Узбек із великим українським серцем

Герой України народився 29 листопада 1975 р. в с. Полиці Камінь-Каширського р-ну, проживав в Луцьку. Закінчив місцеву загальноосвітню школу № 9, вище професійне училище будівництва і архітектури. У 1993–1994 рр. проходив службу у Прикордонних військах України, з 1995 р. – у складі Сухопутних військ Збройних Сил України (ЗСУ). Після звільнення з армії працював менеджером, займався підприємницькою діяльністю. З листопада 2013 р. – активний учасник Революції Гідності, доброволець 14-ї сотні «Вільні люди» та 38-ї сотні «Самооборони Майдану». Під час протистоянь у Києві 20 лютого 2014 р. перебував на лінії вогню, допомагав пораненим, врятував двох медсестер. За час Революції Гідності був отруєний газами, отримав поранення та контузію, проходив курс лікування. Пізніше волонтерив у «МедАвтоМайдані Обꞌєднаному» («МАМО»), а в травні 2014 р. став добровольцем 24-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Айдар». Проходив службу на посаді старшого навідника гранатометного відділення у 2-й роті «Захід». Брав участь у звільненні м. Щастя і с. Весела Гора на Луганщині.

17 червня 2014 р. підрозділ, у складі якого перебував солдат Р. Хамраєв отримав завдання звільнити селище Металіст Словꞌяносербського р-ну Луганської обл. Однак, група потрапила в засідку. Під час бою Р. Хамраєв прикривав відхід своїх побратимів і загинув від вогню крупнокаліберного кулемета. Був похований 20 червня на Алеї почесних поховань у с. Гаразджа Луцького р-ну.

Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. солдат Р. Хамраєв за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно. 7 травня 2015 р. волинянин одним з перших був відзначений найвищою нагородою Української Православної Церкви Київського Патріархату – медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).

17 грудня 2015 р. на фасаді Луцького НВК № 9, який закінчив Р. Хамраєв була встановлена меморіальна дошка. 17 червня 2016 р. пам’ятний знак встановили і на будинку по вул. Кравчука № 7, де мешкав Герой. Військовослужбовцю присвячено телевізійні фільми «Воїни миру. Рустам Хамраєв» (2015; Волинська обласна державна телерадіокомпанія) та «Заміновані вірністю» (2017; Державне агентство України з питань кіно, Міжнародний продюсерський центр «Фор-Пост»).

Рішенням Луцької міської ради № 44/1 від 25 липня 2018 р. за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань в зоні проведення АТО на Сході України, а також вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України Р. Хамраєву було посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька». 10 вересня 2020 р. рішенням сесії Волинської обласної ради добровольцю присвоєно звання "Почесний громадянин Волині" (посмертно).

Указом № 34 від 21 серпня 2021 р. Р. Хамраєв посмертно удостоєний відомого недержавного ордена «Народний Герой України». У цьому ж році постать воїна на своїй картині «Становлення нації» показав художник А. Орльонов.

Указом Президента України № 536/2021 від 14 жовтня 2021 р., за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, солдату Р. Хамраєву посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Зек Б. 29 листопада 50 років від дня народження Р. Ш. Хамраєва (1975–2014) – волинського військового, Героя України / Б. Зек // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2025 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, Волин. краєзн. музей, Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк, 2024. – С. 104–106.

Література:

Волинський небесний батальйон / упоряд. Н. Слюсар ; худож. ред. В. Гошко ; літ. ред. О. Волошко. – Луцьк : Вісник і К, 2019. – 384 с.

Про Р. Ш. Хамраєва. – с. 61–62.

Дем'янюк О. Волинський пантеон: Схід-2014 / О. Дем'янюк, Г. Гулько. – Луцьк : Іванюк В. П., 2015. – 132 с.

Про Р. Ш. Хамраєва. – с. 102.

***

Бубенщикова О. За кілька годин до нагороди загиблий син прийшов до тата уві сні / О. Бубенщикова // Твій вибір. – 2021. – 25 листоп. – 1 груд. – С. 4.

Бубенщикова О. Майданівську каску на голові Рустама куля прошивала чотири рази! / О. Бубенщикова // Твій вибір. – 2021. – 18–24 листоп. – С. 1, 9.

Вишневич Р. Доки будемо ховати наших хлопців? / Р. Вишневич // Волинь-нова. – 2014. – 24 черв. – С. 5.

Лучанин отримав звання «Герой України» посмертно // Луцьк. замок. – 2021. – 21 жовт. – С. 2.

Подвиг солдата // Волин. газета. – 2021. – 21 жовт. – С. 3.

Приходько В. Життя, як спалах / В. Приходько // Волин. газета. – 2017. – 27 квіт. – С. 12.

Романюк Н. Узбек із великим українським серцем / Н. Романюк // Україна молода. – 2017. – 22 берез. – С. 9.

Свереда Т. Рустам Хамраєв: «Стояти на смерть. Україна понад усе» : ці слова останнім записав у свій блокнот доброволець батальйону «Айдар», учасник Революції гідності Рустам Хамраєв перед своїм фатальним боєм / Т. Свереда // Луцьк. замок. – 2019. – 20 черв. – С. 6, 12.

Слюсар Н. У свій останній бій лучанин Рустам Хамраєв пішов під звуки гімну України : указом Президента йому присвоєно звання Героя України / Н. Слюсар // Вісник+К. – 2021. – 21 жовт. – С. 1, 7.

Шрамчук С. Лучанин Руслан Хамраєв – Герой України! / С. Шрамчук // Волин. газета. – 2021. – 21 жовт. – С. 1, 3.

Флішаровський Р. Лучанин поклав голову на Сході України / Р. Флішаровський // Волинь-нова. – 2014. – 21 черв. – С. 4.

Юзва І. Лучанина посмертно нагородили орденом «За мужність» / І. Юзва // Віче-інформ. – 2014. – 13–19 листоп. – С. 2.

Юзва І. Рустам Хамраєв: «Головне, щоб у вас все було добре» / І. Юзва // Віче-інформ. – 2014. – 26 черв. – 2 лип. – С. 2.

Якименко М. Загинув під звуки патріотичного рінгтону / М. Якименко // Голос України. – 2021. – 3 листоп. – С. 11.