Анатолій Михайлович Силюк – історик, краєзнавець, заслужений працівник культури України

16 вересня день народження у історика, відомого краєзнавця, заслуженого працівника культури України та багатолітнього друга нашої книгозбірні – Анатолія Михайловича Силюка.

Сердечно бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та наснаги, родинного затишку, благополуччя й добра, перемоги та миру!

Довідка:

Народився Анатолій Силюк 16 вересня 1958 року в с. Уховецьк Ковельського району Волинської області в селянській сім’ї. Закінчив в 1976 р. Уховецьку середню школу, відслужив строкову військову службу, і навчався на історичному факультеті Луцького державного педінституту імені Лесі Українки, який закінчив у 1983 році.

З 1982 р. А. Силюк працює у Волинському краєзнавчому музеї, спочатку науковим, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи (з 1987 р.), а з 1991 р. – директором.

За роки своєї діяльності А. Силюк зробив значний внесок у розвиток краєзнавчого руху та музейної справи на Волині. Він автор ряду наукових та науково-популярних публікацій з історії музейної справи та краєзнавства Волині, організатор ряду краєзнавчих та наукових конференцій, зокрема, «Минуле і сучасне Волині та Полісся», упорядник та член редколегії наукових збірників матеріалів конференцій Волинський музей. Історія і сучасність (Вип. I–V, Луцьк, 1994, 1999, 2004, 2009, 2013), Волинська ікона. Питання історії, вивчення, дослідження та реставрації (І–XXV випуски. – Луцьк, 1994–2019). А. Силюк є членом редколегій, редакційно-видавничих колективів і бере участь у підготовці посібника для шкіл з курсу «волинезнавство», «Словника краєзнавців області», «Зводу пам’яток історії та культури», серії науково-документальних видань «Реабілітовані історією» тощо.

Творча і наукова праця Анатолія Михайловича вирізняється ґрунтовним підходом до кожної теми. Про це свідчать публікації у тритомному виданні Роде наш красний... Волинь у долях краян і людських документах (Луцьк: Вежа, 1996–1999), зокрема, про Анатолія Дублянського і Андроника Лазарчука. Він також є автором історіографічних праць про В. Андріяшева і М. Теодоровича.

Основними напрямами його діяльності стали не лише організація наукових конференцій і семінарів, видання краєзнавчих збірників а й контакти з іншими краєзнавчими установами, співпраця з відомими діячами, митцями і краєзнавцями з різних областей України й інших держав. Свідченням таких контактів та співпраці стала організація виставок, а саме: Валентини Михальської з с. Хворостів Любомльського району та Марії Кравчук з с. Туличів у різних містах і регіонах України, творів волинського іконопису в Українському Домі в Києві із виданням і презентацією альбому-каталогу Волинська ікона XVI – XVIII ст. (Київ, 1998), волинських старожитностей в музеях Варшави,» Замостя, Хелма (Польща), Бреста (Білорусь) та ін.

Народився Анатолій Силюк 16 вересня 1958 року в с. Уховецьк Ковельського району Волинської області в селянській сім’ї. Закінчив в 1976 р. Уховецьку середню школу, відслужив строкову військову службу, і навчався на історичному факультеті Луцького державного педінституту імені Лесі Українки, який закінчив у 1983 році.

З 1982 р. А. Силюк працює у Волинському краєзнавчому музеї, спочатку науковим, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи (з 1987 р.), а з 1991 р. – директором.

За роки своєї діяльності А. Силюк зробив значний внесок у розвиток краєзнавчого руху та музейної справи на Волині. Він автор ряду наукових та науково-популярних публікацій з історії музейної справи та краєзнавства Волині, організатор ряду краєзнавчих та наукових конференцій, зокрема, «Минуле і сучасне Волині та Полісся», упорядник та член редколегії наукових збірників матеріалів конференцій Волинський музей. Історія і сучасність (Вип. I–V, Луцьк, 1994, 1999, 2004, 2009, 2013), Волинська ікона. Питання історії, вивчення, дослідження та реставрації (І–XXV випуски. – Луцьк, 1994 – 2019). А. Силюк є членом редколегій, редакційно-видавничих колективів і бере участь у підготовці посібника для шкіл з курсу «волинезнавство», «Словника краєзнавців області», «Зводу пам’яток історії та культури», серії науково-документальних видань «Реабілітовані історією» тощо.

