супроводу підвищення кваліфікації вчителів за місцем роботи. За пропозиціями опитаних вчителів у 2014 році відкрито буфет та з весни 2019 року розпочала працювати їдальня. Робота інституту отримує позитивну оцінку педагогів, слухачів курсів. Задоволені курсами підвищення кваліфікації 96% опитаних слухачів (2019 р.).

Велика увага надається розвиткові національно-патріотичного спрямування діяльності педагогів області. При інституті діє волонтерський центр «Серце патріота». У благодійних концертах, окрім професійних артистів Волині, беруть участь самодіяльні колективи педагогів області. 

Результативність діяльності інституту виявляється і в динаміці професійних досягнень педагогів у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року». Згідно з даними презентованими ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України, у рейтингу конкурсу за 1996–2018 роки за сумарною кількістю переможців та лауреатів Волинська область посідає перше місце (10 переможців та 13 лауреатів).

Наталія Кот  

 

Література:

Волинський обласний навчально-методичний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів / уклад. В. М. Дмитрук. – Луцьк : б. в., 2000. – 44 с.

Маслай Г. С. Волинський інститут удосконалення вчителів – науково-методичний центр підвищення кваліфікації працівників народної освіти // Минуле і сучасне Волині:освіта, наука, культура : тези доп. та повідомл. IV Волин. іст.-краєзн. конф. – Луцьк, 1990. – Ч. ІІ. – С. 83–85.

Олешко П. Михайло Григорович Киричук, директор Волинського інституту вдосконалення кваліфікації вчителів у 1962–1967 роках / П.  Олешко // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії : матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України, 100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурського права : наук. зб. / упоряд. Г. Бондаренко. – Ковель, 2018. – С. 546–550.

Бондаренко Г. В. Вклад ВІППО у розвиток краєзнавства і краєзнавчої освіти у Волинській області в 1997–2006 роках / Г. В. Бондаренко // Пед. пошук. – 2015. – №1. – С. 54–56.

Буркіна Н. Авторська школа ректора Ганни Маслай / Н. Буркіна // Освіта України. – 2006. – 29 квітня.

Кот Н. М. Сторінки історії Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940–1941 роки) / Н. М. Кот // Пед. пошук. – 2014. – №4. – С. 3–5.

Кот Н. М. Сторінки історії Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1944 р.–поч. 60-х рр.) / Н. М. Кот // Пед. пошук. –  2015. – №1. – С. 16–23.

Кот Н. М. Сторінки історії Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1960 р.–поч. 70-х рр.) / Н. М. Кот // Пед. пошук. –  2015. – №2. – С. 17–22.

Луцюк В. В. Спогади, спогади, спогади / В. В. Луцюк // Пед. пошук. –  2015. – №2. – С. 23–24.

Олешко П. У 75 найкраще тільки починається : [розмова з ректором ВІППО Петром Олешком / розмовляла Оксана Бубенщикова] // Волин. газ. – 2015. – 21 трав. – С. 2.

Романчук Г. Д. Михайло Андрійович Падалко на чолі Волинського обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів (1971–1984) / Г. Д. Романчук // Пед. пошук. – 2015. – №1. – С. 23–29.

Романчук Г. Д. Надійний супутник освітян / Г. Д. Романчук // Пед. пошук. – 2018. – №4. – С. 3–8.

Романчук Г. Д. Слухачі курсів про підвищення кваліфікації: результати, проблеми, пропозиції / Г. Д. Романчук // Пед. пошук. –  2014. – №3. – С. 78–80.

Рудь О. В. Курс на інноватику: розвиток ВІППО у 2008–2012 роках / О. В. Рудь // Пед. пошук. – 2015. – №1. – С. 35–41.

Садівська В. М. Роль кабінету української мовита літератури ВІППО в педагогічній діяльності вчителя / В. М. Садівська // Пед. пошук. – 2015. – №1. – С. 60–62.

Сміховська В. Є З історії розвитку бібліотеки ВІППО / В. Є. Сміховська // Пед. пошук. – 2015. – №1. – С. 72–75.

Філатенко А. Інститут, де вчаться педагоги / А. Філатенко // Рад. Волинь. – 1997. – 27 березня. – С. 2.

Шлях зростання // Волин. газ. – 2015. – 21 трав. – С. 2–3.

***

Кот Н. 75 років від часу створення Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940) / Н. Кот // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2014. – С. 46–51.

Романчук Г. Березень. 70 років від часу створення Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940) / Г. Романчук // Календар знаменних та пам’ятних дат Волині на 2010 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2009. – С. 40–42.

Кот Н. Березень. 80 років від часу створення Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів (нині Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти) (1940) / Н. Кот // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2020 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Тернопіль, 2019. – С. 86–92.

