Проект «Лицарство духу і драми життя елітних родин Волині"



Для вшанування видатних представників українського народу, які жили, творили і віддавали свої сили розбудові Волинського краю, відділ краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки започатковує цикл заходів із історії волинських елітних родин. 




 25 травня 2017 року в актовій залі Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбувся мистецький захід.
Перший захід циклу – літературний вечір, присвячений членам родини Кохів, яка мешкала в Луцьку у 1929–1944 роках. Її внесок у формування духовного обличчя Волині – безцінний.

Навдивовижу масштабна праця  членів цієї родини охоплювала суспільно-громадську, освітницьку, мистецьку діяльність і без перебільшення була виразником широкого пласту духовної культури ХХ століття.

 Родинне коріння :
Анатолій Олександрович Кох
(1887-1964 рр.) походить з містечка Грунь Зінківського повіту Полтавської області. Займався вивченням мови і став першим есперантистом у Полтаві, вів активне листування з есперантистами  інших країн. Згодом поїхав до Варшави – колиски есперанто, що було надзвичайною подією того часу, побував на Конгресі Есперантистів.
Із 1929 по 1944 рік Анатолій Кох разом із родиною проживає у Луцьку, працює землеміром. У 1946 році Анатолій Кох був засуджений на 10 років позбавлення волі  з обмеженням  в політичних правах на 5 років і конфіскацією майна.  Йому інкримінували службу в царській армії та розповсюдження забороненої літератури. Після повернення із заслання  в 1954 році про все пережите під час ув’язнення розповідав мало. Виявом визнання Анатолія Коха як визначного діяча есперанто-руху. Є включення його в двотомну енциклопедію есперанто, яка вийшла в Будапешті, де зокрема сказано:
«Анатолій Кох (псевдонім АКО, українець, нар. 16.07.1887р. Есперантист 25 років. Делегат Універсальної Есперанто-Асоціації в Луцьку (Польща), довічний член УЕА». Помер Анатолій Кох 1964 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.



   Родинне коріння :
  Юрко Кох, син Анатолія Коха – народився у Станиславові 1919 року. У 1929 році став учнем першої кляси Луцької української гімназії, яку закінчив у 1937 році. Навчаючись у старших класах, був членом ОУН, за що, двічі, коли був у ліцеї, його заарештовувала польська поліція.  В 1942 році був арештований гестапо  і відправлений в концтабір в Освєнцім. Хтось із колишніх в’язнів цього табору розповів батькам, що був очевидцем як групу полонених (т. числі і Юрка) після гарячої лазні в страшний мороз гнали голими й босими через усю зону до бараку. Він захворів і кашляв кров’ю. Як опинився на волі  в Прикарпатті – невідомо, але дійшла чутка, що якась сім’я врятувала його від смерті. Пізніше з групою вояків УПА  ішов у відступ через Карпати на Чехословаччину, але, оточені ковпаківцями, усі вони загинули. 

 


Родинне коріння :
Богдан Кох, людина талановита, в чомусь легендарна, в чомусь трагічної долі, але … яка завжди буде викликати подив і захоплення. Він прагнув ПРАВДИ, ідеалів СВОБОДИ і РІВНОСТІ!
 До цієї велетенської мозаїки героїзму українського народу долучився камінчик правди виданням книги «Сенс життя», обсягом 122 сторінки – головний редактор Ярослав Гелетій, яку підготували до друку  після смерті Богдана Коха дружина Галина та діти Юрко і Оксана, а також численні друзі Богдана Коха, надавши свої спогади про талановитого актора. Нагадаю, що Ярослав Гелетій наш земляк, родом із Колок, автор кількох краєзнавчих книг, котрі є у фондах нашої книгозбірні.
 У книзі « Українська гімназія в Луцьку : спогади» вміщено статтю Богдана Коха, учня ЛУГ 1935-1939 років «Вона світить мені ясною зіркою». Епіграфом до публікації слугують слова заслуженої артистки України Любові Каганової:
«Син інтелігентних батьків. Чоловік красивої мудрої жінки , з якою виховав своїх прекрасних дітей, люблячий дідусь, митець, що виразив себе у професії для якої народжений, непересічна особистість, оточена безліччю друзів та вдячних учнів, Богдан має право носити високе звання Людина на землі».


 



1990 року Богдан Кох дочекався документа про реабілітацію: «…уголовное делопроизводство прекращено за отсутствием состава преступления. Гр. Кох Б.А. по данному делу реабилитирован». Лише в незалежній державі1991 року Богдану Коху присвоїли звання  «Заслужений артист України».

           
«Є актори, творча доля яких складається щасливо. Визнання приходить вчасно. Є везіння на хороших досвідчених режисерів.  Про них багато пишуть критики та журналісти. До таких акторів, на жаль не належав прекрасний артист Богдан Кох, бо він не опинився в потрібний час в потрібному місці, а все якраз навпаки Йому життя і доля подарували великі випробування. До свого визнання він проривався крізь терни. Ніхто йому дороги не виклав камінцями успіху» – так написав про Богдана Коха Федір Стригун, художній керівник Львівського національного музично-драматичного театру ім. Марії Заньковецької, народний артист України
        
Про долю сім’ї Кохів на заході розповідали: 

         ініціатор вшанування, краєзнавець Валентин Люпа, 

   історик - релігієзнавець Володимир Рожко, 

  дослідниця історії Луцької української гімназії Лариса Токарук,

 члени Луцького клубу есперантистів «Лісова пісня» Ігор Друль,
   
 президент клубу есперантистів Микола Волошин, 

  директор книгозбірні Людмила Стасюк.

 Ми пам’ятаємо і віддаємо шану пам’яті тим, хто відстоював наше сьогодення, хто ніколи не забував, чиїх батьків ми діти!

 Ми пам’ятаємо незабутню родину Кохів!

Ведуча заходу – завідувач відділу краєзнавчої роботи  Алла Понагайба. Вірші читала провідний бібліотекар відділу – Наталія Хомяк.




 



Немає коментарів:

Дописати коментар