вівторок, 31 березня 2020 р.

"Культура України" електронна бібліотека

Читай! Розвивайся! Дій!


Електро́нна бібліоте́ка

(англ. Digital library) — розподілена інформаційна система, що дозволяє зберігати і використовувати різнорідні колекції електронних документів (текст, графіка, аудіо, відео і т.і.) завдяки глобальним мережам передачі даних в зручному, для кінцевого користувача, вигляді.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%

Мета створення 

електронної бібліотеки полягає в наступному:
-         забезпечення користувачів роботою з документами з обмеженим доступом (рідкісних і рукописних книг, фотоальбомів, дисертацій, архівів, яких немає у більшості бібліотек);
-         забезпечення доступу до інформації, що існує лише в електронній формі;
-         надання користувачам більш якісних можливостей роботи з електронними документами великих обсягів;
-         інформаційне забезпечення користувачів повнотекстовими базами даних у режимі теледоступу.

"КУЛЬТУРА УКРАЇНИ" ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - просто читай!!

https://elib.nlu.org.ua/uchasnyky.html?id=66

Кількість документів в електронній бібліотеці : 11276

Волинська ДОУНБ ім. О. Пчілки - ПАРТНЕР ПРОЕКТУ

http://ounb.lutsk.ua/

Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки – заснована 10 червня 1940 року у м. Луцьку, як Волинська обласна бібліотека для дорослих. Сьогодні це провідний просвітницький, культурний та науково-інформаційний центр області. Найбільша публічна книгозбірня регіону, депозитарій краєзнавчих видань, інформаційний та науково-методичний центр для бібліотек Волині. Фонд бібліотеки містить понад 665 тис. видань

"Волинь"! Наша газета!


Читаємо, відпочиваємо з користю! 



Новини нашого краю для вас, волиняни в режимі он-лайн...


https://www.volyn.com.ua/

«Воли́нь» — незалежна громадсько-політична газета, заснована 27 вересня 1939 року. Засновниками газети є трудовий колектив і Волинська обласна рада. Виходить тричі на тиждень. 12 лютого 1944 року газета «Радянська Волинь» відновила свій вихід, перерваний війною.


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8C_(%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B0,_%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA)

Знаменні та пам'ятні дати Волині на квітень 2020 року

КВІТЕНЬ 


1 квітня
80 років від дня заснування у м. Луцьку учительського інституту (1940) 

5 квітня
 110 років від дня народження Л. І. Спаської (1910– 2000) – української художниці 

10 квітня 
70 років від дня народження П. П. Чухрая (1950– 2018)– народного артиста України, члена президії Національної спілки кобзарів України 

19 квітня 
80 років від дня народження Б. В. Колоска (1940) – українського архітектора 

20 квітня 
60 років від дня народження А. А. Дмитренко (1960) – українського етнолога 

22 квітня 
75 років від дня народження В. В. Божидарніка (1945–2015) – українського вченого, заслуженого працівника народної освіти України 

26 квітня 
70 років від дня народження Г. В. Охріменка (1950) – українського археолога



10 КВІТНЯ 70 років від дня народження П. П. Чухрая (1950-2018) – народного артиста України, члена президії Національної спілки кобзарів України


