Одягнімо, друже, вишиванку – наш волинський, наш чарівний стрій!

         У Волинській державній обласній універсальній бібліотеці імені Олени Пчілки 24 квітня в рамках Року охорони культурної спадщини України для її  збереження, популяризації та залучення нових поколінь відбувся  літературно-мистецький захід «Одягнімо, друже, вишиванку – наш волинський, наш чарівний стрій!».

Народне мистецтво Полісся, зокрема Волині, багате і водночас просте. Воно й дотепер не спотворене втручанням цивілізації.

Волинь – це територіальна й етнічна частка України, котра від самого світання етнонаціональної свідомості, забезпечувала і гарантувала Україні постійне місце в земному просторі і самобутній шлях. Традиційною технікою на Волині залишається вишивка «хрестиком, яка, як переконані поліщуки, є не лише оздобою, а й оберегом від зла і лихого ока». Формуючи різноманітні рослинні, геометричні візерунки, вишивальниці створювали образи, закодовуючи в них весь навколишній світ.

Українська сорочка-вишиванка. Вона ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес, всю розкіш землі і смуток чарівної пісні. Нині ми сприймаємо мову вишитої сорочки здебільшого як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерність вишивальниць. А вона, між тим, народилася не тільки, як витвір мистецтва, а й як наш оберіг, бо закодована була одвічними життєдайними знаками сонця, землі і води. І захищала така сорочка, й сили додавала, й кохання берегла…

Жіноча сорочка як жіноча доля: одна скромна, проста, інша – вишукана, розмаїта. І в ній – відтінок життя і сповідь кожної долі.

Про волинську вишивку розповіла завідувач відділу етнографії та народних промислів Волині Волинського краєзнавчого музею Людмила Андріївна Мірошниченко-Гусак, яка є глибоким знавцем етнографії і побуту Полісся та є одним із упорядників збірки-каталогу Волинського краєзнавчого музею «Традиційні жіночі сорочки Волині й Західного Полісся кінця ХІХ – ХХ століть». Вона також представила музейні експонати про вишивку Волині.

На заході виступила директор книгозбірні, заслужений працівник культури України Стасюк Людмила Антонівна.

Своїм співом зачарувала студентка Східноєвропейського національного університету Олександра Жук.

У рамках заходу відбувся показ уривку з фільму «Спадок» – першого документального повнометражного фільму про вишиті сорочки, до створення якого долучилися волиняни.

Ведучі заходу – завідувач відділу краєзнавчої роботи  Алла Понагайба та провідний бібліотекар відділу Наталія Пилипюк. Вірші декламують провідні бібліотекарі – Наталія Хомяк  та Юлія Ціхоцька.

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

 Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

Радує душу і серце світ вишиванок, який ми побачили у цьому залі.

Усі присутні на цьому заході одягнули вишиванки: подаровані, ті, які перейшли у спадок від мами чи бабусі, ті, які вишивали власноруч!

І наостанок світлина на пам'ять!

 

Місто різних – місто рівних

Екскурсійний маршрут у рамках проекту громади міста Луцька – подорож початок якої, відбувся у відділі краєзнавчої роботи, продовжувався сонячним старим містом до визначної  пам’ятки архітектури – Лютеранської кірхи. Ми всі давно мріяли побувати у стінах кірхи, яка так велично споглядала на нас у старому місті. Мрія збулася! 

Лютеранська кірха – одна із небагатьох пам’яток готичної архітектури на Волині.

Фундамент кірхи був закладений 24 червня 1906 р. на кошти церковної громади німецьких колоністів. До цього тут стояв монастир кармелітів (XVIII ст.). У 1907 р. храм було освячено. Впродовж 1927 – 1928 рр. поряд збудовано ще дві муровані будівлі, в яких розташувалися адміністрація приходу, квартира пастора та школа на 250 учнів.

http://visitlutsk.com/institution/ua/lyuteranska-kirha/

Чудову екскурсію нам провів пастор храму Клекоць Михайло Андрійович.
   Також під час подорожі ознайомилися з історією будинку Прайзлерів. 

На перетині нинішніх вулиць Драгоманова та Кафедральна розташований будинок Прайзлерів, в якому зі слів місцевих старожилів, ще століття тому був «Чеський клуб та ресторан».

За описами краєзнавців, будівлю звели наприкінці ХІХ століття. Чех Володимир Прайзлер придбав його і зробив ресторан, пізніше власник доробив прибудови і влаштував Заїжджий двір, щоб гості могли заїздити кінними каретами.

Нам було цікаво та сонячно!