КраєЗнавці: 2013

суботу, 14 грудня 2013 р.

Презентація книги-альбому «Володимир. Забуті образи міста на поштівках та фотографіях періоду 1900-х – 1930-х рр.»

Їх називають краєзнавцями, слідопитами, колекціонерами, філокартистами. Вони знають про свій край більше, ніж влада, статисти, економісти, землевпорядники разом узяті. Люди, про яких мовиться, шалено закохані у свій край і абсолютно щиро вважають його найкращим у світі.

12 грудня 2013 року у відділі краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулась презентація книги-альбому «Володимир. Забуті образи міста на поштівках та фотографіях періоду 1900-х – 1930-х рр.».

Дане видання побачило світ у рівненському видавництві «Естеро» накладом 600 примірників за кошти авторів. Використано матеріали з особистих архівів Романа Мазурка, Анатолія Гнатюка та фондів Володимир-Волинського історичного музею. Каталогізовано 163 листівки, хронологічні рамки представленого матеріалу сягають 1900–1930 рр.

Ця праця, в першу чергу, результат багаторічних і клопітких пошуків двох волинян: архітектора, колекціонера-філокартиста Романа Мазурця

та краєзнавця і колекціонера-філокартиста Анатолія Гнатюка.

Вони залишають згадку про себе на історичному шляху рідного краю, а саме міста Володимира-Волинського.

Видові ілюстровані поштові листівки з’явились у кінці ХІХ ст., ще довгий час побутували поряд із стандартним «відкритим листом», але набували все більшої популярності і поширення, хоча коштували дорожче. Ідеальним був варіант, коли на поштівці фіксувалися усі або майже усі вихідні дані: місце та рік видання, імена видавця і фотографа, назва видавничого закладу, порядковий номер серії тощо.

Найчастіше на поштових листівках з видами міст зустрічаються імена видавців – власників друкарень, книгарень, паперових крамниць. Поштівки з видами Луцька, Володимира-Волинського видавалися у Стокгольмі, Кракові, Вільно, Перемишлі, Львові, Варшаві.

«...архітектура – теж літопис світу: вона мовить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази, і коли вже ніщо не розповість про зниклий народ. Нехай же вона хоч уривками являється серед наших міст в такому вигляді, в якому вона була при віджилому вже народі, щоб при погляді на неї осяйнула нас думка про минуле його життя і занурила б нас в його побут, в його звички і ступні розуміння, і викликала б у нас вдячність за його існування, що було сходинкою нашого власного піднесення.»

М. В. Гоголь

Перший розділ книги «Місто в період 1900–1921 рр.» відкривається вступною статтею Володимира Стемковського, директора Володимир-Волинського історичного музею.

В міжвоєнний період, коли Волинь після ризького мирного договору в 1921 році ввійшла до складу Польщі, якість друку поштових листівок дещо погіршилась, проте збільшилась кількість фотозакладів, зросла конкуренція, дуже популярними стали листівки, виготовлені фотографами-підприємцями – так звані фотонатурні картки. У міжвоєнний період листівки використовувалися на Волині і як рекламний та інформаційний матеріал.

Другий розділ книги «Місто в період 1921–1939 рр.» відкривається спогадами Наталії Цинкаловської-Грабарчук про рідне місто, його будинки, вулиці, його культурне життя, його радості, славне і одночасно трагічне минуле.

На презентації виступила головний хранитель Волинського краєзнавчого музею, крєзнавець, лесезнавець, музеолог, дослідник Волині, лауреат обласної Премії імені Куделі та Загальноукраїнської Премії імені академіка Петра Тронька – Наталія Юхимівна Пушкар.