Народився Петро Павлович Чухрай 10 квітня 1950 року в с. Боголюби  Луцького району Волинської області. Після закінчення музичної школи вступив до Луцького музичного училища (1965 р.). З 1969 по 1974 роки був студентом Київської державної консерваторії (клас професора С. Баштана).
Незабаром Петро Чухрай став відомим як бандурист-віртуоз. З 1973 року працював у Державній академічній капелі бандуристів імені П. Майбороди. У 1973 році став лауреатом Всесоюзного конкурсу виконавців на народних інструментах, який відбувся в м. Воронежі та лауреатом Міжнародного конкурсу в м. Берліні. У 1974–1975 роках проходив службу в прикордонних військах. З 1979 по 2010 роки – соліст Національного оркестру народних інструментів та концертмейстер групи бандур. У 1981 році Петро Чухрай став заслуженим артистом України. З 1992 року він працював у Київському Національному Університеті культури і мистецтв. У 2014–2016 роках був завідувачем кафедри бандури та кобзарського мистецтва. Серед студентів та випускників Петра Павловича – лауреати Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів виконавців на народних інструментах (Т. Маломуж– народна артистка України, Є. Береза – заслужений артист України, Т. Силенко– заслужений артист України, О. Бублієнко – заслужена артистка України, Н. Макуха – лауреат республіканського конкурсу бандуристів, С. Кузьменко, Ірина та Наталя Кудряві, О. Петренко, О. Каспрук, М. Кардаш, Н. Гладій – лауреати всеукраїнських конкурсів). Багато учнів працюють у народному оркестрі народних інструментів, національній капелі бандуристів, ансамблі прикордонних військ, а також викладачами в різних регіонах України та в Києві. З 1999 року П. Чухрай є членом президії Національної музичної спілки кобзарів України. У 2000 році йому присвоєно почесне звання «Народний артист України». Помер Петро Павлович Чухрай 4 січня 2018 року. Його тіло було кремовано, а урну з прахом рідні захоронили на Байковому кладовищі в Києві.
 Алла Сахнюк 

Література:
 Брояко Н. Теорія і практика бандурного виконавства: навч. посіб. / Н. Брояко. – Київ: Вид. Ліра-К, 2017. – 196 с.
Про П. П. Чухрая – с. 5.
Слава і гордість культури України: випускники Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського 1952-1997 рр. / упоряд.: А. Антонюк, О. Кожемякіна, О. Тарадуда. – Луцьк : Твердиня, 2017. – 408 с. Про П. П. Чухрая – с. 75–77.
***
Сумна новина [Електронний ресурс] // Факультет музичного мистецтва КНУКіМ: сайт. – Режим доступу: http://fmm.knukim. edu.ua/novini-fakultetu/1006-sumna-novina.html. – Назва з екрану.
Чухрай Петро Павлович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енцикл.: сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/ wiki. – Назва з екрану. 

80 років від часу створення Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів (нині Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти) (1940)