В’ячеслав Судима: пісням дарував крила

В’ячеслав Павлович Судима народився 19 лютого 1955 року в селі Княгининок Луцького району Волинської області. Змалку батьки навчили В’ячеслава працювати та розраховувати лише на свої сили. Тато був трактористом, мама – техпрацівницею в школі. Хлопчик допомагав батькам після уроків – чергував з мамою, кочегарив. Знав змалечку, що ніщо не дається задарма, – все потрібно заробити.

У 1962– 1972 роках – В’ячеслав навчався в Маяківській середній школі.

У 1973 році закінчив з відзнакою ПТУ № 6 м. Луцька, в яке поступив у 1972 році. По закінченню отримав фах слюсаря механоскладальних робіт.

У 1973–1975 роках В’ячеслав Судима проходив службу в рядах збройних сил в м. Ізяслав. Служив у розвідувальному батальйоні механіком-водієм. По закінченні служби в армії він влаштовується працювати на меблевий комбінат у Луцьку, де працює до 1976 року.

У 1976 р. В’ячеслав Судима поступив на підготовче відділення Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, в якому навчався на природничо-географічному факультеті до 1982 року.

«Закінчив школу, відслужив в армії, здобув освіту, – все швидко, ніби газету прочитав…Та життя цікаве, бо з піснею. Часом настрою немає, болить щось, але вийшов на сцену та ніби з Богом порозмовляв: окрилений, усе забувається. Зауважив, що навіть хвороби перед піснею відступають», –ділився своїми думками В’ячеслав Судима в газеті «Волинь».

З 1982 року по 1988 В’ячеслав Павлович працює педагогом-організатором Маяківської середньої школи. У 1988–1998 роках трудиться на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Рокинівської НВК.

Два терміни В’ячеслав Павлович відпрацював на посаді селищного голови. «Ви вісім років були при владі і нічого для себе не зробили?, –запитували люди. «Я намагався більше вкласти, а не поцупити. Потім зрозумів, що керівна робота – не моє. Більше до душі праця в школі – зі спілкуванням, рухом та несподіванками», – відповідав В’ячеслав. 

Своїм успіхом В’ячеслав вважав досягнення своїх дітей та учнів і виховувати потрібно себе в першу чергу, адже діти наше відображення. 19 травня 1997 року В’ячеславу Павловичу присвоєно звання Відмінника народної освіти.

В українську пісню В’ячеслав Судима закохався ще в 1972 році на «Пісні року», як почув «Червону руту» у виконанні ансамблю «Смерічка».

З 1985 року В’ячеслав Павлович разом з заслуженою артисткою України Аллою Опейдою складали дует «Душа Волині».

У репертуарі дуету налічується понад 300 пісень українських композиторів та поетів, але найбільша кількість пісень на вірші волинських поетів – Йосипа Струцюка, Петра Маха, Василя Гея, Івана Корсака. Пісні створювали в співпраці з волинськими композиторами М. Стефанишиним, В. Герасимчуком, О. Синютиним, А. Пашкевичем. 

«У репертуарі дуету налічується понад 300 пісень різної тематики від колискової, стрілецької, повстанської, народної, героїко-патріотичної пісні до пісень про найрідніших, найдорожчих людей – маму, тата, родину, Батьківщину, ліричні та пісні на всі випадки життя. Окрім дуетних творів у кожного з нас був і є свій сольний репертуар. Наша творчість в жодному разі не була пов’язана з шоу-бізнесом. Мистецтво і шоу-бізнес – це дві протилежні для нас речі. Ми були багаті своїми піснями, даруючи своє мистецтво, прокладали шлях до людських сердець», – згадує Алла Опейда.

У 1989 році В’ячеслав Павлович Судима нагороджений грамотою Президії Верховної Ради УРСР за високі заслуги у праці та активну громадянську позицію, 31 березня 2005 – грамотою Президії Верховної Ради України за заслуги перед українським народом, 10 лютого 2005 – почесною грамотою Міністерства культури та мистецтв України за вагомий внесок у розвиток аматорського мистецтва та високий професіоналізм

22 квітня 2009 року В’ячеславу Павловичу Судимі присвоєно звання «Заслуженого працівника культури України» за високий особистий внесок у розвиток культурної спадщини.

19 червня 2013 року він нагороджений орденом святого Миколая Чудотворця за заслуги у відродженні духовності в Україні.  

Вчитель географії вищої категорії, вчитель-методист, відмінник освіти України, заслужений працівник культури України – це показник самовідданої праці на ниві освіти та культури В’ячеслава Павловича Судими, гідного сина своєї країни.

Гаврилюк О. 19 лютого  70 років від дня народження В. П. Судими (1955–2024) – заслуженого працівника культури України / О. Гаврилюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2025 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 29–31.

Література:

Золоті сторінки Волинського Національного університету імені Лесі Українки. Випускники / ред. І. Коцан. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 147 с.

Про В. П. Судиму – с. 83.

Онуфрійчук М. Нас поріднили Холмщина й Волинь : розповіді про депортованих українців з Холмщини, Підляшшя, Надсяння та їх нащадків / М. Онуфрійчук, Н. Журавльова. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 286 с.

