Волинський Сокіл#невідоме про відомого

 

1 червня

55 років від дня народження В. В. Хурсенка (1966–2009) –

українського співака та композитора

В'ячеслав Володимирович Хурсенко – автор і виконавець відомих пісень «Соколята», «Тато», «На острові чекання», «Сповідь», «Якщо в світі є Бог», «Панує ніч», «Я тебе розлюбив», «Віра, Надія, Любов», «Шалений час», «До рідного дому», «Ковток вина».

Народився В. В. Хурсенко 1 червня 1966 р.у Дніпропетровську. Після переїзду сім’ї на Волинь деякий час проживав у Ковелі з бабусею та дідусем. Звідси невдовзі переїхав до Луцька, де навчався у загально-освітній школі № 17, а також у музичній школі №2 (клас віолончелі та фортепіано).

З раннього дитинства у хлопця виявились неабиякі музичні здібності. У восьмилітньому віці він самостійно опанував гру на гітарі, купленій матір’ю. За спогадами Славка, мама змушена була відбирати її силою, бо пальці юного музиканта, зранені репетиціями, ніяк не надавались до гри на віолончелі та фортепіано. Викладачі не здогадувались, що весь музичний матеріал обдарований учень відтворює не за нотами, а на слух.

Ще в музичній школі юний музикант завдяки композиторському хисту потрапив до експериментального класу для творчообдарованих дітей. У 14 років з’явились його перші авторські пісні. Проте друзям представляв їх, як «твори з репертуару Юрія Антонова», тим паче що й голос свого кумира він копіював майстерно.

Закінчивши восьмий клас із тавром «поганого хлопчика», В’ячеслав отримав від дирекції категоричний припис «навчатись у ПТУ». З горя поїхав до бабусі в Ковель, де, несподівано для себе, вступив до медичного училища. Роки навчання промайнули швидко завдяки заняттям у спортзалі та вимушеним підробіткам. «Найсмішніше, що я, хоч і недовго, а таки потрудився на посаді фельдшера в ПТУ», – згадував він пізніше.

Переїхавши до Луцька, хлопець зумів влаштуватись на роботу в обласну філармонію. Щоправда, довелось попрацювати спершу вантажником, згодом вокалістом на підспівках, а пізніше – навіть пародистом (пародіював своїх музичних кумирів: Юрія Антонова, Володимира Кузьміна та інших). Саме тут, у філармонії, де на той час знаходилась творча лабораторія гурту «Світязь», перспективний музикант отримує можливість подальшого розвитку в колі досвідчених професіоналів. Дмитро Гершензон, Роман Ланкіос, Анатолій Говорадло і, звичайно, Василь Зінкевич, – ось далеко не повний перелік людей, котрі увійшли в життя В’ячеслава Хурсенка не лише як наставники, а й справжні друзі.

Підробляв молодий виконавець й у ресторані, де, виконуючи авторські твори, завоював свою першу публіку. Не припиняючи творчого пошуку, музикант продовжує писати пісні, які отримують своє визнання. Маленькі шедеври, написані В’ячеславом, органічно впліталися в життя земляків. Рідною мовою й близькою кожному волинянинові мелодикою Славко говорив про вічні істини так проникливо і просто, як можуть це робити тільки справжні митці.

Професійна виконавська кар’єра музиканта розпочалась у 1992 р., на Всеукраїнському пісенному конкурсі «Червона рута» у Запоріжжі, де В’ячеслав зі своєю піснею – присвятою татові – виборов друге місце. Згодом, у 1996 р. завоював третє місце на фестивалі «Золотий шлягер». Проте найбільший успіх і всенародну славу автору принесло виконання пісні «Соколята» на «Пісенному вернісажі» у 1998 р., за яке отримав Гран-прі. Пісню, котрій аплодували зі сльозами на очах журі та глядачі, автор присвятив своєму другові й наставнику, народному артисту України Василю Зінкевичу.

У 1999–2001 рр. пісні композитора і виконавця В’ячеслава Хурсенка постійно перемагали на українських телевізійних фестивалях «Шлягер року». У 2000 р. отримав диплом «Шлягери XX століття» за народне визнання пісні «Соколята».

Після яскравого дебюту на вітчизняній сцені голос В’ячеслава Хурсенка раптом зник із екранів, радіоефірів. Ходили чутки, що співак начебто подався до Москви, приставши на вигідну пропозицію. За спогадами рідних, пропозицій було чимало – від Олександра Сєрова, Ірини Понаровської, Віктора Рибіна і Наталії Сенчукової (група «Дюна»), а також музикантів із групи «Лєсоповал», котрі включили до свого репертуару його пісні.