Творча і наукова праця Анатолія Михайловича вирізняється ґрунтовним підходом до кожної теми. Про це свідчать публікації у тритомному виданні Роде наш красний... Волинь у долях краян і людських документах (Луцьк: Вежа, 1996 – 1999), зокрема, про Анатолія Дублянського і Андроника Лазарчука. Він також є автором історіографічних праць про В. Андріяшева і М. Теодоровича.

Основними напрямами його діяльності стали не лише організація наукових конференцій і семінарів, видання краєзнавчих збірників а й контакти з іншими краєзнавчими установами, співпраця з відомими діячами, митцями і краєзнавцями з різних областей України й інших держав. Свідченням таких контактів та співпраці стала організація виставок, а саме: Валентини Михальської з с. Хворостів Любомльського району та Марії Кравчук з с. Туличів у різних містах і регіонах України, творів волинського іконопису в Українському Домі в Києві із виданням і презентацією альбому-каталогу Волинська ікона XVI – XVIII ст. (Київ, 1998), волинських старожитностей в музеях Варшави,» Замостя, Хелма (Польща), Бреста (Білорусь) та ін.

За його ініціативою у Луцьку і музеях Волині експонувалися колекції з музеїв Львова, Житомира, Тернополя, Кременця, Рівного, Острога, міст Польщі, Словакії, США та Білорусі, з приватних колекцій відомих діячів української культури Романа Сельськоґо, Івана Труша, Олени Кульчицької та ін.

Завдяки особистим контактам А. Силюка, фонди Волинського музею поповнились унікальними документами і пам’ятками, зокрема, з особистого архіву митрополита УАПЦ Анатолія Дублянського (Німеччина), митрополита УАПЦ Полікарпа Сікорського (Париж), гетьманівни Олени Отт-Скоропадської (Мюнхен), родини В’ячеслава Липинського з Польщі та Англії і т. п.

Значною є організаційна і координаційна діяльність А. Силюка на посаді директора Волинського краєзнавчого музею. За його участю створено і поновлено експозиції ряду музеїв, проводиться обмін виставками, місцеві краєзнавчі конференції, зокрема, у Нововолинську, Володимирі-Волинському, Ковелі, Любомлі, Маневичах, Старому Чорторийську, Четвертні, Прилісному, Затурцях тощо. На радіо і телебаченні Анатолій Михайлович постійно популяризує історію і культуру Волино-Поліського краю. Його статті та інтерв’ю часто можна зустріти в газетах і журналах.

За останні роки діяльності Анатолій Михайлович значну увагу приділяв проведенню заходів, видавничій справі з питання популяризації життя і творчості Лесі Українки та родини Косачів. За його участю і при його сприянні проведено чотири конференції «Леся Українка та родина Косачів в контексті української культури» (с. Колодяжне, 1996, 2001, 2006, 2011), «Олена Пчілка і Волинь» (Луцьк, 1999, 2009) та ін., видано наукові збірки матеріалів цих конференцій, організовано виставку Леся Українка в екслібрісі з виданням каталогу, опубліковано каталогЛесезнавча філокартія та комплект із трьох книг «…Ті вічні пісні, ті єдині спадки...», у якому представлено «Колодяженські пісні з рукописного зошита в записах Лесі Українки та Ольги Косач». Також Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Колодяжному одержав два варіанти путівника, які вирізняються високою якістю тексту, ілюстрацій, друку.

Від часу утворення Волинського обласного товариства краєзнавців у 1989 році Анатолій Михайлович є його активним членом і членом Президії товариства. Серед науковців, краєзнавців Волині і за її межами Анатолій Михайлович користується заслуженою повагою як людина віддана своїй справі, як компетентний спеціаліст-професіонал у галузі музейної справи та в історичному краєзнавстві. Про це свідчить присудження йому регіональної премії «За відродження Волині» у 2001 р., премії імені М. Куделі Волинської облдержадміністрації. Він неодноразово був визнаний людиною року у Волинській області в галузі культури.