Про В. П. Судиму – с. 242–243.

Літературно-мистецьке свято «Уклін Тарасові» // Буремний рік великого Шевченка : каталог основн. культ.-мас. заходів Волині, присвяч. 200-річчю від дня народж. Т. Шевченка / авт. ідеї В. Ю. Дмитрук ; відпов. за вип. В. В. Стрільчук. – Луцьк, 2014. – С. 8–12.

 

 

Геннадій Якович Гулько – український історик, краєзнавець, заслужений працівник культури України

 

Геннадій Якович Гулько – український історик, краєзнавець, релігієзнавець, дослідник воєнної історії Волині, заслужений працівник культури України, Почесний краєзнавець України.

Народився Г. Я. Гулько 13 січня 1952 року в поселенні Сяндеба Олонецького району Карело-Фінської АРСР у сім’ї українців Якова Васильовича та Єфросинії Степанівни, які працювали там на лісорозробках. Під час «хрущовської відлиги» сім’я Гульків повернулася в Україну та оселилася в смт. Ружин Житомирської області. Після закінчення восьми класів навчався в Андрушівському ПТУ № 6, де отримав професію за спеціальністю «слюсар-моторист». Два роки працював слюсарем, згодом, впродовж 1971–1973 років служив у лавах радянської армії в Підмосков’ї. Звільнився в запас у званні старшини, заступника командира взводу ремонтної роти.

Після закінчення підготовчого відділення в 1974 році, вступив на історичний факультет Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки, який закінчив у 1978 році за спеціальністю «Учитель історії та суспільствознавства». Після закінчення інституту впродовж трьох років працював на педагогічних посадах у закладах освіти Ківерцівського району та міста Луцька. Пізніше працював відповідальним секретарем Ківерцівської районної організації товариства «Знання». Протягом 1980–1992 років працював старшим інспектором, заступником начальника відділу, в 1992–2005 роках – начальником відділу (управління) у справах національностей, міграції та релігій Волинської обласної державної адміністрації. У 2005 році Г. Гулько вийшов на пенсію за станом здоров’я. Проживає в місті Луцьку.

За трудові досягнення та громадську діяльність отримував нагороди, звання: заслужений працівник культури України (2002), член Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України (2006), Почесний краєзнавець України (2016), член громадської організації «Товариство нумізматів Волині» (2016), має відзнаки НСКУ, ВОО НСКУ. У 2019 році обраний членом правління Волинської обласної організації Національної спідки краєзнавців України.

Г. Гулько – автор понад сотні краєзнавчих публікацій і повідомлень, досліджень із проблем вітчизняного й світового релігієзнавства, багатолітній учасник конференцій «Минуле і сучасне Волині та Полісся», круглих столів і семінарів з воєнної історії краю.

Упродовж 2008–2014 років  – секретар правління Волинської обласної організації «Сумління». Від 2014 року – перший заступник, а з 2020 року – голова Волинської обласної організації ветеранів України. Як краєзнавець та активіст цих громадських організацій брав участь у пошуку, опрацюванні та перевиданні семи книг з історії Волинського краю, зокрема, п’ятого тому дослідження М. І. Теодоровича, присвяченого історії населених пунктів Ковельського повіту; календаря, присвяченого 75-річчю звільнення Волинської області від німецьких загарбників. Окрім того, Г. Гулько послідовний дарувальник раритетних і меморіальних речей, які поповнюють фонди Волинського краєзнавчого музею, Музею волинської ікони, Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» тощо.

У 2015–2020 роках став співавтором шести науково-довідкових видань «Волинський пантеон: Схід-(2014 (із перевиданням), 2015, 2016, 2014­–2017, 2018–2019)», присвячених обставинам смерті воїнів-волинян, які загинули під час російсько-української війни. За підготовку цих видань нагороджений відзнакою «За збереження історії» (2016) ВГО «Звитяга».

Г. Гулько був одним із ініціаторів встановлення пам’ятників волинському історику та краєзнавцю М. І. Теодоровичу, трьох барельєфів у місцях народження волинян – Героїв Радянського Союзу, восьми пам’ятних плит на місцях захоронення воїнів і військовополонених, які загинули в роки Другої світової війни. Сприяв пошуку, реставрації та передачі музейним установам Волинської області двох демонтованих пам’ятників радянським прикордонникам.

З 2012 року, як координатор, опікується діяльністю пошукового загону «Відродження», особовим складу якого на території області виявлено та перезахоронено понад 300 невідомих воїнів червоної армії на військовому меморіальному цвинтарі поблизу с. Мощена Ковельського району. За активне сприяння у перепохованні останків воїнів Другої світової війни вдруге нагороджений медаллю «За збереження історії» (2019).

Й дотепер Геннадій Гулько продовжує активно працювати як краєзнавець та публіцист з тематики військової історії, зокрема історії козацтва на Волині. У 2021 році став одним із ініціаторів встановлення в с. Смолява Луцького району барельєфа козацькому полковнику Івану Богуну, написання книги, присвяченої його перебуванню на Волині та суміжних із нею територіях.

