Іван Чернецький: «Горить у серці полум’я любові, запалене у праведному слові»

Відомий волинський поет і прозаїк Іван Чернецький – один з небагатьох, обраних Богом, чиє життя і слово, незважаючи на суворі випробування, знаходилися у нерозривній гармонії.

Народився Іван Іванович Чернецький 23 грудня 1935 р. у Холмському краї. В сім'ї було двоє дітей. Іванко був молодшим. З дитинства він дуже любив читати. У 1942–1943 рр. родина Чернецьких зазнала гонінь від німецької окупаційної влади: з рідного села Злоєць сім'ю виселили в село Молодятичі Грубешівського повіту. Тут, у 1942 р. Іван пішов до першого класу місцевої школи, але  навчання тривало два тижні – вчителя арештували.

У лютому 1943 р. Іван залишився напівсиротою – нацисти вбили батька. Тоді ж родина Чернецьких силоміць була вирвана із рідної Холмської землі. Життєвою пристанню вигнанців став Херсонський степ. Мати Івана гарно шила, тому взяла із собою єдину річ – швейну машинку, яка була для сім'ї єдиним засобом заробітку. Там, у селі Біляївка, хлопець відновив навчання і знову пішов до першого, потім до другого класу, хоча йому вже виповнилось десять років.

1946 р. на Східній Україні став нишпорити голод, і родина переїхала на Волинь. Спочатку мешкали у с. Воротнів Теремнівського району. Тут юний Іван закінчив 3–6 класи Воротнівської семирічки. Згодом сім'я переїздить до с. Рованці, що поблизу Луцька. Іван Чернецький закінчує Гнідавську семирічку та продовжує навчання у Луцькій чоловічій середній  школі № 1. Під час навчання у 8 класі, вперше побачив «живих письменників»: Юрія Збанацького, Івана Негоду, Валентина Бичка. Після цієї зустрічі деякі учні почали й собі «мережити» віршами. Одним дітям це швидко набридло, інші закинули цю справу, але відтоді, коли Іван Чернецький написав свої перші вірші, муза вже ніколи не покидала поета.

У 1950-х рр. Іван Чернецький – студент історико-філологічного факультету Луцького педінституту імені Лесі Українки. Веселий, компанійський хлопець був душею студенства, грав на духових інструментах в оркестрі. Поступово, але впевнено засвідчує юний Іван про себе в літературному середовищі Волині. Перші вірші Івана Чернецького були надруковані у 1957 р. на сторінках газет, у літературному альманасі «Волинь» та колективній збірці «Яблуневий цвіт». Схвально про його слово відгукуються Василь Стус, Євген Сверстюк, Ігор Калинець й Іван Гнатюк, які згодом стали Шевченківськими лауреатами. По закінченні інституту поїхав за направленням у Старокозацький район на Одещині – працював вчителем історії та географії у селах Чистоводному та Підгірному. Згодом повернувся на Волинь і вчителював у селі Печихвости Горохівського району, викладав історію.

1964 р. Іван Чернецький залишає педагогічну практику, разом із дружиною повертається до маминої домівки в Рованцях і влаштовується науковим працівником Волинського краєзнавчого музею. Тут уже працював його колега по літературному цеху – Йосип Струцюк. Це був дуже продуктивний період, чи не найкращий час для творчості. Друзі задавали одне одному теми для написання, читали свої твори у картинній галереї музею. Також Іван Чернецький та Йосип Струцюк були співавторами путівників (1969, 1971 рр.) Музеєм-садибою Косачів у Колодяжному, сприяючи його популяризації.

Але часи були непевні, особливо осінь 1965 р. У Рованцях вдома в Івана провели обшук, вилучили 10 віршів та 3 книжки гострої тематики. Для поета відкривалась пряма дорога до суду, але за нього заступився Ростислав Братунь – голова Львівської організації Спілки письменників України.

Дебютував поет збіркою «Заручини» (1969), яка побачила світ у видавництві «Каменяр». Так Іван Чернецький заручився з його величністю Словом, і визначив своє літературне кредо: до серця, до розуму, до слуху, до зору свого народу і до отчого порогу. Всі інші збірки «Довкола», «Зірниця», «Сльоза», «Переклик» в тій чи іншій мірі утверджують це кредо.

Талант Івана Чернецького багатогранний: загалом у його творчому доробку до двох десятків книжок поезії та прози, твори для дорослих, з них шість – для дітей.

Деякий час Іван Іванович працював у Луцькій міській раді, обирався депутатом міської ради першого демократичного скликання.

