субота, 24 лютого 2018 р.

Леся Українка і Волинь



Волинь… Земля, що дала світові геніальну поетесу Лесю Українку. Сестра Лесі Ольга Петрівна Косач-Кривинюк у своїх спогадах писала: «Дарма, що наш батько був чернігівець, а мати полтавка, всі ми, їх діти, що народилися і зросли на Волині, а Леся чи найбільше за нас усіх, вважали себе за волинян. Леся пристрасно любила Волинь, її дратували ті часті суперечки з лівобережцями, слобожанами, а часто і з киянами про те, чи Волинь (і Галичина) – Україна чи ні, чи чисто по-українськи говорять на Волині? З якою втіхою слухала Леся, коли наша мати завзято боронила Волинь і волинян та їх мову, бо й сама стала від довгого і докладного знайомства з Волинню й волинянами їх палкою прихильницею».

На Волині минули дитинство і юність поетеси, сюди не раз верталися дороги її життя. Сліди Лесі знаходимо в Луцьку, Колодяжному, Ковелі, Любитові, Волошках, Білині, Скулині, Любомлі, Підгайцях, Запрудді. Тут вона вивчала народний побут, записувала народні пісні, збагачувалася творчими імпульсами. «Властивий, найрідніший рідний край для мене – Волинь…» – писала Леся Українка в листі до матері 22 березня 1898 року. Саме на Волині в Луцьку, восьмирічна Леся написала свій перший вірш «Надія». Чудова природа нашого краю, думи і мрії народу, його уснопоетична творчість назавжди увійшли в серце Лесі Українки, стали джерелом її художньої творчості. Геніальна драма-феєрія «Лісова пісня» найповніше уособлює і красу волинської природи, і могутні духовні сили народу, і його прагнення до волі.



Про величну постать Лесі Українки видатна письменниця сучасності Ліна Костенко сказала: «… Дар відчути і замкнути на собі безмірність світових трагедій, – дар, приматаманний поетам великим. Бо вони завжди історики і біографи народу, і саме вони здійснюють зв’язок з іншими народами і віками, а часом навіть і народу з самим собою. Леся Українка належала до таких поетів. І хоч була схильна, через свою вимогливість, применшувати розміри свого поетичного дару, але особливості свого світовідчуття усвідомлювала чітко… Всебічно освічена і високообдарована людина, Леся Українка працювала на рівні світової літератури, твори її мали загальнолюдський  сенс».






Коротка історична довідка:
1879 р. сім’я Косачів переїхала до Луцька у зв’язку з переміщенням по службі батька, який обійняв посаду голови з’їзду мирових посередників, а ще був предводителем дворянства.
В Луцьку "в кінці 1879 чи на початку 1880 року", за свідченням сестри Ольги, Леся написала свій перший вірш "Надія", а після публікації поезії "Конвалія" в журналі "Зоря" (Львів, 1884) вона стала Українкою.
На Водохреще 1881 р. Леся пішла на Йордань, що відбувався на річці Стир, недалеко від косачівського помешкання в Луцьку, там застудилась і від того захворіла. Саме в Луцьку "почалися два найвизначніші у Лесиному житті процеси: там почалася її творчість, що піднесла її так високо, там почалася страшна недуга, що занапастила її в розквіті творчості" (О.Косач-Кривинюк).
У кінці травня 1882 р. Косачі переїхали на постійне проживання до села Колодяжного під Ковелем, де ще 1868 р. Петро Антонович купив 471,44 дес. землі, а 1879 р. розпочав будівництво нового дому для сім’ї. Тут народилися менші діти Косачів: Оксана (1882), Микола (1884), Ізидора (1888).
Проживання родини в Колодяжному не було постійним: у Києві винаймали квартири задля навчання дітей; на Полтавщину, батьківщину Олени Пчілки, часто їздили на літо; прогресуюча хвороба Лесі змушувала шукати рятунку на багатьох кліматичних курортах не лише Європи. Але Волинь (і Колодяжне) на все життя для всіх Косачів залишалась "найріднішим рідним краєм". Леся Українка провела тут загалом чверть століття зі свого короткого страдницького, але наповненого високими пориваннями життя. Саме в Колодяжному зродилося кілька десятків прозових і поетичних творів ("Любка", "На зеленому горбочку", "Самсон", "Святий вечір", "Сонет", "Біда навчить", "Перемога", "Товаришці на спомин", тощо), тут вона записала кількасот народних пісень, у т.ч. цикл "Купала на Волині", підготувала до друку першу свою поетичну збірку "На крилах пісень" (вийшла друком у Львові 1893 р.), яку достойно оцінив Іван Франко. А ностальгія за рідним краєм вилилась у чудовий твір високого натхнення – драму-феєрію "Лісова пісня"(1911), перлину світової літератури.
У відділі краєзнавчої роботи до Вашої уваги представлено книжкову виставку "Леся Українка і родина Косачів в українському і світовому часопросторі".




Немає коментарів:

Дописати коментар

Наталі Пилипюк, із найкращими побажаннями

Дорога наша колего, Наталю!  Наталія Пилипюк – уродженка Волині, професійна бібліотекарка, одна з найкращих бібліоГрафинь, блогерк...