«Щоб у слові не вигас вогонь…» (пам'яті Василя Степановича Гея)

Василь Гей – відомий волинський поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор.  Його талант, примножений на сумлінну щоденну працю зі словом,  увінчав вагомі творчі здобутки та визнання. Цьогоріч 14 січня йому виповнилося б 82 роки. 

Василь Степанович дев`ятнадцять років він був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб». 17 років очолював Волинську організацію Спілки письменників України. Письменницька організація та її керівник доклали багато зусиль до спорудження в м. Луцьку пам`ятника Тарасу Шевченкові (1995). Василь Гей – ініціатор та впорядник видання літературного альманаху «Світязь». Завдяки його громадській активності було проведено поетичне свято «Лісова пісня» в урочищі Нечимному.

Письменник є автором понад 30 видань, публікацій у збірниках та альманахах, багатьох статей у всеукраїнській та обласній пресі.

У Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбувся літературний вечір «Щоб у слові не вигас вогонь…» (пам'яті Василя Степановича Гея).

Своїми спогадами про письменника поділилися: письменники Ніна Петрівна Горик – волинська письменниця, педагог, Заслужена вчителька України та Надія Павлівна Гуменюк – відома письменниця, заслужена журналістка України; Олеся Григорівна Ковальчук – заслужена вчителька України, письменниця, кавалера ордену княгині Ольги; Людмила Антонівна Стасюк – заслужений працівник культури України, багатолітня очільниця книгозбірні.

Щедрим є доробок письменника й на пісенній ниві. Чимало пісень, які виконують професійні самодіяльні колективи України, поет створив у співпраці з відомими композиторами – Анатолієм Пашкевичем, Олександром Синютіним, Миколою Збарацьким, Олександром Огородніком.

Мелодійно та натхненно звучали твори Василя Гея у виконанні Василя Чепелюка – вокаліста, композитора, народного артиста України та Галини Овсійчук – заслуженої артистки України.

Творчість Василя Гея, за висловом самого письменника, – це іскра від блиску дідівського плуга, яка народила полум'я слова. Закорінений у рідну землю творчий талант автора вродив творами, в яких відбилося багато життєвих реалій і гли­боких людських почуттів. Слово нашого талановитого земляка виважене, оперте на традиційну мораль народу, а тому має неабияке естетичне й виховне значення.

Твори Василя Степановича не втрачають актуальності і сьогодні та надихають творчу молодь.

Студенти IV курсу ВТЗ Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського Волинської обласної ради створили справжнє театральне дійство за творами Василя Степановича Гея. Керівник – український режисер, сценарист, кінематографіст, педагог, член Національної спілки кінематографістів України Герасимлюк Віталій Сергійович.

Дякуємо молодим талантам: Софії Безушкевич, Тарасу Грищуку, Вікторії Писарук, Марії Власюк, Юлії Тузовій – голові громадської організації «Жива лялька».

У залі була присутня людина, яка дарувала письменнику його неоціненне натхнення і збагачувала його життя красою, супроводжувала Василя Степановича на його життєвих стежках. Це дружина Василя Гея – Мирослава Іванівна. Щиро вдячні Мирославі Іванівні за присутність та теплі слова.

Василь Гей був великим Поетом Сучасності. Правдолюбом. Людиною нелукавою, світлою. Його любов до України була щирою, не паперовою, не кишеньковою, а такою, що проростала із серця.

А ще Василь Гей був справжнім. Він писав – як жив, а жив – як писав. Його твори не потребували реклами. Читач сам знаходив книги письменника, бо в них – правда життя. Її черпав із рідного Полісся, із рідної Волині. Звідси пішло його художнє слово, звідси – витоки його натхнення, його біль і жура, радощі й тривоги.

Тож складаємо шану та вклоняємося пам’яті Василя Степановича. Навіть після завершення земного шляху Василь Степанович Гей продовжує жити у своєму слові. Дякуємо усім присутнім хто розділив з нами цей вечір.