Про свої враження та побажання авторам книги висловив Вальдемар Едвардович Пясецький – відомий краєзнавець, історик, мистецтвознавець, лауреат обласної Премії імені Олександра Цинкаловського, член Української національної спілки краєзнавців, який більше сорока років досліджує невідомі сторінки минулого і сучасного Волині. У 1944 році сім’я Пясецьких переїхала у Володимир, де пройшло його отроцтво. Варто зауважити, що Вальдемар Едвардович був особисто знайомий з двома Володимирськими краєзнавцями : Вячеславом Ковальським та Олександом Цинкаловським.Саме з Володимира розпочинались тематичні подорожі по селах і містечках Волині.

На презентації був присутній Віктор Літевчук – автор книги «Луцьк у старовинній листівці: гравюри та фотографії». Він вперше спробував систематизувати, дослідити, описати поштові листівки з видами міста, а також показати етапи виникнення, розвитку і становлення іконографії Луцька в процесі розвитку друкарської справи та фотографії. У цьому виданні автор вперше зібрав гравюри, фотографії та листівки з видами Луцька, завдяки якому відтворено архітектурний образ міста ХІХ– першої пол. ХХ ст. На заході Віктор Літевчук привітав своїх колег по перу, дослідників-філокартистів Романа Мазурка та Анатолія Гнатюка із виходом у світ першого видання.

«Видання є результатом багаторічної праці з пошуку давніх виглядів міста та певним кроком до відтворення забутого обличчя древнього Володимира. Це найповніше, хоча й незавершене зібрання зображень із столітніх поштових карток та фотографій.

Сподіваюсь, що дана праця слугуватиме вікном у минуле для тих, хто ще пам’ятає залишки колишньої архітек тури міста, а також стане конценцією тим, кому створювати його майбутній образ»

Так звернувся до майбутніх і сьогоднішніх читачів своєї книги Роман Мазурок.

«До цієї книги ми спробували зібрати якомога більше поштівок та фотознімків з видами рідного Володимира. Звичайно, існує ще чимало матералу, який не використаний у цьому виданні.

Надіюсь, що наступні роки будуть щедрими на нові фографії та поштівки, котрі увійшли б до нової, книги, доповненої та більш розширеної іншими матеріалами».

Так звернувся до майбутніх і сьогоднішніх читачів своєї книги Анатолій Гнатюк.

Також про неповторну ауру архітектурної перлини західної Волині на презентації розповідали Віктор Чухрай – фотомайстер-літописець сучасного Луцька,

та Ростислав Чапюк – політик, уродженець Володимирщини.

Власне, ініціатором презентації стала відомий скульптор Ірина Дацюк.

Свої враження про книгу-альбом висловив також головний спеціаліст управління містобудування та архітектури Волинської ОДА – Петро Олексійович Троневич.

У заключному слові директор книгозбірні, заслужений працівник культури України Людмила Антонівна Стасюк привітала авторів із виходом у світ книги-альбому «Володимир. Забуті образи міста на поштівках та фотографіях періоду 1900-х–1930-х рр.».

Ведучі заходу – бібліотекарі відділу краєзнавчої роботи – Хомяк Наталія та Ціхоцька Юлія.

Кожна людина цілий світ. Фотографії минулих років – відблиск далеких світів, своєрідних, загадкових, неповторних! Тож нехай кожен із нас несе у своєму серці, цей неповторний світ минулого і прекрасного у майбутнє! Тож віриться, хочеться вірити, що все буде якнайкраще. Впевнені. що робимо для рідної Волині потрібну справу. Удачі Всім. Хай щастить!

середу, 27 листопада 2013 р.