Після виходу в світ художніх кінострічок відомого режисера Оксани Байрак «Жіноча інтуїція» та «За два кілометри до Нового року» із саундтреком – піснями Хурсенка у виконанні відомих артистів – російські сайти штурмували його нові прихильники, полюючи за записами співака з проникливим оксамитовим баритоном.

Проте, завойовуючи визнання російського слухача, В’ячеслав продовжував жити і творити в Україні.

Останні вісім років життя музикант боровся з цукровим діабетом, хоча творчого натхнення і ентузіазму не втрачав. Не відмовлявся від жодного виступу, писав нові пісні. В’ячеслав Хурсенко помер 8 вересня 2009 р. в результаті діабетичної коми.

Почесних звань співак не мав. Як назвали його на одному з концертів, він був «народним артистом Волині».

Людмила Завада

Завада Л. 1 червня 50 років від дня народження В. В. Хурсенка (1966–2009) –українського співака та композитора / Л. Завада // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 153–157.

Література

Хурсенко В.Соколята : поезія і пісні / В. Хурсенко. – Луцьк : Надстир'я, 2018. – 156 с.

***

Бубенщикова О. Невідоме про відомого / О. Бубенщикова // Волин. газ. – 2012. – 13 верес. – С. 12.

Бубенщикова О. Остання сповідь відспіваних соколят / О. Бубенщикова // Волин. газ. – 2009. – 17 верес. – С. 1, 3.

Волинець О. Любов Ганейчук і В'ячеслав Хурсенко – почесні громадяни Луцька  / О. Волинець // Волинь. – 2020. – 1 верес. – С. 2.

Геч А. Слава на рідній землі… але вже після смерті / А. Геч // Аверс прес. – 2011. – 15 верес. – С. 1, 3.Ц 15

Думська С. Сокіл повернувся до соколят / С. Думська // Волин. газ. – 2011. – 15 верес. – С. 3.

Зозуля С. Перша книга В'ячеслава Хурсенка: хіти естради й вірші з шухляди / С. Зозуля // Волин. новини. – 2018. – 13 груд. – С. 8.

Зозуля С. Пісенні крила склав  у Луцькому районі / С. Зозуля // Слава праці. – 2012. – 20 вернес. – С. 5.

Зозуля С. Учителька В'ячеслава Хурсенка – про першу ноту, щемливі пісні й останню зустріч / С. Зозуля // Волин. новини. – 2019. – 30 трав. – С. 8.

Коваленко О. «Соколят» написав Бог в особі В'ячеслава Хурсенка...» / О. Коваленко // Волинь. – 2020. – 4 черв. – С. 20.

Косьміна М. Знаменитий і маловідомий В’ячеслав Хурсенко / М. Косьміна // Вісник+ К. – 2014. – 29 трав. – С. 13.

Крайванович С. Помер В’ячеслав Хурсенко / С. Крайванович // Вісник. – 2005. – 10 верес. – С. 3.

Ляхович Т. Парадоксальна особистість / Т. Ляхович // Музика. – 2001. – № 5/6. – С. 30–31.

Малімон Н. Вечір пам’яті з політичним акцентом, або Чому на Театральному майдані у Луцьку не було родини композитора і співака  В’ячеслава Хурсенка / Н. Малімон // День. – 2012. – 11 верес. – С. 10.

Малімон Н. Замість Чкалова – Валента, замість Леніна – Бандера / Н. Малімон // Віче-інформ. – 2013. – 14–20  берез. – С. 9 ; День. – 2013. – 14 берез. – С. 9.

Муравель О. «Соколята без батька» : у вівторок зупинилося серце відомого співака та автора  пісень В’ячеслава Хурсенка / О. Муравель // Україна. – 2009. – 10 верес. – С. 3.

Романюк Н. «Славко відчував, що має піти» / Н. Романюк / Україна молода. – 2010. – 29 верес. – С. 11.

Романюк Н. Хурсенка ще почуємо : Луцька влада обіцяє випустити  у світ  новий диск відомого виконавця та композитора. Посмертно / Н. Романюк // Україна молода. – 2009. – 17 верес. – С. 15.

Скоклюк С. «Онук мій співає, як соловейко» / С. Скоклюк / Вісті Ковельщини. – 2000. – 19 жовт.