Іван Чернецький брав участь у створенні Волинської обласної організації Товариства книголюбів (1975 р), яку очолював протягом багатьох років. У той час, коли книга була дефіцитом, саме Товариство розповсюджувало хорошу літературу.

Тематика віршів поета різноманітна: роздуми про пережите, втілене у слові, любов до Батьківщини, любов до матері, любов до жінки, замилування красою волинського краю. Його маленькі вірші – мов спалахи думок та почуттів, які хочеться запам’ятати. Поезії Івана Чернецького були покладені на музику і звучали у виконанні Раїси Кириченко, Віктора Шпортька, Волинського народного хору, народного заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Колос».

Іван Чернецький дуже любив писати твори для дітей. Він завжди жив літературним процесом, мав свою книгозбірню, часто гостював у бібліотеках та книгарнях, був прикладом для дорослих та молоді. Звісно, колорит спілкування важко передати, але де з’являвся Іван Чернецький, там ставало гамірно. Часом і суперечки виникали, але переважно сміх, жарти, живе слово, спогади – усе це робило розмову в товаристві цікавою та емоційною. Завжди жартував над старістю, дотепно, наче брав на кпини той вік, який був йому не відомий. Бо належав до людей, які, навіть сивіючи, не хочуть і не вміють старіти.

Іван Чернецький – член Національної спілки письменників України з 1981 року, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2000), літературної премії «Родина Косачів». Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2011), благодійного фонду «Рідна Волинь» за твори для дітей (2012); перший і єдиний на Волині лауреат Нобельської премії, яку отримав на VІІ Всеукраїнському фестивалі гумору, що проводився у селі Нобель на Рівненщині (2013).

24 грудня 2019 року Указом Президента Зеленського «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва» Івану Чернецькому  було присвоєно пожиттєву президентську стипендію.

Разом із дружиною Іван Чернецький виховав трьох дітей, мав онуків, тішився правнуками.

В останній день січня 2020 р. відлетів у засвіти. Письменник, поет, прозаїк, перекладач, здається, волів би, аби його згадували з усмішкою. Аби про нього переповідали якісь потішні історії, адже сам їх знав… ох, дуже важко навіть уявити, скільки саме, не те що порахувати. І хотілося б колегам (і не тільки) ще не місяць і не рік слухати оповідки у виконанні Івана Чернецького, у його особливій манері… Але натомість маємо спогади. І нехай вони будуть світлими.

Анна Вернидубова

Література:

Чернецький І. І. Вечірні розмови з Сірком : гумор / І. І. Чернецький. – Луцьк : Твердиня, 2005. – 36 с.

Чернецький І. І. Двоколос : поезії / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1980. – 79 с.

Чернецький І. І. Допишу завтра… : проза / І. І. Чернецький. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 80 с.

Чернецький І. І. Заручини : поезії / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1969. – 36 с.

Чернецький І. І. Зелені хатинки : поезії / І. І. Чернецький. – Київ : Веселка, 1978. – 12 с.

Чернецький І. І. Зірниці : поезії / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1985. – 70 с.

Чернецький І. І. Літа : поезії / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир'я, 2005. – 241 с.

Чернецький І. І. Літа і дороги : проза / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир'я, 2015. – 84 с.

Чернецький І. І. Незрозумілий цей Ілько : оповід. для дітей молодш. шк. віку / І. І. Чернецький. – Львів : Каменяр, 1989. – 30 с.

Чернецький І. І. Переклик : поезії / І. І. Чернецький. – Київ : Рад. письменник, 1988. – 86 с.

Чернецький І. І. Подарунок для Іванки : оповід. для дітей молодш. та серед. шк. віку / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 42 с.

Чернецький І. І. Подорожник : поезії / І. І. Чернецький. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 88 с.

Чернецький І. І. Сліди на снігу / І. І. Чернецький. –Луцьк : Твердиня, 2008. – 60 с.

Чернецький І. І. Сльоза : поезії / І. І. Чернецький. – Луцьк : Вежа, 1997. – 64 с

Чернецький І. І. Такої мами нема ні в кого : оповід. для дітей молод. та серед. шк. віку / І. І. Чернецький. –Луцьк : Твердиня, 2007. – 48 с.

Чернецький І. І. Читаночки / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир’я, 1992. – 18 с.

Чернецький І. І. Що повіз автомобіль : вірші / І. І. Чернецький. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 22 с.

Чернецький І. І. Якого кольору вітер : вірші для дітей дошк. та молодш. шк. віку / І. І. Чернецький. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2011. – 28 с.