Олександр Дем’янюк

 

Література:

Пам'ятки княжої доби (волинський контекст). Ч. 1 / В. Савицький, Г. Охріменко, Г. Гулько та ін. – Луцьк : Вежа-Друк, 2003. – 260 с.

Гулько Г. Пам'ятки княжої доби (волинський контекст). Ч. 2 / Г. Гулько, Г. Охріменко, С. Локайчук. – Луцьк : Вежа-Друк, 2024. – 252 с.

Бондаренко Г. Подорож волинськими стежками козацького полковника Івана Богуна / Г. Бондаренко, Г. Гулько, О. Дем'янюк. – Луцьк, 2021. – 38 с.

Дем'янюк О Волинський пантеон: Схід – 2014–2017 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Вежа-Друк, 2018. – 50 с. : портр.

Дем'янюк О. Волинський пантеон: Схід – 2018–2019 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Іванюк В. П., 2020. – 56 с. : портр.

Дем'янюк О. Волинський пантеон: Схід–2014 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – 2-е вид., випр. і доп. – Луцьк : Айс Принт, 2015. – 132 с. : фот.

Дем'янюк О. Волинський пантеон: Схід–2014 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Іванюк В. П., 2015. – 60 с.

Дем'янюк О. Волинський пантеон: Схід–2015 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Айс Принт, 2016. – 131 с. : фот.

Дем'янюк О. Волинський пантеон: Схід–2016 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Айс Принт, 2017. – 50 с

***

Піддубці: там, де шуміли діброви... : іст.-краєзн. нарис про село Піддубці Луцького району / упоряд.: М. І. Богуш, Г. Я. Гулько. – Луцьк : Надстир'я, 2012. – 268 с. : іл.

Теодорович М. Місто Володимир Волинської губернії в зв'язку з історією Волинської єпархії : іст. опис / М. Теодорович ; упоряд. Г. Я. Гулько. – Луцьк : Твердиня, 2008. – 248 с.

Теодорович М. Святкування 900-річного ювілею Волинської єпархії : [іст. нарис] / М. Теодорович ; упоряд. Г. Я. Гулько. – Луцьк : Твердиня, 2008. – 280 с. – (Старожитності Волині).

Тучемський М. По глухих закутках Волинського Полісся : проповіді. Дорожні нотатки / М. Тучемський ; упоряд. Г. Я. Гулько. – Луцьк : Надстир'я, 2007. – 162 с.

***

Бундак О. Герої не вмирають, вони живуть в наших серцях / О. Бундак // Українське державотворення: проблеми і сучасність : зб. наук. пр., присвяч. 70-й річниці закінч. Другой світової війни. – Луцьк, 2015. – Вип. X. – С. 201–203.

Бундак О. Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях / О. Бундак // Українське державотворення: проблеми і сучасність : зб. наук. пр., присвяч. подіям Укр. революції (1917–1921 рр.) і Першої світової війни (1914–1918 рр.). – Луцьк, 2017. – Вип. XIII. – С. 167–169.

Бундак О. Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях / О. Бундак // Українське державотворення: проблеми і сучасність : зб. наук. пр., присвяч. 120-річчю від дня народження дослідника іст. населених пунктів волин. краю М. Теодорович. – Луцьк, 2020. – Вип. XVI. – С. 113–115.

Снітко А. Маневиччина – край козацький / А. Снітко // Нова доба. – 2020. – 12 берез. – С. 5.

Солоненко М. Закрили нас своїми грудьми / М. Солоненко // Голос України. – 2019. – 16 лют. – С. 12.

Якименко М. Волинь вклонилася Івану Богуну / М. Якименко // Голос України. – 2021. – 7 лип. – С. 4.

Якименко М. Ми – голос загиблих героїв: у Волинській обласній державній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася презентація документальної книжки «Волинський пантеон. Схід 2018–2019» / М. Якименко // Голос України. – 2021. – 17 лют. – С. 12.

 

Валентин Малиновський: "Вірю в Україну"

Малиновський Валентин Ярославович – доктор політичних наук, професор, академік Академії політико-правових наук, професор кафедри соціогуманітарних технологій Луцького національного технічного університету.

Народився 2 січня 1959 р. в м. Рожище Волинської області. У 1981 р. закінчив Рівненський державний інститут культури. 3 1981 по 1983 роки проходив строкову військову службу.

У кінці 1980-х років Валентин Малиновський активно включився в громадсько-політичне життя Волині. Був одним із засновників Рожищенського осередку Народного Руху України. 7 липня 1991 р. очолив районну організацію НРУ, згодом був обраний співголовою Волинської крайової організації НРУ, членом Великої ради НРУ.

У 1992 р. був обраний депутатом Волинської обласної ради від Рожищенського виборчого округу № 118. Працював заступником голови постійної комісії обласної ради з освіти, культури і релігії.