У Луцьку вшанують славу Хурсенка // Сім’я і дім. – 2010. – 9–15 верес. – С. 4.

Хурсенко О. Уся правда про Славка / О Хурсенко // Сім’я і дім. – 2009. –  9 верес. – С. 1, 9. 

Шепель Н. В’ячеслав Хурсенко : «У новорічному фільмі Оксани Байрак звучить моя пісня «Осінь» / Н. Шепель // Сім’я і дім. Нар. трибуна. 

Кость Шишко – останній романтик шістдесятництва

 

24 травня народився відомий український поет та художник, дисидент Кость Шишко.

Костянтин Тимофійович Шишко – відома особистість мистецького життя Луцька другої половини ХХ століття. Волинянин з діда-прадіда, він народився в селі Обенижі на Турійщині 24 травня 1940 року. Від 1944 року і аж до останніх днів мешкав у Луцьку.

У 1957 році успішно закінчив Луцьку середню школу №2. Під час навчання в старших класах активно відвідував художню студію при Палаці піонерів. Педагогічний талант Сензюка Петра Костянтиновича – керівника студії та його авторитет художника-професіонала мали значний вплив на формування творчої особистості Костянтина Шишка, великою мірою визначивши розвиток його естетичних смаків. Набуті в той час знання, доповнені наполегливою самостійною роботою, стали важливим підґрунтям для творчої діяльності.

У 1957 році Костянтин Шишко робить спробу вступити до Львівського університету на факультет журналістики. Набраних балів не вистачило для зарахування у студенти, але історично-філологічний факультет Луцького педагогічного інституту охоче прийняв молодого інтелектуала до себе.

«Роки, проведені на студентській лаві, були найщасливішими моментами мого життя», – згадував пізніше поет. Цікаві друзі-студенти, блискучі педагоги (Валентин Мороз, Дмитро Іващенко, Володимир Покальчук) – все стимулювало до самореалізації, експериментування на ниві літератури та мистецтва, до формування амбітних планів та їхніх перших звершень. Закінчуючи у 1962 році інститут, Кость уже був фаховим філологом і відмінним знавцем історії, а ще талановитим художником-початківцем.

У 1963–1964 роках він вчителював у селі Кречів Іваничівського району.

У 1963–1964 роках служив солдатом у Радянській армії, де вступив до КПРС. Після звільнення в запас один рік (1964–1965) займав посаду інструктора Волинського обкому ЛКСМУ.

У 1965 році під час гучної судової справи, яка була сфабрикована КДБ проти викладачів педагогічного інституту – Дмитра Іващенка та Валентина Мороза за звинуваченням у державній зраді, спочатку проходив як свідок, а потім – як підозрюваний. Повз пильний погляд компетентних органів не пройшли надто приязні стосунки із «буржуазними націоналістами» комсомольця Шишка, його активність на поетичних читаннях та інших заходах, які проводили ці педагоги, а надто його вільнодумна поема «Дума про матір». Завершальні рядки цього твору «Ми ж не підпільна організація. Ми нація! Ми все ж таки нація!» стали вироком їхньому авторові.

Після арешту, допитів, пояснювальних записок 20 вересня 1965 року в Луцьку відбулися показові партійні збори первинної партійної організації Волинського обкому ЛКСМУ «про антирадянські прояви, в національному питанні Шишка К. Т. і його подальше перебування в КПРС», які по суті своїй були завуальованим судовим процесом. Костянтина Шишка було опитано в присутності великої кількості учасників. Все, що відбувалося в залі, старанно фіксувалося стенографістами для протоколу. За свідченнями очевидців, підсудний не виглядав переляканим або ж духовно зламаним. Відповідав на запитання послідовно і з гідністю. Це, безсумнівно, ускладнювало його становище. Однак справжнім вироком стала фраза в проголошеному ним останньому слові: «…народи Африки борються за свою незалежність. Чому це заборонено українцям?». Рішення так званих зборів було однозначним: Кость Шишко виключається із членів КПРС. Йому заборонено посідати службові посади, займатися викладацькою та видавничою діяльністю. Гриф «неблагонадійного» унеможливлював публікування власних творів та офіційні зустрічі із читачами.

Отримавши цей«вовчий квиток», двадцятип’ятирічний поет зі статусом «дисидент – недисидент», «засуджений–незасуджений» прожив майже три десятки літ. Поруйнована кар’єра,знищене особисте життя, відсутність будь-яких перспектив кар’єрного росту. Однак у нього залишились література й образотворче мистецтво, а це, як він любив повторювати, «зовсім не мало».