Ювілей

27 листопада

80 років від дня народження

Тетяни Мусіївни Байди-Барбелюк –

письменниці, політичної та

громадської діячки

Тетяна Мусіївна Байда-Барбелюк (Дейнега) народилась 27 листопада 1933 року в селі Забороль (тепер Луцького району) Волинської області в родині волинських селян. Змалечку була привчена Тетяна Мусіївна шанувати рідну мову, культуру, звичаї, любити рідний край. Батьки були простими селянами, проте свято вірили в ідею української державності, з ранніх літ усвідомлює себе Тетяна – майбутня письменниця – українкою. Святу любов до рідної землі несе впродовж усього свого життя. Спочатку навчалася у сільській школі, а пізніше, вже після того, як відгриміла війна, продовжила навчання в Луцькій школі №3, де активно займалась музикою (гра на бандурі) та стала писати вірші. Писала так, як підказувало серце, про те, що боліло, про Україну. Два її учнівські зошити з віршами стали підставою для арешту та подальшого ув’язнення. 23 червня 1949 року у віці п’ятнадцяти з половиною років Тетяну було заарештовано (у 1948 році органами НКВС було заарештовано її старшого брата Михайла – студента Львівського залізничного технікуму). Заарештували після доносу господаря квартири, яку орендувала школярка. Саме він передав слідчому НКВС особистий щоденник дівчини та зошити з віршами. Фотографії в національному одязі були знайдені під час обшуку. Допити продовжувалися впродовж багатьох днів, слідство цікавила інформація про повстанців, які були уродженцями Забороля та навколишніх сіл, взамін на інформацію обіцяли волю. Вироком «трійки» стало 10 років позбавлення волі за антирадянську агітацію. Вісім місяців провела Тетяна Дейнега у Львівській колонії №1 для неповнолітніх, яка відрізнялась суворим тюремним режимом. Продовжувала писати вірші, в яких не було і нотки каяття, лише – нестерпна туга за рідним краєм. Разом з однодумцями, такими ж, як і сама, молодими в’язнями зшила синьо-жовтий прапор та 1 травня 1950 року здійснила спробу підняти його над адміністративним корпусом тюрми. Після цього шістьох дівчат-патріоток відправляють по етапу на Колиму, в табори для дорослих злочинців. Важко перенісши дорогу, втративши близьку подругу, яка померла від дизентерії, Тетяна Дейнега прибула у бухту Ваніно, а звідти була переведена вглиб Усурійської тайги, в табір, де для кримінальних злочинців існували свої неписані закони і їхніми «методами» мали перевиховуватись молоді патріотки. Голод, холод, знущання, хвороби, надлюдська праця на лісоповалі та в кам’яних копальнях забрали не одне молоде життя. На цьому світі Тетяну тримала тільки любов до України. Весною 1950 року здійснена спроба втекти виявилась невдалою, як наслідок, втрата близької подруги після самосуду блатних та тридцять п’ять діб карцеру, після відбуття якого дівчину перемістили до політичних з великими термінами ув’язнення. Це і врятувало життя, бо політичні зуміли згуртуватись та дали відсіч «блатним». Після смерті Сталіна разом з політичними страйкувала, брала участь у голодуванні. В цілому в таборах молода волинянка пробула 5 років, 1 місяць та 7 днів.

Влітку 1954 року Тетяна повернулась у рідне село до батьків, влаштувалася на непрестижну роботу вантажниці та закінчила з золотою медаллю вечірню школу. Спочатку закінчила Луцьке медичне училище, а пізніше – Івано-Франківський медінститут. Жила і працювала в Калуші, постійно знаходячись під пильним наглядом «органів». Була одружена з колишнім політв’язнем, який пішов з життя дочасно, народила і виховала з чоловіком двох дітей.

Як тільки розпочалось національно-патріотичне відродження України в 90-х роках XX століття, активно включилася в громадсько-політичну роботу, яку не полишає і сьогодні, своїм прикладом прищеплюючи молоді любов до рідної землі. Вона є членом КУНу, Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура, Союзу Українок та товариства політв’язнів. Реабілітована у 1992 році.