У 1992 р. розпочалася кар’єра державного службовця В. Малиновського, котра тривала 22 роки. Роботу в органах влади розпочав на посаді керівника секретаріату Рожищенської районної ради народних депутатів.

З 1993 р. працював радником глави Волинської облдержадміністрації з політичних питань. З 1993 по 1994 роки був членом Луцького міського виконавчого комітету. У грудні 1994 р. призначений на посаду заступника начальника управління культури Волинської облдержадміністрації.

У 1995–1996 рр. навчався в Українській Академії державного управління при Президентові України, яку закінчив з відзнакою, отримавши кваліфікацію магістра державного управління та диплом Університету Північного Лондона (М.Р.А. Master of arts public administration). Стажувався в Міжнародному Інституті публічної служби (Париж, Франція) та Міністерстві закордонних справ України.

Після навчання в Академії повернувся на Волинь, де був призначений на посаду першого заступника начальника управління культури облдержадміністрації. У 1998 р. паралельно з державною службою розпочав педагогічну діяльність на кафедрі політології Волинського державного університету імені Лесі Українки.

У 2002 р. В. Я. Малиновський успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Оптимізація функцій органів виконавчої влади України: теоретико-методологічні засади» в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, отримавши науковий ступінь кандидата політичних наук. У 2004 р. йому присвоєно вчене звання «доцент».

З 2002 по 2005 рік працював на постійній основі помічником-консультантом народного депутата України. У 2002 р. В. Малиновський повертається до активної політичної діяльності, обирається головою Управи Волинської обласної організації Української Народної партії. З початком Помаренчевої революції стає членом обласного Страйкового комітету, а згодом – обласного віділення Комітету національного порятунку – керівних органів революції у Волинській області.

Після перемоги Помаранчевої революції, у березні 2005 р. призначений начальником новоствореного Управління державної служби Головного управління державної служби України у Волинській області, яке очолював до вересня 2014 року. В. Малиновському присвоєно 5 ранг державного службовця.

У 2005 р. як член регіональної робочої групи з підготовки заходів щодо проведення адміністративно-територіальної реформи Волинської ОДА розпочав практичну діяльність і наукові дослідження у сфері реформування територіальної організації влади та місцевого самоврядування.

У січні 2012 р. успішно захищає докторську дисертацію на тему «Концептуальні засади трансформації територіальної організації влади України: регіональний та місцевий рівні» у Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова з присудженням наукового ступеня доктора політичних наук. У 2014 р. йому присвоєно вчене звання «професор».

У вересні 2014 р. Малиновський В. Я. завершив державну службу і зосередився на науковій і педагогічній діяльності. Він перейшов на постійну роботу у Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки на посаду професора кафедри політології та державного управління. У 2015 р. за його ініціативою та активною участю ліцензована нова для університету спеціальність «Державна служба».

У 2015 р. закінчив Міжрегіональну Академію управління персоналом за спеціальністю «Комп’ютерні системи та мережі». Зважаючи на праці, присвячені історії рідного краю, у 2015 р. В. Малиновський стає членом обласної організації Національної спілки краєзнавців України. У вересні 2016 р. обирається академіком Академії політичних наук.

З початком реформи децентралізації влади в Україні (2015 р.) В. Малиновський у складі регіональної робочої групи Волинської ОДА працював над Перспективним планом формування спроможних громад Волинської області. У 2016–2021 рр. в якості регіонального консультанта з юридичних питань проекту USAID «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС) Асоціації міст України займався формуванням об’єднаних територіальних громад та укрупненням районів.

У 2019 р. працював у проекті «Фаза впровадження Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні (U-LEAD з Європою)». За його безпосередньої участі було створено або модернізовано вісім ЦНАП у Волинській області: Вишнів, Прилісне, Павлівка, Дубове, Колодяжне, Заболоття, Заброди, Зимне і три ЦНАП у Рівненській області: Острожець, Висоцьк, Миляч.

У зв’язку із закінченням контракту в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, в січні 2020 р. перейшов працювати у Луцький національний технічний університет на посаду професора кафедри соціогуманітарних технологій. Він є гарантом освітньо-професійної програми «Управління в системі соціального забезпечення» другого (магістерського) рівня.

В. Я. Малиновський є відомим в Україні фахівцем і практиком у галузі публічного управління, одним із фундаторів нової наукової галузі «державне управління». Виданий ним у 2000 р. навчальний посібник «Державне управління» був одним з перших вітчизняних навчальних видань у цій науковій сфері, а «Словник термінів і понять з державного управління» 2005 р. –  найповніший на той час в Україні. Загалом вчений є автором 260 наукових праць, включаючи 11 одноосібних та 25 колективних монографій.

Науковий доробок вченого охоплює широке дослідницьке поле з державного  управління, місцевого самоврядування, публічної служби, політології, соціальної політики, регіоналістики, територіальної організації влади, децентралізації влади, адміністративно-територіальної реформи, краєзнавства, історії. Працюючи на перетині кількох наукових галузей, В. Малиновський у своїх працях актуалізує та аналізує проблеми державотворення, відгукується на суспільно-політичні виклики, пропонує вирішення непростих питань сьогодення.