Заробляючи на хліб насушний випадковими заробітками, головним чином художньо-оформлювальними роботами, він продовжував багато читати, писав поезію, займався перекладами із іспанської та російської. До широкого читача доносив свої твори шляхом самвидаву, друкуючи їх на власній друкарській машинці, а найчастіше – декламуючи вірші в найрізноманітніших товариствах в кав’ярнях, дешевих пивницях, шинках. Створив об’ємний доробок авторської та друкованої графіки, більша частина якого нині зберігається в приватних колекціях та фондах Волинського краєзнавчого музею.

Лише в 1993 році внаслідок суспільно-політичних змін приходять переміни і до культурно-мистецького життя, позначившись на творчій долі Костянтина Шишка. Видавництво «Надстир’я» випускає сатиричну поему «Епупея», виходить перша офіційна збірочка віршів «Сльоза олії золота», в газетах, часописах, літературних збірниках з’являються його вибрані твори. Костянтина Шишка запрошують вступити до Волинської обласної організації Національної спілки письменників України. Однак втомлений життєвими випробовуваннями поет уже не хотів ніяких змін у звичному ритмі буття. «…Все склалося так, як склалося», – часто говорив він, глузливо доповнюючи цю думку: «…необхідно дотримуватись стилю».

Довгоочікувана об’ємна збірка поезії Костя Шишка «Пісня дощу» із передмовою, упорядкуванням та художнім оформленням Анатолія Якубюка з’явилася на світ у 2001 році – за декілька місяців до кончини поета. Вона була своєрідним актом справедливості. Тяжко хворий Кость Шишко помер 24 січня 2002 року, на 64 році життя. Активну участь у дослідженні та популяризації творчої спадщини митця бере Художній музей у Луцьку – відділ Волинського краєзнавчого музею. Так, зокрема, вивчено та передано до фондосховища музею великий комплекс художніх творів, постійно поповнюється особистий архів поета. У 2005 році на день пам’яті Костянтина Шишка в музеї було проведено культурно-мистецьку акцію із відкриттям виставки графіки та документів, де Шишко-поет постав, як цікавий художник.

Навроцька З. 24 травня 75 років від дня народження К. Т. Шишка (1940–2002) – українського поета, художника / З. Навроцька // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2014. – С. 82–86.

Література:

Шишко К. Епупея : сатира і гумор. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 46 с.

Шишко К. Писанки : поезії. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 212с.

Шишко К. Пісня дощу : вибране з неопубл. : поезії / упоряд. А. Якубюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 256с.

Шишко К. Сльоза олії золота : вірші. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 18с.

Шишко К. Вереснева елегія, «Сюрчать ведмедики, неначе вартові…», «Рожеве підійшло до жовтого порогу…», «Павині пера згасли на воді…», Акростих // Світязь : літ. зб. Волин. орг. Спілки письменників України. – Київ, 1992. – Кн. 2. – С. 53–55.

Шишко К. «Доле моя, доле з чорними бровами!», «Мені іскринка кожна дорога», «Прощаючись, прохаю: «Постривай!..», «Про Матір» / К. Шишка // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – Вип. 1/16. – С. 263–266.

Шишко К. Луцьк напровесні 1971 / К. Шишко // Луцький замок у мистецькому просторі України : тем. антол. віршів XIX–XXI ст. / упоряд.: М. М. Хмелюк, В. М. Кумановська. – Луцьк : Твердиня, 2012. – С. 27.

Шишко К. «На страту вечір днину вів», «З’явилися на білий світ усі ми, як онова», «Де світло й темінь скоїли сакральну змову», Луцьк напровесні 1971, «Останній погляд в очі голубі» // Перевесло : антол. у 2-х т. – Луцьк, 2001. – Т. 1. : Поезії. – С. 229–232.

 

* * *

Ковальчук О. Кость Шишко: німогомін із 60-их XX століття / О. Ковальчук // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. Спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – Вип. 1/16. – С. 255–263.

Пащук І. Ще дещо про Костю Шишко / І. Пащук // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олександр Цинкаловський і край : матеріали XXVII Міжнар. наук. іст-краєзн. конф., присвяч. 1020-ій річниці від першої писем. згадки про Володимир та 110-річчю від дня народж. О. Цинкаловського. – Луцьк, 2008. – Вип. 27. – С. 313.