БЕРЕЗЕНЬ



 Перший етап створення Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів тривав з березня 1940 року до червня 1941 року. На виконання постанови РНК УРСР від 4 березня 1940 «Про реорганізацію початкових і середніх шкіл на території Західних областей України» на базі обласного педагогічного кабінету, який був у структурі Волинського обласного відділу народної освіти сформовано Волинський інститут удосконалення кваліфікації вчителів. Місцевою владою виділено для інституту окреме приміщення та  призначено директором Шелудька.
Та, що найтрагічніше, загинув перший директор інституту Шелудько (поки що в архівах, окрім прізвища, не вдалося відшукати більше ніяких відомостей про нього). Основними напрямами діяльності колективу стали: створення відповідної матеріальної бази; організація і проведення курсів підвищення кваліфікації; надання методичної допомоги вчителям; підготовка документації та педагогів до проведення державних іспитів у школах; співпраця з районними та міськими педагогічним кабінетами. Проблемою в діяльності інституту в цей час була неукомплектованість відповідними кадрами, на що наголошувалось у постанові виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 29 січня 1941 року. Під час перших нальотів гітлерівської авіації на Луцьк будинок інститут був дощенту зруйнований. Як вказується в архівних документах, тоді ж загинув і його директор.  Другий етап генези інституту розпочався із визволення Волині від німецько-фашистської окупації та відновлення його роботи, а завершився на початку 1960-х років. Спочатку виконуючим обов’язки директора призначено Н. З. Аджарову, яка обіймала посаду завідувача кабінету педагогіки. У липні 1944 року директором інституту став І. Я. Хорунжий, який прибув на Волинь  за наказом Народного комісаріату освіти УРСР. Досвідчений педагог, котрий закінчив Харківський педагогічний інститут та до війни пройшов усі щаблі педагогічного становлення від учителя початкової та семирічної шкіл, директора неповної середньої та відновлення його роботи, а завершився на початку 1960-х років. Спочатку виконуючим обов’язки директора призначено Н. З. Аджарову, яка обіймала посаду завідувача кабінету педагогіки. У липні 1944 року директором інституту став І. Я. Хорунжий, який прибув на Волинь  за наказом Народного комісаріату освіти УРСР. Досвідчений педагог, котрий закінчив Харківський педагогічний інститут та до війни пройшов усі щаблі педагогічного становлення від учителя початкової та семирічної шкіл, директора неповної середньої та середньої шкіл до завідувача районного відділу освіти, Ілля Якович 18 років пропрацював на посаді директора Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів. Першим повоєнним великим заходом освітян області, який визначив перспективи розвитку освіти краю, стала обласна нарада вчителів (14–17 серпня 1944 р.), в організації і проведенні якої безпосередню участь брав колектив інституту. У 1944–1945 у навчальному році почала складатися кабінетна система структури інституту та формувалися різні напрями його діяльності. Цей навчальний рік завершився педагогічною виставкою, яка стала традиційною. Нині виставка дидактичних  та методичних матеріалів «Творчі сходинки педагогів Волині» проходить щорічно у містах та районах області. Кращі роботи педагогів за різними номінаціями представляються на обласну виставку. На початок 60-х в інституті функціонувало 13 кабінетів та працювало 24 співробітники (без техперсоналу), 87,5% яких мали вищу освіту.  