Тетяна Байда є автором поетичних збірок та прозових творів. З-під її пера вийшли збірка поезій «Вірші мої – діти мої»(1995р.), казки для дітей «Бабусин спадок»(2001 р.), художньо-документальна повість про УПА «Довго мовчали смереки»(2001 р.), автобіографічна повість «Свічі гаснуть від вітру»(2002 р.), повість «Біла хустина»(2003 р.), роман «Покоління приречених»(2004 р.), роман «Море і соняхи»(2004 р.), збірка віршів «Мереживо долі»(2005 р.), казки і легенди «Катрусина скарбничка»(2006 р.), нарис «Забороль – наше рідне село»(2006 р.), історичний роман «Цариця і німий карлик»(2007 р.). ЇЇ твори друкувалися у різні роки у газетах «Дзвони Підгір’я», «Народна справа» та в альманасі «Зона».

Тетяна Дудар

Література:

Байда Т. Біла хустка : худож.-докум. повість / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2003. – 156 с.

Байда Т. Вірші мої – діти мої : поезії / Т. Байда. – Луцьк : Надстир’я, 1995. – 123 с.

Байда Т. Довго мовчали смереки : худож.-докум. повість / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 180 с.

Байда Т. М. Дорога орлів : поеми / Т. М. Байда. – Луцьк : Волин. обл.. друк., 2011. – 124. с.

Байда Т. Забороль – наше рідне село / Т. Байда, Г. Мялковська. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 60 с.

Байда Т. Катрусина криничка : казкові оповідання й легенди для дітей / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 100 с.

Байда Т. М. Мереживо долі : поезії / Т. М. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2005. – 200 с.

Байда Т. Море і соняхи : роман / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 376 с.

Байда Т. Покоління приречених : роман / Т. Байда. – Луцьк : Терен, 2004. – 280 с.

Байда Т. Свічі гаснуть від вітру : повість / Т. Байда. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2002. – 372 с.

Байда Т. Хрещені вогнем : худож.-докум. повість / Т. Байда . – Луцьк : Волин. обл.. друк., 2008. – 248 с.

Байда Т. Цариця і німий карлик : роман / Т. Байда. – Луцьк : Волин. книга, 2007. – 163 с.

Байда Т. Йшли стрільці до бою... : уривки з роману / Т. Байда // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. спілки письм. України. – Луцьк, 2003. – Вип. 9. – С. 78–96.

Байда (Барбелюк) Т. Синьо-жовте перевесло ; «Святі» ; На повстанській могилі ; Тій, що нема ; Курган сумління ; У пошуках світла [та ін.] / Т. Байда (Барбелюк) // Перевесло : альманах. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2007. – Вип. IІІ. – С. 3–24.

Байда Т. Трагедія, заметена снігами : вірші / Т. Байда // Нескорена Берегиня : жертви москов.-комуніст. терору ХХ ст. – Львів, 2002. – С. 155–157.

Барбелюк Т. [Байда]. Хрест на корі ; Закривавлена сорочка ; Бунтівна ліра ; Прощальний вальс. Зневіра ; „На світ народилось лошатко маленьке...” ; „Письменнику, чи є у тебе гроші” ; Соло під гітару ; „Дзвіночку синій, польовий...” ; Кумонька зубата ; Твердиня / Т. Барбелюк [Байда] // Перевесло : альманах. – Луцьк, 2006. – Вип. ІІ. – С. 4–13.

Байда (Барбелюк) Т. Українські дзвони ; Код нації ; Ми – українці ; До останньої хвилини ; Крилатий вершник ; Остання ніч [та ін.] / Т. Байда (Барбелюк) // Перевесло : альманах. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – Вип. IV. – С. 198–215.

Барбелюк Т. [Байда] Пам’ятникові бути! / Т. Барбелюк [Байда] // Волинь-нова. – 2009. – 27 жовт. – С. 8.

* * *

Баюк Г. Тетяна Байда – з Україною в серці крізь роки і табори / Г. Баюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся : Луцький район : історія, сучасність, перспективи : матеріали ХХІІ обл. наук.-практ. іст.-краєзн. конф. – Луцьк, 2007. – С.82–84.