Шишко Костянтин Тимофійович (Кость Шишко) // Золоті сторінки Волинського національного університету імені Лесі Українки. Випускники / упоряд.: І. Констанкевич, Н. Грінчук, Л. Пухер, О. Маховський та ін. ; за заг. ред. І. Коцана. – Луцьк, 2010. – 152 с.

«В одну октаву радість ллю, у другу – смуток синій…» // Волинь-нова. – 2013. – 19 верес. – С. 8.

Ковальчук О. Кость Шишко : відгомін із 1960-х / О. Ковальчук // Слово Просвіти. – 2011. – 10–16 лют. – С. 9.

Косьміна М. Кому поставили пам’ятник у Луцьку? / М. Косьміна // Вісник. – 2013. – 14 листоп. – С. 10.

Лазарук В. Костю Шишку виповнилося б 70 / В. Лазарук // Гроно. – 2010. – 15 черв. – С. 62–63.

Місюра В. Кость Шишко : драма поета через призму творчості / В. Місюра // Гроно. – 2010.  – 9 берез. – С. 48–49.

Назарчук І. Система не зламала душу поета / І. Назарчук // Волинь-нова. – 2012. – 27 берез. – С. 10.

Пам’ять : Кость Шишко – грані особистості й творчості // Волинь-нова. – 2011. – 31 берез. – С. 2.

Цюриць С. Скверик поета у Луцьку / С. Цюриць // Волинь-нова. – 2010. – 4 трав. – С. 7.

Чернецький І. Не тільки вулиця банкірів / І. Чернецький // Віче-інфом. – 2013. – 22–28 серп. – С. 8.

Штинько В. Пам’ять : Кость Шишко – грані особистості й творчості / В. Штинько // Волинь-нова. – 2011. – 31 берез. – С. 2.

Яручик В. «Чому моя зірочка мре?» / В. Яручик // Волин. монітор. – 2011. – 24 берез. – С. 11.

* * *

Навроцька З. 24 травня 70 років від дня народження К. Т. Шишка (1940–2002) – українського поета і художника / З. Навроцька // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2010 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; відп. за вип. А. М. Силюк. Л. А. Стасюк. – Луцьк, 2009. – С. 65–71.

 

Творче серце Лесі Українки #повне академічне зібрання творів

Знаменна подія! 

Сьогодні  ми отримали повне академічне зібрання творів Лесі Українки в 14-ти томах. Видання присвячене 150-річчю від дня народження Лесі Українки, підготовлене за сприяння Міністерста культури та інформаційної політики України та Українського інституту книги.

 Розраховане на широку читацьку аудиторію та призначене для безоплатного розповсюдження

Відновлено фрагменти й матеріали, вилучені цензурою в попередніх виданнях. 

Додано розлогі текстологічні, історико-літературні та реальні коментарі.

Поважно запрошуємо наших користувачів ознайомитися із виданням, яке знаходиться у відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

В Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій

Щороку у третю неділю травня в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій, влаштованих тоталітарним сталінським режимом. Президент Володимир Зеленський вшанував репресованих українців у Биківнянському лісі. За підрахунками істориків, у Биківнянському лісі поховані до 100 тисяч людей, яких знищила радянська влада.

У неділю до меморіального знака на в’їзді до Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" встановили кошик квітів від президента України. Також було покладено квіти до братської могили та пам’ятного знака польських поховань на території заповідника. Биківнянське поховання жертв сталінського терору є найбільшим в Україні. Упродовж 1937-1941 років вантажівки "ГаЗ-АА", які в народі називали "полуторками", майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВД для таємного поховання у Биківнянському лісі.

Биківня, що пройшла шлях від території смерті до місця пам’яті, зафіксована у свідомості українців як прямий наслідок Великого терору, результат злочинів комуністичного режиму.

Пряма мова Президента України Володимира Зеленського: «Тоталітарна система застосовувала варварські методи розправи, руйнуючи тисячі доль і перетворюючи тисячі людей на таборовий пил. Горезвісним символом цих злочинів є Биківнянський ліс на околиці Києва. Упродовж 1937–1941 років він був місцем таємного поховання жертв політичних репресій, закатованих і розстріляних НКВС у київських в'язницях». Ознайомитись з матеріалом можна за цим посиланням : https://www.pravda.com.ua/news/2021/05/16/7293692/

16 травня у актовому залі Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбулося засідання ветеранів громадської організації «Волинської ветеранської Спілки політв'язнів і репресованих». Відділ краєзнавчої роботи долучився до організації книжкової виставки присвяченої жертвам політичних репресій. 