А. М. Силюк був відзначений нагородами і грамотами Міністерства культури і туризму, обласної держадміністрації, міської ради. Має відзнаку Міністерства культури за багаторічну працю в галузі культури.

З кінця 2019 року А. Силюк працює методистом у ВІППО і заступником голови Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Він є заслуженим працівником культури України, Почесним краєзнавцем України, Лауреатом премій НСКУ імені Дмитра Яворницького й імені Михайла Сікорського. Автор більше 100 наукових праць.

У грудні 2019 року переобраний на посаду заступника голови ВООНСКУ.

Бондаренко Г. В. 30 років ВООНСКУ та відомі постаті у краєзнавстві / Г. В. Бондаренко / Г. В. Бондаренко // Бондаренко Г. В. Історичне краєзнавство Волинської області (1939–2019 роки) : присвячується 30-річчю Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України та 75-річчю факультету історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки / Г. В. Бондаренко. – Луцьк, 2021. – С. 351–404.

Луцьк на картинах художників

Луцьк овіяний легендами. Місто, яке задумали як своєрідну столицю європейської держави, й по-сьогодні приковує пильну увагу істориків та державних мужів. Та найбільше його люблять художники та поети. Вони оспівали незвичайну красу, героїчне минуле, сьогочасся цієї столиці столиць, і, власне, вже самі стали часточкою захоплюючого луцького міфу.

Значний доробок у пейзажній тематиці 60–70 рр. з видами на Луцьк створив художник Карел Якубек. Цей митець представляє на Волині закарпатську художню школу. Для його живопису характерні широка палітра письма, надзвичайно співуча колоритність, світлі теплі тони. Він віднаходив такі куточки старого Луцька, на які рідко звертали увагу інші митці. Власне, таких робіт ніхто і не створював. Ось широке панорамне полотно з видом весняної повені, ось уже втрачений вигляд колишньої вулиці Радянської, пори року. Надзвичайно привабливі «Похмурий день» 1968 р., «Весняна повінь у Луцьку» 1969 р., «В парку імені Лесі Українки» 1970 р.

Високою майстерністю позначені ліричні пейзажі Тетяни Галькун. Вона сприймає Луцьк через природу, мальовничі куточки луцьких парків та сквериків.

Пейзаж, де центральне місце займає вид Луцького замку, характерний для робіт Леоніда Литвина. Цей митець, мов хронікер, літописець нашого міста – малює його щоднини. Має тисячі замальовок, рисунків, картин. З етюдником і фарбами його можна зустріти у наймальовничіших куточках древнього Луцька.

Надзвичайно багату «міську» спадщину залишив по собі Олександр Валента. Його полотна на тему міста виконані в різних техніках, стали сьогодні раритетом, презентують наше місто в багатьох країнах світу, користуються надзвичайною популярністю.

Вболіваннями за рідний край позначені роботи Володимира Жупанюка. У нього надзвичайно багато пейзажних творів. «Святий Миколай – покровитель Луцька» – дуже характерне полотно для його творчості останніх років.

Надзвичайно багато і плідно у царині графіки працює Іван Бойко. Його роботи дуже правдиві і точні, позначені знанням історії і архітектурної традиції.

Історичну тематику Луцька розпрацьовує Олександр Дишко. Його масштабні полотна можна зустріти у приміщенні Луцького історико-культурного заповідника. Князівська доба, часи Київської Русі, козаччина, гетьманщина, здається, повністю заполонили уяву цього талановитого майстра монументального живопису. Хоч він цікавий також своїм ретроспективним поглядом на сучасність, навіть у майбутнє нашого міста.

Цікава серія ліноритів Леоніда Хведчука. Власне, Луцьк багато хто з вісімдесятників упізнавав саме через знайомство з його виразними та надзвичайно образними графічними роботами, видрукуваними на поштівках.

Луцьк – мовою древніх і сучасних книг

Луцьк – місто де гармонійно поєднуються прадавній дух минулого і сучасність, європейська вишуканість та щира українська гостинність. місто з особливим колоритом, багатими традиціями та славетною історією, з якої почали свій життєвий шлях багато видатних синів і доньок України. Місто, яке надихає на нові звершення, нові здобутки для розвитку та процвітання Української незалежної держави!

