Повстанська республіка на Волині

У квітні 2013-го – 

70 років "Колківській республіці"

 

 

     
Упродовж весни 1943 року загони Української повстанської армії звільнили від німецьких окупантів чимало населених пунктів Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського районів Волинської області та Степанського району Рівненської області. На цих теренах постала так звана Колківська республіка, оскільки містечко Колки, яке упівці на чолі з командиром Миколою Ковтонюком (псевдо «Олег») відбили у нацистів лише за другим разом, стало адміністративним центром цієї території Волині. Офіційного проголошення даного напівдержавного утворення, яке в народі називали «наша республіка», не було. Колківська республіка вважалася частиною відновленої актом ОУН від 30 червня 1941 року Української Держави. Вочевидь, символічно днем її заснування можна вважати день Благовіщення Діви Марії (7 квітня). Адже Богородиця є небесною покровителькою українських вояків повстанської армії.
Після встановлення у Колках української влади містечко стало місцем зосередження політичного й військового проводів ОУН і УПА. Зокрема, тут дислокувався штаб Дмитра Клячківського (псевдо «Клим Савур») – першого командира загонів УПА у 1942–1943 роках. У Колках розташовувалася військова школа кіннотників, мабуть, єдина, в повстанській армії. Тут містився і штаб групи УПА– «Турів», командиром якої до липня 1943 року був «Олег», а потім «Рудий». У Колках якийсь час перебував і Роман Шухевич.
У самому містечку діяли також школи артилеристів і мінерів, курси самооборонної кінної розвідки та політосвіти. У селі Рудня функціонувала старшинська школа, а в селі Старосілля розмістився великий видавничий осередок. На території Колківської республіки було сформовано і загони «Шаули» й «Верещака», які влітку 1943 року пішли в рейд на Схід України. Також на околицях Колок розташовувався один з перших куренів УПА під командуванням Степана Коваля («Рубащенка»).
Цивільне правління здійснювали районна і сільські управи, які тримали тісний зв'язок із населенням. Заходами політичної влади керував Юрій Шевченко (псевдо «Моряк») та поетеса Галина Рейкіна. За час  існування республіки у ній було проведено велику роботу в інтересах місцевого населення. Зокрема, відкрито 6 кравецьких і швейних майстерень. Працювали хлібопекарня, молочарня, готель. Знову почали діяти школи, лікарні, клуб і навіть електростанція.
Головою міської управи став «Гонта» з Ківерець. Одним з головних завдань нового керівництва Колківської республіки було проведення без втрат збору та збереження населенням урожаю, на який зазіхали німці, поляки та червоні партизани. Отже, жати, молотити та віяти хліб селянам доводилося під охороною вояків УПА, чимало з яких, зрештою, були хлопцями з цих же сіл. Для економічних потреб запровадили тимчасові українські грошові знаки, так звані бофони.
Особливу увагу в республіці звертали на навчання та виховання дітей і молоді. На початку вересня 1943 року командир військової округи УПА «Заграва» Литвинчук (псевдо «Дубовий»), який пізніше очолив УПА– «Північ» на усій Волині, видав наказ про обов’язкове навчання молоді у школах. Найавторитетнішим навчальним закладом була середня школа у Колках. Вчителів туди підбирали з вищою освітою, відповідним стажем та знаннями. Організацією та розвитком шкільництва на звільненій території завідував шкільний інспектор, підзвітний політичній реферантурі.
У жовтні 1943 року відбулася учительська конференція, у якій взяли участь майже 80 педагогів. Кожному з них вручили книжку «Українознавство» – як методичний посібник для покращення виховної роботи. Цей підручник побачив світ у підпільній друкарні УПА, і він, вочевидь, був єдиним українським національним виданням для школярів у роки Другої світової війни.
Головне командування УПА надавало також велику увагу організації медичної та санітарної служби, якою відав Український Червоний Хрест на чолі з Катериною Зарицькою. Для надання першої медичної допомоги у селах створювали медичні пункти. В селі Куликовичі було розгорнуто польовий госпіталь УПА, в Колках відкрили курси медичних сестер. Великий повстанський госпіталь розмістили також поруч із самим містечком, на березі річечки Рудка.
У Колках діяла надрайонна Служба безпеки ОУН і Революційний суд. Головою суду став уродженець села Старосілля Тихін Регещук, заступником – його односельчанин Григорій Лавренчук. Як у самих Колках, так і на всій звільненій території існував взірцевий громадський порядок
Отже, Колківська республіка діяла як досить організоване владне утворення з елементами державності. Вона стала справжнім маленьким прообразом майбутньої незалежної України.
Звісно, німецькі окупанти не могли спокійно дивитися на цей острів вільного життя  посеред захоплених ними земель і робили все, щоб його знищити. Декілька разів вони робили спроби завдати удару і розгромити республіку силами місцевих гарнізонів. Відбулося кілька наступів – з боку Крижівки, Чорторийська, Копилля. Але кожного разу перемагали повстанці. І лише в день Казанської Богородиці, 4 листопада 1943 року, залучивши регулярні німецькі фронтові частини та підрозділи російських власовців і задіявши танки та авіацію, нацисти знищили українську Колківську республіку. Та кожен волинянин повинен пам’ятати про цю славетну сторінку рідної історії, як один з тих кроків, які наблизили Україну до здобуття нею незалежності.

Сергій Лис

Немає коментарів:

Дописати коментар