Євгенія Назарук: життя, як танець невтомної бджоли

                                                          31 січня

50 років від дня народження Є. І. Назарук (1967) –

української поетеси

Євгенія Іванівна Назарук народилася 31 січня  1967 року в селі Мальоване Млинівського району Рівненської області. За місцевими переказами, таку назву село отримало завдяки корчмі, яка стояла на околиці й була мальована в яскраві кольори. А чехи, які з’явилися тут у першій половині ХІХ століття, примножили красу Мальованого розкішними квітами.

Мама, Ганна Олексіївна, сільська вчителька історії, передала у спадок своїй пізній дитині хист до літератури і малювання, а ще навчила любити рідну землю. Саме від неї Євгенія почула про Івана Мазепу, Пантелеймона Куліша і його «Чорну раду», про Дмитра Фальківського...

Саме мама, згадує поетеса, навчила і бандерівського гімну, який, зрозуміло, можна було співати тільки коровам на пасовиську, інакше неньку звільнять з роботи:

Боже єдиний, Боже всесильний,

На нашую рідную землю поглянь.

Ми були вірні Твоїм завітам,

Вислухай нині наших благань:

Люд у неволі, край у руїнах,

Ворог молитися навіть не дасть.

Боже всесильний, Боже єдиний,

Дай Україні волю і власть!

Адже педагогам тоді не дозволяли ходити до церкви і єдину хатню ікону мама зберігала у шафі – подалі від людських очей.

Батько, Іван Миколайович, звичайний сільський трудівник, гнув спину в колгоспі, але що б  не робив — майстрував вулика, садив дерево чи плів кошика – у все вкладав душу і переробляв доти, доки сам не був задоволений своєю працею. Саме він прищепив Євгенії відчуття краси, довершеності й смак до пасічникування.

Прихистком її дитячих забав і мрій був ліс. Там вона смакувала дикий щавель, нектар із  медунки, розмовляла з білкою. Знала, де в лісі лисячі нори, де найбільший мурашник, де непевне місце, в якому чіпляється блуд, де можна заховатися від дощу... Тому й не дивно, що свої перші віршовані рядки дівчинка створила  також у лісі.

Після навчання у Мальованській восьмирічці подальшу освіту здобувала у середній школі с. Новоукраїнка, долаючи шлях понад 6 кілометрів — пішки, рейсовим автобусом, вантажівкою... Взимку, коли дорогу зовсім перемітало,  мальованців селили у шкільний гуртожиток. Євгенія любила читати, одну за одною «ковтала» книги з домашньої бібліотеки, аж поки не впіймала себе на «крамольній» думці, що й сама б могла писати.

Після закінчення школи вступила на філологічний факультет (спеціальність: українська мова і література) Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки. За фахом  почала працювати в Лищенській загальноосвітній школі Луцького району. Лище стало для Євгенії Назарук рідним, оскільки там народилися її діти – Роман і Анна.

У літературу поетеса прийшла досить пізно, важко долаючи невпевненість у власних силах. Але допомогли старші колеги по перу. Журналіст і письменник Святослав Бородулін запросив у районну літуратурно-мистецьку студію «Зорі над Стиром», здібну молоду авторку привітно зустріли в обласній газеті «Волинь-нова», підтримав Євгенію Іванівну і тодішній голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України, світлої пам’яті Василь Гей.

Талановитий письменник, за творчістю якого не менш талановитий педагог проводила урок на конкурс «Учитель року», став редактором її першої поетичної книги «Ніч на моєму плечі» (2005), а згодом і другої – «Танець бджоли» (2010). У 2015 році побачили світ одразу дві книжки Євгенії Назарук: поетична «Медунки у грудні» та прозові морфологічні казки «Гостини в частин мови».

Її літературний дар сприяє педагогічній діяльності, адже не одне покоління випускників Лищенської школи називає Євгенію Іванівну своїм улюбленим учителем. Вона – лауреат обласного конкурсу «Вчитель року-2003», науковий керівник науково-дослідницьких робіт, лауреат обласної премії імені Лесі Українки, нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, дипломами та грамотами обласного та районного відділів освіти державної адміністрації.

Поетичні та публіцистичні твори Євгенії Назарук публікувалися у часописах «Педагогічний пошук», «Дивослово», «Дзвін», в альманасі Волинської обласної організації НСПУ «Світязь» та багатьох інших періодичних виданнях.

Що ж до її поетичного таланту, то його давно оцінили й читачі, й колеги по перу, прийнявши її до Національної спілки письменників України.

Слово для Євгенії Назарук, за влучним спостереженням Василя Гея, є синонімом її долі. Вона «ніби прагне стишити і втішити неспокій своєї душі й воднораз внести дещицю злагоди в цей бурхливий, диявольськи спокусливий, і доброчинний, і злочинний світ. Відчуття і усвідомлення себе як невід’ємної частки своєї кревної і великої української родини, як добротворчої сили богині Лади – таким чується найвиразніший мотив «Танцю бджоли», – написав Василь Гей у передмові до книги.

Із кожною новою поезією, а Євгенія Іванівна не перестає писати, переконуєшся, що ця красива й невтомна жінка не живе, а розкошує у Слові, дослухаючись до найпритишенішого його звучання й до власних почуттів. А вони часто переливаються через край душі то гарячою сльозою, то пристрасним шепотом, то небайдужим карбованим рядком. Адже в її творчості давно увиразнилися три струмені – громадський, екологічно-пейзажний та інтимний.