Вітаємо рідне місто з Днем народження!❤ Бажаємо місту подальшого розвитку та процвітання, а його мешканцям мирного неба та щасливого майбутнього.

Дякуємо захисникам та захисницям, які боронять Луцьк та Україну!

У відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки функціонує книжкова виставка «Луцьк – мовою древніх і сучасних книг», на якій репрезентовано праці про історію та сьогодення нашого місті.

Запрошуємо долучитися до ознайомлення з історією рідного міста.

"В країні блакитних дощів і осінніх соняхів"... Анатолія МАХОНЮКА

Анатолій Махонюк! Він був з нами – дощем, він був з нами – сонцем, він був з нами –  квітами … летів білою птахою!

Його душа з нами… розпускається Словом! Слово митця – магічна таїна  виявлення художньої реальності.

За рядками самого поета:

«Потрапив до в’язниці слова. Пожиттєво. Не каюсь».

До 60-річчя від дня народження Анатолія Махонюка – українського письменника, знаного волинянина у відділі краєзнавчої роботи функціонує книжкова виставка «ПОЕТИНИЙ САД АНАТОЛІЯ МАХОНЮКА».             

Не можна не згадати публікацію у газеті «Волинь-нова» від 14 червня 2016 року «Не у всіх є сорокаліття, але у кожного є сороковий день»., автором якої була Валентина Михальська, художниця, лауреат премії ім. Степана Сачука

«Чи ж думала я, що буду писати лист-спомин про тебе, друже мій? Болем наповнене серце, але «Сльоза дороги не питає». Спогади вертають у минуле. Там ти ще усміхнений, бадьорий, готовий до боротьби. 

Довідково:

Відомий волинський поет Махонюк Анатолій Петрович народився 10 вересня 1962 року у селі Чевель Старовижівського району Волинської області. У родині було четверо дітей, які від народження були здоровими, але потім страшна хвороба – дистрофія м’язів, прив'язала усіх до інвалідного візка. Батькам було дуже важко сприйняти таку нелегку долю, яка випала на їхню родину. Та попри всі труднощі вони огорнули великою любов’ю і турботою своїх дітей, а також приклали всі зусилля, щоб їхні талановиті нащадки досягли мистецьких висот: доньки Галина і Світлана стали унікальними вишивальницями, а син – поетом. Саме батьки в подальшому житті допомагали Анатолію видавати книги, а донькам – влаштовувати виставки рушників, сприяли поїздкам дітей на відкриття мистецьких заходів.

Анатолій мав інвалідність 1-ї групи з дитинства. У 12 років київські лікарі констатували, що він ніколи уже не зможе ходити. За станом здоров’я хлопчик навчався у спеціалізованих школах-інтернатах у місті Знам’янка Кіровоградської області та місті Борислав Львівської області (1977–1979 рр.).

У Бориславі на світ з’явились перші вірші Анатолія. Любов і туга за рідним краєм стали поштовхом до їх написання. Вчителька Толика надіслала його вірш в літературну студію «Лесин кадуб», якою керував Василь Гей. Саме цей поет дуже підтримав і оцінив талант молодого початківця. З цього почалося його літературне життя. Важка хвороба відібрала можливіть ходити, але хлопчина не зламався, знаходив сенс у кожному дні, щоб творити.

Згодом родина Махонюків отримала помешкання в селі Овадне Володимир-Волинського району, де  у 1981 році Анатолій здобув середню освіту в заочній школі.

З-під пера цієї мужньої й талановитої людини народилися поетичні збірки «Благословення» (1992), «Дощу мелодія блакитна» (1998), «Осінній сонях» (2002), «Колекціонер календарних листків» (2005), «Допоки бачу тінь свою» (2007), «П’ять кольорів тіні» (2012), «Зірка пливе до світанку» (2017) та книги для дітей «Гороскоп для Мурка» (2007), «Казка про джмелика-мандрівника» (2011), «Книжка не про мишку» (2015).