В. Малиновський був членом редакційних колегій журналів «Вісник державної служби України» (2007–2012), «Науковий вісник СНУ імені Лесі Українки. Міжнародні відносини» (2008–2014), «Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи» (2008–2014), «Бібліотека молодого державного службовця» (2005–2007), «Суспільно-політичні процеси» (з 2017 р.), Волинської універсальної енциклопедії.

У 1997–2002 рр. він був головою Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу ветеранів ОУН-УПА, у 2006–2008 рр. – Вченим секретарем Волинського регіонального наукового центру Української академії наук з держуправління, у 2007–2010 рр. – регіональним представником та членом ради Інституту аналізу політики та стратегій, у 1999–2012 рр. – головою обласного осередку Всеукраїнської Асоціації магістрів держуправління.

З 2005 р. є викладачем і членом навчально-методичної ради Волинського регіонального центру підвищення кваліфікації. З 2007 р. є членом президії Волинської обласної організації профспілки працівників державних установ.

В. Я. Малиновський нагороджений ювілейною медаллю «10 років Незалежності України» (2001), Подякою Президента України (2004), Почесною грамотою Головного управління державної служби України (2006), Почесною грамотою Волинської ОДА (2000, 2009), Почесною грамотою Волинської обласної ради (2009, 2013, 2022), Подякою Волинської ОДА (1996), Почесною грамотою професійної спілки працівників державних установ України (2011, 2015), Подякою Ковельського міського голови (2013), Почесною грамотою Рожищенської РДА (2001, 2009, 2020), Подякою Рожищенської РДА (2014), Срібним нагрудним знаком СНУ імені Лесі Українки (2015), Подякою Федерації професійних спілок України (2018), Подякою Міністерства освіти і науки України (2018), Золотим нагрудним знаком СНУ імені Лесі Українки (2019), Почесною грамотою Луцького міського голови (2019), Орденом святих Кирила і Мефодія УПЦ КП (2019), Почесною грамотою Федерації професійної спілок України (2020), Подякою Асоціації міст України (2021), Грамотою Міністерства освіти і науки України (2022).

У 2019 р. став переможцем Премії «Люди року – 2019. Волинь» у рамках Всеукраїнської програми «Люди ХХІ століття» у номінації «Професіонал року». У 2020 р. йому присвоєне звання Почесного громадянина міста Каменя-Каширського Волинської області.

Жук О. 2 січня 65 років від дня народження В. Я. Малиновського (1959) – українського вченого-політолога, громадсько-політичного діяча / О. Жук // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА , Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2023. – С. 11–23.

 

Література:

Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я.  Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.

Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – Київ : Атіка, 2003. – 160 с.

Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – Київ : Атіка, 2003. – 576 с.

Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. – Київ : Атіка, 2005. – 240 с.

Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. – Вид. 2-ге, допов. і виправл. – Київ : Центр сприяння інституційного розвитку держ. служби, 2005. – 254 с. – (Серія «Бібліотека молодого держ. службовця»).

Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – 3-тє вид., перероб. та допов. – Київ : Атіка, 2009. – 608 с.

Малиновський В. Я. Територіальна організація влади України: концептуальні засади трансформації : монографія / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Гадяк Ж. В, 2010. – 451 с.

Малиновський В. Я. Становлення і розвиток місцевого самоврядування у Волинській області (1990–2010 рр.) : монографія / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Ініціал, 2013. – 352 с.

Малиновський В. Я. Становлення і діяльність Народного Руху в Рожищенському районі : монографія / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Ініціал, 2016. – 224 с.

Малиновський В. Я. Публічна служба в Україні : підручник / В. Я. Малиновський. – Київ : Кондор, 2018. – 312 с.

Малиновський В. Я. Реформа децентралізації у Волинській області : монографія / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Волин. друк., 2021. – 352 с.

Малиновський В. Я. Липинський і монархія: ретроспектива у сьогодення / В. Я. Малиновський // Затурці в історії України та Волині : матеріали наук.-практ. конф., приуроч. 500-й річниці першої писем. згадки про с. Затурці Локачин. р-ну Волин. обл., 16 листоп. – Луцьк, 2004. – С. 173–176.

Малиновський В. Я. Віще слово помаранчевого віча / В. Я. Малиновський // Волинь : всеукр. суспіл.-політ., літ.-мистец. часоп. – Луцьк, 2005. – Ч. 7. – С. 123–164.

Малиновський В. Я. Адміністративно-територіальна реформа – визначальний фактор ефективної організації регіональної та місцевої влади / В. Я. Малиновський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2006. – № 2. – С. 347–353.

Малиновський В. Я. Волинський вибір – 2006 / В. Я. Малиновський // Волинь : всеукр. суспіл.-політ., літ.-мистец. часоп. – Луцьк, 2007. – Ч. 8. – С. 195–216. 