 

14 травня – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

 

14 травня 2021 року вперше відзначатиметься День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Цей пам’ятний день встановлено постановою Верховної Ради від 02. 02. 2021.

У роки Другої світової війни окупована нацистами Україна була одним із місць масових репресій проти євреїв і знищення їх. Одним із найсумнозвісніших таких місць є Бабин яр у Києві.

Багато українців рятували євреїв, своїх знайомих, сусідів чи й сторонніх, від концтаборів і смерті, хоча за це нацисти жорстоко карали, також і смертю.

Держава Ізраїль вшановує не євреїв, які тоді з ризиком для себе і своїх родин рятували євреїв, почесним званням «Праведник народів світу». Станом на 1 січня 2020 року, коли державний ізраїльський Центр пам’яті жертв Голокосту в світі «Яд ва-Шем» востаннє на цей час оновлював свою статистику, в переліку вдостоєних цього звання з України їх 2659 – це четверта найбільша кількість за країнами світу. Присвоєння цього звання мешканцям України відбувалися і після цієї дати.

Водночас тисячі рятівників досі залишаються невизнаними й невідомими. Тож до пам’ятної дати у відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки представлено однойменну книжкову виставку, на якій представлені матеріали про волинян, які рятували євреїв у роки Другої світової війни.

У відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки представлена книжкова виставка, присвячена цим трагічним сторінкам нашої історії. 

Віктору Олексійовичу Вербичу – 65!

 

13 травня день народження відзначає відомий український письменник та журналіст – Віктор Олексійович Вербич!

Щиро вітаємо іменинника та бажаємо довгих років у здоров’ї, радості, достатку та любові!

Віктор Олексійович Вербич – поет, критик, публіцист, член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України.

Народився 13 травня 1956 р. в с. Грибовиця Іваничівського району Волинської області. Після навчання в середній школі №9 міста Нововолинська працював на Іваничівському заводі будівельних матеріалів. Пізніше працював столяром монтажного управління.

Пройшов військову службу в Росії в Твері та Електросталі (Московська область). У 1980 р. закінчив з відзнакою філологічний факультет (українське відділення) Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки.

Працював учителем української мови та літератури у Луківській середній школі Турійського району. У 1980–1990 рр. був організатором позакласної та позашкільної роботи. У 1986 р. обіймав посаду директора школи.

У 1990-х роках розпочинаються праця В. О. Вербича як журналіста. З серпня 1990 р. працює в першій демократичній газеті Волині «Народна трибуна». Спочатку був спеціальним кореспондентом, пізніше редактором відділу та заступником редактора газети. З березня по травень 1996 р. – редактор відділу, а з 1997 до 2002 р. – журналіст газети «Луцький замок». З червня 1996 по травень 1997 р. – консультант відділу з гуманітарних питань Волинської обласної державної адміністрації. З грудня 2002 р. – редактор відділу газети «Сім’я і дім». Друкувався під псевдонімами В. Віктор, Віктор Грибовицький.

Віктор Вербич пише на суспільно-політичні теми, теми державності, літератури, культури, мистецтва та багато інших. Є автором багатьох рецензій, відгуків, нарисів, есеїв та літературних розвідок. Член Національної спілки письменників з 2000 року.

Він є автором таких книг поезій: «Відлуння ночі» (1993 р.), «У полотно снігів» (1999 р.), «Подих вирію» (2001 р.), «Зблиски задзеркалля» (2002 р.), «Повернення» (2004 р.), «Інею видиво світанкове» (2007 р.), «Поклик» (2009 р.), «Диво незбагненне» (2011р.), «З літопису осяяння» (2012 р.). Серед прозового доробку книги: «В обіймах зустрічепрощань» (2003 р.) та п’єса «Голоп´єдестальний період» (1999 р.). Є і твори для дітей, а саме «Зорянчині малюнки» (1997 р.).

До прозових творів автора належить і ряд есеїв та діалогів: «Під куполом спільного неба» (2006 р.), «Карб єдиної дороги» (2008 р.), «У погляді століть» (2011 р.).

У 2004 році В. Вербич як журналіст був відзначений почесною грамотою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, а у 2005 р. почесною грамотою Національної спілки журналістів та Благословенною грамотою Волинської Єпархії УПЦ КП.

Віктор Вербич є лауреатом обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2009 р.) та першим лауреатом літературної премії ім. Пантелеймона Куліша (2011р.).

Машлай В. 13 травня 60 років від дня народження В. О. Вербича (1956) – українського поета і журналіста / В. Машлай // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С 140–146.