Вірші поет друкував у районній та обласній газетах, в альманасі «Світязь» Волинської обласної організації спілки письменників.

У своїх творах Анатолій Петрович намагався якомога повніше подати сюжет, розкрити ідею та персонажів. Махонюк зображав сучасну людину, яка важким шляхом, але впевнено крокує у майбутнє. Як досвідчений психолог він змальовує мрії, думки, духовний набуток свого героя.

За свою багатогранну творчість митець був відзначений стипендією премії імені Галшки Гулевичівни Волинського фонду культури  у 1993 році. У 1994 році став лауреатом премії «Надія».

З 2003 року Махонюк А. П. був членом НСПУ.

Талановитий поет нагороджений дипломом за кращу книгу в номінації «Література для дітей» (2011).

 Усе своє творче життя Анатолій Петрович дарував цікаві, наповнені життєвою мудрістю, поетичні рядки, які ластівками розлетілись по всьому світу. Його поезія захоплює нас своєю самобутністю, щирістю, довершеністю, змістовністю.

Махонюк в інтерв’ю для першого інформаційного агентства «Волинські новини» зауважив, що «в теперішні часи, коли Україна на східному фронті бореться із ворогом, дорослому ще потрібно заслужити право розмовляти з Україною на високих струнах душі. Краще це роблять діти, бо саме на дитячі листи і малюнки чекають там, де життя зі смертю розмовляє тет-а-тет».

На 53-му році життя зупинилося серце поета. Помер 4 травня 2016 року в селі Овадне Володимир-Волинського району.

У 2017 році у видавництві «Надстир’я» була видана посмертна збірка верлібрів Анатолія Махонюка «Зірка пливе до світанку», упорядницями якої були його сестра Галина та Марія Нагурнік, а головною редакторкою – директорка видавництва «Надстир’я» Світлана Політило.

Ланшина Л. 10 вересня 60 років від дня народження А. П. Махонюка (1962–2016) – українського письменника / Л. Ланшина // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2022 рік / Волин. обл. рада ; Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : Терези, 2021. – С. 173–177.

Творчість волинського поета Анатолія Махонюка пройнята любов'ю до всього людяного, відбиває мрії і помисли, духовний набуток сучасної людини, котра важким шляхом, але впевнено йде в майбутнє. Його поезія манить і захоплює нас своєю самобутністю, щирістю, довершеністю, змістовністю. Його доробок – то істинне джерело пізнання та натхнення, що гідно виховує і навчає нас.

Найкращим спомином про Анатолія Махонюка є читання його творів.

 

Література:                   

Вишивана доля : [альбом] / авт. віршів: А. П. Махонюк, Л. Махонюк ; фото В. Чухрай. – Луцьк : Надстир’я, 2019. – 48 с.

Махонюк А. Благословення : поезії /А. Махонюк. – Луцьк : Надстир’я, 1992. – 27 с.

Махонюк А. Гороскоп для Мурка : поезії для дітей / А. Махонюк. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 24 с.

Махонюк А. Дощу мелодія блакитна : поезії / А. Махонюк. – Луцьк : Надстир’я, 1998. – 100 с.

Махонюк А. Казка про джелика-мандрівника / А. Махонюк. – Луцьк : Надстир’я, 2011. – 24 с.

Махонюк А. Колекціонер календарних листків : поезії / А. Махонюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 230 с.

Махонюк А. Осінній сонях : поезії / А. Махонюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 60 с.

Махонюк А. П. Зірка пливе до світанку : поезії / А. П. Махонюк. – Луцьк : Надстир'я, 2017. – 205 с.

Махонюк А.П. Допоки бачу тінь свою : поезія / А.П. Махонюк. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 84с.

Махонюк А.П. П'ять кольорів тіні : поезії / А. П. Махонюк. – Луцьк : Надстир'я, 2012. – 126.

Махонюк А. Абетка душі : (уривок) / А. Махонюк // Гравітація взаємності : антол. сучас. укр. поезії / пер. на пол., упоряд. О. В. Криштальська ; ред., післямов. З. В. Фрончек. – Луцьк, 2013. – С. 454–457.