Малиновський В. Я. Реформування територіальної організації влади Польщі: уроки для України / В. Я. Малиновський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2007. – № 3. – С. 235–243.

Малиновський В. Я. Реформування територіальної організації влади України у контексті досвіду Франції / В. Я.Малиновський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2007. – № 1. – С. 86–94.

Малиновський В. Я. Магдебурзьке право на Волині у контексті європейських традицій / В. Я. Малиновський // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 22: Історичні науки. – С. 158–162.

Малиновський В. Я. Ідеї В’ячеслава Липинського в сучасних процесах націєтворення / В. Я. Малиновський // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2012. – № 7: Міжнародні відносини. – С. 4–10.

Malynovskyi V. The «Endless Story» of Local Self-Government Reform: Before the Post-Maidan Challenges / V. Malynovskyi // Ukraine after the Euromaidan: Challenger and Hoper. – Bern, 2015. – Р. 145–157.

Малиновський В. Становлення і розвиток місцевого самоврядування у Волинській області (1990–2010 рр.) / В. Малиновський // Борис Клімчук: Я – син волинської землі. – Луцьк, 2015. – С. 140–145.

Малиновський В. Я. Україна і виклики ХХІ століття / В. Я. Малиновський // Вісник Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» : зб. наук. пр., – Харків, 2015. – Вип. 3 (26). – С. 228–230.

Малиновський В. Я. Українська політична регіоналістика в контексті сучасних суспільно-політичних викликів / В. Я. Малиновський // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» – Харків, 2017. – № 2 (33). – С. 95–104.

Малиновський В. Об’єднання територіальних громад: добровільність чи примусовість? / В. Малиновський // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2018. – № 1: Міжнародні відносини. – С. 169–174.

Малиновський В. Я. Держава, що не відбулася (до 100-річчя Гетьманату Павла Скоропадського) / В. Я. Малиновський // Українська Держава Павла Скоропадського: здобутки і прорахунки : матеріали круглого столу з нагоди 100-річчя проголошення Української Держави., с. Затурці, 27 квіт. – Луцьк, 2018. – С. 5–11.

Малиновський В. Я. 100-річчя сучасної державної служби в Україні / В. Я. Малиновський // VІІ Всеукр. політол. читання ім. проф. Богдана Яроша : зб. наук. пр. – Луцьк, 2018. – С. 75–80.

Малиновський В. Я. Легендарна особистість / В. Я. Малиновський // Антонюк А. П. Життя – як пісня / А. П. Антонюк. – Луцьк, 2019. – С. 191–192.

Малиновський В. Я. Концептуалізація поняття «публічна служба» / В. Я. Малиновський // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2020. – № 2: Міжнародні відносини. – С. 145–150.

Малиновський В. Я. Стратегічні аспекти цифрової трансформації соціальної сфери / В. Я. Малиновський // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. – Луцьк, 2021. – № 1 (147). – С. 27–31.

Малиновський В. Я. Децентралізаційна реформа: передумови, реалізація, результати, перспективи / В. Я. Малиновський // Суспільно-політичні процеси : наук. вид. Акад. політ. наук. – Київ, 2021. – Вип. 1 (17). – С. 227–243.

Малиновський В. ВІА «Волиняни»: феномен успіху та популярності / В.  Малиновський, Ю. Сосовський // Минуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України і Волині : Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 700-річчю першої писемної згадки про місто, 8–9 груд. : наук. зб. – Луцьк, 2022. – Вип. 72. – С. 93–98.

Малиновський В. Становлення громади УПЦ Київського Патріархату м. Рожища у 90-х роках ХХ ст. ; Створення міської організації Народного руху та боротьба за Незалежність / В. Малиновський // Минуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України і Волині : Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 700-річчю першої писемної згадки про місто, 8–9 груд. : наук. зб. – Луцьк, 2022. – Вип. 72. – С. 46–53, 40–45.

Малиновський В. Творчі сторінки Рожищенського самодіяльного народного театру / В. Малиновський, Л. Романюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України і Волині : Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 700-річчю першої писемної згадки про місто, 8–9 груд. : наук. зб. – Луцьк, 2022. – Вип. 72. – С. 87–93.

Малиновський В. Я. Вступ Фінляндії до НАТО: кейс для України / В. Я. Малиновський // Розвиток публічного управління в контексті європейської інтеграції України : матер. наук.-практ. конф., 28 квітня м. Львів. – Львів : НУ «Львівська політехніка», 2023. – С. 142–146.

Малиновський В. Я. Природа і сутність рашизму / В. Я. Малиновський // Всеукраїнські політологічні читання імені професора Богдана Яроша : зб. наук. та навч.-метод. пр. – Луцьк, 2023. – Вип. 12. – С. 90–98.

 

***

Малиновський В. Рух на новому етапі : [розмова з головою районної організації Руху В. Я. Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вела Н. Остапчук // Наш край. – 1992. – 10 берез. – С. 1–2.

