Однією з
найвизначніших жінок в історії України і Польщі називають Єву Фелінську,
новатора польської мемуарної жіночої творчості, активну діячку революційної
діяльності визволення Польщі.
Народилася
Єва Фелінська (уроджена Вендорфф) 26 грудня
1793 року у селі Узнога Слуцького повіту Волинської губернії (тепер село Узнога
Клецького району, Бєларусь), де провела дитячі роки. Майже все
життя прожила на Волині в п’ятдесяти кілометрах від Луцька. Батько її Зигмунд Вендорфф
був юристом, кріпаків, землі не мав.
Коли Єві було 4 роки, втратила батька, залишилась із братом під опікою матері
без засобів та умов для навчання. 1800 року родина переїхала в Галичину, до
родича Станіслава Вендорффа, тут вона вивчала французьку мову, багато читала,
навчилася добрих манер, захоплювалась музикою. Але коли батькова сестра вийшла
заміж, одинадцятирічна Єва змушена була закінчити навчання.
У
вісімнадцятирічному віці (1811 року) Єва
вийшла заміж за Герарда Фелінського, шляхтича з Волині, брата польського поета Алоїза Фелінського.
Після шлюбу замешкала з чоловіком у його маєтку на Волині у селі Воютині
Луцького повіту. У 1820 року Герарда обрали депутатом 1-го департаменту
канцелярії Волинської губернії, й родина переїхала до Житомира. Єва досить
швидко пристосувалася до міського способу життя й ведення господарства, легко
увійшла у світське життя Житомира, стала його безпосереднім свідком та
учасником.
Із 1831
року сім’я з Житомира переїхала до
Луцького повіту, де мешкала в своїх родинних маєтках. 10 січня 1833 року
помирає Герард Фелінський. Єва стає єдиною опікункою шістьох дітей (трьох синів
і трьох дочок), найстаршій Пауліні було 12 років. Через 4 роки по смерті
чоловіка, Єва здала в оренду маєток у Воютині і переїхала до Кременця. Саме тут
вона знайшла для дітей відповідні навчальні заклади. За участі Єви влітку1837
року у Кременці була заснована школа для дівчаток з бідних родин, учителями у
якій служили син і дочка Фелінської, і вона особисто теж навчала дітей читати.
Уже
будучи вдовою, Єва Фелінська захопилася революційними ідеями, познайомилася з
польським революціонером Шимоном Конарським і ввійшла до підпільної організації
«Співдружність польського народу». Мета її діяльності полягала в поширенні
освіти й національної свідомості, а також у боротьбі з денаціоналізацією
поляків. Вони мріяли про «єдині вільні польські землі». Є. Фелінська стала
секретарем і довіреною особою Ш. Конарського, відповідала за його листування,
вела кореспонденцію французькою мовою. Єва допомагала Шимону
Конарському переховуватись від російської поліції, займалася підпільною
роботою, виконувала функцію зв’язкової, деякий час і сама переховувалася в
Галичині. За стійкість та мужність колеги прозвали її Скеля.
За
порадою Ш. Конарського Єва створила і очолила «Жіноче товариство» – першу підпільну організацію жінок на
Україні та Білорусі, куди входило 20 членів, склала його програму та статут. Крім
того, стала співавтором Торговельного закону для акціонерів спілки, який
передбачав господарське відродження краю та залучення молоді до корисних справ
і став би зручним прикриттям для нелегальної діяльності в цілому. 1838 року за
доносом зрадника заарештований і згодом розстріляний Шимон Конарський. Пізніше
заарештували і Єву, яку було засуджено на довічне заслання в місто Березов
Тобольської губернії з конфіскацією до казни її маєтку. Вона стала першою
жінкою в історії Польщі, засудженою до заслання. Прожила тут понад два роки і
встигла завоювати авторитет серед тамтешніх жителів. Саме тут почала писати
щоденник «Спогади з подорожі до Сибіру» – це повна картина із життя в засланні,
звичаїв старожилів Сибіру,один із перших творів жіночої мемуаристики. Пізніше (1852 року) у Вільно спогади були опубліковані й
користувалися великою популярністю.