Махонюк А. Всупереч і завдяки : письменник про себе / А. Махонюк // Волинь літературна : наші сучасники : зб. матеріалів про письменників Волині, членів Нац. Спілки письменників України. – Луцьк, 2010. – С. 210–221.

Махонюк А. «І в сонця дві правди» : вірші / А. Махонюк // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України / ред.-упоряд. О. Л. Ляснюк. – Луцьк, 2017. – С. 30–34.

 

У Ніни Горик ювілей!

Сердечно вітаємо з Днем народження чудову людину, відому українську письменницю, педагога Ніну Петрівну Горик.

Зичимо Вам міцного здоров’я, натхнення та успіхів у творчій справі, родинного затишку. Хай оберігає Бог! Перемоги та миру!

Кредо

Прокинутися.

Вирости із мрій,

В яких затісно.

Смакувати волю

Розпряжених бажань і почуттів.

Саму себе впізнати по очах,

Засвічених у дзеркалі сумному.

І нікому

Своєї не надлити гіркоти
–

Своє самій допити.

Приректи себе

Стрічати день, як дань.

І без вагань

Довіритися сонцеві, дощеві –

Утішитись…

Та це уже деталі.

Прокинутись!

І жити далі.

 

***

Вітер

Так тепло обняв, наче рідну.

Серце забилося… Стишився хід…

Небо

                            блакить розстелило погідну –

Погляд окрилений кличе в політ!

 

Радощі вересня… Милі потішки…

Сонце ще квітне, жоржина горить…

З гілки горіхової два горішки

Грію в руці,

                            Як найвищі дари.

Ніна Горик

 

Довідково:

Горик Ніна Петрівна народилася 7 вересня 1957 р. в селі Забужжя Любомльського району Волинської області. У 1978 році закінчила Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки. Працювала вчителем української мови та літератури ковельських шкіл і машинобудівного технікуму. Нині – викладач КЗВО «Луцький педагогічний коледж».

Автор збірок віршів: «Волинь моя, воле...» (1990) у збірнику «Айстри», «Територія слова» (1993), «Повернення Мавки» (2004), «Вересень» (2007); книжок для дітей: «Погожою дниною над Україною» (1997), «На ниточці родоводу» (2007), «Господарочка» (2008), «Як у картоплі народились картоплята» (2013,2017); «Казочки і колисанки для Максимка та Оксанки» (2018, 2021), біографічної повісті «Іван Омелянюк: життя за двох»; посібників для вчителів-словесників «Тематичні розробки уроків з української літератури. 10 клас» (2002), «Тематичні розробки уроків з української літера­тури. 9 клас» (2007), «Українська література. 9 клас» (2011)

Заслужений вчитель України. Лауреат премій «Благовіст» (2006), імені Олекси Стефановича (2012), Берестейської «медової» літературної премії за переклади творів білоруських письменників (2013), обласної літературної премії імені Агатангела Кримського (2013).

Член НСПУ з 1995 р

PS. Принагідно, запрошуємо завітати до фондів відділу краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, де Ви можете знайти книги Ніни Петрівни Горик, а також праці про життєвий та творчий шлях письменниці й педагога.

Відійшла у вічність видатна етнографка, фольклористка та дослідниця Волині – Олександра Кондратович

Народилася Олександра Павлівна Кондратович 13 березня 1936 р. в селі Кримне Камінь-Каширського району. ЇЇ мама Надія Антонівна походила із заможної, шанованої родини Зенкевичів. Батько – Павлин Федорович був знаним майстром. Займався теслярством, столярством, бондарством. У сім᾿ї Кондратовичів зростало п᾿ятеро дітей. Ще п᾿ятеро пішли в засвіти у віці 2‒3 місяців. Страшні часи воєнного лихоліття чорними карбами лягли на долю родини. Старший брат Сергій пішов до лав Української повстанської армії. Батька 1944 р. замордували енкаведисти. Нелегкими були і повоєнні роки. Мама часто хворіла, проте дбала, щоб наймолодша Олександра добре вчилася. Старанна учениця обрала фах вчителя, який здобула в Камінь-Каширському педучилищі. Закінчила його у 1955 р. з відзнакою.