Література:

Вербич В. В обіймах зустрічепрощань : поезії. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 164 с.

Вербич В. Відлуння ночі : поезії. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 72 с.

Вербич В. Голоп’єдестальний період: дійство у двох ч. – Луцьк : Терен, 1999. – 16 с.

Вербич В. Диво незбагненне : поезії / В. О. Вербич. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 84 с.

Вербич В. О. За тінню пісні журавлиної : вірші / В. О. Вербич. – Луцьк : Твердиня, 2016. – 132 с.

Вербич В. За ширмою дощу : поезії / В. О. Вербич. – Луцк : Терен, 2010. – 100 с.

Вербич В. Зблиски задзеркалля : вірші. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 32 с.

Вербич В. Зорянчині малюнки : вірші і загадки для дітей. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 32 с.

Вербич В. Інею видиво світанкове: вибрані вірші, прозопоетичні візії. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 223 с.

Вербич В. Карб єдиної дороги: есеї та діалоги / В. Вербич. – Луцьк : Терен, 2006. – 292 с.

Вербич В. О. Міжтисячоліття : вірші / В. О. Вербич. – Луцьк : Твердиня, 2018. – 332 с.

Вербич В. Обітниця шляху : вірші. – Луцьк : Терен, 2013. – 118 с.

Вербич В. Під куполом спільного неба: есеї та діалоги. – Луцьк : Твердиня, 2006. – 240 с.

Вербич В. Повернення : вірші. – Луцьк : Терен, 2004. – 48 с.

Вербич В. Подих вирію : вірші. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 92 с.

Вербич В. Поклик : поезії / В. О. Вербич. – Луцьк : Терен, 2009. – 88 с.

Вербич В. Стокротки відсвіт життєдайний : вірші / В. Вербич. – Луцьк : Твердиня, 2015. – 140 с.

Вербич В. О. У погляді століть: есеї та діалоги / В. О. Вербич. – Луцьк : Терен, 2011. – 320 с.

Вербич В. У полотно снігів : поезії. – Львів : Каменяр, 1999. – 52 с.

Вербич в. Часоплину невидимі грані : вірші. – Луцьк : Терен, 2005. – 63 с.

 

* * *

Вербич В. Благословення Волинню : переможець  Михайло (Міхал) – Чайковський : принагідні думки та асоціації після першого прочитання роману Івана Корсака "Отаман Чайка" / В. Вербич // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – Вип. 1/16. – С. 289–293.

Вербич В. «Весна усміхнена в здивованих очах» / В. Вербич // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2009. –  Вип. 15. – С. 64–71.

Вербич В. Зізнання Лесі Українки: Кутаїсі, 1912 ; Бульваром Лесі Українки / В. Вербич // Стежками «Лісової пісні» : до 100–річчя драми-феєрії Лесі Українки / уклад.: В. С. Гей, Н. П. Горик, Н. П. Гуменюк. – Луцьк, 2011. – С. 119–122.

Вербич В. Зустріч ; Пергамен душі : вірші / В. Вербич // Луцький замок у мистецькому просторі України. : тем. антол. віршів ХІХ–ХХІ ст. / упоряд. : М. М. Хмелюк,  В. М. Кумановська. – Луцьк, 2012. – С. 65–67.

Вербич В. «Неповторність» благословляє молоді обдарування / В. Вербич // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2009. – Вип. 15. – С. 51–55.

Вербич В. Олесь Лупій: «Хоче хтось чи ні, – Україні жити» : інтерв’ю з письменником / В. Вербич // Світязь: альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2007. – Вип. 13. – С. 167–171.

Вербич В. «Та вже душі прозора птаха небесно журиться в тобі», або донос на самого себе : письменник про себе / В. Вербич // Волинь літературна : наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 24–35.

Вербич В. О. Євгенові Шабліовському – сто років ; Ще одне повернення Тараса Шевченка / В. Вербич // Яровиця. – 2014. – № 1–2. – С. 17, 231.

Вербич В. О. Лінію оборони тримають живі / В. О. Вербич // Яровиця.  – 2015. – № 1/2. – С. 207–208.

Вербич В. Духовний хліб Надії, або притча про повернення до божественної сутності «Я» / В. Вербич // Укр. літ. газ. – 2015. – 16 січ. – С. 17.

Вербич В. За «Волинський текст»… лучанка удостоєна Міжнародної премії Гоголя / В. Вербич // Луцьк. замок. – 2010. – 23 верес. – С. 4.