Протягом цього періоду постійно зростало число педагогічних працівників, які навчались на курсах підвищення кваліфікації та були охоплені різними формами методичної роботи: семінарами (обласні, районні, міжрайонні), усним та письмовим консультуванням, екскурсіями з метою вивчення передового педагогічного досвіду в області та в Україні тощо. Діяльність І. Я. Хорунжого та колективу інституту забезпечила формування системи післядипломної освіти у Волинській області На цій основі почався період інтенсивного розвитку інституту, впродовж якого його очолювали М. Г. Киричук (1962–1967 рр.), О. О. Поліщук (1968– 1971 рр.), М. А. Падалко (1971–1984 рр.), Г. С. Маслай (1984–2008 рр.), М. О. Сташенко (2008–2012 рр.). З 2012 року колектив інституту працює під керівництвом П. С. Олешка, кандидата історичних наук, доцента. Відбулось значне розширення матеріально-технічної бази інституту: збудовано гуртожиток для слухачів курсів підвищення кваліфікації (на 100 місць), п’ятиповерховий навчальний корпус (1984 р.); освітній процес забезпечувався комп’ютерною технікою, відбувалось її постійне оновлення. Змінювалася структура інституту, яка нині складається з 3-х кафедр, двох науководослідних лабораторій, 13-и відділів, бібліотеки та бухгалтерії. З 1994 року в інституті видається науково-методичний вісник «Педагогічний пошук». У 2003 році розпочав функціонувати Музей історії освіти Волині. Відбулися суттєві зміни в організації освітнього процесу та методичної роботи з педагогами в міжатестаційний період. Активно працюють обласні авторські лабораторії та творчі майстерні кращих педагогів області.
Підготовка вчителя до роботи в Новій українській школі – Підготовка вчителя до роботи в Новій українській школі – головне завдання, яке виконує нині інститут. За новими навчальними планами та програмами здійснюється підвищення кваліфікації вчителів початкової школи та англійської мови, які працюють та працюватимуть у перспективі в класах НУШ. В інституті сформовано сучасне освітнє середовище. Мультимедійною технікою забезпечені навчальні аудиторії, що дозволяє проводити усі заняття з використанням ІКТ. Особлива увага в організації освітнього процесу надається втіленню компетентнісного підходу в роботі з учителем та створенню мережевих спільнот учителів різних фахів під егідою інституту. З 2015 року запроваджено систему дистанційного підвищення кваліфікації.
Підготовка педагогів до здійснення інноваційної діяльності у закладах освіти здійснюється як через зміст навчальних дисциплін, що викладаються, так і шляхом залучення вчителів та керівників шкіл до проєктів «Лідер освітніх інновацій», «Нова школа – новий учитель» та роботи колективу інституту над науковою темою «Професійний розвиток педагогів в умовах освітнього середовища післядипломної освіти».  Значно підвищує якісний рівень діяльності педагогічних колективів їх участь у дослідно-експериментальній роботі, керівниками та консультантами якої є кандидати та доктори наук нашого інституту. У статусі експериментальних працює 29 закладів освіти області. Освітні заклади області беруть участь у експериментах Всеукраїнського рівня.  Інститутом здійснюється видавнича діяльність. Видаються наукові збірники та матеріали регіональних, всеукраїнських та міжнародних конференцій, які щороку проводить інститут. Лабораторією соціологічних досліджень ведеться моніторинг рівня задоволеності слухачів курсів усіма напрямами роботи інституту та вивчаються їх потреби та пропозиції щодо поліпшення нашої роботи. Особливо це стосується освітнього процесу та організації науково-методичного супроводу підвищення кваліфікації вчителів за місцем роботи. За пропозиціями опитаних вчителів у 2014 році відкрито буфет та з весни 2019 року розпочала працювати їдальня. Робота інституту отримує позитивну оцінку
педагогів, слухачів курсів. Задоволені курсами підвищення кваліфікації 96% опитаних слухачів (2019 р.). Велика увага надається розвиткові національно-патріотичного спрямування діяльності педагогів області. При інституті діє волонтерський центр «Серце патріота». У благодійних концертах, окрім професійних артистів Волині, беруть участь самодіяльні колективи педагогів області.  Результативність діяльності інституту виявляється і в динаміці професійних досягнень педагогів у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року». Згідно з даними презентованими ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України, у рейтингу конкурсу за 1996–2018 роки за сумарною кількістю переможців та лауреатів Волинська область посідає перше місце (10 переможців та 13 лауреатів).
 Наталія Кот 