Два роки Олександра Павлівна проживала й працювала на Херсонщині. Через хворобу мами повернулася на Волинь. Вчителювала в Качинській школі й доглядала маму. Водночас здобувала вищу освіту на заочному відділенні Одеського держуніверситету імені І. Мечникова, який також закінчила з відзнакою. З 1963 р. працювала в Нуйнівській середній школі. У 1966 р. була направлена на роботу до Ворокомлівської школи Камінь-Каширського району. З педагогами-однодумцями спільно розбудовували школу. За кілька років сумлінної праці вчительський колектив був відзначений на обласному рівні. Заступника директора Олександру Кондратович за вміло організовану роботу переведено на посаду завідувача Камінь-Каширського районного методкабінету. З 1980 по 1985 р. займала посаду заступника голови обласного відділення Педагогічного товариства УРСР. З того часу проживає в Луцьку. Тривалий час працювала в загальноосвітній школі №19, займала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. У 1991‒2004 рр. викладала учням народознавство, керувала літературною студією «Фольклорна веселка».

Олександра Кондратович – педагог за покликанням. Володіючи блискучими знаннями, вміє доступно подати навчальний матеріал, знайти підхід до кожного учня, зацікавити його. На уроках використовувала різноманітну додаткову інформацію, що сприяла розширенню кругозору учнів, кращому засвоєнню складних тем. Сама захоплювалася народною творчістю та залучала до художньої самодіяльності учнів і вчителів.

Завдяки наполегливості, старанності, доброзичливості Олександра Павлівна здобула шану і визнання краян, удостоєна звань «Учитель-методист», «Учитель вищої категорії», «Відмінник народної освіти».

Ще одним покликанням Олександри Кондратович є праця на благо рідного краю. Дослідницею зібрана надзвичайно багата автентична спадщина народної культури поліщуків. Від цікавих респондентів записані пісні, перекази, оповіді, обрядодійства, звичаєва культура населення Волинського Полісся. Народні скарби увійшли до багатьох фольклорно-етнографічних праць Олександри Павлівни. Книги „Калиновий квіт Полісся” (1994, 2007), „Весілля на Поліссі” (1996), „Народний календар Волинського Полісся від свята до свята” (2009) сьогодні стали першоджерелами вивчення родинної обрядовості, календарної звичаєвості, народнопісенної творчості поліського краю.

Ряд праць О. Кондратович присвячені темі возвеличення жінки-матері у пісенному фольклорі, обрядовій культурі: „Як у лузі калинойка з квітами” (1993, 1999), „Народини, або Дарована Богом свіча: родильні звичаї Західного Полісся” (2004), „Коса ж моя шовковая” (2006). З її ініціативи в школах Камінь-Каширського району були започатковані  „Уроки Матері”.

Важливим у діяльності Олександри Кондратович є й історико-краєзнавчий напрямок. Населеним пунктам рідного краю присвячені такі праці: „Нуйно: на скрижалях історії і сьогодення” (2006), „Кримно і Бронниця: минувшина та сьогодення” (2011).

На пошанування знаного фольклориста, етнографа, музейника, краєзнавця О. Ошуркевича О. Кондратович підготувала літературно-художнє видання „Олекса Ошуркевич: з антеїв Волинської землі” (2012). На його сторінках вона знайомить читачів з життєвим шляхом, дослідницько-пошуковою, науковою роботою видатного волинянина на ниві української народної культури, подає аналіз найвідоміших його праць.

Олександра Кондратович у 2014 р. подарувала волинянам нове напрацювання – книгу „Продиктоване серцем”. До неї увійшли вибрані статті, що друкувалися в наукових збірниках, періодиці: „Життя з Богом у серці”, „Покровонько-Мати, заклич весілля до хати”, „Брат і сестра: еволюція стосунків…”, „Божі провісники весни” та інші. У цьому ж році вона стала першим лауреатом премії імені Василя Кмецинського за краще історико-краєзнавче дослідження.