Слапчук В. Тетяна Байда. Довго мовчали смереки : худож.-докум. повість / В. Слапчук // Слапчук В. В очікуванні на інквізитора / В. Слапчук. – Луцьк, 2003. – С. 97.

Ганущак О. Пісня будить сплячі душі / О. Ганущак // Слава праці. – 2012. – 13 листоп. – С. 2.

Гей В. Таємниця гори Яворини / В. Гей // Літ. Україна. – 2002. – 12 верес. ; Волинь. – 2002. – 24 серп.

Кушнір В. Горде ім’я нескореної волинянки / В. Кушнір // Волинь. – 2005. – 7 квіт. – С. 3.

Лукницька Л. Простіть мені люди, прости мені, Боже, я інша не буду, не можу1 / Л. Лукницька // Володимир-вечірній. – 2008. – 4 груд. – С. 5.

Ювілеї : мереживо долі Тетяни Байди // Волинь-нова. – 2008. – 27 листоп. – С. 2.

Федонюк С. Щоб не здатись ворогові, пустив кулю дружині, сину і собі / С. Федонюк. О. Пирожик // Волинь-нова. – 2012. – 28 лип. – С. 11.

четвер, 16 травня 2013 р.

Презентація книги Любові Василів-Базюк «Крізь пекло на землі»

14 травня 2013 року у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулась презентація книги Любові Василів-Базюк "Крізь пекло на землі".

Ім'я пані Любові Василів-Базюк з Торонто добре відоме не лише в Канаді, а й на Волині, в Україні – як науковця, письменника, громадського діяча, жертводавця на українські справи, мецената.

Народилася вона 1929 року в селі Видерта Камінь-Каширського району в родині отця Йосипа Василіва, родом з Холмщини, матері Єлизавети з Поділля. Її двоюрідні дідусі були владиками і знищені московськими більшовиками, пізніше канонізовані РПЦ.

У 1949 році дороги життя привели її в Торонто, де вона скінчила Торонтський університет, захистила дисертацію. Давно мешкаючи у Канаді, вона не пориває зв’язків із батьківщиною. Презентує свої книжки, робить пожертви на будівництво храмів УПЦ КП. А її літературна творчість — то справжній український біль… Усі її твори написані на основі власних спогадів, спогадів очевидців та документальних матеріалів. Ця жінка — приклад справжнього патріота України. Її книги – це справді ріки, які напувають уста спраглих до знань про минуле України.

Життя пані Любові — історія українців, які з волі обставин змушені були залишити рідну землю, шукати притулку на чужині, здобувати освіту, ростити дітей. І ніколи не забувати батьківщину. За великий внесок у розвиток духовності України, Волині нагороджена Святійшим патріархом Філаретом орденами св. Варвари, св. архістратига Михаїла. До 80-річчя з дня народження їй в м. Батурині під час проведення наукової конференції «Гетьман Іван Мазепа – будівничий української православної церкви» їй вручено орден св. Кирила і Мефодія.

2012 року у чернівецькому видавництві «Букрек» накладом 1000 примірників вийшла нова книга п. Любові Василів-Базюк «Крізь пекло на землі» про голодомор-геноцид на східній Волині. У книзі розповідається про життя українців, котрі пережили «пекло на землі», штучно створене загарбницькою московсько-комуністичною владою. Авторка аналізує причини втрати українцями національного духу та прагнення відстоювати важко здобуту незалежність. В основі твору лежать історичні факти та спогади самої письменниці, а також її земляків. У с. Боголюби проживає родина Чмелюків – друзів Любові Василів-Базюк, зокрема Лідія Чмелюк-Граділь.

В основі твору лежать історичні факти та спогади самої письменниці, а також її земляків. В її праці читачі відкриють для себе численні невідомі криваві сторінки з історії рідної землі.

До участі в заході запрошено історика-архівіста, кандидата історико-церковних наук, дійсного члена інституту Дослідів Волині в Канаді Володимира Рожка