Література: 
Волинський обласний навчально-методичний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів / уклад. В. М. Дмитрук. – Луцьк: б. в., 2000. – 44 с.
Маслай Г. С. Волинський інститут удосконалення вчителів – науково-методичний центр підвищення кваліфікації працівників народної освіти // Минуле і сучасне Волині: освіта, наука, культура: тези доп. та повідомл. IV Волин. іст.-краєзн. конф. – Луцьк, 1990. – Ч. ІІ. – С. 83–85.
Олешко П. Михайло Григорович Киричук, директор Волинського інституту вдосконалення кваліфікації вчителів у 1962–1967 роках / П.  Олешко // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і Ковельщина в українській та європейській історії: матеріали Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 27-й річниці незалежності України, 100-й річниці Української революції та 500-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права: наук. зб. / упоряд. Г. Бондаренко. – Ковель, 2018. – С. 546–550.
Бондаренко Г. В. Вклад ВІППО у розвиток краєзнавства і краєзнавчої освіти у Волинській області в 1997–2006 роках / Г. В. Бондаренко // Пед. пошук. – 2015. – № 1. – С. 54–56.
Буркіна Н. Авторська школа ректора Ганни Маслай / Н. Буркіна // Освіта України. – 2006. – 29 квітня.
Кот Н. М. Сторінки історії Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940–1941 роки) / Н. М. Кот // Пед. пошук. – 2014. – №4. – С. 3–5.
Кот Н. М. Сторінки історії Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1944 р.–поч. 60-х рр.) / Н. М. Кот // Пед. пошук. –  2015. – № 1. – С. 16–23.
Кот Н. М. Сторінки історії Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1960 р.–поч. 70-х рр.) / Н. М. Кот // Пед. пошук. –  2015. – № 2. – С. 17–22.
Луцюк В. В. Спогади, спогади, спогади / В. В. Луцюк // Пед. пошук. –  2015. – № 2. – С. 23–24.
Олешко П. У 75 найкраще тільки починається: [розмова з ректором ВІППО Петром Олешком / розмовляла Оксана Бубенщикова] // Волин. газ. – 2015. – 21 трав. – С. 2.
 Романчук Г. Д. Михайло Андрійович Падалко на чолі Волинського обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів (1971–1984) / Г. Д. Романчук // Пед. пошук. – 2015. – № 1. – С. 23–29.
Романчук Г. Д. Надійний супутник освітян / Г. Д. Романчук // Пед. пошук. – 2018. – № 4. – С. 3–8.
Романчук Г. Д. Слухачі курсів про підвищення кваліфікації: результати, проблеми, пропозиції / Г. Д. Романчук // Пед. пошук. –  2014. – № 3. – С. 78–80.
Рудь О. В. Курс на інноватику: розвиток ВІППО у 2008–2012 роках / О. В. Рудь // Пед. пошук. – 2015. – № 1. – С. 35–41.
 Садівська В. М. Роль кабінету української мовита літератури ВІППО в педагогічній діяльності вчителя / В. М. Садівська // Пед. пошук. – 2015. – № 1. – С. 60–62.
Сміховська В. Є З історії розвитку бібліотеки ВІППО / В. Є. Сміховська // Пед. пошук. – 2015. – № 1. – С. 72–75.
Філатенко А. Інститут, де вчаться педагоги / А. Філатенко // Рад. Волинь. – 1997. – 27 березня. – С. 2. Шлях зростання // Волин. газ. – 2015. – 21 трав. – С. 2–3.
***
Кот Н. 75 років від часу створення Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940) / Н. Кот // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА; Волин. краєзн. музей; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2014. – С. 46–51.
Романчук Г. Березень – 70 років від часу створення Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (1940) / Г. Романчук // Календар знаменних та пам’ятних дат Волині на 2010 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА; Волин. краєзн. музей; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2009. – С. 40–42. 
 *** 
Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти. Луцьк [Електронний ресурс] // Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти: сайт. – Режим доступу:  http:// vippo.org.ua. – Назва з екрану. Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти відзначає 75-річчя. Луцьк [Електронний ресурс] // Луцька міська рада: сайт. – Режим доступу: https://www.lutskrada.gov.ua/publications/volynskyy-instytut. – Назва з екрану. 

