Для вшанування видатних
представників українського народу, які жили, творили і віддавали свої сили
розбудові Волинського краю, відділ краєзнавчої роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки започатковує
цикл заходів із історії волинських елітних родин.
Літературний вечір: «Лицарство духу і драми життя елітних родин Волині: незабутня родина Певних»
12 вересня у актовій залі Волинської державної обласної універсальної бібліотеки імені Олени Пчілки відбувся літературний вечір: «Лицарство духу і драми життя елітних родин Волині: незабутня родина Певних»
Цикл заходів про життя елітних родин, талановитих, легендарних, в чомусь трагічних і Волині зокрема, започаткований у 2017 році, продовжує літературний вечір «Лицарство духу і драми життя елітних родин Волині: незабутня родина Певних». Навдивовижу масштабна праця членів цієї родини охоплювала суспільно-громадську, мистецьку діяльність. Перебування родини Певних на Волині – це пам’ятна віха як у житті цієї родини, так і в історії культури волинського краю.
Яскравою зіркою родини Певних була дружина Миколи Певного – Ніна. 12 вересня минає 36 років коли відійшла у засвіти ця навдивовижу сильна і тендітна жінка… Тут на Волині у 30-х роках ХХ століття розпочався новий етап у творчості Ніни та Миколи Певних. Разом вони доклали максимум зусиль з метою заснування Волинського українського театру.
Петро Певний - журналіст, український громадський і політичний діяч, перебуваючи на посаді Голови Волинського українського об’єднання у 1931-1935 рр., водночас виконує функції радника Рільничої палати на Волині, був головою Товариства імені Лесі Українки, почесним головою Робітничого об’єднання праці в Луцьку, головою клубу “Рідна хата”, членом ревізійної комісії Товариства імені митрополита Петра Могили.
Богдан Петрович Певний – громадський діяч, маляр, ґрафік, мистецтвознавець, публіцист, уродженець міста Луцька. Богдан Певний був дійсним членом Української Вільної Академії Наук у США, членом Об’єднання мистців українців в Америці, членом Спілки художників України, Спілки письменників України і Спілки журналістів України.
У презентації взяли участь: Микола Кучерепа, професор історії Східноєвропейського Національного університету імені Лесі Українки; Надія Гуменюк – українська поетеса, прозаїк, член Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки, обласної премії Агатангела Кримського та інших літературних премій; Леся Коваль – завідувач літературної частини Волинського академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка; директорВолинської ДОУНБ імені Олени Пчілки Людмила Стасюк.
До уваги відвідувачів була представлена книжкова виставка «Лицарство духу і драма життя елітних родин Волині: незабутня родина Певних». На якій були представлені матеріали про життєвий і творчий шлях талановитої родини Певних .
Ведучі презентації – завідувач відділу краєзнавчої роботи – Алла Понагайба та провідний бібліотекар відділу краєзнавчої роботи – Наталія Хомяк.
Ми пам’ятаємо і віддаємо шану пам’яті тих, хто відстоював наше сьогодення, хто ніколи не забував, чиїх батьків ми діти!
Ми пам’ятаємо незабутню родину Певних!
25 травня 2017 року в актовій залі Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбувся мистецький захід – літературний вечір, присвячений членам родини Кохів, яка мешкала в Луцьку у 1929–1944 роках. Її внесок у формування духовного обличчя Волині – безцінний.
Навдивовижу масштабна праця
членів цієї родини охоплювала суспільно-громадську, освітницьку, мистецьку
діяльність і без перебільшення була виразником широкого пласту духовної
культури ХХ століття.
Родинне коріння :
Анатолій Олександрович Кох
(1887-1964 рр.) походить з
містечка Грунь Зінківського повіту Полтавської області. Займався вивченням мови
і став першим есперантистом у Полтаві, вів активне листування з есперантистами
інших країн. Згодом поїхав до Варшави – колиски есперанто, що було
надзвичайною подією того часу, побував на Конгресі Есперантистів.