 

***

Бандерштатна антологія : поезія / упоряд. Г. Я. Луцюк. – Луцьк : Твердиня, 2015. – 192 с.

Поезії Віктора Вербича – с. 25–29.

Берестейське багаття : твори поетів і прозаїків Берестейщини в перекладах українською мовою / упоряд.-ред.: В. С. Гей, Н. П. Горик. – Луцьк : Терен, 2012. – 228 с.

Переклад поезій на українську мову Віктора Вербича – с. 49–50.

 

***

Волинь. Новітня історія України / В. Болгов, І. Болгов. – Київ : Ін-т біогр. дослідж. ; Укр. наук. т-во геральдики і вексикології, 2006. – 320 с.

Про В. Вербича – с. 220.

Золоті сторінки Волинського Національного університету імені Лесі Українки. Випускники / уклад. І. Констанкевич, уклад. Н. Грінчук,  Л. Пухер, уклад. О. Маховський, ред. І. Коцан. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 147 с.

Про В. Вербича – с. 88.

Денисюк В. Вербич Віктор Олексійович / В. Денисюк // Денисюк В. Журналістика Волині: факти й імена / В. Денисюк. – Луцьк, 2005. – С. 124.

Книжкова полиця : анот. до кн.  волин. спілчан // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2008. – Вип. 14. – С. 161–170.

Масицька Т. Семантичні особливості субстанціальних субєктних синтаксем у творах волинських письменників / Т. Масицька // Українці Холмщини і Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків / упоряд. М. М. Кучерепа. – Луцьк, 2010. – Т. 2. – С. 396–404.

Павлюк І. Українська преса Волинської області 1939–1941, 1944–2000 рр.: монографія. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 508 с.

 Про В. Вербича – див. Іменний покажчик.

Дишкант М. Особливості творчого стилю / М. Дишкант // Діалог. – 2011. – 1 груд. – С. 4.

Кицан О. Інтерпретація традицій японського жанру танка у творчості Віктора Вербича / О. Кицан // Мандрівець. – 2015. – № 1. – С. 46–50.

Кицан О. Традиції східної поезії у творчості волинських поетів / О. Кицан // Яровиця. – 2015. – № 1/2. – С. 77–81.

Клімчук Н. Доля нагородила Віктора Вербича ювілеєм / Н. Клімчук // Луцьк. замок. – 2011. – 19 трав. – С. 13.

Корсак І. Незбагненне  диво поетичного слова / І. Корсак // Сім'я і дім. – 2011. – 25–31 серп. – С. 5.

Павлюк І. Названо лауреатів літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2011 рік / І. Павлюк // Укр. літ. газ. – 2011. – 25 берез. – С. 3.

Філатенко А. Світ і люди очима письменника / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2008. – 28 жовт. – С. 7.

***

Віктор Вербич // Письменники Волині : довід. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 8, 9.

Глущук В. 13 травня 50 років від дня народження В. О. Вербича (1956) – українського поета і журналіста / В. Глущук // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2006 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2005. – С. 73–76.

Павлюк І. З. Вербич Віктор Олексійович (13. 05. 1956, с. Грибовиця Іваничівського р-ну Волин. обл.) / І. З. Павлюк // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2005. – Т. 4 : (В.–Вог).  – С. 250.

Письменники України : біобібліогр. довід. / упоряд.: В. П. Павловська, Л. Ф. Бубнова, Л. М. Сіренко. – Київ : Укр. письменник, 2006. – 514 с.

Про В. Вербича – С. 54.

Українська журналістика в іменах : матеріали до енцикл. словн. /  за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2001. – Вип. 8. – 416 с.

Про В. Вербича – див. Іменний покажчик.

У відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки представлена книжкова виставка "Ішов із молитвою свого народу, знав, крім України, нема Україн!", де представлений творчий доробок письменника. Запрошуємо усіх охочих до ознайомлення!

 

8 травня – День пам’яті та примирення

 

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Та війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом і союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тисяч осіб), Польщі (120 тисяч), СРСР (більше 7 мільйонів), США (80 тисяч) і Франції (6 тисяч), а також визвольного руху в самій Україні (100 тисяч в УПА) – разом понад 7 мільйонів осіб. Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тисяч стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/materialy-do-vidznachennya-dnya-pamyati-ta-prymyrennya-8-travnya-ta-dnya-peremogy-nad-nacyzmom-u-drugiy-svitoviy-viyni-9-travnya