Дослідницька й творча палітра Олександри Павлівни багата та різнобарвна, тому викликає щире зацікавлення науковців, фольклористів, краєзнавців, журналістів. Про її життєвий шлях та досягнення у вивченні пісенної творчості рідного Полісся, звичаїв та обрядів його мешканців знято передачу із телециклу „Роки і долі” (О. Сорочук, Волинська державна телерадіокомпанія), „…і тиха пісня  полісянки” (Марія та Ігор Лукашевичі, Волинська обласна дитяча кіностудія „Боривітер”). Сценарій невтомної трудівниці ліг в основу фільму „Ягідні пісні”. Її зусиллями реконструйовано весільний обряд розплітання коси в с. Видричі Камінь-Каширського району „Благословіте, батьку й мати, косу розплітати”.

Олександра Павлівна є  лауреатом обласної премії імені Миколи Куделі (2007) та удостоєна звання „Почесний краєзнавець України” Національної спілки краєзнавців України.

Дмитренко А. 13 березня 80 років від дня народження О. П. Кондратович (1936) – українського педагога, краєзнавця, етнолога / А. Дмитренко, Л. Мірошниченко-Гусак // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. –  С. 81–83.

До 80-річчя Олександри Павлівни було підготовлено біобіліографічний покажчик "Олександра Кондратович: крізь терни життя". Покажчик включає бібліографічні описи окремо виданих творів, публікацій у збірниках та періодичних виданнях, матеріали про життя та діяльність дослідниці. Упорядник – Алла Понагайба. 

Окремо видані твори Олександри Кондратович

 Кондратович О.  «Як у лузі калинойка з квітками» : образ жінки-матері в народно-пісенній творчості Полісся / О. Кондратович. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 16 с.

Калиновий квіт Полісся : народні пісні, що побутують у Камінь-Каширському районі на Волині /  зібрала і впоряд. О. П. Кондратович. – Луцьк : Надстир’я, 1994. – 226 с.

Кондратович О. Весілля на Поліссі : 800-річчю Каменя-Каширського присвяч. / О. Кондратович. – Луцьк : Надстир'я, 1996. – 112 с.

 Кондратович О.  «Як у лузі калинойка з квітками» : возвеличення Жінки-Матері в пісенному фольклорі Волинського Полісся / О. Кондратович. – Вид. 2-ге., доп. – Луцьк : Медіа, 1999. – 96 с.

Література рідного краю. 5–6 Волинь / упоряд.: О. Кондратович, Л. Конкевич, Н. Мевлютова. – Луцьк : Волинь. обл. друк., 1999. – 100 с.

Кондратович О. Народини або Дарована Богом свіча : родильні звичаї Західного Полісся / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 132 с.

Кондратович О. Нуйно: на скрижалях історії та сьогодення / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 152 с.

Кондратович О. Коса ж моя шовковая… : дівоча коса у побуті, звичаях та обрядах поліщуків / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 98 с.

Кондратович О. Українські звичаї: Народини. Коса ж моя… / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2007. – 240 с.

Калиновий квіт Полісся. Пісенні скарби скраю : народні пісні, що побутують у Камінь-Каширському районі на Волині / зібрала та впорядкувала О. П. Кондратович. – Вид. 2-ге, доп. – Луцьк : Волин. кн., 2007. – 248 с.

Кондратович О. Народний календар Волинського Полісся від свята до свята / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 200 с.

Кондратович О. Кримно і Бронниця : минувшина та сьогодення : іст.-краєзн. нарис / О. Кондратович. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 176 с.

Кондратович О. Олекса Ошуркевич: з антеїв Волинської землі : 80-річчю від дня народж. присвяч. / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2013. – 120 с.

Кондратович О. Продиктоване серцем : зб. вибр. ст. / О. Кондратович. – Луцьк : Вежа-Друк, 2014. – 192 с.

Кондратович О. На перехрестях долі : спогади / О. Кондратович. – Луцьк : Надстир'я, 2016. – 328 с.

Кондратович О. Поліська весільна епопея / О. Кондратович. – Луцьк : Надстир'я, 2017. – 230 с.

Кондратович О. Воєгоща: крізь роки і віки / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2019. – 190 с.

Кондратович О. Мов спалах блискавки. Камінь-Каширське педагогічне училище в документах, персоналіях та споминах / О. Кондратович. – Луцьк : Волин. друкарня, 2020. – 189 с.