Малиновський В. [Інтерв’ю з кандидатом в депутати обласної Ради по Рожищенському виборчому округу № 118 Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вів О. Юрченко // Нар. справа. – 1992. – 30 черв. – С. 3.

Малиновський В. Депутат – це політик : [розмова з головою районної організації Руху В. Я. Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вела Н. Остапчук // Наш край. – 1992. – 10 листоп. – С. 1.

Малиновський В. Нас врятують праця і віра : [розмова з співголовою Руху Валентином Малиновським] / В. Малинвський ; розмову вів Л. Осауленко //  Нар. трибуна. – 1992. – 26 груд. – С. 4.

Малиновський В. «Головне завдання – згуртувати людей» : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вів В. Вербич // Нар. трибуна. – 1993. – 4 верес. – С. 4.

Малиновський В. «Як можна бути проти всіх?!» : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вів В. Данилюк // Молода Волинь. – 1993. – 17 верес. – С. 5.

Малиновський В. «Вірю в Україну» : [інтерв’ю із співголовою крайової організації НРУ] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю М. Александрович // Волинь. – 1993. – 23 груд. – С. 3.

Малиновський В. Чи програємо вибори і державу? : [інтерв’ю з В. Малиновським, І. Корсаком, Є. Шимоновичем] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Грибовицький // Нар. трибуна. – 1994. – 29 січ. – С. 1, 5.

Малиновський В. Використати переваги Волині : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Лис // Волинь. – 1994. – 23 черв. – С. 3.

Малиновський В. Сертифікат магістра Валентин Малиновський отримав у Лондоні : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Данилюк // Віче. – 1996. – 26 груд. – С. 6.

Малиновський В. І Лондон, і Париж: як вони бачаться державному службовцеві з Волині : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю О. Жарчинська // Луцьк. замок. – 1997. – 10 січ. – С. 3.

Малиновський В. «Червону руту» не шукай за горами : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю Н. Гуменюк // Віче. – 1998. – 2 лип. – С. 8.

Малиновський В. Професіоналізм, патріотизм, порядність : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Віктор // Луцький замок. – 2000. – 28 груд. – С. 9.

Малиновський В. Кадрова політика – дуже складне питання… : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю М. Панасюк // Вільна думка. – 2005. – 13 трав. – С. 3.

Малиновський В. Журналіст-держслужбовець – це абсурд : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Алєксєєв // Волин. губерн. відом. – 2006. – 30 берез. – С. 6.

Малиновський В. Чи легко бути чиновником? : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю Ф. Грицюк // Луцьк. замок. – 2006. – 22 черв. – С. 4.

Малиновський В. Образ держслужбовця в життєвому віддзеркаленні : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Приходько // Діалог. – 2009. – 18 черв. – С. 6.

Малиновський В. Замість 16 районів на Волині можуть створити п’ять повітів : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю І. Костюк // Відомості. – 2011. – 19–25 травня. – С. 1, 4.

Малиновський В. Віднині родичам працювати разом не можна. Забороняє закон : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю Л. Шишко // Відомості. – 2011. – 22–28 верес. – С. 1, 6.

Малиновський В. Відтепер подарунок чиновнику розцінюватиметься як корупція : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю Л. Шишко // Відомості. – 2011. – 29 верес. – С. 1, 6.

Малиновський В. «Пропоную Волинську область поділити на 5 повітів» : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю О. Пирожик // Волинь-нова. – 2012. – 9 серп. – С. 3.

Малиновський В. Від декларативного – до реального самоврядування : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю І. Гордійчук // Діалог. – 2013. – 25 квіт. – С. 5;

Малиновський В. Виграють рішучі, а хто вичікуватиме, той програє : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вела Ю. Пашкова // Слово правди. – 2015. – 2 лип. – С. 6.

Валентин Малиновський: «Нас називали рухівцями» : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; розмову вела О. Ковальчук //  Рожищанин. – 2015. – 18 серп. – С. 1, 3.

Малиновський В. З плеяди будівничих : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю В. Приходько // Волин. газета. – 2019. – 10 січ. – С. 3.

Малиновський В. Приклад Польщі надихає, досвід Франції вчить : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяв інтерв’ю М. Солоненко // Голос України. – 2019. – 15 січ. – С. 1, 10–11.

Малиновський В. Четвертий повіт на Волині – не амбіції, а об’єктивна потреба : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю Т. Приходько // Полісся. – 2019. – 19 верес. – С. 2.

Малиновський В. Об’єднання неминуче : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю Т. Приходько // Полісся. – 2019. – 19 груд. – С. 2.

Малиновський В. На Камінь-Каширщині буде лише дві ОТГ : [інтерв’ю з Валентином Ярославовичем Малиновським] / В. Малиновський ; взяла інтерв’ю Т. Приходько // Полісся. – 2020. – 6 лют. – С. 2.