Залишається дивуватися, звідки вона знаходить час і сили. Адже, окрім згаданих іпостасей, захоплюється ще й вишиванням, вирощуванням квітів і розсади, доглядає пасіку. Воістину життя, як танець невтомної бджоли.

Валентина Штинько

Література:

Назарук Є. І. Гостини в частин мови: морфологічні казки / Є. І. Назарук. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 68 с. : кол. іл.

Назарук Є. І. Медунки у грудні : поезії / Є. І. Назарук. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 116 с.

Назарук Є. Ніч на моєму плечі : поезії / Є. Назарук. – Луцьк : Волин. обл.. друк., 2005. – 64 с.

Назарук Є. І. Танець бджоли / Є. І. Назарук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. –  75 с.

Назарук Є. Везуть дуби ; Поранений птах ; Ніч на моєму плечі ; Світанок ; Літнє панно / Є. Назарук // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. Спілки письменників України. – Луцьк, 2003. – Вип. 9. – С. 42–45.

Назарук Є. Володимир Лучук (1934–1992) / Є. Назарук // Волинь літературна. – Луцьк, 2005. –  Вип. 2. – С. 49–52.

Назарук Є. Кому й чому важка наука рідномовності? / Є. Назарук // Світязь : альм. Волин. орг. Нац. Спілки письменників України. – Луцьк, 2009. – Вип. 15. – С. 179–183.

Назарук Є. Любов з очима ластівки ; На зупинці ; Сумує жінка... [та ін.] : вірші / Є. Назарук // Світязь : альм. Волин. обл. орг. Нац. Спілки письменників України / упоряд. В. С. Гей. – Луцьк, 2001. – Вип. 8. – С. 58–61.

Назарук Є. Останній день у Сурамі ; Сльоза ; Освідчення художника ; Шукаю лицаря : поезії / Є. Назарук // Світязь : альм.  Волин. орг. Нац. Спілки письменників  України. – Луцьк, 2006. – Вип. 12. – С. 71–76.

Назарук Є. Вихор у долі народу / Є. Назарук // Дзвін. – 2005. – № 8. – С. 140-141.

Назарук Є. Відпустила : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2014. – 8 листоп. – С. 6.

Назарук Є. «Григорові Тютюннику» ; «Трава чорнобиль і земля – чорнобиль» ; «Свята» ; «Заснула ніч» ; «Світанок» ; «Недавно дощ зашепотів» / Є. Назарук // Пед. пошук. – 2002. – Вип. 4. – С. 91–92.

Назарук Є. Дивачка : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2013. – 23 лют. – С. 8 ;  Літ. Україна. – 2015. – 23 квіт. – С. 8.

Назарук Є. Любов як задавнений злочин // Волинь–нова. – 2014. – 20 груд. – С. 6.

Назарук Є. Між нами – відстань : вірш / Є. Назарук // Волинь нова. – 2009. – 7 берез. – С. 9.

Назарук Є. Мольфарка : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 21 берез. – С. 6.

Назарук Є. Мов по лезу до тебе я  йшла : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 23 трав. – С. 7.

Назарук Є. На зупинці : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2013. – 12 січ. – С. 6.

Назарук Є. Невже багаття згасло? : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2010. – 22 черв. – С. 5.

Назарук Є. Оптичний обман : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 17 жовт. – С. 12.

Назарук Є. Ти був схожий на вітер : вірш/ Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 11 лип. – С. 7.

Назарук Є. Фатальний мужчина : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 12 верес. – С. 8.

Назарук Є. Хто ти? : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2012. – 10 листоп. – С. 8.

Назарук Є. Ця жінка … : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 20 черв. – С. 6.

Назарук Є. Як я досі без тебе жила? : вірш / Є. Назарук // Волинь–нова. – 2015. – 8 серп. – С. 7.

***

Гей В. С. "Коли душа попросить крихту літа..." / В. С. Гей // Гей В. С. Вибрані твори : в 3 т. / В. С. Гей. – Луцьк, 2013. – Т. 3 : Публіцистика. –  С. 435–439.

Кот Н. Волинські педагоги – лауреати обласної освітянської премії імені Лесі Українки / Н. Кот // Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури : матеріали ІІІ Всеукр. наук.–практ. конф. – Луцьк, 2006. – С. 189–191.

Гей В. Літературна оздоба слова / В. Гей // Слава праці. – 2015. – 9 лип. – С. 8.

Затурчанська Г. Поезія нашої землячки увійшла до альманаху «Світязь» / Г. Затурчанський // Селян. життя. – 2004. – 21 лют.

Зубчук К. Бджолярка з поетичною душею / К. Зубчук // Волинь. – 2009. – 7 трав. –  С. 10.

Книгарня : дорога до матері  // Волинь. – 2005. – 29 січ.

Книгарня : незвичайні гостини корисні для дитини // Волинь–нова. – 2015. – 26 трав. – С. 2.

Книгарня : «Танець бджоли» під акомпанемент поетичного слова // Волинь–нова. – 2010. – 21 верес. – С. 2.

Мах П. Поезії Євгенії Назарук / П. Мах // Волинь. – 1998. – 27 жовт.

Творчі спілки : у волинських письменників – поповнення // Волинь–нова. – 2012. – 2 черв. – С. 2.

Штинько В. Лірика поетеси із села Мальованого / В. Штинько // Волинь. – 2001. – 13 лют.

29 березня у ВДОУНБ імені Олени Пчілки зібралися читачі та прихильники творчості української письменниці та педагога Євгенії Назарук.

Відділ краєзнавчої роботи підготував книжкову виставку "Євгенія Назарук: життя, як танець невтомної бджоли", на якій представлено твори письменниці, а також публікації про її життя та творчість.