Завдяки
клопотанням друзів у 1841 році Єві Фелінській дозволили переселитися до
Саратова. Туди на заслання до матері приїжджали троє старших дітей. Тут вона
почала займатися літературною діяльністю. Одну з перших літературних спроб –
повість «Думки», було надруковано в 1843 році в журналі «Петербуржский
еженедельник» під псевдонімом Венеранда Кокош. Свій перший твір відправила на
рецензію Михайлу Грабовському, який визнав її талант. Згодом було написано
повісті «Пан депутат» – антиліберального спрямування, соціально-побутові «Герсилія»,
«Помилка», «Племінниця і тітка».
У травні
1844 року на клопотання друзів Є. Фелінській прийшов дозвіл повернутися на
Волинь. Далі займалась літературною творчістю, якою опікувався знаменитий
польський літератор Й. І. Крашевський. Він друкував її твори в журналі
«Атенеум», редактором якого був. Для історії є цінним її книга «Пам’ятки з
життя» (Вільно, 1860 р.), де зображено історію, звичаї і побут Волині і Литви
кінця ХVIII – поч. ХІХ століть. Коло
досліджених проблем, виклад та авторська своєрідність дозволяє віднести
«Пам’ятки з життя» Є. Фелінської до найвидатніших творів волинських
письменників. Її творами зачитувалися. Слава про неї лунала в Англії, Ісландії.
Її називали однією з найвидатніших жінок Волині. На жаль, усі твори Єви
Фелінської зберігаються в бібліотеках Вільнюса та Любліна.
Ім’я Єви Фелінської носить
Національно-культурне товариство у Луцьку.
Після
повернення із заслання на Волинь вона прожила у селі Воютин аж до самої смерті,
до 20 грудня 1859 року. Похована в селі Скірче Горохівського району, на католицькому
цвинтарі.
Наталія Карабін
20 грудня у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбувся вечір, присвячений пам’яті видатної волинянки.
Відділ краєзнавчої роботи долучився до заходу організацією книжкової виставки "Єва Фелінська - патріотка, матір, письменниця".
Література:
Білявська В. "Спогади про подорож до
Сибіру, перебування в Березові та в Саратові" Єви Фелінської : генеалогічний
аспект / В. Білявська // Науковий вісник Східноєвропейського національного
університету ім. Лесі Українки. – Луць, 2013. – № 28(277) : Філологічні науки. Літературознавство. – С. 3–7.
Карліна
О. Жінки в громадянському житті
Волині в 30–60-х рр. ХІХ ст. / О. Карліна // Науковий вісник
Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2014.
– №7(284) : Історичні науки. –
С. 13–19.
Козар Н. Родина Фелінських: до
питання про реконструкцію фонду фонду у збірці Волинського краєзнавчого музею /
Н. Козар // Минуле і сучасне Волині: літописні міста і середньовічна культура :
матеріали VIII Волин. обл. іст.–краєзн. конф. – Луцьк, 1998. – С. 110–111.
Кравченко С. І. Єва Фелінська:
доля та творчість / С. І. Кравченко // Волинь у житті та творчості письменників
: зб. наук. пр. / упоряд Н. Г. Сташенко. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Луцьк,
2007. – С. 29–30.
Бондер А. Єва Фелінська –
патріотка, матір, письменниця / А. Бондер // Волин. монітор. – 2013. – 19 груд.
– С. 8.
Зайчук Г. Невідомі факти про
родину Фелінських / Г. Байчук // Волин. монітор. – 2010. – 21 жовт. – С. 5.
Станько–Присяжнюк А. Натхненниця
/ А. Станько–Присяжнюк // Волин. газета. – 2008. – 24 квіт.
Ступніцька Х. Мої враження від
перебування в Україні / Х. Ступніцька // Волин. монітор. – 2014. – 26 черв. –
С. 2.
Товариству польської культури
імені Єви Фелінської 20 років // Волин. монітор. – 2011. – 10 листоп. – С. 1,
2, 3.
У ці дні колись: перша волинська
письменниця жила у Воютині // Волинь. – 2003. – 25 груд.
***
Фелінська Єва // Літературна
карта Волині : бібліогр. покажч. – Луцьк, 1988. – С. 17.
***
Фелінська Єва (1793–1859). Луцьк [Електронний
ресурс] // Історична Волинь: сайт. – Режим доступу : http://istvolyn.info/index.php?option. – Назва з екрану.
Немає коментарів:
Дописати коментар