9 БЕРЕЗНЯ 25 років від часу відкриття пам’ятника Т. Г. Шевченку у м. Луцьку (1995)



Великому поетові і художнику Тарасові Шевченку в Україні і світі встановлено понад 1300 пам’ятників. Загалом, це найбільша кількість монументів, встановлених одній особі. Перше скульптурне зображення поета було виготовлено у СанктПетербурзі 1862 року, а перший пам’ятник на українській землі встановили у Харкові 1897 року. Найвищий у світі пам’ятник Шевченкові, висотою 7 метрів, стоїть у Ковелі Волинської області. Т. Г. Шевченко бував на Волині в експедиціях, згадував її у своїх творах. Ймовірно, міг відвідати Луцьк, хоча документальні підтвердження цьому відсутні. Проте постать Тараса Шевченка впродовж століть надихає митців і поетів до творчості, науковців – до досліджень. Вітер національного відродження збудив громадськість міста Луцька до давно омріяної ідеї спорудження  пам’ятника Великому Кобзареві у центрі міста. 1988 року Луцькою міською радою було підтримано рішення про збір коштів для зведення пам’ятника. шляхом конкурсних відборів були визначені  кращі проекти. Переможцем стала творча група у складі скульптора заслуженого діяча мистецтв України Едварда Кунцевича, заслуженого архітектора України, члена-кореспондента Академії архітектури України Олега Стукалова і директора акціонерного товариства «Волинський Дніпроміст», заслуженого архітектора України Андроша Бідзілі. Постамент для пам’ятника виготовляла бригада каменотесів Київського творчого об’єднання «Художник». У 1992 році на площі перед приміщенням колишнього Волинського обкому КПРС було демонтовано пам’ятник Леніну, не стало й самого обкому, а його приміщення зайняв головний корпус нинішнього Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Тож питання про місце для спорудження пам’ятника Шевченку вирішилося однозначно На початку 1993 року Луцька міська рада внесла пропозицію творчій групі київських митців розробити проект спорудження монументу саме на цій, одній з головних площ Луцька. Урочисте відкритття пам’ятника відбулося 9 березня 1995 року в день 181-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. Освячення монументу провів архієпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського патріархату Яків. Тисячі шанувальників Кобзаря стали свідками урочистостей. Святкові промови виголошували представники Волинської обласної та Луцької міської рад, народні депутати України, заступник міністра культури України В. Кравченко, правнучка поета Є. Гончаревич, активісти Українського фонду культури, товариства «Просвіта», науковці, громадські діячі.
Марія Філонюк 

Література: 
Денисюк В. Луцьку – 920 років: іст.-краєзн. нариси. – Луцьк: Надстир’я, 2005. – 256 с.
Про пам’ятник Т. Г. Шевченку – С. 75–78.
Рожко В. Тарас Шевченко і Волинь : (до 200-річчя від дня народж. Національного Пророка України 1814–2014 рр.). – Луцьк : Волин. обл. друк, 2012. – 182 с.
Про пам’ятник Т. Г. Шевченку – С. 34–35.
Бондаренко Г. Під зорею Кобзаревого слова / Г. Бондаренко, М.  Філонюк // Україна Тараса Шевченка / упоряд.: Р. Маньковська, В. М. Мельниченко; авт. передм.: О. П. Реєнт, Л. М. Новохатько. – Харків, 2015. – С. 119–131.
Онуфрійчук  М. А. Чи буде пам’ятник Шевченкові у Луцьку? / М. А. Онуфрійчук // Онуфрійчук М. А. З минулих літ: ст., есеї, інтерв’ю / М. А. Онуфрійчук. – Луцьк, 2018. – С. 325–326.
Балан О. Де бути пам’ятнику Шевченку? / О. Балан // Рад. Волинь. – 1989. – 17 січ.
Балан О. Така думка більшості / О. Балан // Волин. вісник. – 1990. – 11 січ.
Балик Н. Нарешті місце знайшли: ще раз про суперечки навколо пам’ятника Шевченку / Н. Балик // Волинь. – 1994. – 20 серп.
Вербич В. Пошанування під знаком Миколая Чудотворця / В. Вербич // Сім’я і дім. Нар. трибуна. – 2003. – 29 трав.
 Гей В. Луцьк – місто Кобзаря / В. Гей // Літ. Україна. – 1995. – 30 берез.
Зубчук К. Геній українського народу : у Луцьку урочисто відкрито пам’ятник Тарасові Шевченкові / К. Зубчук // Волинь. – 1995. – 11 берез.
Квіти Т. Шевченкові // Голос України. – 1995. – 10 берез.
Корецька К. Друге пришестя Тараса Шевченка на Волинь / К. Корецька // Нар. трибуна. – 1995. – 14 берез.
Олещенко В. Пам’ятник за купони / В. Олещенко // Волин. новини. – 2019. – 7 берез. – С. 9.
Онуфрійчук М. На зорі Незалежності ми йшли до Тараса / М. Онуфрійчук // Луцьк. замок. – 2011. – 1 верес. – С. 13.
Пам’ятник Кобзареві // Укр. Слово. – 1995. – 23 берез.
Філатенко А. Уклін Кобзареві / А. Філатенко // Рад. Волинь. – 1988. – 15 лип.
Якименко М. Де Леся з Тарасом зустрілися / М. Якименко // Віче. – 1995. – 10 берез.
Якименко М. Побачення було прекрасним / М. Якименко // Віче. – 1995. – 17 берез.