Із 1929 по 1944 рік Анатолій Кох
разом із родиною проживає у Луцьку, працює землеміром. У 1946 році Анатолій Кох
був засуджений на 10 років позбавлення волі з обмеженням в
політичних правах на 5 років і конфіскацією майна. Йому інкримінували
службу в царській армії та розповсюдження забороненої літератури. Після
повернення із заслання в 1954 році про все пережите під час ув’язнення розповідав
мало. Виявом визнання Анатолія Коха як визначного діяча есперанто-руху. Є
включення його в двотомну енциклопедію есперанто, яка вийшла в Будапешті, де
зокрема сказано:
«Анатолій Кох (псевдонім АКО,
українець, нар. 16.07.1887р. Есперантист 25 років. Делегат Універсальної
Есперанто-Асоціації в Луцьку (Польща), довічний член УЕА». Помер Анатолій
Кох 1964 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Родинне коріння :
Юрко Кох, син
Анатолія Коха – народився у Станиславові 1919 року. У 1929 році став учнем
першої кляси Луцької української гімназії, яку закінчив у 1937 році. Навчаючись
у старших класах, був членом ОУН, за що, двічі, коли був у ліцеї, його
заарештовувала польська поліція. В 1942 році був арештований гестапо
і відправлений в концтабір в Освєнцім. Хтось із колишніх в’язнів цього табору
розповів батькам, що був очевидцем як групу полонених (т. числі і Юрка) після
гарячої лазні в страшний мороз гнали голими й босими через усю зону до бараку.
Він захворів і кашляв кров’ю. Як опинився на волі в Прикарпатті –
невідомо, але дійшла чутка, що якась сім’я врятувала його від смерті. Пізніше з
групою вояків УПА ішов у відступ через Карпати на Чехословаччину, але,
оточені ковпаківцями, усі вони загинули.
Родинне коріння :
Богдан Кох, людина талановита, в
чомусь легендарна, в чомусь трагічної долі, але … яка завжди буде викликати
подив і захоплення. Він прагнув ПРАВДИ, ідеалів СВОБОДИ і РІВНОСТІ!
До цієї велетенської
мозаїки героїзму українського народу долучився камінчик правди виданням книги
«Сенс життя», обсягом 122 сторінки – головний редактор Ярослав Гелетій, яку
підготували до друку після смерті Богдана Коха дружина Галина та діти
Юрко і Оксана, а також численні друзі Богдана Коха, надавши свої спогади про
талановитого актора. Нагадаю, що Ярослав Гелетій наш земляк, родом із Колок,
автор кількох краєзнавчих книг, котрі є у фондах нашої книгозбірні.
У книзі « Українська
гімназія в Луцьку : спогади» вміщено статтю Богдана Коха, учня ЛУГ 1935-1939
років «Вона світить мені ясною зіркою». Епіграфом до публікації слугують слова
заслуженої артистки України Любові Каганової:
«Син інтелігентних батьків.
Чоловік красивої мудрої жінки , з якою виховав своїх прекрасних дітей, люблячий
дідусь, митець, що виразив себе у професії для якої народжений, непересічна
особистість, оточена безліччю друзів та вдячних учнів, Богдан має право носити
високе звання Людина на землі».
1990 року Богдан Кох дочекався документа про реабілітацію: «…уголовное делопроизводство
прекращено за отсутствием состава преступления. Гр. Кох Б.А. по данному делу
реабилитирован». Лише в незалежній державі1991 року Богдану Коху присвоїли звання «Заслужений артист України».
«Є актори, творча доля яких складається щасливо. Визнання приходить вчасно. Є везіння на хороших досвідчених режисерів. Про них багато пишуть критики та журналісти. До таких акторів, на жаль не належав прекрасний артист Богдан Кох, бо він не опинився в потрібний час в потрібному місці, а все якраз навпаки Йому життя і доля подарували великі випробування. До свого визнання він проривався крізь терни. Ніхто йому дороги не виклав камінцями успіху» – так написав про Богдана Коха Федір Стригун, художній керівник Львівського національного музично-драматичного театру ім. Марії Заньковецької, народний артист України
Про долю сім’ї Кохів на заході розповідали:
ініціатор вшанування, краєзнавець Валентин Люпа,
Ведуча заходу – завідувач відділу
краєзнавчої роботи Алла Понагайба. Вірші
читала провідний бібліотекар відділу – Наталія Хомяк.
Немає коментарів:
Дописати коментар