 *** 
Пам’ятники Луцька [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енцикл.: сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрану.
Пам’ятник Тарасу Шевченку, Луцьк [Електронний ресурс] // Пам’ятки України: сайт. – Режим доступу: https://ua.igotoworld. com/ua/poipamyatnik-tarasu-shevchenko-luck.htm – Назва з екрану.
Пам’ятник Тарасу Шевченку, Луцьк [Електронний ресурс] // Відпочинок у Луцьку: сайт. – Режим доступу: http://v.lutsk.ua/. – Назва з екрану.

Знаменні та пам'ятні дати Волині на березень 2020 року


БЕРЕЗЕНЬ 

1 березня
80 років від дня народження Ф. В. Зузука (1940) – українського вченого геолога, біомінеролога 3 березня 75 років від часу передислокування з Ліпецька до Луцька 284-ої стаціонарної ремонтної майстерні, нині «Луцький Державний авіаційний ремонтний завод «Мотор» (1945)

3 березня 
80 років від дня народження В. О. Заворотинського (1940) – заслуженого працівника культури України 9 березня 206 років від дня народження Т. Г. Шевченка (1814– 1861) – українського письменника, художника

9 березня
25 років від часу відкриття пам’ятника Т. Г. Шевченку у м. Луцьку (1995)

10 березня 75 років від дня народження Є. О. Кішмана (1945– 2008) – заслуженого працівника освіти України

11 березня
60 років від дня народження С. Р. Корсая (1960) – українського художника

12 березня
75 років від дня народження О. О. Скіпальського (1945) – українського військового та громадськополітичного діяча

15 березня
 100 років від дня народження О. Г. Михайлюка (1920–1994) – українського історика і педагога
22 березня
  25 років від дня народження В. К. Авраменка (1895–1981) – українського хореографа, дослідника українських народних танців 

25 березня 75 років від дня народження М. Ф. Ярошенка (1945) – заслуженого артиста України 

25 березня
 35 років від часу створення Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку (1985) 

березень
80 років від часу створення Волинського інституту удосконалення кваліфікації вчителів (нині Волинського інституту післядипломної освіти)

понеділок, 10 лютого 2020 р.

Гаряче та щире слово Євгена Хотимчука

5 лютого 2020 року в Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася зустріч шанувальників із Заслуженим журналістом України, письменником, редактором газети „Вісник+К°” Євгеном Яковичем Хотимчуком.


Захід приурочувався до 45-річчя початку творчого шляху Євгена Яковича.
Під час заходу було також презентовано три нові збірки:  «Калиновий щем», «Женила сина Катерина» та «Байструк».
Зала бібліотеки була переповнена поціновувачами таланту Євгена Яковича. Серед них – журналісти, актори, письменники, артисти, видавці, шанувальники таланту Євгена Яковича, друзі і читачі. Понад дві години спілкування, сотні вітань, десятки веселих історій, кілька прочитаних уривків книг, дві пісні і мама як лейтмотив – таким був цей творчий вечір.



Книжкову виставку під назвою «Гаряче та щире слово Євгена Хотимчука» підготувала провідний бібліотекар відділу краєзнавчої роботи Ковальчук Оксана Вадимівна. На виставці представлені  твори письменника та журналіста, а також видання про його життєвий та творчий шлях.


"Культура України" електронна бібліотека

Читай! Розвивайся! Дій! Електро́нна бібліоте́ка (англ. Digital library) — розподілена інформаційна система, що дозволяє зберігати і...